Рішення

від 27.08.2024 по справі 903/644/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 серпня 2024 року Справа № 903/644/24

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Бідюк С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали

за позовом Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ковельської міської ради, м. Ковель

до відповідача: Ковельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства "ТУР", м. Ковель

про стягнення 296 381,87 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

09.07.2024 до Господарського суду Волинської області через електронний суд надійшла позовна заява Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ковельської міської ради про стягнення з Ковельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства "ТУР" 296381,87 грн шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Ухвалою суду від 11.07.2024 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати прокуратурі, позивачу, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 календарних днів з дня вручення даної ухвали, прокуратурі, позивачу - протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву. Попереджено сторін, що у разі не подання у встановлений строк обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, вони мають право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведуть, що пропустили строк з поважних причин. Запропоновано прокуратурі, позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь прокуратури, позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання прокуратурі, позивачу.

Відповідач ухвалу суду отримав 11.07.2024.

Строк для подання відзиву по 26.07.2024.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищевикладене, відсутність відзиву відповідача, закінчення строку для його подання, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Згідно позовної заяви 13.09.2022 до СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області звернувся лісничий Зарічанського лісництва з повідомленням про виявлення факту незаконної рубки 5 дерев породи сосна сироростуча. На адресу Ковельського РУП ГУНП у Волинській області надійшло повідомлення від Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства «ТУР», згідно якого в 20 виділі 17 кварталу Зарічанського лісництва Ковельського СЛАТ «ТУР» виявлено незаконну рубку 12 дерев породи сосна діаметром пня 35 см, 38 см, 40 см, 42 см, 2 - 45 см, 48 см, 3 - 51 см, 58 см, 49 см та в 11 виділі 7 кварталу Зарічанського лісництва Ковельського СЛАТ «ТУР» в кількості 10 дерев діаметрами пнів 33 см, 40 см, 2 - 47 см, 3 - 48 см, 49 см, 50 см та 51 см.

До листа долучено акти огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 13.09.2022, пояснення майстра лісу Зарічанського лісництва. Відповідно до актів огляду невстановленими особами здійснено незаконну рубку 22 дерев загальною масою 38,79 м куб (а.с. 17-20).

Аналогічні обставини виявлено в ході проведення слідчим СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області огляду місця події (а.с. 35-36).

СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області 14.09.2022 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022030550000809 за ч. 1 ст. 246 КК України, в ході якого слідчим 20.12.2022 призначено інженерно-екологічну експертизу з метою визначення розміру шкоди (збитків), завданої незаконною порубкою в 17 кварталі Зарічанського лісництва Ковельського СЛАТ «ТУР» 22 дерев пород сосна сироростуча (а.с. 23, 31, 38-39).

Згідно висновку інженерно-екологічної експертизи №159-Е від 14.07.2023 за результатами дослідження в обсязі поданих документів в межах спеціальних знань експерта з інженерно-екологічного виду досліджень встановлено, що розмір збитків відповідно до акту №1 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 13.09.2022, завданих внаслідок незаконної як встановлено слідством порубки в 17 кварталі 20 виділі Зарічанського лісництва Ковельського СЛАТ «ТУР» 12 дерев породи сосна, станом на 12.09.2022 відповідно до методик документально та розрахунково підтверджується в сумі 158904,68 грн. Відповідно до акта №2 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 13.09.2022, розмір збитків, завданих внаслідок незаконної, як встановлено слідством, порубки 10 дерев породи сосна у 7 кварталі 11 виділу Зарічанського лісництва Ковельського СЛАТ «ТУР» відповідно до методик документально та розрахунково підтверджується в сумі 136 477,19 грн (а.с .43-48).

Особу, яка здійснила незаконні порубки дерев у ході досудового розслідування кримінального правопорушення не встановлено.

У рапорті від 17.10.2023 старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні зазначено, що як вбачається з листа Ковельського СЛАТ «ТУР» незаконна рубка 22 дерев породи сосна сироростуча виявлено в 20 виділі 17 кварталу та 11 виділі 7 кварталу Зарічанського лісництва та знаходиться на земельних ділянках з кадастровими номерами 0722181800:03:004:0077 площею 48,7991 га та 0722181800:03:005:0721 площею 75,2487 га (а.с. 52-59, 68-72).

Згідно витягів з Державного земельного кадастру та реєстру речових прав на нерухоме майно вказана земельна ділянка перебуває у державній власності та у постійному користуванні Ковельського СЛАТ «ТУР» згідно державного акту від 12.04.1994 ВЛ (а.с. 60-67).

Добуті у процесі досудового розслідування кримінального провадження докази є належними доказами у справі, оскільки вони отримані в установленому процесуальним законом порядку та формі.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №461/3675/17, чинне процесуальне законодавство не встановлює заборони можливості використання під час розгляду справи доказів, отриманих в межах інших проваджень.

Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у справі під час судового розгляду, якщо вони стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи.

Відповідно до статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно- гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ст.ст. 16 та 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісовою господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.

Відповідно до приписів статті 9 Лісового кодексу України в редакції 21.01.1994 користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно- оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Рішенням Волинської обласної ради №17/11 від 17.03.2004 земельні ділянки з кадастровими номерами 0722181800:03:004:0077 площею 48,7991 га та 0722181800:03:005:0721 площею 75,2487 га надані в постійне користування Ковельському СЛАТ ТУР.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Статтею 40 вказаного Закону передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог.

