Постанова

від 23.08.2024 по справі 909/60/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2024 р. м. Львів Справа №909/60/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІ.Б. Малех

суддівВ.М.Гриців

І.Ю. Панова

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Зелена Садиба Плюс, б/н від 17.04.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/1132/24 від 18.04.2024)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22 березня 2024 року (суддя Михайлишин В.В., повний текст рішення складено та підписано 27.03.2024, м. Івано-Франківськ)

у справі №909/60/24

за позовом Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена Садиба Плюс", урочище "Кальне", сільрада Сошниківська, Бориспільський район, Київська область

про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 197078,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

22.01.2024 на розгляд Господарського суду Івано-Франківської області поступила позовна заява Івано-Франківської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена Садиба Плюс", урочище "Кальне" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 197078,07 грн.

Дані позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач - ТОВ "Зелена Садиба Плюс" набувши право власності на об`єкт нерухомого майна виробничі будівлі, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2610197401:18:001:0067 комунальної форми власності з 21.06.2021 по 30.06.2023, належним чином не оформив та не зареєстрував речові права на цю земельну ділянку. Відповідно, протягом цього часу не вносив плату за користування землею в розмірі, встановленому законодавством, внаслідок чого, вважає, що відповідач, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї земельної ділянки - Івано-Франківської міської територіальної громади зберіг у себе кошти у вигляді орендної плати за період з 21.06.2022 по 30.09.2023 в розмірі 197 078, 07 гривень, які позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку.

В обґрунтування даних вимог посилається на положення ст. ст. 1212 - 1214 Цивільного кодексу України та ст. 206 Земельного кодексу України.

Відповідач в свою чергу не заперечує, що йому на праві власності належить нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, с. Хриплин по вул. Автоливмашівська, 6Б, в підтвердження чого посилається на витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 263867408 від 01.07.2021. Однак зазначає, що передане 17.06.2021 за актом приймання-передачі від ТОВ "Балтік Групп" до ТОВ "Зелена Садиба Плюс" майно знаходилось на земельній ділянці з кадастровим номером 2610197401:18:001:0010 загальною площею 1, 7393 га. В матеріалах справи відсутні дані, що на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 2610197401:18:001:0067 площею 0, 9305 га розташоване саме майно відповідача. Зважаючи на наведене, останній вказує, що позовні вимоги позивача є передчасними та такими, що не ґрунтуються на умовах чинного законодавства, відтак в позові просить відмовити.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 22 березня 2024 року у справі №909/60/24 позовні вимоги задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена Садиба Плюс" на користь Івано-Франківської міської ради 197078,07 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати та 3028,00 грн. судового збору.

При винесенні рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як власник об`єкта нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений за відсутності оформленого, відповідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату, а тому без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст. 1212 ЦК України.

Відповідач ТОВ «Зелена Садиба Плюс», не погодившись з винесеним рішенням подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що таке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:

-скаржник вказує, що в матеріалах справи відсутні дані, що на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 2610197401:19:001:0067 площею 0,9305 га розташоване саме його майно;

-звертає увагу скаржник на те, що доданими доказами до відзиву спростовується позиція позивача, оскільки за цією адресою сформована інша земельна ділянка з іншим кадастровим номером та площею;

-звертає увагу також на те, що позивачем не долучено рішення «Про встановлення ставок земельного податку та орендної плати на території міста Івано-Франківськ чи села Хриплин», що виключає можливість встановлення розміру орендної плати для стягнення безпідставно збережених коштів;

-також, як вказує скаржник, що суд не звернув уваги на те, що позивачем не спростовано доводи відповідача, що до позовної заяви долучено неналежні докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, зокрема всі додатки засвідчені посадовою особою Миколою Вітенком, який не міститься у відомостях ЄДРЮОФОП.

Відповідно до цього, просить, скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22 березня 2024 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач Івано-Франківська міська рада Івано-Франківської області у відзиві, б/н від 08.05.2024 заперечує доводи апеляційної скарги, вказуючи на те, що скаржником підтверджено належність ТОВ «Зелена Садиба Плюс» на праві власності нерухомого майна в м. Івано-Франківську , с. Хриплин по вул. Автоливмашівська, 6Б, а також відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на котрій знаходиться нерухоме майно, чим фактично підтвердив факт користування земельною ділянкою, на якій розташоване належне відповідачу нерухоме майно без правових підстав. Крім цього зазначає, що на підтвердження наявності на земельній ділянці з кадастровим номером 2610197401:19:001:0067 нерухомого майна , належного на праві власності ТОВ «Зелена Садиба Плюс» до позовної заяви долучено: акт обстеження земельної ділянки №65 від 05.07.2023, технічну документацію із землеустрою , витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.06.2022, а також копію клопотання та акту обстеження земельної ділянки №374 , що підтверджують , що попередній власник нерухомого майна ТОВ «Балтік Груп» за адресою: м. Івано-Франківськ, с. Хриплин, вул. Автоливмашівська, 6Б використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів.

