Рішення

від 18.10.2007 по справі 8189-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

8189-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

18.10.2007Справа №2-15/8189-2007

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крименергосервіс 2004» (95493, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Монтажна, 1, ідентифікаційний код 33267013)

До відповідача Комунального підприємства «Молодіжне» (97501, АР Крим, Сімферопольський район, смт. Молодіжне, вул.. Шкільна, 5; вул.. Шкільна 5, ідентифікаційний код 20695091)

Про стягнення 323789,61 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – не з'явився

Від відповідача  - Клімова В.Т., довіреність вих.. № 91 від 10.10.2007 р., у справі

        Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Крименергосервіс 2004» звернулось до господарського суду з позовом до Комунального підприємства «Молодіжне» про стягнення 323789,61 грн., в тому числі: 309062,60 грн. основного боргу, 2021,19 грн. 3% річних, 1252,54 грн. інфляційних втрат та 11453,28 грн. пені.

          Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті наданих йому послуг за договором № 46-2-56 від 01.11.2006 р. на суму 309062,60 грн. станом на 31.05.2007 р. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Крименергосервіс 2004» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку та нарахування штрафних санкцій.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, проте вимог суду не виконав, відзиву на позов не надав.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

    Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

01.11.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Крименергосервіс 2004»  (Енергопостачальна організація) та Комунальним підприємством «Молодіжне» (Споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 46-2-56. (а.с. 11-13)

Згідно з пунктом 1 Договору Енергопостачальна організації бере на себе зобов'язання забезпечувати Споживача тепловою енергією у вигляді  гарячої води згідно температурного графіку, а Споживач зобов'язаний повністю оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) згідно чинного законодавства та в строки, передбачені дійсним Договором.

Пунктом 3.2.2 Договору на Споживача покладений обов'язок виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в об'ємах та строки, передбачені дійсним Договором.

Облік споживання теплової енергії на момент укладення дійсного Договору визначається по пристроям обліку Споживача.

Фактичне споживання тепло енергії підтверджується Актом, підписаним повноважними представниками двох сторін, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим. (пункт 5.6 Договору)

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються в грошовій формі на підставі виставлених Енергопостачальною організацією рахунків, згідно встановлених тарифів. (пункт 6.1 Договору)

Відповідно до пункту 6.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.  Строк повної оплати за відпущену теплову енергію та гарячу воду – до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до пункту 10.1 Договір набирає чинності з 01.11.2006 р. та діє до 01.11.2007р., а також вважається продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку договору не буде повідомлено письмово однією із сторін про припинення договору.

Сторони не представили суду доказів припинення дії вказаного договору, у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.

Так, позивачем надавалися послуги з теплозабезпечення у відповідності до умов договору, що підтверджується доданими до матеріалів справи рахунками-фактурами за період з листопада 2006 р. по квітень 2007 р.. (а.с. 15-17) та актами здачі-приймання робіт (а.с. 18-21)

Проте, відповідачем вказані рахунки не були сплачені в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 309062,60 грн. за надані послуги, що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Крименергосервіс 2004» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті  530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Посилання відповідача на той факт, що він є бюджетною установою, яка фінансується з місцевого бюджету, та заборгованість виникла не з його вини, як підстава для звільнення його від відповідальності, не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, відповідач  відповідно до статті  33 Господарського процесуального кодексу України  не представив доказів оплати за надані йому послуги згідно виставлених рахунків.  При таких обставинах  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих йому послуг за договором № 46-2-56 від 01.11.2006 р., через що  вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 309062,60 грн. станом на 31.05.2007 р.  підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 1252,54 грн., 3% річних у розмірі 2021,19 грн.

    Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Комунального підприємства «Молодіжне» інфляційних втрат у розмірі 1252,54 грн. за період з 11.12.2006 р. по 31.05.2007 р. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення з Комунального підприємства «Молодіжне»  3% річних у розмірі 2021,19 грн. за період з 11.12.2006 р. по 31.05.2007 р.  підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму пені у розмірі 11453,28 грн.

          Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” №543/96-ВР від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.4  Договору сторони передбачили, що за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати відпущеної теплової енергії, Споживач сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період.

Заявлена позивачем сума пені у розмірі 11453,28 грн. за період з 11.12.2006 р. по 31.05.2007 р. підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.          

Судом встановлено, що порушення відповідачем зобов'язань по оплаті наданих позивачем послуг з перевезення вантажу не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Іншого, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не доведено.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За таких обставин суд вважає за доцільне зменшити розмір пені на 20 % та стягнути з Комунального підприємства «Молодіжне» суму пені у розмірі 9162,62 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні за згодою представника відповідача були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 22.10.2007 р.

           З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального підприємства «Молодіжне» (97501, АР Крим, Сімферопольський район, смт. Молодіжне, вул.. Шкільна, 5; вул.. Шкільна 5, ідентифікаційний код 20695091) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крименергосервіс 2004» (95493, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Монтажна, 1, ідентифікаційний код 33267013, р/р 26008054901 в КРУ «Приватбанк» м. Сімферополь, МФО 384436)   заборгованість у розмірі 309062,60 грн., 2021,19 грн. річних, 1252,54 грн. інфляційних втрат, 9162,62 грн. пені, 3214,99 грн. державного мита та 117,17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.