Стаття 41 Закону встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому законом порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до приписів ст.ст. 68, 69 Закону, порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування збитків завданих унаслідок порушення екологічного законодавства здійснюється у спосіб відновлення майнового стану суб`єктів екологічних правовідносин за рахунок інших суб`єктів правопорушників вимог екологічного законодавства і має компенсаційний характер, а також застосовується як вид майнової відповідальності екологічно-правова санкція відповідно до частини четвертої, п`ятої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", як за порушення екологічно-правових зобов`язань у межах договірної відповідальності, так і за порушення встановлених вимог щодо раціонального використання природних ресурсів, охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки у межах позадоговірної відповідальності.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини відповідно до частини другої цієї статті.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи:

1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо).

3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

4. Вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Згідно з п. 1.6. роз`яснень Вищого арбітражного суду України Про деякі питання вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища від 27.06.2001 №02-5/744 вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.

Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного суду від 20.12.2018 у справі № 924/12/18, від 07.06.2019 у справі №914/1960/17 від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 20.12.2018 у справі № 909/1193/17, від 22.07.2019 у справі №909/374/18 про стягнення з постійних лісокористувачів шкоди, заподіяної самовільною порубкою дерев.

У вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства, у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов`язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення відповідно до статті 19 ЛК України покладено на постійних лісокористувачів.

Частиною другою статті 19 Лісового кодексу України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до статті 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

За змістом пункту 5 частини другої статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Згідно зі статтею 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності Ковельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства ТУР є лісівництво та інша діяльність у лісового господарстві.

З огляду на приписи лісового законодавства Ковельське СЛАТ ТУР є постійним лісокористувачем, який зобов`язаний дотримуватись вимог, визначених статтями 19,63,64, 86, 90 Лісового кодексу України.

Враховуючи норми вищевказаного законодавства та приписи ст. ст. 105, 107 Лісового кодексу України, ст. ст. 68, 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев породи сосна сироростуча (усього 22 шт), а відтак, відповідач має відшкодувати шкоду, заподіяну незаконною вирубкою дерев в сумі 296 381 грн 87 коп.

При цьому суд зазначає, що відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків.

Тобто, проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими) особами.

Наведених висновків дійшов Верховний Суд під час розгляду цієї категорії справ у постановах від 23.08.2018 справа №917/1261/17, від 20.09.2018 справа №909/495/17, від 07.06.2019 справа №914/1960/17, від 09.08.2018 у справі №909/976/17.

Крім цього, забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 19, 63, 64, 105, 107 ЛК України, ст. 1166 Цивільного кодексу України, Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в постановах від 15.02.2018 у справі №927/1096/16, від 20.02.2020 у справі №920/1106/17 вказав, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у діях Ковельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства "ТУР" наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, зокрема:

- протиправна поведінка відповідача, яка виражається у бездіяльності, а саме, невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду;

- наслідком протиправної поведінки відповідача є шкода, заподіяна лісу в результаті проведення вирубки дерев, яка правомірно розрахована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу";

- причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою виступає об`єктивним наслідком протиправної поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства - бездіяльності (незаконна рубка 22 дерев спричинила втрату лісових ресурсів);

- вина відповідача у здійсненні незаконної рубки дерев презюмується та ним не спростована, адже відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 19, пункту 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України він, як постійний користувач лісу, не виконав свого обов`язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок;

Враховуючи вищевикладене, відсутність заперечень відповідача, наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 296 381 грн 87 коп шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 №903/35/24.

Згідно з ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України Про прокуратуру, та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Враховуючи зазначені положення законодавства, з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Ковельської міської ради окружною прокуратурою листами №52-3643 вих.23 від 02.11.2023, №52-2663 вих-24 від 28.06.2024 повідомлено Ковельську міську раду про встановлення факту незаконної рубки деревини на території ради із зазначенням розміру завданої шкоди та необхідністю вжиття відповідних заходів реагування (а.с. 28-29, 40-41).

Однак, у листах №5864/3.14/2-23 від 10.11.2023, №4413/3.34/2-24 від 03.07.2024 Ковельська міська рада повідомила окружну прокуратуру, що не вбачає підстав для вжиття заходів до стягнення шкоди, заподіяної незаконною вирубкою дерев, оскільки не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність (а.с. 24-27).

Оскільки позивач не вживав заходів, спрямованих на стягнення збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок незаконної порубки дерев, то у прокурора виникло відповідне право з метою захисту інтересів держави.

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 3 556,58 грн (296381,87 х 1,5% х 0,8) слід покласти на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Ковельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства "ТУР" (Волинська область, м. Ковель, вул. Грушевського, 112, код ЄДРПОУ 05441542) на користь Ковельської міської ради (Волинська область, м. Ковель, вул. Незалежності, 73, код ЄДРПОУ 21735504) 296381,87 грн (двісті дев`яносто шість тисяч триста вісімдесят одна гривня 87 копійок) шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

3. Стягнути з Ковельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства "ТУР" (Волинська область, м. Ковель, вул. Грушевського, 112, код ЄДРПОУ 05441542) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, Волинська обл., код ЄДРПОУ 02909915) 3556,58 грн (три тисячі п`ятсот п`ятдесят шість гривень 58 копійок) витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяС. В. Бідюк