Рішення

від 24.07.2024 по справі 910/21682/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.07.2024Справа № 910/21682/15 (910/14603/23)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост Капітал Активе"

до філії "Запорізький кінний завод № 86" Державного підприємства "Конярство України"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фонду державного майна України

про стягнення 600 520,68 грн.

За зустрічним позовом Державного підприємства "Конярство України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост Капітал Активе"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонду державного майна України

про стягнення 379 731,00 грн.

В межах справи № 910/21682/15

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ"

до Державного підприємства "Конярство України" (код ЄДРПОУ 37404165)

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін:

Від позивача не з`явилися

Від відповідача Нестеришин Т.С. - представник

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонду державного майна України Кібець Є.О. - представник

Прокурор Київської міської прокуратури Чумаченко А.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/21682/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.10.2015.

12.09.2023 до Господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Рост Капітал Активе" з позовом до філії "Запорізький кінний завод № 86" Державного підприємства "Конярство України" про стягнення 600 520,68 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.09.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост Капітал Активе" до філії "Запорізький кінний завод № 86" Державного підприємства "Конярство України" про стягнення 600 520,68 грн. залишено без руху.

23.10.2023 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.10.2023 прийнято позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост Капітал Активе" до філії "Запорізький кінний завод № 86" Державного підприємства "Конярство України" про стягнення 600 520,68 грн. до розгляду в межах справи № 910/21682/15 про банкрутство Державного підприємства "Конярство України", залучено Фонд державного майна України до участі у справі № 910/21682/15 (910/14603/23) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено розгляд справи на 29.11.2023.

27.11.2023 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив відповідача на позовну заяву.

27.11.2023 до Господарського суду м. Києва надійшов зустрічний позов Державного підприємства "Конярство України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост Капітал Активе", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонду державного майна України про стягнення 379 731,00 грн.

29.11.2023 до Господарського суду м. Києва надійшли письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фонду державного майна України.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.11.2023 зустрічну позовну заяву Державного підприємства "Конярство України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост Капітал Активе", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонду державного майна України про стягнення 379 731,00 грн. прийнято до спільного розгляду з первісним позовом. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.01.2024 постановлено здійснювати розгляд справи № 910/21682/15 (910/14603/23) за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні 15.01.2024 було оголошено перерву до 06.03.2024.

28.02.2024 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем.

06.03.2024 до Господарського суду м. Києва надійшла відповідь позивача на відзив відповідача.

06.03.2024 до Господарського суду м. Києва надійшло заперечення відповідача на відповідь на відзив позивача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.03.2024 задоволено клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Крім того, ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост Капітал Активе" до Державного підприємства "Конярство України" про стягнення 600 520,68 грн. за зустрічним позовом Державного підприємства "Конярство України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост Капітал Активе" про стягнення 379 731,00 грн. до судового розгляду по суті на

27.03.2024.

У судових засіданнях 27.03.2024, 20.05.2024, 10.06.2024 оголошувались перерви.

У судовому засіданні 24.07.2024 представник відповідача щодо задоволення первісного позову заперечив, зустрічний позов підтримав в повному обсязі.

Представник позивача за первісним позовом у судове засідання не з`явився.

Представник третьої особи Фонду державного майна України та прокурор Київської міської прокуратури також підтримали позовні вимоги за зустрічним позовом, щодо задоволення первісного позову заперечили.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

29.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рост Капітал Активе" (далі - виконавець, позивач) та філією "Запорізький кінний завод № 86" Державного підприємства "Конярство України" (далі - замовник, відповідач) був укладений договір про виконання сільськогосподарських робіт (послуг) № 29/07-21 (далі - договір).

У відповідності до пункту 1.1 договору, копію якого додано позивачем до позовної заяви, позивач зобов`язався самостійно або із залученням субпідрядника якісно виконати для відповідача сільськогосподарські роботи (послуги), які визначені сторонами у специфікаціях до договору, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити вартість виконаних робіт, погоджену в специфікаціях до договору. Види робіт (послуг), їх обсяги та вартість, а також інші суттєві умови узгоджуються сторонами в специфікаціях, які підписуються сторонами та його невід`ємною частиною.

У відповідності до пунктів 1.3, 3.1 - 3.3, 4.1.2 договору факти виконання робіт підтверджуються (засвідчуються) актами виконаних робіт, підписаними сторонами.

Строк оплати, у відповідності до пункту 2.3 договору, крім виставлення рахунка на оплату, також пов`язується з фактом підписання актів виконаних робіт (впродовж п`яти банківських днів з дати підписання кожного окремого акту виконаних робіт).

