Рішення

від 27.08.2024 по справі 211/3368/24

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 211/3368/24

Провадження № 2/211/1912/24

РІШЕННЯ

іменем України

27 серпня 2024 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання Данилової О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Садівниче товариство «ВІДПОЧИНОК», територіальна громада в особі Криворізької міської ради, про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю, -

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогою про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю. В обґрунтування позову зазначив, що він, ОСОБА_1 , починаючи з 26 червня 2010 року за добровільною домовленістю з власником ОСОБА_3 користується земельною ділянкою № НОМЕР_1 , загальною площею: 0,0597 га. - для колективного садівництва, кадастровий номер 1211000000:03:536:0795, яка розташована в Садовому товариству «Відпочинок», Довгинцівського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. 26 червня 2010 року відповідач ОСОБА_4 власноручно написала розписку про отримала від Пог ОСОБА_5 грошовікошти у розмірі 28000 гривень 00 копійок за продажйому вказаної вище земельної ділянки та передала йому оригінал Державного акту на право приватної власності на землю від 30 липня 2002 року за №2093. На сьогоднішній день він продовжує користуватися вищевказаною земельною ділянкою, добросовісно та безперервно володіє та відкрито користується земельною ділянкою, доглядає за дачним будинком, який збудував, та утримую його, постійно обробляє дану земельну ділянку та сплачую всі податки за користування даної земельної ділянки. Тому просить задовольнити заявлені вимоги та визнати за ним, ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , загальною площею: 0,0597 га. - для колективного садівництва, кадастровий номер 1211000000:03:536:0795, яка розташована в Садовому товариству «Відпочинок», Довгинцівського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з господарськими спорудами.

Ухвалою суду від 29 травня 2024 року прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження вказану цивільну справу та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 10 липня 2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання сторони не з`явились.

Позивач ОСОБА_1 надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином в порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням, не повідомила причини неявки, правом подання відзиву не скористалась.

Представники Садівничого товариства«ВІДПОЧИНОК» таКриворізької міськоїради про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені, кожний окремо, своєчасно та належним чином в порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України, не повідомили причини неявки.

Як вбачається з пояснення на позовну заяву, скерованого представником Криворізької міської ради Совою Ю.В. через систему «Електронний суд» 21.06.2024, за відсутності у даній справі доказів наявності зазначених вище підстав, які обумовлюють можливість визнання у судовому порядку права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, посилання у позові на норми ст. 344 ЦК України вважають безпідставними, а визнання права власності на спірне майно за набувальною давністю не можливим.

Суд, враховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічне положення міститься й у статті 321 ЦК України.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Як встановлено судом, згідно рішення Криворізької Ради народних депутатів №957 від 21.03.2002 ОСОБА_4 отримала в приватну власність земельну ділянку площею 0.0597 гектарі, яка розташована на території Криворізької міської ради у с/т «Відпочинок» у Довгинцівському районі для ведення колективного садівництва, та 30.07.2002 отримала Державний акт на право приватної власності на землю. Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №2093 від 10 липня 2002 року (а.с. 14).

Відповідно до розписки від 26 червня 2010 року, відповідач ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_6 28000 гривень 00 копійок за продаж дачі з дачними спорудами та земельною ділянкою (а.с. 13).

Отже, в обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що з 26.06.2010 він користується дачею, на якій розташовані дачні споруди, та земельною ділянкою, яка, у свою чергу, фактично була продана її власником ОСОБА_2 без укладення договору купівлі-продажу, також він оплачує податки за її користування, тим самим доглядаючи за дачею та земельною ділянкою. А тому позивач вважає, що він добросовісно та відкрито заволодів майном та вважає, що має право власності на нього.

Згідно із ч. 1 ст. 119 ЗК України, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно протягом п`ятнадцяти років користуються земельною ділянкою, але не мають документів, що засвідчують наявність у них прав на зазначену земельну ділянку, можуть звернутися до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу такої земельної ділянки у їхню власність.

Відповідно до статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17, у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №755/16913/16-ц та у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі №552/1354/18.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно із частинами першої-третьої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вважає, що позивачем не доведено усіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю. Давність володіння могла вважатись добросовісною, якщо позивач при заволодінні майном не знав і не повинен був знати про відсутність у нього підстав на набуття права власності. Натомість матеріали справи свідчать зворотне, а саме те, що позивач фактично купив у відповідача земельну ділянку у Садовому товаристві «Відпочинок» без оформлення угоди нотаріально, та з цього часу він з дозволу власника земельної ділянки відповідача у справі, користується нею. Тому суд дійшов висновку, що у позивача відсутні підстави для набуття права власності на земельну ділянку з підстав, передбачених статтею 344 ЦК України, та відповідно необхідно відмовити у задоволенні позові.

Судові витрати відповідно до статті 141 ЦПК України відшкодуванню не підлягають.

На підставівищевикладеного такеруючись статтями 10, 12, 13, 76, 81, 89, 247, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд -

ухвалив:

у задоволенніпозову ОСОБА_1 -відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 27 серпня 2024 р.

Суддя Д.М. Ніколенко