Рішення

від 01.08.2024 по справі 910/19555/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.08.2024Справа № 910/19555/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г, за участю секретаря судового засідання Дишканта Д.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тверський Тупик 7Б"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Акант Форм"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРДІФ ФОРМ"

про визнання недійсним договору від 01.12.2022 та скасування рішень про державну реєстрацію

За участі представників учасників справи:

від позивача Донець С.О.

від відповідача-1 не з`явився

від відповідача-2 Сєтов М.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тверський Тупик 7Б" (далі - позивач, ОСББ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акант Форм" (далі - відповідач-1, ТОВ «Акант Форм») та Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРДІФ ФОРМ" (далі - відповідач-2, Товариство), в якому просить:

- визнати недійсним правочин щодо передачі майна до статутного капіталу Товариства ТОВ «Акант Форм», який оформлено у вигляді рішення № 01/12 єдиного учасника ТОВ "Акант Форм" від 01.12.2022 та нотаріально посвідченого акта приймання-передачі майна ТОВ "Акант Форм" до статутного капіталу Товариства приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зінич Анною Ігорівною та зареєстровано в реєстрі за № 903, № 904:

квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2151118880000, скасувавши Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 65662494 від 03.12.2022, державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Зінич А.І., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;

квартири № 103 по вул. Фортечний тупик (колишня назва Тверський тупик) в м. Києві, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2169455780000, скасувавши Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 65662535 від 03.12.2022, державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Зінич А.І., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;

квартири № 103/1 по вул. Фортечний тупик (колишня назва Тверський тупик) в м. Києві, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2169496780000, скасувавши Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 65662589 від 03.12.2022, державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Зінич А.І., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;

- скасувати Рішення про державну реєстрацію прав № 68858247 від 14.08.2023, державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Бояринцева Ольга Віталіївна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2780394280000;

- скасувати Рішення про державну реєстрацію прав № 70082387 від 06.11.2023, державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Бовбалан Надія Ростиславівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2825344880000;

- скасувати Рішення про державну реєстрацію прав № 70082683 від 06.11.2023, державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Бовбалан Надія Ростиславівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2825353080000;

- скасувати Рішення про державну реєстрацію прав № 70082959 від 06.11.2023, державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Бовбалан Надія Ростиславівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2825361580000;

- скасувати Рішення про державну реєстрацію прав № 70083122 від 06.11.2023, державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Бовбалан Надія Ростиславівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2825364780000;

- скасувати Рішення про державну реєстрацію прав №70083246 від 06.11.2023, державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Бовбалан Надія Ростиславівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2825368380000.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваний договір щодо передачі майна до статутного капіталу Товариства ТОВ "АКАНТ ФОРМ", який оформлено у вигляді рішення № 01/12 єдиного учасника Товариства ТОВ "Акант Форм" від 01.12.2022, підпадає під ознаки фраудаторного правочину, оскільки вчинений з метою передачі майна в період, коли у відповідача-1 виникло зобов`язання з погашення заборгованості перед позивачем, при цьому такий договір зі сторони відповідача-1 та зі сторони відповідача-2 підписаний 01.12.2022 ОСОБА_1 та не спрямований на настання реальних наслідків, а направлений лише на виведення майна, на яке можливо звернути стягнення з метою виконання рішення суду у справі № 910/10357/22.

Крім того, позивач вказав, що у подальшому відповідачем-2 вчинялись дії щодо об`єднання майна в єдине ціле та роз`єднання, у зв`язку з чим позивач просить суд скасувати рішення про державну реєстрацію з метою приведення відносин з відповідачем-1 до первісного стану.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2023 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання 29.01.2024, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.

Ухвалою суду від 28.12.2023 відмовлено в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

16.01.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про участь представника в судовому засіданні 29.01.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 клопотання ОСББ про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

29.01.2024 від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 29.01.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 15.02.2024.

09.02.2024 від відповідача-2 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою суду від 15.02.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 29.02.2024.

29.02.2024 відповідачем-2 подано відзив на позов та клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 29.02.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, поновлено відповідачу-2 строк для подання відзиву на позов та долучено останній до матеріалів справи, а також відкладено підготовче засідання на 21.03.2024.

Ухвалою суду від 21.03.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву до 04.04.2024.

04.04.2024 відповідачем-2 подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до перегляду рішення суду у справі № 910/13357/22 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою суду від 04.04.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено розгляд клопотання про зупинення провадження, а також відкладено підготовче засідання на 13.05.2024 (з урахуванням ухвали суду від 23.04.2024 у даній справі).

13.05.2024 позивачем подано клопотання про долучення доказів.

Ухвалою суду від 13.05.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 13.06.2024.

12.06.2024 позивачем подано клопотання про долучення доказів.