Щодо твердження скаржника про те, що майно знаходилось на земельній ділянці з кадастровим номером 2610197401:18:001:0010 загальною площею 1,7393 га, то вказує, що згідно акту, нерухоме майно знаходилось на частині земельної ділянки площею 1, 7393 га з кадастровим номером 2610197401:18:001:0010 , однак вказана земельна ділянка перенесена державним кадастровим реєстратором Відділу в м. Івано-Франківську в архівний шар 04.08.2017. На час обстеження (26.04.2021) земельна ділянка являлась несформованою, кадастровий номер був відсутній. Заявлений позов, як вказує позивач, охоплює період з 21.06.2022 по 30.09.2023.

Щодо розрахунку, то вказує, що при проведенні такого в графі «ставка річної орендної плати» за 2022 та 2023 роки було враховано рішення міської ради від 27.06.2019 №148-27 та зазначено ставку в розмірі 3% , що в повній мірі відповідає вимогам податкового законодавства.

Також, позивач, щодо неналежності доказів , зазначає, що долучені до позовної заяви копії документів, у відповідності до визначених повноважень, були підготовлені Департаментом комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради, відповідно ОСОБА_1 , як директор департаменту , наділений повноваженнями, щодо підписання та засвідчення копій документів, пов`язаних з діяльністю департаменту.

Відповідно до цього, просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.03.2024 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Зелена Садиба Плюс» без задоволення.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07 травня 2024 року (головуючий суддя Малех І.Б., судді Гриців В.М., Панова І.Ю.) поновлено ТОВ «Зелена Садиба Плюс» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22 березня 2024 року у справі №909/60/24 та відкрито апеляційне провадження за такою. Ухвалено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Зелена Садиба Плюс, б/н від 17.04.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/1132/24 від 18.04.2024) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22 березня 2024 року у справі №909/60/24 розглядати без повідомлення учасників справи. Зупинено дію рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22 березня 2024 року до винесення постанови Західним апеляційним господарським судом. Витребувано матеріали справи №909/60/24 в Господарського суду Івано-Франківської області.

Відповідно до ч.10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 8 ГПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ціна позову у справі №909/60/24 є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому з урахуванням цієї обставини та предмету спору вказана справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

20.05.2024 в канцелярію суду через систему електронний суд від представника скаржника поступило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, б/н від 17.05.2024 (вх. № апеляційного суду 01-04/3382/24 від 20.05.2024), в якому вказує на те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування є складним , потребує детального обговорення та доведення зі сторони відповідача, оскільки позивач фактично нівелює доказову базу та спрощує даний спір до невеликої складності.

В задоволенні даного клопотання суд апеляційної інстанції ухвалив відмовити, з огляду на його необґрунтованість, суд апеляційної переглядає справу за наявними в ній доказами і дасть оцінку таким в своєму рішенні в сукупності з доводами апеляційної скарги.

Відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані у справі докази, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення від 22.03.2024 Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/60/24 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Обставини справи.

Як вказує позивач в позовній заяві, ним відповідно до статей 12, 189 Земельного кодексу України, "Положення про Департамент комунальних ресурсів та сільського господарства" Івано-Франківської міської ради, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради в редакції від 10.06.2022 №101-25, "Порядку добровільного відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної власності Івано-Франківської міської територіальної громади", затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 10.06.2022 № 99-25, 05.07.2023 проведено обстеження земельної ділянки кадастровий номер 2610197401:18:001:0067 за адресою: Івано-Франківська міська територіальна громада, с. Хриплин, вул. Автоливмашівська, 6 "Б", на предмет фактичного використання земельної ділянки без належних на те правових підстав (наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку та/або державної реєстрації прав на неї), а також щодо здійснення плати за користування нею в належному розмірі.

05.07.2023, за результатами цього обстеження провідним спеціалістом відділу контролю земельних відносин управління контролю та правового забезпечення Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради Перегінець Світланою Іванівною, в присутності свідків, складено акт № 65 обстеження земельної ділянки, яким встановлено, що земельна ділянка використовується для обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

В процесі підготовки документів до обстеження, збору необхідної інформації та проведення обстеження, зокрема, встановлено, що відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Зелена Садиба Плюс" на час обстеження не перебуває в стані припинення.

