Рішення

від 27.08.2024 по справі 910/7161/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.08.2024Справа № 910/7161/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентакран Буд» (вул.Ярославів Вал/Івана Франка, буд.11/1, м.Київ, 01030; ідентифікаційний код 41356390)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінтербуд» (вул.Руська, буд.259, кв.55, м.Чернівці, Чернівецька обл., 58023; ідентифікаційний номер 39212408)

про стягнення 225 937,87 грн

без виклику представників сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рентакран Буд» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінтербуд» про стягнення 225 937,87 грн, з яких 146 215,00 грн заборгованості, 5 582,50 грн неустойки, 13 673,94 грн 3% річних та 60 466,43 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати виконаних за договором № ДЕ-51/2019 на виконання робіт баштовим краном від 27.08.2019 робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

На виконання частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якою передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу, ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 було надіслано судом до електронних кабінетів учасників справи, та отримано ними, про що в матеріалах справи містяться повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Згідно з частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом та у встановлений строк не подав до суду відзив на позовну заяву, враховуючи, що матеріали справи мітять достатньо доказів для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У зв`язку з перебуванням судді Капцової Т.П. з 05.08.2024 по 16.08.2024 у відпустці та тимчасовою непрацездатністю судді з 19.08.2024 по 23.08.2024, суд розглядає справу 27.08.2024.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроінтербуд» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рентакран Буд» (виконавець) було укладено договір № ДЕ-51/2019 на виконання робіт баштовим краном (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого виконавець за завданням замовника виконує роботи на об`єкті будівництва, а саме: роботи з експлуатації та технічного обслуговування (далі - роботи) баштового вантажопідіймального крану Linden Comansa 10LC140 зав.№ 15724 (далі - обладнання, баштовий кран) на об`єкті будівництва за адресою: м.Київ, вул.Велика Васильківська, буд.137/139 (далі - об`єкт, об`єкт будівництва), а замовник приймає та оплачує виконані виконавцем роботи.

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість робіт (ціна Договору) визначається сторонами із розрахунку 609,00 грн за 1 машино/годину і становить загальну вартість робіт, що були виконані виконавцем та прийняті замовником на підставі актів виконаних робіт.

Пунктом 2.6 Договору передбачено, що замовник щомісячно, в термін до 5 числа місяця, наступного за звітним, проводить оплату виконаних виконавцем робіт за минулий місяць на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт.

Приймання робіт здійснюється замовником на підставі актів виконаних робіт (наданих послуг), які підписуються сторонами. Акти виконаних робіт підписуються на підставі змінних рапортів, підписаних сторонами в 2 екземплярах (п. 5.1 Договору).

Згідно з п. 6.12 Договору у випадку прострочення замовником на строк понад 9 календарних днів оплати робіт згідно з умовами Договору в розмірі більше ніж на 80% від суми акту виконаних робіт (наданих послуг), замовник зобов`язується сплатити виконавцю неустойку в розмірі сплаченої останнім суми податку на додану вартість на протязі трьох робочих днів з моменту відправлення йому відповідного повідомлення виконавця. Закінчення терміну дії Договору не звільняє замовника від зобов`язання сплатити виконавцю в повному розмірі неустойки, в порядку, передбаченому даним пунктом Договору.

Договір починає діяти з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 8.1 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 25.11.2019 до Договору).

Відповідно до актів надання послуг № 168 від 30.04.2021, № 175 від 11.05.2021 позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи на суму 190 008,00 грн та 33 495,00 грн відповідно.

Як зазначає позивач, відповідач зобов`язання щодо оплати виконаних робіт виконав частково, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість в розмірі 146 215,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач 25.03.2024 направив відповідачу претензію (Вих. № ЮД-22/03/24 від 22.03.2024), у якій вимагав сплатити, зокрема, заборгованість за Договором в розмірі 146 215,00 грн.

Докази вручення відповідачу цієї претензії, як і докази її розгляду останнім, в матеріалах справи відсутні.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за виконані роботи, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 146 215,00 грн заборгованості, 5 582,50 грн неустойки, 13 673,94 грн 3% річних та 60 466,43 грн інфляційних втрат.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з частиною першою статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Судом встановлено, що позивач на виконання Договору виконав роботи на суму 223 503,00 грн, про що свідчить наявні в матеріалах справи, підписані та скріплені печатками обох сторін, акти надання послуг № 168 від 30.04.2021 на суму 190 008,00 грн та № 175 від 11.05.2021 на суму 33 495,00 грн.

Вказані акти містять найменування суб`єктів господарювання, а також підписи осіб, відповідальних за здачу та прийняття робіт, найменування робіт, їх кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за виконані роботи.