13.06.2024 відповідачем-2 подано клопотання про призначення у даній справі судової будівельно-технічної експертизи та зупинення провадження на час проведення експертного дослідження.

Крім того, в судовому засіданні 13.06.2024 представник відповідача-2 просив зняти з розгляду клопотання про зупинення провадження, подане 04.04.2024.

Ухвалою суду від 13.06.2024 у даній справі, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 17.06.2024.

У судовому засіданні 17.06.2024 судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-2 про призначення у даній справі судової будівельно-технічної експертизи та зупинення провадження у справі, оскільки, проведення експертного дослідження не пов`язано з предметом розгляду у даній справі, а саме з наявністю підстав для визнання недійсним договору від 01.12.2022 та скасуванням рішень про державну реєстрацію, оскільки такі вимоги обґрунтовані позивачем тим, що договір підпадає під ознаки фраудаторного правочину та підписаний від імені відповідачів однією особою.

У судовому засіданні 17.06.2024 сторони не заперечували проти закриття підготовчого провадження та призначення даної справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.07.2024.

Судове засідання 15.07.2024 було відкладено на 18.07.2024.

Судове засідання 18.07.2024 було відкладено на 25.07.2024.

25.07.2024 від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Судове засідання 25.07.2024 було відкладено на 01.08.2024.

У судове засідання представники відповідача-1 не з`явилися, про дату про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У судових засіданнях суд, заслухавши вступне слово представників учасників справи, з`ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 01.08.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позивач вказує, що 28.06.2023 набрало законної сили рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/10357/22 за позовом ОСББ до ТОВ «Акант Форм» про стягнення заборгованості в розмірі 1 255 836,36 грн з яких: 936 408,00 грн боргу, 75 110,88 грн пені, 214 757,57 грн інфляційних втрат, 29 559,91 грн 3 % річних, 11 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, 18 837,55 грн судового збору.

На виконання вказаного рішення суду було видано наказ про примусове виконання рішення від 01.08.2023 та від 02.10.2023 (щодо витрат на правову допомогу).

27.10.2023 позивач звернувся за примусовим виконанням рішення у справі № 910/10357/22 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського Івана Володимировича.

У той же день відкрито виконавчі провадження № 73165704 та № 73167104.

Згідно з постановою приватного виконавця від 27.10.2023 об`єднано виконавчі провадження № 73165704, № 73167104 у зведене виконавче провадження № 73167730.

Як зазначає позивач, у ході примусового виконання рішення суду, приватному виконавцеві не вдалося звернути стягнення на грошові кошти або майно боржника (відповідача-1) за відсутності останнього.

Втім, ОСББ стверджує, що на момент звернення до суду з позовом у справі № 910/10357/22 ТОВ «Акант Форм» належало три об`єкта нерухомого майна, щодо якого відповідач-1 почав вчиняти дії, спрямовані на неможливість виконання рішення суду шляхом звернення стягнення на активи боржника, шляхом вчинення фраудаторної угоди та внесення спірного майна до статутного капіталу відповідача-2.

Враховуючи викладене, позивач просить суд про таке:

- визнати недійсним правочин щодо передачі майна до статутного капіталу Товариства ТОВ «Акант Форм», який оформлено у вигляді рішення № 01/12 єдиного учасника ТОВ "Акант Форм" від 01.12.2022 та нотаріально посвідченого акта приймання-передачі майна ТОВ "Акант Форм" до статутного капіталу Товариства приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зінич А.І. та зареєстровано в реєстрі за № 903, № 904:

квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2151118880000, скасувавши Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 65662494 від 03.12.2022, державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Зінич А.І., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;

квартири № 103 по вул. Фортечний тупик (колишня назва Тверський тупик) в м. Києві, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2169455780000, скасувавши Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 65662535 від 03.12.2022, державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Зінич А.І., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;

квартири № 103/1 по вул. Фортечний тупик (колишня назва Тверський тупик) в м. Києві, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2169496780000, скасувавши Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 65662589 від 03.12.2022, державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Зінич А.І., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;

- скасувати Рішення про державну реєстрацію прав № 68858247 від 14.08.2023, державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Бояринцева Ольга Віталіївна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2780394280000;

- скасувати Рішення про державну реєстрацію прав № 70082387 від 06.11.2023, державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Бовбалан Надія Ростиславівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2825344880000;

- скасувати Рішення про державну реєстрацію прав № 70082683 від 06.11.2023, державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Бовбалан Надія Ростиславівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2825353080000;

- скасувати Рішення про державну реєстрацію прав № 70082959 від 06.11.2023, державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Бовбалан Надія Ростиславівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2825361580000;

- скасувати Рішення про державну реєстрацію прав № 70083122 від 06.11.2023, державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Бовбалан Надія Ростиславівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2825364780000;

- скасувати Рішення про державну реєстрацію прав №70083246 від 06.11.2023, державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Бовбалан Надія Ростиславівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2825368380000.

