Рішення

від 14.08.2024 по справі 914/948/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2024 Справа № 914/948/24

м.Львів

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Хол», м.Львів

про відшкодування витрат, пов`язаних із користуванням землею та нерухомістю у розмірі 364175,01 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

За участю секретаря Сосницької А.А.

Представники сторін:

від позивача: Деркач О.Р. - представник

від відповідача: не з`явився

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Хол» про відшкодування витрат, пов`язаних із користуванням землею та нерухомістю у розмірі 364175,01 грн.

Ухвалою суду від 15.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 09.05.2024.

09.05.2024, за вх.№12449/24, через систему «Електронний суд» від позивача поступило клопотання від 08.05.2024 про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 09.05.2024 судом повідомлено позивача та відповідача про відкладення розгляду справи на 29.05.2024.

Ухвалою від 29.05.2024 судом повідомлено відповідача про те, що в підготовчому засіданні продовжено строки підготовчого провадження на 30 днів та розгляд справи відкладено на 26.06.2024.

Ухвалою суду від 26.06.2024 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті та судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 14.08.2024.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 14.08.2024 забезпечив.

Відповідач в судове засідання 14.08.2024 не з`явився.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу. За приписами ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з п. 17 Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

В п. 37 Положення про ЄСІТС передбачено, що підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС).

Ухвала про відкриття провадження у справі від 15.06.2024 та всі інші процесуальні документи були внесені до АСДС та автоматично направлені в електронний кабінет відповідача.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Ухвала про відкриття провадження у справі була доставлена 16.04.2024 в електронній формі до електронного кабінету відповідача в підсистемі "Електронний суд", що підтверджується довідкою, сформованою в автоматизованій системі документообігу суду.

Аналогічно, є підтвердження щодо доставки відповідачу і інших процесуальних документів.

Отже, відповідач належним чином повідомлявся про розгляд цієї справи.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи та прийняття рішення, в судовому засіданні 14.08.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Правова позиція сторін.

Позиція позивача.

Позивач зазначає про те, що АТ КБ «Приватбанк» є власником, або належним користувачем земельних ділянок за адресами: Львівська обл., Перемишлянський р-н, с. Брюховичі, вул. І.Франка, 222, площею 0.2 га (кадастровий номер 4623381400:07:002:0001), Львівська обл. обл., Городоцкий р-н, с. Братковичи, ул.Гайдамацкая, 101 (кадастровий номер 4620981000:01:000:0001), Львівська обл., Сколевский р-н, с. Верхнее Синевидное, ул.Сечевых Стрелков, 207а (кадастровий номер 4624555300:03:014:0161).

На зазначених земельних ділянках розташовані об`єкти нерухомості - 3 АЗС, які перебували у фінансовому лізингу за договором фінансового лізингу від 20.08.2016 №4С16069ЛИ укладеному між Банком та ТОВ «Сатурн-11», які є власністю АТ КБ ПриватБанк.

Проте, ТОВ «РЕГІОН ХОЛ» відмовилося в добровільному порядку повертати нерухоме майно власнику АТ КБ «ПриватБанк», у зв`язку з чим Банк був вимушений звертатися до суду.

15.02.2021 рішенням Господарського суду Львівської області у справі 914/2265/20 задоволено позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про виселення Товариства з обмеженою відповідальність «РЕГІОН-ХОЛ» з нежитлових приміщень АЗС, що були передані Товариству з обмеженою відповідальністю «РЕГІОН ХОЛ» за договорами суборенди №8-2018 від 08.08.2018; №30-2018 від 08.08.2018; №44/3-2018 від 08.08.2018. Рішення Господарського суду Львівської області від 15.02.2021 було залишено без змін Постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 та Постановою Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.11.2021. Рішення Господарського суду Львівської області від 15.02.2021 у справі 914/2265/20 - набрало законної сили.

