Рішення

від 26.08.2024 по справі 757/6482/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/6482/23-ц

пр. 2-3126/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Вовк С. В.,

при секретарі судового засідання - Брачун О. О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Українського центру з фізичної культури та спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт», треті особи: ОСОБА_2 , державний виконавець Фортечного ВДВС у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Казанок Володимир Радиславович, про відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Печерського районного суду м. Києва із позовною заявою до Українського центру з фізичної культури та спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт» (далі - Укрцентр «Інваспорт»), треті особи: ОСОБА_2 , державний виконавець Фортечного ВДВС у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Казанок В. Р., про відшкодування матеріальної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31 липня 2020 року задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 частини від усіх доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 09 жовтня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Про здійснення відрахувань та виплати коштів відповідачем подаються до виконавчої служби відповідні звіти за кожен місяць.

Як вбачається зі звіту за період 01-31 липня 2022 року, ОСОБА_2 нарахована заробітна плата в сумі 20 864,45 грн та грошова винагорода в сумі 2 682 352,53 грн. Із заробітної плати бухгалтером на сплату аліментів відраховано 1/4 частину, що в грошовому еквіваленті становить 4 198,97 грн, а з грошової винагороди відрахована сума в розмірі 10 прожиткових мінімумів на 1 дитину, що становило 22 010,00 грн.

Позивач вважає, що належна сума до стягнення аліментів з грошової винагороди мала становити її 1/4 частина, тобто 648 578,00 грн.

Отже, позивач просить стягнути завдані їй збитки у розмірі 648 578,00 грн.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 21 лютого 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з частини 1 статті 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

14 квітня 2024 року відповідач подав відзив на позовну заяву. Відповідач зазначив, що станом на 22 січня 2022 року заборгованості зі сплати аліментів відсутня, що підтверджується листом Фортечного ВДВС у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Розрахунки Фортечного ВДВС у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) не оскаржувались позивачем, а тому як вважає відповідач є чинними. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовної заяви.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 28 жовтня 2020 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 405/5445/19 виданого 07 жовтня 2020 року Ленінським районним судом м. Кіровограда про з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ? частини з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення аліментів з 09 жовтня 2019 року, і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

09 листопада 2020 року винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3.

Відповідно до звіту про здійснені відрахування та виплати відповідачем щодо ОСОБА_2 за період 01 липня 2022 року по 31 липня 2022 року, суд встановив, що з нарахованої грошової винагороди у розмірі 2 682 352,53 грн відраховано 22 010,00 грн, що становить 10 прожиткових мінімумів на дитину.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

У відповідності до частини восьмої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.

За приписами частини першої статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина перша статті 183 СК України передбачає, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до частини четвертої статті 194 СК України заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років.

Стаття 195 СК України передбачає визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу).

За приписами частини першої статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Частиною третьою статті 195 СК України передбачено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню

Відповідно до частини першої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті.

За приписами частини шостої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» у разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця. Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів.

Крім того, детальний порядок дій, права та обов`язки державного виконавця по виконанню рішення суду про стягнення аліментів визначаються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України за № 512/5 від 02 квітня 2012 року з наступними змінами (далі по тексу - Інструкція).

Відповідно до пункту 4 розділу XVI Інструкції виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України. Стягнення аліментів за виконавчими листами за минулий час проводиться в межах десятирічного строку, що передував пред`явленню виконавчого листа до виконання. Якщо за виконавчим документом, пред`явленим до виконання, утримання аліментів не проводилося у зв`язку з розшуком боржника, стягнення аліментів має здійснюватись за весь період незалежно від установленого десятирічного строку та досягнення повноліття особою, на утримання якої присуджені аліменти. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини 2 статті 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

В постановах Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі № 450/1686/17 та від 15 липня 2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Верховний Суд у постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 753/2187/17 роз`яснив, що як правило, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18.

При цьому, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19).

Отже, суд приходить до висновку, що звернення ОСОБА_1 до суду із позовом про стягнення матеріальної шкоди з утримання аліментів, а не із скаргою на дії/бездіяльність державного виконаця, не є належним способом захисту прав позивача, відтак позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N

Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 174, 178, 258-259, 263-265, 352, 354, 355, 447, 451 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16, Цивільного кодексу України, ст. 1,71 Закону України «Про виконавче провадження», суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Українського центру з фізичної культури та спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт» (адреса: 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 42; код ЄДРПОУ 21453585), треті особи: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), державний виконавець Фортечного ВДВС у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Казанок Володимир Радиславович (адреса: 25006, м. Кропивницький, вул. Дворцова, буд. 32, прим. 29), про відшкодування матеріальної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Суддя С. В. Вовк