У свою чергу, відповідач-2 проти позову заперечив і просив суд у його задоволенні відмовити повністю.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з такого.

Суд у даній справі звертається до правових позицій Великої Палати Верховного Суду щодо виявлення ознак фраудаторного правочину, викладених у постанові від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 такого змісту:

10.1. Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з договорів та інших правочинів.

10.2. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частини перша, четверта статті 202 ЦК України). Отже, встановлення взаємопогоджених дій декількох осіб, які мають єдину мету, спрямовану на набуття, зміну або припинення певних цивільних прав чи виконання певних обов`язків, є ознаками вчинення єдиного правочину такими особами. Поведінка сторін має засвідчувати єдність їх волі до настання відповідних правових наслідків. Багатосторонні правочини можуть оформлюватися договорами у письмовій формі як єдиними письмовими документами або укладатися шляхом взаємного обміну листами (повідомленнями, телеграмами), прийняттям до виконання зобов`язань чи фактичним учиненням взаємнопогоджених дій, спрямованих на набуття певних прав (виконання певних обов`язків) його сторонами.

10.3. Згідно із частиною третьою статті 206 ЦК України правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону. Правове регулювання відповідно до статті 208 ЦК України щодо належного вчинення правочину між юридичними особами у письмовій формі є диспозитивним, воно не обмежує можливості укладення усного правочину між такими особами, а тільки обмежує способи доказування за частиною першою статті 218 цього Кодексу.

10.4. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, у момент учинення якого сторонами (стороною) не було додержано вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 цього Кодексу). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

10.5. Отже, порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (частина третя статті 13 ЦК України) може бути самостійною підставою недійсності правочину.

10.6. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення), і настання відповідних наслідків та у разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

10.26. Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

10.27. У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

10.28. Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

10.29. Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

10.30. Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного їй законом загального типу поведінки.

10.31. Формулювання «зловживання правом» передбачає у собі певну суперечність. Так, особа, яка користується власним правом, має дозвіл на певну поведінку, а якщо її дія не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права (дія без права). Такі випадки трапляються, якщо особа діє недобросовісно, всупереч меті наданого їй права.

10.32. Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) «використовувала / використовували право на зло»; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів / умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи / осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 листопада 2021 року у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), пункти 76.3, 76.5).

10.33. У Рішенні від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі за конституційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк» щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 13, частини третьої статті 16 ЦК України Конституційний Суд України визнав, що зазначені положення ЦК України є конституційними та такими, що не суперечать частині другій статті 58 Конституції України. Оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 ЦК України, Конституційний Суд України констатував, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 цього Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими ЦК України та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення ЦК України або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 ЦК України мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною) (абзаци другий, третій пункту 5.3, пункт 5.4 та абзац другий пункту 8.2 мотивувальної частини цього Рішення).

10.34. Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16, пункт 153). Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.

10.35. Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є «вживанням права на зло». За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.

10.36. Метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора, зокрема у процедурі банкрутства.

10.37. Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.

10.38. Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова / неринкова), наявність / відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов`язань, якщо така процедура визначена законом імперативно. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16 (пункт 155).

10.39. Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

10.40. Укладення фраудаторних правочинів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог «дружнього» кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів.

10.41. Задоволення боржником вимог окремого кредитора поза межами конкурсної процедури банкрутства з використанням пов`язаних (або непов`язаних) із боржником осіб підтверджує неправомірну і недобросовісну мету боржника щодо створення йому преференції у виконанні зобов`язань та порушення імперативно встановленої у банкрутстві черговості задоволення вимог певних класів кредиторів боржника.

10.42. Отже, правочини за участю боржника, які допомагають реалізувати цю мету, мають ознаки фраудаторності, незалежно від того, чи такий правочин є двостороннім (одностороннім) чи багатостороннім (у якому буде задіяно низку учасників, об`єднаних єдиною неправомірною метою). Для класифікації правочину як фраудаторного має значення фактична участь боржника у ньому як одного з учасників вольових дій, направлених на виведення майна боржника з метою незадоволення вимог одного або декількох його кредиторів у легальній судовій процедурі.

10.43. Відтак перед судом постає завдання за наслідком оцінки обставин справи встановити взаємопов`язаність дій учасників оспорюваного правочину, направлену на досягнення єдиної недобросовісної мети - вивести майно (грошові кошти) боржника поза межі єдиної процедури банкрутства цього боржника для унеможливлення задоволення вимог визнаного у процедурі банкрутства кредитора (кредиторів) за рахунок такого активу з дотриманням правил процедури банкрутства.