Наприкінці 2021 року АТ КБ ПриватБанк звернувся до господарського суду Львівської області з позовною заявою до ТОВ РЕГІОН-ХОЛ про відшкодування витрат Банку, пов`язаних із користуванням землею. 05.04.2022 рішенням господарського суду Львівської області у справі 914/4137/21 позовні вимоги АТ КБ ПриватБанк задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Хол» на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 32 992,10 грн та 2270,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 рішення господарського суду Львівської області від 05.04.2022 у справі 914/4137/21 залишено без змін. Апеляційну скаргу ТОВ РЕГІОН-ХОЛ без задоволення.

Позивач зазначає, що в силу положень ст. 75 ГПК України, звільняється від доказування обставин, встановлених у рішенні Господарського суду Львівської області від 15.02.2021 у справі №914/2265/20, яке набрало законної сили.

Також, позивач звертає увагу на те, що ТОВ «РЕГІОН-ХОЛ» продовжує займати та використовувати у своїй господарській діяльності без відповідних правових підстав майно, яке є власністю АТ КБ «Приватбанк», намагається уникнути від виконання рішення Господарського суду Львівської області від 15.02.2021 у справі №914/2265/20 та вживає заходів щодо неповернення майна власнику.

АТ КБ «ПриватБанк», як власник майна, позбавлений можливості вільно користуватися та розпоряджатися своєю власністю через незаконні дії ТОВ "РЕГІОН-ХОЛ".

АТ КБ «ПриватБанк», як власник майна, зобов`язаний нести податкове навантаження в формі податку на землю, та нерухомість якою фактично користується ТОВ "РЕГІОН-ХОЛ", у тому числі постачає, зберігає та реалізовує нафтопродукти.

За період з 2020 -2023 роки, АТ КБ «ПриватБанк» сплачено суму земельного податку у розмірі 331 720,60 грн. Факт сплати Банком земельного податку за період з 2020-2023 підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку.

Також, за період з 2020 -2023 роки, АТ КБ «ПриватБанк» сплачено суму податку на нерухомість у розмірі 51 444, 91 грн. Факт сплати Банком податку на нерухомість за період з 2020-2023 підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку.

Позивач зазначає, що загальна сума витрат Банку, пов`язаних зі сплатою податку на землю та нерухомість складає 364 175,01 грн.

АТ КБ «Приватбанк» звертає увагу, що дана позовна заява подається з метою додаткового стягнення (достягнення) з ТОВ «РЕГІОН-ХОЛ» суми відшкодування витрат Банку, пов`язаних із користуванням землею та нерухомістю (податок за нерухомість) за наступний період, або витрати, які не увійшли до ціни та предмету позову у справі №914/4137/21.

Таким чином, оскільки ТОВ «РЕГІОН-ХОЛ», яке зберегло без відповідної правової підстави майно Банку та продовжує його використовувати, зобов`язано відшкодувати АТ КБ «Приватбанк» 364 175,01 грн., які Банком було сплачено в якості податку на землю та нерухомість.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, проти позову не заперечив.

Обставини справи.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.02.2021 у справі 914/2265/20 задоволено позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про виселення Товариства з обмеженою відповідальність «РЕГІОН-ХОЛ» (код ЄДРПОУ 41559573, місцезнаходження: 79049, Львівська обл., місто Львів, Сихівський район проспект Червоної Калини, будинок 62 А) з нежитлових приміщень АЗС, що знаходиться за адресою:

1) Львівська обл., Перемишлянський р-н, с.Брюховичі, вул. Івана Франка, буд. 222 (урочище Кривуля) загальною площею 73,7 кв.м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 997200946233);

2) Львівська обл., Городоцький р-н, с. Братковичі, вул. Гайдамацька, буд. 101 загальною площею 87,7 кв.м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 986433046209);

3) Львівська обл., Сколівський р-н, смт. Верхнє Синьовидне, вул. Січових Стрільців, 207а загальною площею 43,3кв.м., (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 999080446245), що були передані Товариству з обмеженою відповідальністю «РЕГІОН ХОЛ» за договорами суборенди №8-2018 від 08.08.2018; №30-2018 від 08.08.2018; №44/3-2018 від 08.08.2018.

Рішення Господарського суду Львівської області від 15.02.2021 у справі 914/2265/20, було залишено без змін Постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 та Постановою Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.11.2021.

