Ухвала

від 26.08.2024 по справі 643/9236/24

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/9236/24

Провадження № 2/643/4275/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у відкритті провадження у справі

26.08.2024 м. Харків

Суддя Московського районного суду м. Харкова Семенова Я.Ю., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 , поданої в особі представника адвоката Туру Віри Григорівни до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову Перша Харківська міська державна нотаріальна контора, про звільнення майна з-під арешту, -

у с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 в особі представника адвоката Туру В.Г. звернувся до суду з позовом до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову Перша Харківська міська державна нотаріальна контора, в якому просить скасувати заборону відчуження та звільнити з-під арешту, зареєстрованого 16.08.2004 за №1241069 реєстратором - Першою Харківською міською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення 16049 від 09.08.2004 ВДВС Московського району м. Харкова та обтяження №6421655 від 18.01.2008, зареєстрованого реєстратором: Перша Харківська міська державна нотаріальна контора, на підставі ухвали від 18.03.2004 Московського районного суду м. Харкова, квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що на підставі спільної сумісної власності зареєстрована на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 .

Ознайомившись з матеріалами позовної заяви, суд доходить висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, з огляду на таке.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зістаттею 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції Українивизначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зістаттею 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першоюстатті 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першоїстатті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина першастатті 13 ЦПК України).

Відповідно до частини першоїстатті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

За змістом частини 1 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно із частиною першоюстатті 32 Закону від 21 квітня 1999 року №606-XIV «Про виконавче провадження»(далі - Закон № 606-XIV), у редакції, чинній на час прийняття державним виконавцем постанови про арешт майна боржника, заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до пункту 5 частини третьоїстатті 11 Закону №606-XIVдержавний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частин першої - четвертоїстатті 57 Закону №606-XIVарешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Аналогічні положення містяться і устатті 56 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»(далі - Закон № 1404-VIII).

Так, у постанові Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі №712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19) викладено висновок про те, що відповідно достатті 1 Закону №1404-VIIIвиконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цимЗаконом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першоїстатті 59 Закону №1404-VIIIособа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно достатті 19 ЦПК Українирозглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно достатті 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченомурозділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбаченоЗаконом України «Про виконавче провадження».

Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19).

Як убачається з матеріалів позовної заяви, 12 вересня 2005 року Московський районний суд м. Харкова ухвалою від 12.09.2005 закрив провадження у справі №2-36065/05 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення боргу. Зняв арешт з квартири АДРЕСА_2 , зареєстрованої на ОСОБА_1 .

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №385130533 від 02.07.2024, 16.08.2004 о 17:25:58 за №1241069 реєстратором Першою Харківською міською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення 16049 від 09.08.2004 ВДВС Московського району м. Харкова було вчинено обтяження квартири АДРЕСА_2 , власник квартири ОСОБА_1 .

З огляду на те, що позивач у даній справі ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, в межах якого 16.08.2004 о 17:25:58 за №1241069 реєстратором Першою Харківською міською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення 16049 від 09.08.2004 ВДВС Московського району м. Харкова було вчинено обтяження квартири АДРЕСА_2 , власник квартири ОСОБА_1 , він не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскількизаконому цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченомурозділом VII ЦПК України.

Крім того, суд звертає увагу, що Московський районний суд м. Харкова ухвалою від 12.09.2005 у цивільній справі №2-36065/05 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, зняв арешт з квартири АДРЕСА_2 , зареєстрованої на ОСОБА_1 .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 01 лютого 2023 року, прийнятій у справі №206/2832/21, провадження №61-10757св22.

За правилами п. 1 ч. 2ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене вище,враховуючи, що позивачем заявлено вимоги, якіне підлягають розгляду в порядкуцивільного судочинства, тоу відкритті провадження по даній цивільній справі слід відмовити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що він має право звернутися до суду з відповідною скаргою на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби в порядку ст. 447,448 ЦПК України.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст.186, ст. 260,353 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У відкритті провадженняпо цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , поданим в особі представника адвоката Туру Віри Григорівни до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову Перша Харківська міська державна нотаріальна контора, про звільнення майна з-під арешту, - відмовити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що він має право звернутися до суду із відповідною скаргою на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, в порядку ст.447,448 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до апеляційного суду Харківської області.

Суддя: Я.Ю. Семенова