У первісному позові позивач стверджує про те, що за договором ним виконані роботи на загальну суму 1 701 187,30 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями актів надання послуг № РК-00000094 від 19.08.2021 на суму 343200,00 грн., № РК-00000103 від 16.09.2021 на суму 379 731,00 грн., № РК-00000112 від 18.10.2021 на суму 332586,30 грн., № РК-00000111 від 18.10.2021 на суму 370 000,00 грн., № РК-00000122 від 16.11.2021 на суму 275 670,00 грн.

Відповідачем взяті на себе зобов`язання за договором щодо оплати наданих послуг також були виконані шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 1 701 187,30 грн. на рахунок позивача, що підтверджується платіжними дорученнями та платіжними інструкціями № 275 від 24.09.2021 на суму 200 000,00 грн., № 370 від 11.10.2021 на суму 143 200,00 грн., № 371 від 11.10.2021 на суму 200000,00 грн., № 537 від 12.11.2021 на суму 179731,00 грн., № 74 від 16.08.2022 на суму 228 256,30 грн., № 111 від 22.09.2022 на суму 200 000,00 грн., № 64 від 17.05.2022 на суму 74 330,00 грн., № 127 від 30.09.2022 на суму 200 000,00 грн., № 784 від 29.12.2021 на суму 50 000,00 грн., № 63 від 17.05.2022 на суму 225 670,00 грн.

З акту звірки взаємних розрахунків за період з січня 2021року по грудень 2023 року вбачається, що заборгованість відповідача за надані послуги відсутня.

В свою чергу, як стверджує позивач за первісним позовом, в порушення пункту 2.3. договору відповідач оплату за надані послуги здійснив не своєчасно та з порушенням встановленого договором строку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом в якому просив стягнути з відповідача 202 794,01 грн. пені, 189 218,15 - 24% штрафних санкцій, 23 652,27 грн. - 3% річних, 184 855,85 грн. інфляційних нарахувань.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні

виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина друга статті 343 Господарського кодексу України, статті 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» також передбачають те, що відповідальність у вигляді пені та її розмір повинні бути встановлені або в законі, або в договорі.

Тобто відповідальність у вигляді штрафних санкцій та їх розмір повинні бути встановлені або в законі, або в письмовому договорі.

Згідно частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

У первісному позові позивач як на підставу для застосування до відповідача пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України покликається на пункт 6.4 договору, доданого ним до позовної заяви, а штрафної санкції у розмірі 24 % річних - на пункт 6.5 згаданого договору.

Водночас, як свідчить копія договору, додана позивачем до позовної заяви, договір не підписаний зі сторони усіх сторін, зокрема, він не підписаний зі сторони позивача.

Вказане свідчить про те, що сторонами у письмовій формі не досягнуто згоди щодо забезпечення виконання договору пенею в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України та штрафною санкцією у розмірі 24 % річних. Тобто договірна відповідальність про встановлення штрафних санкцій між сторонами не встановлена, що свідчить про відсутність підстав для застосування такої відповідальності.

Позивачем за первісним позовом разом із відповіддю на відзив подано до суду копію договору який нібито підписаний з обох сторін, який фактично є новим доказом.

Згідно із ч. 2 ст. 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до практики Верховного Суду докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована. При цьому докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (постанова Верховного Суду у справі № 910/161/181/18 від 27.06.2023 та інші).

Однак, позивач при поданні до суду нового доказу разом із відповіддю на відзив не вказує об`єктивні обставини, які унеможливлювали своєчасне вчинення такої процесуальної дії (подання зазначеного доказу разом із позовною заявою).

Згідно із ч. 8 ст. 80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, у зв`язку з вищевказаним нова копія договору, яку подав позивач разом із відповіддю на відзив з порушенням встановленого законом строком не приймається судом та не враховується при розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, як: не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами договору у письмовій формі, а також досягнення згоди щодо забезпечення виконання взятих на себе зобов`язань за договором, суд вважає безпідставними та необґрунтованими позовні вимоги за первісним позовом.

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що доданий позивачем за первісним позовом акт виконаних робіт № РК-00000103 від 16.09.2021 на суму 379 731,00 грн. не підписаний ні позивачем ні відповідачем за первісним позовом. На вказаному акті відсутні, крім підписів представників сторін також і печатки вказаних юридичних осіб.

Тому непідписаний акт виконаних робіт № РК-00000103 від 16.09.2021 на суму 379 731,00 грн. є неналежним доказом виконання позивачем за первісним позовом робіт за договором на вказану суму (379 731,00 грн.), не є первинним документом, та не свідчить про виникнення у відповідача за первісним позовом грошового зобов`язання в розмірі 379 731,00 грн. з 24.09.2021, як про це у первісному позові стверджує позивач.