20.08.2016 між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Сатурн-11» (ЄДРПОУ 39783574) (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №4С16069ЛИ, за умовами якого банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач приймає майно від банку в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів - у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу.

Відповідно до п.4.2. Договору фінансового лізину, майно, що передане за договором фінансового лізингу ТОВ «Сатурн-11» за договором - Лізингоодержувач має право протягом усього терміну дії договору фінансового лізингу передавати в оренду предмет лізингу.

У подальшому між ТОВ «Сатурн-11» та ТОВ «РЕГІОН ХОЛ» було укладені договори суборенди:

1)Договір суборенди №8-2018 від 08.08.2018, укладений між ТОВ САТУРН-11 та ТОВ "РЕГІОН-ХОЛ" щодо об`єкта нерухомого майна: за адресою: Львівська обл., Перемишлянський р., с. Брюховичі, вул. Франка, буд 222 загальною площею 73,7 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 997200946233).

2) Договір суборенди №30-2018 від 08.08.2018 року, укладений між ТОВ САТУРН-11 та ТОВ "РЕГІОН-ХОЛ" щодо об`єкта нерухомого майна: за адресою Львівська обл., Городоцький р-н, с. Братковичі, вул .Гайдамацька, буд.101: загальною площею 87,7 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 986433046209);

3) Договір суборенди № 44/3-2018 від 08.08.2018 року, укладений між ТОВ САТУРН-11 та ТОВ "РЕГІОН-ХОЛ" щодо об`єкта нерухомого майна: за адресою: Львівська обл., Сколівський р„ смт. Верхнє Синьовидне, вул. Січових Стрільців, 207а операторна. А, загальна площа 43,3 кв.м, навіс, Б, замощения, І, резервуари, І (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 999080446245).

03.12.2019 на адресу ТОВ «Сатурн-11» Банком надіслано повідомлення про розірвання договору фінансового лізингу у зв`язку з несплатою останнім лізингових платежів.

12.02.2020 р. постановою приватного виконавця Пиць А.А. було відкрито виконавче провадження №61254082, на підставі виконавчого напису №2 виданого від 09.01.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., про повернення лізингоодержувачем-ТОВ "Сатурн-11" на користь лізингодавця- АТ КБ «Приватбанк» об`єкти фінансового лізингу, а саме нерухоме майно за адресою: Львівська обл., Перемишлянський р., с. Брюховичі, вул. Франка, буд 222 загальною площею 73,7 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 997200946233); за адресою Львівська обл., Городоцький р-н, с. Братковичі, вул .Гайдамацька, буд.101: загальною площею 81,7 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 986433046209); за адресою: Львівська обл., Сколівський р„ смт. Верхнє Синьовидне, вул. Січових Стрільців, 207а операторна. А, загальна площа 43,3 кв.м, навіс, Б, замощения, І, резервуари, І (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 999080446245).

21.02.2020 р. приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за п.9 ч.1 ст.39 Закону України Про виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №2 виданого 09.01.2020р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, оскільки згідно актів від 20.02.2020 р. приватного виконавця про передачу майна зазначеного у виконавчому документі стягувачу, приватним виконавцем вилучено у боржника ТзОВ «Сатурн-11» нерухоме майно, перелік якого зазначено у поданій заяві та передано стягувачу АТ КБ "ПриватБанк".

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, власником будівель і споруд АЗС: за адресою Львівська обл., Городоцький р-н, с. Братковичі, вул .Гайдамацька, буд.101: загальною площею 87,7 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 986433046209); - за адресою: Львівська обл., Перемишлянський р., с. Брюховичі, вул. Франка, буд 222 загальною площею 73,7 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 997200946233); - за адресою: Львівська обл., Сколівський р„ смт. Верхнє Синьовидне, вул. Січових Стрільців, 207а операторна. А, загальна площа 43,3 кв.м, навіс, Б, замощення, І, резервуари, І (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 999080446245) є АТ КБ «ПриватБанк».

Також, згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, АТ КБ ПриватБанк є власником земельних ділянок на яких розташовані АЗС.