Відповідно до даних з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна (номер довідки 335612090 від 14.06.2023) за адресою: м. Івано-Франківськ, с. Хриплин, вул. Автоливмашівська, 6 Б, зареєстровано нерухоме майно: виробничі будівлі, реєстраційний номер № 1578931526101, яке належить на праві приватної власності ТОВ "Зелена Садиба Плюс". До складу нерухомого майна входять: конюшня (А), загальною площею 476, 9 кв. м.; заклад громадського харчування (Б), загальною площею 350, 1 кв. м.; сіносклад (В), загальною площею 260, 5 кв. м.; свинарник (Г), загальною площею 176, 7 кв. м.; огорожа (І), загальною площею 207, 3 кв. м. Дата державної реєстрації 24.06.2021. Підстава - акт приймання-передачі нерухомого майна, до статутного капіталу ТОВ "Зелена Садиба Плюс", серія та номер: б/н, виданий 17.06.2021, видавник: між ТОВ "Зелена Садиба Плюс" та ТОВ "Балтік Групп". Нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці за адресою: м. Івано-Франківськ, с. Хриплин, вул. Автоливмашівська, 6 "Б". Земельна ділянка розташована в південно-східній частині міста, складної форми, огороджена. Заїзд на земельну Ділянку здійснюється з вулиці Авголивмашівської.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру № НВ-4600499192022 від 21.06.2022 земельна ділянка сформована і зареєстрована в Державному земельному кадастрі 21.06.2022 їй присвоєно кадастровий номер 2610197401:18:001:0067. Площа земельної ділянки становить 0, 9305 га. Цільове призначення земельної ділянки 03.08. Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Також, встановлено, що земельна ділянка межує: з північно-східної сторони - із земельною ділянкою комунальної форми власності (кадастровий номер 2610193001:15:007:0003), з південно-східної сторони - з землями Івано-Франківської міської ради, з південно-західної сторони - із земельною ділянкою комунальної форми власності (кадастровий номер 2610197401:18:001:0063), з північно-західної сторони - із земельною ділянкою державної форми власності (кадастровий номер 2610197401:18:001:0004). На час обстеження на земельній ділянці не ведеться господарська діяльність.

Також, позивач зазначає, що на день проведення обстеження в Департаменті комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради відсутня інформація про наявність документів на право користування даною земельною ділянкою зокрема, що стосується укладеного договору оренди земельної ділянки із землекористувачем.

Згідно інформації Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (лист № 6357/5/09-19-04-01-05 від 17.05.2023) ТОВ "Зелена Садиба Плюс" за земельну ділянку площею 0, 9305 га (кадастровий номер 2610197401:18:001:0067) за період 2022-2023 років плату не декларувало і не сплачувало.

Відтак, позивач вказує, що ТОВ "Зелена Садиба Плюс", набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 2610197401:19:001:0067) комунальної форми власності з 21.06.2021 по 30.06.2023, належним чином не оформив та не зареєстрував речові права на цю земельну ділянку, як це передбачено статтями 125, 126 Земельного кодексу України та Законом України "Про оренду землі". Відповідно, протягом цього періоду не вносив плату за користування землею у розмірі, встановленому законодавством, внаслідок чого без достатньої правової підстави зберіг в себе грошові кошти у обсязі орендної плати.

Згідно з розрахунком позивача сума безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності па території Івано-Франківської міської територіальної громади становила 156 029, 03 гривень (розрахунок суми додано позивачем до позовної заяви).

З метою досудового врегулювання спору, 23.08.2023 за вих. № 929/01-18/19в позивач звернувся до відповідача з претензією про добровільну сплату суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності на території м. Івано-Франківська за період з 21.06.2021 по 30.06.2023 в розмірі 156 029, 03 гривень. Претензія направлялася позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом (фіскальний чек від 05.09.2023), однак така залишена без відповіді та задоволення.

В подальшому, як вбачається, позивачем, відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2022 рік (№ 15106 від 29.11.2022) та витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки станом на 2023 рік (№ 4157 від 09.06.2023), наданими Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області, здійснено повторний розрахунок суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території Івано-Франківської міської територіальної громади в період з 21.06.2022 по 30.09.2023, згідно з якого визначено, що означена сума становить 197 078, 07 гривень.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 22 березня 2024 у справі №909/60/24 позовні вимоги задоволено, з чим не погодився відповідач подавши апеляційну скаргу.

При перегляді рішення Господарського суду івано-Франківської області від 22.03.2024 у справі №909/60/24, Західний апеляційний господарський суд керувався наступним.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 122 Земельного кодексу України встановлено, що міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пункту 11 статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.

При цьому, ст. 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Враховуючи наведене судом першої інстанції вірно відмічено, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 Цивільного кодексу України). Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України, для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідач є власником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці комунальної форми власності.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18 та постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

Крім цього, згідно із частинами 1 - 5, 9 статті 791 Земельного кодексу України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відтак, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Судом першої інстанції вірно відмічено, що про необхідність застосування статті 791 Земельного кодексу України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі №922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Із змісту інформаційних даних з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка площею 0, 9305 га, кадастровий номер 2610197401:18:001:0067, яка знаходиться в Івано-Франківській області, с. Хриплин, вул. Автоливмашівська, (поруч будинку № 6), цільове призначення земельної ділянки 03.08. Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, сформована як об`єкт цивільних прав - 21.06.2022.