В свою чергу, як вказує позивач за зустрічним позовом, на виконання попередньої домовленості відповідачем за зустрічним позовом було виставлено позивачу за зустрічним позовом рахунок на оплату № 103 від 16.09.2021 на суму 379 731,00 грн. за майбутнє дискування ґрунту площею 1026 га за ціною 370 грн. за 1 га площі.

У рахунку на оплату № 103 від 16.09.2021 вказано про підставу сплати - договір № 29/07-21 від 29.07.2021.

Також на виконання попередньої домовленості позивачем за зустрічним позовом платіжними інструкціями № 371 від 11.10.2021 та № 537 від 12.11.2021 загалом було сплачено на користь відповідача за зустрічним позовом грошові кошти в розмірі 379 731,00 грн.:

- за платіжною інструкцією № 371 від 11.10.2021 ДП «Конярство України» було сплачено на користь ТОВ «РОСТ КАПІТАЛ АКТИВЕ» грошові кошти в розмірі 200000,00 грн. з призначенням платежу «Оплата за послуги дискування згідно рахунку № 103 від 16.09.2021р. за Філію «Запорізький к/з №86»;

- за платіжною інструкцією № 537 від 12.11.2021 ДП «Конярство України» було сплачено на користь ТОВ «РОСТ КАПІТАЛ АКТИВЕ» грошові кошти в розмірі 179731,00 грн. з призначенням платежу «Оплата за послуги дискування згідно рахунку № 103 від 16.09.2021р. за Філію «Запорізький к/з №86».

З огляду на викладені обставини відповідач (позивач за зустрічним позовом) звернувся до суду із зустрічним позовом про стягнення з позивача (відповідача за зустрічним позовом) грошових коштів в розмірі 379 731,00 грн.

Верховним Судом у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19 зауважено, що необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів.

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 10.11.2020 у справі № 910/14900/19, зазначив, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції.

За змістом частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Підпунктом 2.1. пункту 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Вимоги щодо оформлення первинних документів наведені у пункті 2.4 Положення № 88, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Схожі положення містяться й у частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», де також зазначено такий обов`язковий реквізит первинного документа, як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

З огляду на викладені обставини, суд погоджується з доводами позивача за зустрічним позовом щодо того, що непідписаний акт виконаних робіт № РК-00000103 від 16.09.2021 на суму 379 731,00 грн. є неналежним доказом виконання відповідачем за зустрічним позовом робіт за договором на вказану суму (379 731,00 грн.), не є первинним документом, та не свідчить про виникнення у позивача за зустрічним позовом грошового зобов`язання в розмірі 379 731,00 грн.

Позивачем за зустрічним позовом 14.11.2023 було направлено на адресу відповідача за зустрічним позовом вимогу № 2023-11-13/1127 від 13.11.2023 з повідомленням про відсутність потреби у проведенні відповідачем за зустрічним позовом попередньо оплачених, але не виконаних за договором робіт на суму 379 731,00 грн., а, відтак, позивач за зустрічним позовом вказував про відмову від договору та вимагав від відповідача за зустрічним позовом негайно повернути грошові кошти в розмірі 379 731,00 грн., сплачені згідно платіжних інструкцій № 371 від 11.10.2021 та № 537 від 12.11.2021. Однак, дана вимога залишена відповідачем за зустрічним позовом без відповіді та задоволення.

У відповідності до правового висновку, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно з чиєї вини це відбулося.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням.

Позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду №918/631/19 від 22.09.2020 року.

Нормою ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається, що свідчить про неможливість в односторонньому порядку відмови відповідача від виконання умов Договору.

За змістом частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи, що відповідачем за зустрічним позовом не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження виконання ним своїх зобов`язань за договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачу суми оплати в розмірі 379 731,00 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на встановлені обставини та наведені норми, зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача за первісним позовом по сплаті судового збору покладаються на позивача; судові витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом покладаються на відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост Капітал Активе" (04120, м. Київ, вул. Оболонська Набережна, 1, корп. 2, прим. 219/2; ідентифікаційний код 40351358) на користь Державного підприємства "Конярство України" (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка, буд.1; ідентифікаційний код 37404165) суму коштів в розмірі 379 731 (триста сімдесят дев`ять тисяч сімсот тридцять одна) грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 5 697 (п`ять тисяч шістсот дев`яносто сім) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Копію рішення направити сторонам, розпоряднику майна, Фонду державного майна України та Київській міській прокуратурі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.08.2024.

Суддя П.П. Чеберяк