Рішення

від 18.07.2024 по справі 910/3326/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.07.2024Справа № 910/3326/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дишканта Д.В., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/3326/24

за позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРУКТ АЛЬЯНС УКРАЇНА"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

про розірвання договору оренди та виселення

За участю представників:

від позивача Ястребова І.Г.;

від відповідача Чубаров Д.В.;

від третьої особи Левківська О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) [далі - позивач, Департамент] до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРУКТ АЛЬЯНС УКРАЇНА" (далі - відповідач, Товариство), в якому просить суд:

- розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 27.01.2022 № 3550 (далі - Договір), укладений між Департаментом, Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - третя особа, Підприємство) та Товариством;

- виселити Товариство з нежитлових приміщень загальною площею 20,9 кв. м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Ахматової Анни, буд 39-в, літ. "А".

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що Товариством порушено умови Договору, а саме: самовільно переплановано орендовані приміщення, збільшено орендовану площу, самовільно зайнято неорендовані приміщення та здійснено непогоджені ремонтні роботи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 28.03.2024 вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 25.04.2024, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Підприємство, а також встановлено учасникам справи строки для вчинення процесуальних дій.

08.04.2024 третьою особою подані письмові пояснення, в яких останньою підтримано заявлені у даній справі позовні вимоги.

25.04.2024 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, ознайомлення з матеріалами справи та продовження строку на подання відзиву на позов.

25.04.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 25.04.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 23.05.2024.

29.04.2024 позивачем подано клопотання про долучення доказів.

02.05.2024 від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, з якими представник ознайомився 03.05.2024, що підтверджується підписом представника на відповідному клопотанні.

20.05.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про вступ у справ.

23.05.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 23.05.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, поновлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та прийнято відзив на позов, а також оголошено перерву в підготовчому засіданні до 13.06.2024.

12.06.2024 позивачем подано відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 13.06.2024 представники сторін зазначили, що вони не заперечують проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.07.2024.

Судове засідання 01.07.2024 було відкладено на 18.07.2024.

У судових засіданнях суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з`ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 18.07.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, письмові пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.01.2022 Департаментом (орендодавець), Товариством (орендар) і Підприємством (підприємство-балансоутримувач) укладено Договір, за умовами якого орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно (нежитлові приміщення загальною площею 20,9 кв. м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Ахматової Анни, буд 39-в, літ. "А"), вартість якого становить 450 568,76 грн без ПДВ (пункт 1.1 незмінюваних умов Договору та пункти 4 та 6 умов).

Відповідно до пункту 4.1 незмінюваних умов Договору у разі припинення Договору оренди орендар зобов`язаний звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід`ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, - то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом.

Згідно з пунктом 5.1 незмінюваних умов Договору оренди орендар має право за згодою балансоутримувача проводити поточний та/або капітальний ремонт майна і виступати замовником на виготовлення проектно-кошторисної документації на проведення ремонту.

Відповідно до пункту 6.2 незмінюваних умов Договору орендар зобов`язаний забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки.

Відповідно до пункту 6.4 незмінюваних умов Договору орендар зобов`язаний забезпечити представникам орендодавця та балансоутримувача доступ на об`єкт оренди у робочі дні, у робочий час з метою здійснення контролю за його використанням та виконанням орендарем умов цього договору. Про необхідність отримання доступу до об`єкта оренди балансоутримувач або орендодавець повідомляє орендареві електронною поштою принаймні за один робочий день.

Згідно з пунктом 11.1 незмінюваних умов Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Відповідно до пункту 11.3 незмінюваних умов Договору спори, які виникають за Договором або в зв`язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку.

Згідно з пунктом 12.6.7 незмінюваних умов Договору договір припиняється на вимогу будь-якої із сторін Договору за рішенням суду з підстав, передбачених законодавством.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини першої статті 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Статтею 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Отже, укладений сторонами і третьою особою Договір за своєю правовою природою є договором оренди комунального нерухомого майна.

Відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Договір відповідно до статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною другою статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон) контроль за виконанням умов договорів оренди нерухомого та рухомого майна покладається на орендодавців майна, а відповідно до частини третьої цієї ж статті контроль за використанням нерухомого та рухомого майна покладається на балансоутримувачів.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону орендар державного або комунального майна має право за письмовою згодою балансоутримувача майна за рахунок власних коштів здійснювати поточний та/або капітальний ремонт орендованого майна.

