Рішення

від 27.08.2024 по справі 910/7000/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.08.2024Справа № 910/7000/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паваком» (вул.Красовського, буд.16, м.Бровари, Київська обл., 07400; ідентифікаційний код 39201686)

до Приватного підприємства «Термопласт» (вул.Червоноткацька, буд.42, оф.311, м.Київ, 02660; ідентифікаційний номер 31519581)

про стягнення 215 454,39 грн

без виклику представників сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Паваком» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства «Термопласт» про стягнення 215 454,39 грн, з яких 137 758,56 грн попередньої оплати, 71 634,45 грн пені та 6 061,38 грн відсотків за користування грошовими коштами.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з поставки попередньо оплаченого позивачем товару за договором поставки № 016526 від 08.04.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

На виконання частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якою передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу, ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 було надіслано судом до електронних кабінетів учасників справи, та отримано ними, про що в матеріалах справи містяться повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Згідно з частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом та у встановлений строк не подав до суду відзив на позовну заяву, враховуючи, що матеріали справи мітять достатньо доказів для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У зв`язку з перебуванням судді Капцової Т.П. з 05.08.2024 по 16.08.2024 у відпустці та тимчасовою непрацездатністю судді з 19.08.2024 по 23.08.2024, суд розглядає справу 27.08.2024.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.04.2024 між Приватним підприємством «Термопласт» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Паваком» (покупець) було укладено договір поставки № 016526 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого, в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, асортимент, кількість, умови поставки і ціна якого вказуються в специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього Договору.

Відповідно до п. 2.4 Договору покупець здійснює оплату товару не пізніше 30 банківських днів з моменту здійснення поставки товару на підставі рахунку постачальника, якщо інший строк не погоджено сторонами у специфікації.

Постачальник зобов`язаний поставити товар покупцеві не пізніше 5 робочих днів із дня погодження замовлення, якщо інший строк не погоджено сторонами у специфікації (п. 4.2 Договору).

За умовами пунктів 8.1, 8.2 Договору у разі несвоєчасної поставки товару постачальник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 1% від загальної вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день затримки поставки. У разі, якщо постачальник прострочив поставку товару більше ніж на 7 календарних днів, то з 8 календарного дня покупець має право відмовитися від отримання товару, що не звільняє постачальника від відповідальності за умовами Договору. В разі прострочення поставки товару більше ніж на 7 календарних днів, за який здійснено передплату покупцем, постачальник зобов`язаний перерахувати (повернути) на розрахунковий рахунок покупця суму передплати, протягом 2 банківських днів, що беруть відлік з 8-го календарного дня прострочення поставки товару. У разі не повернення постачальником сплачених покупцем грошових коштів за товар, постачальник зобов`язаний сплатити відсотки за користування такими грошовими коштами у розмірі 0,1% за кожен день такого користування.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2024 (включно), а в частині невиконаних зобов`язань - до повного їх виконання (п. 10.1 Договору).

У п. 1 специфікації від 08.04.2024, що є додатком № 1 до Договору, сторони узгодили найменування товару, його кількість та вартість у сумі 137 758,56 грн.

Відповідно до п. 5 специфікації від 08.04.2024, що є додатком № 1 до Договору, постачальник зобов`язаний поставити товар у термін - не пізніше трьох банківських днів з моменту оплати покупцем на суму оплати рахунку.

09.04.2024 відповідач виставив позивачу рахунок на оплату по замовленню № 441 від 09.04.2024 на суму 137 758,56 грн, який позивач того ж дня оплатив, що підтверджується платіжною інструкцією № 3775 від 09.04.2024 на суму 137 758,56 грн.

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов`язання щодо поставки попередньо оплаченого товару в установлений Договором строк не виконав.

09.05.2024 позивач звернувся до відповідача із претензією про сплату заборгованості (вих. № 09/05-2024), у якій вимагав терміново, але не пізніше ніж протягом 7 днів з дати цієї претензії, сплатити заборгованість в розмірі 137 758,56 грн, а також пеню в розмірі 37 194,81 грн та відсотки в розмірі 2 617,41 грн.

Зазначену претензію відповідач отримав 10.05.2024, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0740031207855, проте відповіді не надав.