З листа Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 14.03.2024 № 18-9-0.221-1372/0/2-24 "Про надання інформації" вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 2610197401618:001:0010 була перенесена до архівного шару 04.08.2017.

Отже, з врахуванням наведеного суд першої інстанції вірно відмітив, що в розумінні пункту 13 статті 791 Земельного кодексу України, зазначена земельна ділянка перестала бути об`єктом цивільних прав ще 04.08.2017, що спростовує твердження відповідача, що нерухоме майно ТОВ "Зелена Садиба Плюс" знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2610197401:18:001:0010 загальною площею 1, 7393 га.

Період стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2610197401:19:001:0067 розпочинається саме з моменту формування ділянки як об`єкта цивільних прав, що в повній мірі відповідає вимогам ст. 79-1 Земельного кодексу України

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

Отже, з врахуванням наведеного судом першої інстанції вірно відмічено, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Так, згідно із даними зазначених у витязі із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки станом на 28.11.2022, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2610197401:18:001:0067 становить 4 720 510, 25 гривень.

Згідно із даними зазначених у витязі із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки станом на 09.06.2023, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2610197401:18:001:0067 становить 5 428 586, 78 гривень.

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 27.06.2019 № 148-27 "Про затвердження Порядку передачі у власність та користування земельних ділянок комунальної власності у м. Івано-Франківську" затверджено Порядок передачі у власність та користування земельних ділянок комунальної власності у м. Івано-Франківську, в додатку 3 до якого встановлено ставки річної орендної плати, зокрема за "Інші види цільового призначення земельної ділянки, не зазначені вище" - 3 % річних.

Отже, розмір безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної форми власності площею 0, 9305 га, кадастровий номер 2610197401:18:001:0067, яка знаходиться в Івано-Франківській області, с. Хриплин, вул. Автоливмашівська, (поруч будинку № 6), за період з 21.06.2022 по 30.09.2023 становить 197 078, 07 гривень, що відповідає розрахунку позивача.

В апеляційній скарзі скаржником зазначається, що у матеріалах справи наявний інший витяг про нормативно грошову оцінку земельної ділянки площею з кадастровим номером 2610197401:18:001:0010 загальною площею 1,7393 га, чим доводить те, що в його користуванні фактично перебуває інша земельна ділянка.

В спростування даного суд апеляційної скарги вказує наступне: витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку містить лише дані про нормативно грошову оцінку окремої земельної ділянки (ч.2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель»), однак жодним чином не являється підтвердженням факту користування земельної ділянки; не зазначено за який період (рік) витяг, а відтак неможливо встановити чи такий стосується спірного періоду; даний витяг не долучено відповідачем до відзиву.

Сума безпідставно збережених коштів була розрахована Івано-Франківською міською радою відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2022 рік (№15106 від 29.11.2022) та витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки станом на 2023 рік (№4157 від 09.06.2023), які надано Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області, що вкотре спростовує наведені у відзиві доводи представника відповідача.

Стверджує скаржник також про те, що протягом першого кварталу 2024 року ним сплачено податок на нерухоме майно , в тому числі і за земельну ділянку, однак в даній справі спірний період стягнення охоплює період з 21.06.2022 по 30.09.2023 та не включає перший квартал 2024 року.

Щодо неналежності доказів, які долучені до позовної заяви, то суд апеляційної інстанції відмічає, що долучені до позовної заяви копії документів у відповідності до визначених повноважень були підготовлені Департаментом комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради, відповідно ОСОБА_1 , як директор департаменту , наділений повноваженнями щодо підписання та засвідчення копій документів, пов`язаних з діяльністю департаменту. Як вказує позивач, Департаментом комунальних ресурсів та сільського господарства листом вн. №252/34.3-02 від 24.10.2023 завірені належним чином копії матеріалів було скеровано в Департамент правової політики для підготовки позову.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному рішенні Господарського суду Івано-Франківської області в даній справі.

Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив рішення від 22 березня 2024 року у справі №909/60/24, з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22 березня 2024 року у справі №909/60/24 належить залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ «Зелена Садиба Плюс» - без задоволення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись п.10 ч.3 ст. 2, ст. ст. 114, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Зелена Садиба Плюс, б/н від 17.04.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/1132/24 від 18.04.2024) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22 березня 2024 року у справі №909/60/24 - залишити без змін.

3.Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на ТОВ «Зелена Садиба Плюс».

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

5.Матеріали справи №909/60/24 повернути Господарському суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддяІ.Б. Малех

СуддяВ.М. Гриців

СуддяІ.Ю. Панова