Пунктом 153 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 «Про деякі питання оренди державного та комунального майна», встановлено, що орендар має право за письмовою згодою балансоутримувача майна за рахунок власних коштів здійснювати поточний та/або капітальний ремонт орендованого майна. Для отримання такої згоди орендар звертається до балансоутримувача із клопотанням, у якому обґрунтовує необхідність проведення такого ремонту. До клопотання додаються: опис ремонтних робіт; орієнтовний строк їх проведення.

Балансоутримувач розглядає клопотання орендаря та протягом десяти робочих днів приймає одне з рішень, передбачених частиною першою статті 21 Закону.

Підприємство-балансоутримувач листом від 04.09.2023 № 28АУ/06/1у/1/4434 звернулось до Департаменту з проханням ініціювати процедуру розірвання Договору та виселення орендаря з об`єкта оренди у зв`язку з порушенням умов Договору, а саме: самовільним переплануванням орендованих приміщень, збільшенням орендованих площ, самовільним зайняттям не орендованих приміщень, а також здійсненням непогоджених ремонтних робіт.

З листа балансоутримувача вбачається, що 18.07.2023 на електронну адресу Donchenkosd84@gmail.com (зазначена в пункті 3.2.1 змінюваних умов Договору) балансоутримувачем надіслано орендарю повідомлення про необхідність отримання 20.07.2023 орієнтовно об 11:30 год представниками балансоутримувача і орендодавця безперешкодного доступу до об`єкта оренди з метою проведення його обстеження та забезпечення обов`язкової безпосередньої присутності представника орендаря при цьому.

За інформацією балансоутримувача при огляді зазначених приміщень встановлено факт перевищення орендарем орендованих площ внаслідок самовільного зайняття підсобного приміщення площею 5,30 кв. м., розташованого з правого боку від центрального входу до об`єкта оренди, а також частини коридору навпроти входу (шляхом вимурування стіни з газоблоку), які не передавалися в орендне користування за Договором. У зазначеному приміщенні площею 5,30 кв. м. повністю знесена міжкімнатна перегородка, внаслідок чого воно було об`єднано з орендованими площами.

Також встановлено факт проведення ремонтних робіт без отримання згоди балансоутримувача, що підтверджується такими спостереженнями:

- стіни фасадної частини орендованих приміщень пофарбовані сірою фарбою; вікно збільшено за рахунок розширення віконного прорізу та встановлено металопластиковий склопакет;

- всі міжкімнатні перегородки зруйновано, внаслідок чого ліквідовано тамбур, коридор, кімната-умивальник, кімната-туалет, декілька основних приміщень та підсобне приміщення. За результатами зазначених дій суттєво збільшено корисну площу об`єкта оренди;

- замуровано прохід до приміщень центрального теплового пункту, що розташований навпроти центрального входу до об`єкта оренди. В частині самовільно зайнятої площі коридору утворено додаткове приміщення санвузла та встановлено дерев`яні двері;

- на всьому об`єкті оренди проводяться внутрішні ремонтні роботи та роботи з відновлення підлоги;

- на вулиці з лівого боку від центрального входу до орендованих приміщень складено будівельне сміття.

Отже, було встановлено факти порушення орендарем пункту 4.1 змінюваних умов Договору та пункту 5.1 незмінюваних умов Договору.

На підставі виявлених фактів зроблено відповідні фотоматеріали, а також представниками Підприємства, Департаменту та неофіційним представником орендаря складено акт огляду орендованих приміщень

Керуючись частиною шостою статті 18 Закону, Підприємство надіслало рекомендованою кореспонденцією письмовий припис щодо усунення порушення умов Договору від 25.07.2023 № 28АУ/06/1у/1/3756, згідно з яким орендарю потрібно було терміново усунути виявлені порушення умов Договору шляхом звільнення самовільно зайнятих неорендованих площ та відновлення початкової конфігурації конструкцій (в тому числі несучих) орендованих приміщень, що існувала на дату підписання Договору.

25.08.2023 балансоутримувачем на електронну адресу Donchenkosd84@gmail.com орендарю надіслано повідомлення про необхідність отримання 29.08.2023 орієнтовно о 10:00 год. представниками балансоутримувача і орендодавця безперешкодного доступу до об`єкта оренди з метою проведення його обстеження та забезпечення обов`язкової безпосередньої присутності представника орендаря при цьому.

При зовнішньому огляді об`єкта оренди, а також через вікно та вхідні двері повторно встановлено факт збільшення орендарем орендованих площ внаслідок самовільного зайняття підсобного приміщення площею 5,30 кв. м., розташованого з правого боку від центрального входу до об`єкта оренди, а також частини коридору навпроти входу (шляхом вимурування стіни з газоблоку), які не передавалися в орендне користування за Договором оренди. У зазначеному приміщенні площею 5,30 кв. м. повністю знесена міжкімнатна перегородка, внаслідок чого воно було об`єднано з орендованими площами.

