Постанова

від 26.08.2024 по справі 342/894/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 342/894/24

Провадження № 22-ц/4808/1227/24

Головуючий у 1 інстанції Андріюк І. Г.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Луганської В.М., Фединяка В.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження безповідомлення учасниківсправи апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 адвоката Грици Івана Юрійовича на ухвалу Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 22 липня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Грица Іван Юрійович, заінтересована особа: Городенківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2024 ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Грица І.Ю., звернувся до суду із вказаною заявою та просив суд встановити факт народження ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Глушків Коломийського району Івано-Франківської області, стать - чоловіча. Відомості про батьків: матір ОСОБА_2 , батько

ОСОБА_3 заяві зазначив, що вказана у паспорті громадянина України його дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 є неправильною, оскільки 1935 рік не був високосним, тому його паспорт є недійсним. Також у копії заяви про видачу паспорта громадянина України зазначено недійсну дату, очевидно, що посадові особи допустили помилку у даті його народження. У Державному реєстрі актів цивільного стану актовий запис про народження ОСОБА_1 відсутній. У Городенківському відділі ДРАЦС у книзі актових записів є оригінал актового запису про шлюб, де його дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки записи актів цивільного стану були на 1962 рік та до цього часу видані документи на їх підставі, є первинним і найдостовірнішим джерелом персональних даних про особу, тому виходячи із цієї інформації слід встановлювати факт і дату народження. Встановлення факту народження надасть можливість поновити втрачений актовий запис у ДРАЦС, отримати свідоцтво про народження, та в подальшому отримати паспорт громадянина України. Також зазначив, що законодавство не передбачає можливості для заявника звернутися до органу ДРАЦС за реєстрацією факту народження.

Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 22 липня 2024 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Грица І.Ю., заінтересована особа: Городенківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області про встановлення факту, що має юридичне значення, визнано неподаною і повернуто заявнику.

Не погодившись з ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 22 липня 2024 року, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що підставою длязвернення досуду іззаявою провстановлення фактународження євідсутність актовогозапису пронародження ОСОБА_1 у ДРАЦСта неможливістьзареєструвати фактйого народженняу зв?язкуз неможливістюз?ясувати дійснудату народженнязаявником самостійнов позасудовомупорядку черезвтрату документів,які підтверджують цей факт. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що підставою для звернення до суду є необхідність виправлення помилки у даті народження в паспорті органом, що видав документ.

Підтверджує, що у заяві було насправді зазначено, що паспорт містить недійсну (неіснуючу) дату народження - ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак ця проблема є похідною від основної первинної відсутності зареєстрованого актового запису про народження заявника у ДРАЦС. Саме вирішення цієї основної проблеми потребує звернення до суду та встановлення факту народження судовим рішенням і саме за встановленням цього факту звертався до суду ОСОБА_1 .. Як зазначалося у заяві про встановлення факту, зараз щодо народження ОСОБА_1 не має жодного первинного документа : свідоцтва про народження, актового чи метричного запису тощо.

На переконання апелянта, найдостовірнішим документом, що містить вірну дату народження заявника є актовий запис про шлюб №20 від 01.08.1962, складений виконавчим комітетом Чернятинської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області на ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , що зберігається в паперовому вигляді у заінтересованої особи і не може бути отриманий інакше як на вимогу суду.

Водночас, навіть отримавши копію актового запису про шлюб, зареєструвати факт народження у ДРАЦС на підставі лише цього документа неможливо, оскільки в такому порядку законодавство передбачає єдину підставу - судове рішення про встановлення факту.

Виправлення помилки у даті народження, цо зазначена в паспорті, можливе лише шляхом його обміну, для чого необхідне свідоцтво про народження або, щонайменше, актовий запис про народження у ДРАЦС. Тобто обмін паспорта є похідним і може бути лише наступним кроком після встановлення факту народження і його реєстрації у ДРАЦС.

Таким чином, суд помилково наголошує на необхідності отримати відмову в обміні паспорта, оскільки звернення за його обміном є передчасним.

На ці обставини суд першої інстанції уваги не звернув, через що дійшов до помилкового висновку, що ОСОБА_1 повинен спершу звернутися до уповноваженого органу щодо заміни паспорта та отримати відмову. Цей помилковий висновок зумовив ухвалення судом незаконного і необґрунтованого рішення.

