Рішення

від 26.08.2024 по справі 155/1428/24

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №155/1428/24

Провадження №2-о/155/165/24

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.08.2024 м. Горохів

Горохівський районнийсуд Волинськоїобласті вскладі:головуючого суддіСанакоєва Д.Т.,при секретарісудових засіданьФедонюк О.М.,розглянувши всудовому засіданнів залісуду цивільнусправу зазаявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Горохівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, заінтересована особа Горохівськийвідділ державноїреєстрації актівцивільного стануу Луцькомурайоні Волинськоїобласті Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції, а саме: просить встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка села Капітанівка Златопільського району Кіровоградської області, громадянка України, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Херсон, причина смерті - «ішемічна хвороба серця».

Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Херсон померла її свекруха - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки місце смерті на момент реєстрації було тимчасово окупованою територією України, тому отримати документ, що підтверджує факт смерті за зразками законодавства України та який може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» неможливо. Вказує, що встановлення факту смерті необхідне для державної реєстрації даного факту та в подальшому отримання спадщини.

Заявник ОСОБА_1 та представник заявника ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, однак разом із заявою до суду ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи у її та представника відсутності, заяву підтримує та просить її задовольнити.

Представник заінтересованої особи Горохівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до суду не з`явився, однак скерував заяву про розгляд справи у її відсутності, заперечень щодо винесення рішення у справі не має.

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, проаналізувавши встановлені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до довідки від 06 грудня 2022 року №756-7001658185 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.15) заявник ОСОБА_1 взята на облік внутрішньо переміщеної особи, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання / перебування: АДРЕСА_2 .

15.08.1986 року між заявником та ОСОБА_4 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 15.08.1986 року (а.с.11).

Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.12) вбачається, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьком є ОСОБА_5 , матір`ю ОСОБА_2 .

Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.13) стверджується, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла свекруха заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть № 411 від 06 жовтня 2022 року, виданим КНП «Херсонська міська клінічна лікарня ім. Є.Є. Карабелеша» Херсонської міської ради та довідкою про причину смерті (до форми №106/о №411, видається на поховання ) в якій зазначено причину смерті - «ішемічна хвороба серця» (а.с.18).

10.10.2022 року Сімферопольським районним відділом ЗАГС №2 Департаменту ЗАГС Міністерства юстиції Республіки Крим (російською мовою) видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 .

Згідно п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

ЦПК України передбачає чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органи ДРАЦСу можуть видати свідоцтво про смерть: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305 - 309 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» затвердженого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за №1668/39004 Херсонська міська територіальна громада із 01.03.2022 року по 11.11.2022 року була тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.

Статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Згідно ч.2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» слідує, що правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно ч.1-3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції тазаконів України,їх посадовіта службовіособи натимчасово окупованійтериторії діютьлише напідставі,у межахповноважень тау спосіб,що передбаченіКонституцією тазаконами України. Будь-якіоргани,їх посадовіта службовіособи натимчасово окупованійтериторії таїх діяльністьвважаються незаконними,якщо ціоргани абоособи створені,обрані чипризначені упорядку,не передбаченомузаконом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченимичастиною другоюцієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

За приписами ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:

1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою;

2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлена Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженої наказом МОЗ України 08.08.2006 року № 545 (далі - Інструкція).

Відповідно до положень Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації та результатів розтину.

Розділом 1 п.3 Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5 передбачено, що за заявами громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території України або переселилися з неї, державну реєстрацію актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання здійснюють відділи державної реєстрації актів цивільного стану за місцем звернення заявника.

За приписами розділу 5 п.1 Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року №52/5, підставою для державної реєстрації смерті є : а)лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затвердженанаказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545,зареєстрованим уМіністерстві юстиціїУкраїни 25.10.2006за №1150/13024(далі-лікарське свідоцтвопро смерть); б)фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затвердженанаказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545,зареєстрованим уМіністерстві юстиціїУкраїни 25.10.2006за №1150/13024(далі-фельдшерська довідкапро смерть); в)лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г)рішення судупро оголошенняособи померлою; ґ)рішення судупро встановленняфакту смертіособи впевний час; д)повідомлення державногоархіву абоорганів Службибезпеки Україниу разіреєстрації смертіосіб,репресованих зарішенням несудовихта судовихорганів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Згідно ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно доКонституціїта законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченимичастиною другоюцієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання спричиняє серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.

При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд може застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17, від 07 вересня 2022 рокуу справі № 759/5313/21 та від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22.

Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо смерті людини, з метою захисту прав громадян України ніяким чином не легітимізує таку владу. Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. Проте держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.

Встановлення факту смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника. Рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні норм процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням документів, виданих органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України, що зазначено у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2023 року справа № 337/3725/22.

Крім того відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання. Рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв`язку із встановленим судом фактом. В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту цивільного стану орган державної реєстрації актів цивільного стану проводить відповідний запис на підставі рішення суду.

Таким чином, оскільки свекруха заявника ОСОБА_1 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Херсон, яке в цей час було тимчасово окупованим російською федерацією, встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території необхідно заявнику для державної реєстрації смерті у встановленому законом порядку та в подальшому оформленні спадкових прав, тому з метою захисту законних прав та інтересів заявника, суд дійшов до висновку про задоволення заяви про встановлення факту смерті ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території України. Крім того, встановлення даного факту не порушує прав та інтересів третіх осіб та не пов`язане з подальшим вирішенням спору про право.

Відповідно до ч.4 ст.317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

Згідно ч.2 ст.319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

На підставі Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 263-265, 315-317 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Горохівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка села Капітанівка Златопільського району Кіровоградської області, громадянка України, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Херсон, причина смерті - «ішемічна хвороба серця».

Рішення підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення в повному обсязі складено 26 серпня 2024 року.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області Д.Т.Санакоєв