Рішення

від 21.08.2024 по справі 903/630/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 серпня 2024 року Справа № 903/630/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект"

до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Любомльське лісове господарство"

про стягнення 2 925 646 грн 08 коп

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Королюк І.В.

Представники:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

02.07.2024 через електронний суд на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Любомльське лісове господарство" про стягнення 2 925 646 грн 08 коп заборгованості за виконані згідно договору виконання робіт (послуг) із землеустрою №18/1 від 13.01.2022 роботи.

Ухвалою суду від 04.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 07.08.2024 о 10 год 30 хв. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; позивачу - відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Відповідач ухвалу суду отримав 04.07.2024.

Строк для подання відзиву - по 19.07.2024.

15.07.2024 на адресу суду надійшов відзив відповідача, згідно якого у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що станом на кінець дії договору 31.12.2022 позивачем взяті на себе згідно договору обов`язки по виготовленню технічної документації виконані не були, у зв`язку з чим договір припинив свою дію. Додаткові угоди, укладені між сторонами договору, є самостійними угодами, якими передбачено новий відлік строку виконання робіт і не можуть бути пов`язані із правами та обов`язками, визначеними договором. ЗУ "Про землеустрій" передбачено максимальний строк для виготовлення технічної документації із землеустрою - шість місяців, який виконавцем не дотримано. Жодного рахунку-фактури позивач на адресу відповідача не направляв.

Позивач відзив відповідача отримав 16.07.2024.

Строк для подання відповіді на відзив - по 19.07.2024.

16.07.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позовні вимоги підтримує. Вказує, що жодні пункти договору чи приписи законодавства не звільняють позивача від зобов`язання щодо оплати наданих послуг. Припинення строку дії договору не означає звільнення боржника від виконання свого обов`язку в натурі. Додаткові угоди недійсними не визнавались. Відсутність виставлених рахунків не є підставою для відмови у позові. Розгляд справи просить проводити без участі представника товариства.

Відповідач відповідь на відзив отримав 16.07.2024

Строк для подання заперечень на відповідь на відзив - по 19.07.2024.

Заперечення на відповідь на відзив на адресу суду не надходили.

Враховуючи вищевикладене, відсутність заперечень на відповідь на відзив, закінчення строку для їх подання, виконання мети підготовчого провадження, відсутність не розглянутих заяв/клопотань, суд протокольною ухвалою від 07.08.2024 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 21.08.2024 о 12 год 00 хв.

13.08.2024 надійшла заява позивача про розгляд справи без участі його представника, позовні вимоги підтримує.

Відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника не направив, хоч був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищевикладене, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

13.01.2022 між ДП «Любомльське лісове господарство» та ТОВ «Західземлепроект» (виконавець) укладено договір №18/1 на виконання робіт (послуг) із землеустрою (том 1, а.с. 93-94).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з договору.

Між сторонами зобов`язання виникли з договору від 13.01.2022 №18/1 на виконання робіт (послуг) із землеустрою.

Згідно умов договору виконавець виконує замовникові роботи (послуги), а саме: виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 6500,00 га згідно додатку №2 до договору, а замовник- приймає і оплачує такі роботи (п.п. 1.1, 1.2). Виконавець виконує роботи, а замовник сплачує за виконані роботи за цінами, що визначені у протоколі погодження договірної ціни (додаток №1) (а. 2.1). Ціна договору по виготовленню проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок становить 3 250 000 грн 00 коп, по твердих, діючих на день підписання договору розцінках (п. 2.2). Розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі виставленого рахунку-фактури та актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), що підписуються обома сторонами на умовах відтермінування платежу протягом не більше 10 календарних днів (п. 3.1). Строк виконання робіт: початок з моменту підписання договору, закінчення - 2022 року (п. 4.1). Роботи по договору виконуються у відповідності з технічним завданням замовника та діючими інструкціями на виконання даного комплексу робіт (а. 4.2). Приймання-передача робіт за договором оформляється актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), який підписується сторонами (п. 5.1). Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків - до їх повного завершення (п. 10.1).

Додатком №1 до договору погоджено договірну ціну (том 1, а.с. 94 на звороті).

Додатковою угодою №1 сторонами визначено новий строк виконання робіт: початок - з моменту підписання даної додаткової угоди, закінчення - 30.06.2023; строк дії договору - по 30.06.2023 (том 1, а.с. 95 на звороті).