Таким чином, апеллянт просить скасувати ухвалу Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 22 липня 2024 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанціївідповідно до частини 3статті 360 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1ст. 368 ЦПК Українисправа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою Ірозділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 2ст. 369 ЦПК Україниапеляційні скаргина ухвалисуду,зазначені впунктах 1,5,6 (повернення заяви позивачеві (заявникові)), 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першоїстатті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13ст. 7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене вище, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючисьст.367 ЦПК Українипереглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.263ЦПКУкраїни судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з матеріалами справи, зокрема, паспортом громадянина України, серії НОМЕР_1 , виданим 07.10.1997 року Городенківським МВ УМВС в Івано-Франківській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , народився у с.Глушків Городенківського району Івано-Франківської області (а.с.5).

За даними копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 одружився із ОСОБА_5 01.08.1962 року. Дата народження ОСОБА_1 вказана 1935 рік (а.с.7).

Згідно з копією військового квитка серії НОМЕР_3 дата народження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 . Згідно з копією погосподарської книги №3 дата народження ОСОБА_1 1935 рік. Також дата народження ОСОБА_1 - 1935 рік - зазначена у відповіді на адвокатський запит від 30.0.2024 №2218, наданої 1-им відділом ІНФОРМАЦІЯ_6 . (а.с.6, 14-16).

Крім того, згідно архівної довідки від 16.02.2023 №П-14 (Ц)/06-06 відсутні дані щодо запису народження ОСОБА_1 , уродженця с.Глушків Городенківського повіту, оскільки метрична книга реєстрації народжень, шлюбів та смертей церкви с.Глушків містить актові записи про народження з 08.01.1935 по 08.02.1935. (а.с.10).

Згідно з копією заяви про видачу паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , дата народження вказана ІНФОРМАЦІЯ_2 . Надати копію заяви про видачу паспорта зразка 1974 року неможливо, оскільки така в базі даних відсутня, що підтверджено листом заступника начальника управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області та листом заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області.

Згідно з копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану, за результатами проведеної перевірки щодо ОСОБА_1 , інформація щодо актового запису про народження відсутня (а.с.11-13).

Згідно з витяглм з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя 01.08.1962 року укладено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с.17-19).

Відповідно до ч.1ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт.

Частиною 2 ст. 318 ЦПК України також передбачено, що до заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Як визначено ч.1 та 3ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 175 і 177 цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

При надходженні заяви суд першої інстанції встановив, що підставою звернення ОСОБА_1 , до суду стала недійсна дата народження заявника, зазначена у паспорті громадянина України.

Ухвалою Городенківського районного суду від 03.07.2024 заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Грица І.Ю., заінтересована особа: Городенківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без руху.

Адже причиною звернення заявника до суду стала недійсна дата його народження, зазначена у паспорті громадянина України, однак, діючим законодавством визначено позасудовий порядок вирішення питання щодо усунення розбіжності в написанні року народження заявника у паспорті, шляхом звернення до уповноважених суб`єктів із заявою про його обмін.

Зокрема, заявник не додав до матеріалів справи документів, які б свідчили про його звернення до відповідного органу щодо реєстрації факту народження, та рішення уповноваженого органу щодо цього, зазначивши, що така можливість законодавством у його випадку не передбачена.

18.07.2024 до суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 про усунення недоліків, згідно якого зазначив, що до заяви додано розділи щодо неможливості виправлення помилки у паспорті у позасудовому порядку та щодо необхідності отримання саме рішення суду для поновлення втраченого актового запису про народження заявника. Наведена у розділах інформація підтверджує відсутність у заявника можливості у позасудовому порядку виправити помилку у даті народження, що зазначена у паспорті, через відсутність актового запису про народження і свідоцтва про народження, та неможливість поновити втрачений актовий запис про народження в ДРАЦС через відсутність метричної книги.

Повертаючи заяву про встановлення факту народження, суд першої інстанції вказав, що заявник повинен був подати суду докази, що підтверджують його звернення із відповідною заявою до уповноваженого органу про заміну паспорта у зв`язку з виявленою помилкою у встановленому законом порядку та відмову уповноваженого органу у її виправленні. Однак заявник відмови уповноваженого органу про заміну паспорта у зв`язку з виявленою помилкою у встановленому законом порядку та відмову уповноваженого органу у виправленні помилки суду не надав, зазначивши, що звертався до органу ДРАЦС із заявою щодо видачі витягу з ДРАЦС про народження, та надав відповідні витяги про відсутність актового запису у ДРАЦС; долучив відповідь управління Державної міграційної служби щодо видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у зв`язку з обміном паспорта зразка 1974 року.