З огляду на те, що зобов`язання з поставки оплаченого позивачем товару не виконано, суму попередньої оплати вартості товару відповідачем не повернуто, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 137 758,56 грн попередньої оплати, 71 634,45 грн пені та 6 061,38 грн відсотків за користування грошовими коштами.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт перерахування позивачем в якості попередньої оплати товару на рахунок відповідача грошових коштів у сумі 137 758,56 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції № 3775 від 09.04.2024.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Приписами статті 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Виходячи з п. 5 специфікації від 08.04.2024, що є додатком № 1 до Договору, відповідач зобов`язався поставити товар не пізніше 3 банківських днів з дня його оплати позивачем.

Таким чином граничним днем поставки товару відповідно до специфікації від 08.04.2024, що є додатком № 1 до Договору, було 12.04.2024.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару відповідно до здійсненої позивачем попередньої оплати.

Відтак, в силу п. 8.2 Договору, у зв`язку із простроченням поставки товару на 7 календарних днів, у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати протягом 2 банківських днів, що беруть відлік з 8-го календарного дня прострочення поставки товару.

Докази на підтвердження повернення відповідачем суми попередньої оплати у матеріалах справи також відсутні.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 909/524/18.

Суд звертає увагу, що положення ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, як і будь-які інші правові норми, що регулюють спірні правовідносини, не передбачають обов`язку покупця додатково погоджувати строк повернення суми попередньої оплати за товар, натомість саме недотримання строку поставки товару є підставою виникнення у покупця права вимагати у постачальника передання товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 137 758,56 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до п. 8.2 Договору в разі прострочення поставки товару більше ніж на 7 календарних днів, за який здійснено передплату покупцем, постачальник зобов`язаний перерахувати (повернути) на розрахунковий рахунок покупця суму передплати, протягом 2 банківських днів, що беруть відлік з 8-го календарного дня прострочення поставки товару. У разі не повернення постачальником сплачених покупцем грошових коштів за товар, постачальник зобов`язаний сплатити відсотки за користування такими грошовими коштами у розмірі 0,1% за кожен день такого користування.

Зважаючи на принцип свободи договору (статті 6, 627 Цивільного кодексу України) та правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17, згідно з яким визначення строку дії договору має вольовий характер, а сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання, то, з урахуванням приписів п. 8.2 Договору, проценти підлягають нарахуванню по закінченню строку в 2 банківські дні з 8-го календарного дня прострочення поставки товару.

Оскільки позивач при здійсненні розрахунку процентів зазначеного не врахував, суд самостійно розрахував розмір процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 24.04.2024 по 03.06.2024 з суми 137 758, 56, який склав 5 648,10 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 71 634,45 грн пені.

Як встановлено частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.1 Договору у разі несвоєчасної поставки товару постачальник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 1% від загальної вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день затримки поставки.

З огляду на викладене, оскільки невиконання відповідачем зобов`язання з поставки товару підтверджується матеріалами справи, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 8.1 Договору, за неналежне виконання зобов`язання, визнається судом обґрунтованою.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, проведений із суми 137 758,56 грн за період з 13.04.2024 по 03.06.2024, суд встановив його арифметичну правильність, тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд встановив часткову обґрунтованість заявленого позову, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати в розмірі 137 758,56 грн, процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 5 648,10 грн та пені в розмірі 71 637,45 грн.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 3 225,67 грн - на відповідача, в розмірі 6,15 грн - на позивача.

Зважаючи на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, про які зазначено в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розподілу вказаних витрат між сторонами.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Термопласт» (вул.Червоноткацька, буд.42, оф.311, м.Київ, 02660; ідентифікаційний номер 31519581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Паваком» (вул.Красовського, буд.16, м.Бровари, Київська обл., 07400; ідентифікаційний код 39201686) попередню оплату в розмірі 137 758 (сто тридцять сім тисяч сімсот п`ятдесят вісім) грн 56 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 5 648 (п`ять тисяч шістсот сорок вісім) грн 10 коп., пеню в розмірі 71 637 (сімдесят одна тисяча шістсот тридцять сім) грн 45 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 225 (три тисячі двісті двадцять п`ять) грн 67 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.08.2024.

Суддя Т.П. Капцова