Доказів на підтвердження наявності у відповідача заперечень щодо якості та обсягів виконаних робіт суду не надано.

Згідно з частинами 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням погодженого сторонами у п. 2.6 Договору порядку розрахунків, зобов`язання відповідача з оплати робіт у поточному місяці мали бути виконані до 5 числа кожного наступного місяця.

Відтак суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається із підписаного та скріпленого печатками сторін акту звірки взаємних розрахунків за період: 27.08.2019 - 10.08.2021, заборгованість відповідача в розмірі 146 215,00 грн визначена наростаючим підсумком і складається з неоплачених робіт за актом надання послуг № 168 від 30.04.2021 на суму 112 720,00 грн та актом надання послуг № 175 від 11.05.2021 на повну суму.

З наведеного акту також слідує, що суми гарантійних (авансових) платежів, передбачених п. 3.1 Договору, позивачем були зараховані в рахунок погашення поточних зобов`язань відповідача.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 146 215,00 грн визнається судом обґрунтованою.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 5 582,50 грн неустойки, 13 673,94 грн 3% річних та 60 466,43 грн інфляційних втрат.

Як встановлено частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.12 Договору у випадку прострочення замовником на строк понад 9 календарних днів оплати робіт згідно з умовами Договору в розмірі більше ніж на 80% від суми акту виконаних робіт (наданих послуг), замовник зобов`язується сплатити виконавцю неустойку в розмірі сплаченої останнім суми податку на додану вартість на протязі трьох робочих днів з моменту відправлення йому відповідного повідомлення виконавця.

Буквальне тлумачення цього пункту Договору свідчить про те, що для виникнення у замовника зобов`язання сплатити виконавцеві неустойку, виконавець має не тільки направити замовнику повідомлення, чого втім, як свідчать обставини справи, виконавець не зробив, але й сплатити суму податку на додану вартість, що є базою для визначення суми неустойки за цим пунктом Договору.

У зв`язку з наведеним суд вважає за необхідне застосувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав), за змістом якого особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).

Тобто в цьому випадку позивач, який включив до Договору умову щодо сплати на свою користь неустойки, несе ризик, пов`язаний з неясністю такої умови.

Підсумовуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що п. 6.12 Договору або містить лексичну помилку, або не настали підстави для його застосування, що, в будь-якому з наведених випадків, свідчить про відсутність підстав для притягнення відповідача до відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних вбачається, що позивач нарахував інфляційні втрати у розмірі 2223,17 грн та 3% річних у розмірі 503 грн за період 05.06.2021 по 05.06.2024 на суму неустойки за п. 6.12 Договору.

У цьому контексті суд зауважує, що по-перше відсутні підстави для стягнення неустойки на підставі п. 6.12 Договору, про що суд зазначив вище, а по-друге неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов`язання, а не грошовим зобов`язанням, тому на неї не можуть бути нараховані інфляційні втрати та 3% річних.

Крім того, позивачем за період з 05.06.2021 по 05.06.202:

з суми боргу 112720 грн. нараховано суму 3% річних у розмірі 10154 грн та втрати від інфляції у розмірі 44900,45 грн.;

з суми боргу 33495 грн. нараховано суму 3% річних у розмірі 3017 грн та втрати від інфляції у розмірі 13342,27 грн.

Нараховані позивачем суми 3% річних та втрат від інфляції на суму заборгованості відповідача, не перевищують сум, розрахованих судом, відтак з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 3% річних в розмірі 13 171,06 грн та інфляційні втрати в розмірі 58 242,72 грн.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд встановив часткову обґрунтованість заявленого позову, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 146 215,00 грн, 3% річних в розмірі 13 171,06 грн та інфляційних втрат в розмірі 58 242,72 грн.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 3 264,43 грн - на відповідача, в розмірі 124,64 грн - на позивача.

Зважаючи на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, про які зазначено в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розподілу вказаних витрат між сторонами.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінтербуд» (вул.Руська, буд.259, кв.55, м.Чернівці, Чернівецька обл., 58023; ідентифікаційний номер 39212408) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентакран Буд» (вул.Ярославів Вал/Івана Франка, буд.11/1, м.Київ, 01030; ідентифікаційний код 41356390) заборгованість в розмірі 146 215 (сто сорок шість тисяч двісті п`ятнадцять) грн 00 коп., 3% річних в розмірі 13 171 (тринадцять тисяч сто сімдесят одна) грн 06 коп., інфляційні втрати в розмірі 58 242 (п`ятдесят вісім тисяч двісті сорок дві) грн 72 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 264 (три тисячі двісті шістдесят чотири) грн 43 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.08.2024.

Суддя Т.П. Капцова