Таким чином, подане клопотання про усунення недоліків заяви суд першої інстанції не розцінив як належним чином виконані вимоги ухвали суду про залишення заяви без руху та вважав, що недоліки заяви не усунуто, а тому згідно ч.3 ст.185 ЦПК України повернув заяву заявнику.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком.

Суд першої інстанції грунтовно вказував на те, що заявником не дотримано повністю правил статті 175 ЦПК України стосовно надання відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Заявник посилається на неможливість отримати інформацію органів РАЦС про актовий запис про його народження, в той час, як такі відомості, на його дусмку, містяться в актовому записі про шлюб, і які він суд і просить витребувати для підтвердження вимог. Паспортні дані заявника, на його думку, оформлені з помилкою в даті народження, яку він не може виправити без точних даних про дату його народження.

Втім, згідно з положеннями Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» повторна видача свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, оригінал якого було вкрадено, загублено, пошкоджено чи знищено, та повторна видача свідоцтва у разі внесення змін до актового запису чи його поновлення здійснюються відділами державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичними представництвами і консульськими установами України на підставі актового запису цивільного стану за заявою особи, щодо якої складено запис. Також внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.

У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою особи, щодо якої складено актовий запис.

Судом першої інстанціїї зауважено, що згідно з п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що має юридичне значення», при розгляді справи про встановлення відповідно до п.6 ст.273 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Як вбачається з матеріалів заяви ОСОБА_1 , він не звертався до відділу ДРАЦС стосовно видачі свідоцтва про народження.

Однак посилання суду першої інстанції на необґрунтованість поданої заяви та не надання відповідних доказів, не може бути підставою для залишення її без руху та повернення. В разі недоведеності та необґрунтованості заяви, суд відмовляє в її задоволенні, а не повертає з підстав не усунення недоліків.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Європейський суд з прав людини у справі«Zand v.Austria»у рішенні від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі- Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuzv. Poland») від 19 червня 2001 року ЄСПЛ підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

Згідно з частина 1статті 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другоїстатті 293 ЦПК Українисуд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з п.1 ч.1ст. 315 ЦПК Українисуд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно дост. 318 ЦПКкраїни у заяві має бути зазначено:1) який факт просить встановити заявник та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують цей факт.

Апеляційний суд констатує, що подана заява формально відповідає вимогам, визначеним ст.ст.175,318 ЦПК Українищодо її змісту. Так, в ній зазначено, який факт просить встановити заявник та з якою метою, причини неможливості одержання ним документу, що посвідчує цей факт, та зазначено докази, що підтверджують цей факт.

За змістом статей13та175 ЦПК Українипозивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини.

Питання щодо якості такого викладу (підставність, чіткість, обґрунтованість, доведеність), оцінка таким обставинам, а також наявність чи відсутності порушення прав заявника судом не може вирішуватись на стадії відкриття провадження у справі чи вирішення питання про прийняття заяви.

У випадку встановлення судом невідповідності зазначених у позовній заяві (заяві, скарзі) обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточності формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеності підстав позову за кожною вимогою, то це не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову (заяви) по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення.

Крім того, суд першої інстанції під час розгляду не позбавлений права з`ясувати усі необхідні обставини у справі, в тому числі щодо поданих чи не поданих тих чи інших доказів.

Згідно з ч. 4ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (Белеш та інші проти Чеської Республіки).

Надмірний формалізм під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суперечить принципу верховенства права, завданням цивільного судочинства та порушує, гарантоване п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право на доступ до суду.

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).

У поданій заяві, заявник на власний розсуд виклав обставини справи, якими він обґрунтовує вимоги заяви, зазначивши докази на їх підтвердження.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку, констатуючи про невиконання заявником вимог ухвали про залишення його заяви без руху.

Оскільки при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції зазначені обставини враховані не були, то відповідно до вимог п.п.3, 4 ч.1ст.379 ЦПК Україниухвала суду підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду (вирішення питання про прийняття заяви до розгляду).

Керуючись ст.ст.367,368,374,379,381 - 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну представника заявника ОСОБА_1 адвоката Грици Івана Юрійовича - задовольнити.

Ухвалу Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 22 липня 2024 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складений 26 липня 2024 року.

Судді: Є.Є. Мальцева

В.М. Луганська

В.Д.Фединяк