Також повторно встановлено факт проведення ремонтних робіт капітального характеру без отримання згоди балансоутримувача, що підтверджується такими спостереженнями:

- стіни фасадної частини орендованих приміщень пофарбовані сірою фарбою; вікно збільшено за рахунок розширення віконного прорізу та встановлено металопластиковий склопакет;

- всі міжкімнатні перегородки зруйновано, внаслідок чого ліквідовано тамбур, коридор, кімната-умивальник, кімната-туалет та підсобне приміщення. За результатами зазначених дій суттєво збільшено корисну площу об`єкта оренди; замуровано прохід до приміщень центрального теплового пункту, що розташований навпроти центрального входу до об`єкта оренди. В частині самовільно зайнятої площі коридору утворено додаткове приміщення санвузла та встановлено дерев`яні двері.

На об`єкті оренди не здійснюється ніякий вид комерційної діяльності.

Таким чином, повторно було встановлено факти порушення орендарем пункту 4.1 змінюваних умов Договору та пункту 5.1 незмінюваних умов Договору.

Отже, виявлені факти свідчать про невиконання Товариством вимог Письмового припису щодо усунення порушення умов договору оренди нерухомого майна комунальної власності від 25.07.2023 № 28АУ/06/1у/1/3756.

На підставі встановлених фактів зроблено відповідні фотоматеріали, а також представниками Підприємства та Департаменту складено акт огляду орендованих приміщень від 29.08.2023.

Враховуючи викладене, позивач звернувся з даним позовом про розірвання Договору та виселення відповідача.

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При цьому суд зазначає, що оцінка істотності порушення умов договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу суддівського розсуду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Крім того, відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму (оренди), якщо:

наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;

наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі.

Умовами Договору чітко передбачено, що орендар зобов`язаний не допускати самовільного перепланування об`єкта без розробленої погодженої із третьою особою проектної документації та без письмової згоди позивача.

Разом з тим, відповідач здійснив перепланування об`єкту оренди шляхом знесення більшої частини перегородок, внаслідок чого збільшилася площа об`єкта оренди. При цьому відповідачем не погоджено проектну документацію з третьою особою та не отримано письмової згоди позивача на здійснення перепланування об`єкту оренди, що є порушенням умов договору оренди.

Укладаючи Договір, позивач і третя особа розраховували на належне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором. При цьому збільшення орендованої площі внаслідок перепланування без погодженої проектної документації та письмової згоди позивача на таке перепланування тягне за собою збільшення розміру орендної плати, що є істотною умовою договору.

Слід зазначити, що узагальнені заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог зводяться до того, що, на переконання Товариства, надані позивачем акти огляду є неналежними та недопустимими доказами.

За приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 910/4055/18, від 16.04.2019 у справі №925/2301/14). Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Таким чином, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття. Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 910/13647/19.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності господарського процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Стаття 79 ГПК України містить стандарт доказування "вірогідності доказів", який підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв`язок і вірогідність.

У даному випадку суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний [постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17]. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Слід зазначити, що відповідачем не подано суду жодного доказу, який би спростовував обставини, наведені позивачем і третіми особами, а також свідчив про те, що подані Департаментом і Підприємством докази є недостовірними чи неналежними.

Згідно з частиною п`ятою статті 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається змінений або розірваний з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

З огляду на викладене, позовні вимоги про розірвання Договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

За таких обставин, ураховуючи, що позовна вимога позивача про розірвання Договору задоволена, то відповідно підлягає задоволенню й похідна від неї вимога про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення відповідача з орендованого приміщення.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, позов підлягає задоволенню.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 27.01.2022 № 3550, укладений між Департаментом комунальної власності Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФРУКТ АЛЬЯНС УКРАЇНА".

3. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРУКТ АЛЬЯНС УКРАЇНА" (02000, місто Київ, вулиця Малиновського Маршала, будинок 3а, офіс 1, код 44107405) з нежитлових приміщень загальною площею 20,9 кв. м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Ахматової Анни, буд 39-в, літ. "А".

4. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРУКТ АЛЬЯНС УКРАЇНА" (02000, місто Київ, вулиця Малиновського Маршала, будинок 3а, офіс 1, код 44107405) на користь Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 10, код 19020407) 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 27.08.2024.

Суддя О.Г. Удалова