10.44. Згідно із частиною третьою статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо керівник та інші органи боржника не виконують цих законодавчих приписів, учиняють та виконують від імені боржника фраудаторні правочини, учиняють інші фраудаторні дії або не вчиняють дій щодо стягнення боргів з інших осіб, які мають заборгованість перед боржником, то це свідчить про дефект волі органу управління боржника в особі його керівника.

10.59. Частинами першою, другою статті 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

10.60. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме собою невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання договору недійсним без застосування будь-яких наслідків. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає її зовнішньому прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину (такі правові висновки сформулювала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19)).

10.61. Отже, при кваліфікації оспорюваного правочину як фіктивного судам необхідно встановити факт його вчинення для годиться (про людське око) обома сторонами, позаяк якщо одна зі сторін діяла лише для годиться, а інша намагалася досягти правового результату - такий правочин не можна визнати фіктивним.

Слід зазначити, що рішення у справі № 910/10357/22 було ухвалено 01.02.2023.

Разом з тим, загальні збори Товариства відбулися 09.12.2022, за результатами яких єдиним учасником Товариства прийнято рішення, яким затверджено внески до статутного капіталу Товариства зі сторони ТОВ «Аквант Форм», ТОВ «Паркінвест Форм», ТОВ «Паркінвест Плюс».

З огляду на викладене, у ТОВ «Аквант Форм» виникло право власності на частку в статутному капіталі Товариства в розмірі 27% в сумі, що еквівалентна 100 900,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 92 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з частинами другою та третьою статті 92 ЦК України у випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Таким чином, оскаржуване рішення Товариства від 09.12.2022 є формою реалізації його внутрішньої волі стосовно прийняття до свого складу нових учасників та затвердження їх внесків до статутного капіталу.

У подальшому було складено акт приймання-передачі майна ТОВ «Акант Форм» до статутного капіталу Товариства від 01.12.2022, який нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зінич А.І. та зареєстровано в реєстрі за № 903, № 904:

- квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2151118880000, скасувавши Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 65662494 від 03.12.2022, державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Зінич А.І., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;

- квартири № 103 по вул. Фортечний тупик (колишня назва Тверський тупик) в м. Києві, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2169455780000, скасувавши Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №65662535 від 03.12.2022, державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Зінич А.І., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;

- квартири № 103/1 по вул. Фортечний тупик (колишня назва Тверський тупик) в м. Києві, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2169496780000, скасувавши Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №65662589 від 03.12.2022, державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Зінич А.І., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ.

Суд погоджується з доводами відповідача-2, що на підставі вказаного акта ТОВ «Акант Форм» не було позбавлено активів, натомість у відповідача-1 виникли корпоративні права - права власності на частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 27%.

За приписами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність підстав для визнання оскаржуваного правочину недійсним в силу приписів статей 203, 215 ЦК України.

Також не знайшли свого підтвердження доводи ОСББ про те, що оскаржуваний правочин був спрямований на уникнення від виконання судового рішення та є фраудаторним, виходячи з такого.

Як встановлено вище, оспорюваний правочин укладено до ухвалення рішення у справі № 910/10357/22, а тому посилання позивача на те, що відповідач-1 вчинив вказаний правочин з метою уникнути виконання зобов`язань, є припущенням.

Також позивачем не підтверджено документально наявність у оспорюваного правочину ознак, які притаманні фраудаторним правочинам і які окреслені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від постанові від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Так, зокрема, оспорюваний правочин не полягає у виведенні майна відповідачем-1 на третіх осіб, так і не полягає у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам, внаслідок чого виник ризик незадоволення вимог, зокрема, ОСББ.

За своїм змістом і наслідками, оскаржуваний акт та рішення спрямовані на настання обумовлених ними наслідків, а саме на набуття відповідачем-1 корпоративних прав, що також спростовує доводи позивача стосовно фіктивності оспорюваного правочину.

Слід зазначити, що позивачем не доведено належними, достовірними, вірогідними та достатніми доказами тієї обставини, що відповідач-1 перестав бути платоспроможним внаслідок передачі нерухомого майна у статутний капітал Товариства.

Щодо тверджень позивача про те, що на момент вчинення оспорюваного правочину відповідачі були взаємопов`язаними особами, то вказане не є підставою для визнання такого правочину недійсним, і не свідчить про те, що він є фраудаторним чи фіктивним.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог про визнання оспорюваного правочину недійсним слід вдмовити.

Оскільки позовні вимоги в частині визнання оспорюваного правочину недійсним не знайшли свого підтвердження, то у задоволенні позовних вимог щодо скасування рішень про державну реєстрацію також слід відмовити як похідних вимог.

Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

За приписами статті 129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.08.2024.

Суддя О.Г. Удалова