Додатковою угодою №1/01 від 04.01.2023 сторонами визначено правонаступника замовника - ДСГП «Ліси України» в особі філії «Любомлське лісове господарство» (том 1, а.с. 96-97).

Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому відповідно до ст.204 ЦК України, вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно ст. 629 ЦК України, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися лише при розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Статтею 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 4 ст.882 Цивільного кодексу України передбачено, що передавання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і його підписує друга сторона.

За визначенням ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Згідно з статтями 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 ЦК та ч.7 ст.180 ГК передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

ТОВ «Західземлепроект» складено рахунки-фактури від 10.04.2023, акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №№ 1-7 від 19.06.2024 на загальну суму 2 925 646 грн 08 коп (том 1, а.с. 89-92, 98, 99 на звороті, 101, 102 на звороті, 104-105 на звороті, 111).

Доказом виконання позивачем робіт згідно з договором на виконання робіт (послуг) із землеустрою №18/1 від 13.01.2022 та актів здачі-приймання виконаних робіт є розпорядження Волинської обласної державної адміністрації «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» ( том 1, а.с. 64-65, 117, 125,133, 141-148, том 2, а.с. 147-148, 197-198, том 3, а.с. 76-84).

Надіслання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розпоряджень Волинської обласної державної адміністрації про затвердження проектів землеустрою, визначених умовами договору, актів здачі-приймання, рахунків-фактур на юридичну адресу відповідача підтверджується накладними, описами вкладення у цінний лист (том 1, а.с. 85-87, 108-110).

Докази повернення відповідачем підписаних примірників актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) чи надіслання зауваження щодо якості чи кількості наданих позивачем послуг, в матеріалах справи відсутні.

Надіслана позивачем на адресу відповідача вимога щодо виконання зобов`язань з прийняття робіт, підписання акту приймання виконаних робіт та оплати грошових коштів згідно акту приймання виконаних робіт, в тому числі згідно договору №18/1 від 13.01.2022, залишена без відповіді та задоволення (а.с. 113-116, 85-87).

Докази сплати відповідачем наданих позивачем послуг в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищевикладене, заявлена позивачем заборгованість відповідача в сумі 2 925 646 грн 08 коп підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

При цьому суд не бере до уваги заперечення відповідача щодо припинення зобов`язань сторін договору від 13.01.2022 у зв`язку з закінченням строку його виконання, що додаткові угоди є самостійними правочинами, не пов`язаними з договором від 13.01.2022, з огляду на таке.

Згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові №910/9072/17 від 26.06.2018, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином. З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника про те, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами Договору є неможливим виконання відповідачем робіт за цим Договором та їх прийняття позивачем".

Суд враховує той факт, що в матеріалах справи відсутні будь які звернення замовника до виконавця з відмовою від договору чи його розірвання у зв`язку з закінченням строку його дії.

Сторони підписали додаткову угоду №1 від 30.12.2022, спрямовану на подальшу співпрацю та врегулювання правовідносин між сторонами, а також належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Сам факт підписання сторонами додаткових угод свідчить про намір сторін продовжувати виконання господарського зобов`язання, що нівелює юридичне значення факту закінчення строку договору за раніше досягнутими домовленостями.

За загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України, ст. 202 ГК України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599- 601, 604- 609 ЦК України.

Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору.

Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку.

Припинення строку договору не свідчить про припинення зобов`язань за договором, а тому не означає звільнення боржника від виконання встановленого ним зобов`язання.

Стосовно посилань відповідача на порушення положень підпункту "г" частини 2 статті 28 Закону України "Про землеустрій" в частині перевищення максимального строку виготовлення землевпорядної документації, який становить 6 місяців з дати укладення договору, суд приймає до уваги, що, виходячи з частини 3 ст.6, ст. 626 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду №903/701/23 від 18.01.2024.

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 35 107 грн 78 коп слід віднести на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (вул. Шота Руставелі, 9А, м. Київ, код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії "Любомльське лісове господарство" (вул. Незалежності, 64, м. Любомль, Волинська обл., код ЄДРПОУ 45125535) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" (вул. Героїв УПА, 73, м. Львів, код ЄДРПОУ 38287170)

- 2 925 646 грн 08 коп основного боргу, 35 107 грн 78 коп витрат по сплаті судового збору, а всього: 2 960 753 грн 86 коп (два мільйони дев`ятсот шістдесят тисяч сімсот п`ятдесят три грн 86 коп).

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення

складений 27.08.2024.

Суддя А. М. Кравчук