Таким чином, 21.02.2020 АТ КБ «Приватбанк» направило ТОВ «Сатурн-11», ТОВ "РЕГІОН- ХОЛ" вимогу про звільнення приміщення від майна, речей та матеріальних цінностей. При цьому було наголошено , що приватним виконавцем Пиць А.А. 20.02.2020 в рамках виконавчого провадження №61254082 були вчиненні заходи примусового виконання виконавчого напису нотаріуса щодо повернення від ТОВ Сатурн - 11 нерухомого майна його власнику АТ КБ "ПриватБанк" .

Проте, ТОВ «РЕГІОН-ХОЛ» спірні приміщення на час розгляду справи не звільнило, зазначену вимогу залишило без належного реагування.

У зв`язку з чим суд дійшов висновку про задоволення позову про виселення ТОВ "РЕГІОН - ХОЛ" із займаних приміщень, переданих за договорами суборенди №8-2018 від 08.08.2018; №30-2018 від 08.08.2018; №44/3-2018 від 08.08.2018, що розташовані за адресами:

1) Львівська обл., Перемишлянський р-н, с.Брюховичі, вул. Івана Франка, буд. 222 (урочище Кривуля) загальною площею 73,7 кв.м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 997200946233);

2) Львівська обл., Городоцький р-н, с. Братковичі, вул. Гайдамацька, буд. 101 загальною площею 87,7 кв.м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 986433046209);

3) Львівська обл., Сколівський р-н, смт. Верхнє Синьовидне, вул. Січових Стрільців, 207а загальною площею 43,3кв.м., (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 999080446245).

Договір суборенди припиняється одночасно з припиненням договору найму (лізингу), незалежно від підстав його припинення. Дія договору суборенди поза межами договору найму (лізингу) суперечить природі договору суборенди, таким чином, у зв`язку з припиненням договору фінансового лізингу, припинив свою чинність і договір суборенди №8-2018 від 08.08.2018.

АТ КБ "ПриватБанк", скористався своїм законним правом, яке чітко передбачено Законом України "Про фінансовий лізинг" та Договором фінансового лізингу, та 17.12.2019 р. розірвав Договір фінансового лізингу № 4С16069ЛИ від 20.08.2016 р.

Зазначене судове рішення, ТОВ «РЕГІОН-ХОЛ» не виконало в добровільному порядку та продовжує безкоштовно користуватися нерухомим майном Банку без належних на те правових підстав - ТОВ "РЕГІОН-ХОЛ", діє недобросовісно та всіляко намагається уникнути від виконання рішення Господарського суду Львівської області від 15.02.2021 у справі 914/2265/20 та вживає заходів щодо неповернення майна власнику.

За приписами ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд бере до уваги, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності установлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Отже, враховуючи встановлені рішеннями Господарського суду Львівської області від 15.02.2021 року у справі № 914/2265/20 і від 05.04.2022 у справі №914/4137/21, які набрали законної сили, обставини, які мають преюдиційне значення для розгляду справи № 914/948/24, а тому повторного доведення не потребують.

У період з 2020 по 2023 рік, АТ КБ "ПриватБанк" сплачено суму земельного податку(у призначенні платежу вказано конкретний місяць і рік ) у розмірі 331 720,60 грн., а також сплачено податок за нерухомість у розмірі 51 444,91 грн. Вказане підтверджується копіями платіжних доручень, платіжних інструкцій та податкових декларацій, долученими до матеріалів справи.

Так, позивач звернувся до суду із даним позовом про відшкодування витрат Банку , пов`язаних із користуванням землею та нерухомістю, та стягнення грошових коштів у сумі 364 175,01 грн.

Оцінка суду.

Відповідно до статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно зі ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За змістом ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частиною першою статті 90 ЗК України закріплені права власника земельної ділянки. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 90 ЗК України).

Землекористувачі зобов`язані: своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (п. 8 ч. 1 ст. 96 ЗК України).

Згідно з пп. 14.1.147. ст. 14 Податкового кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72. ст. 14 ПК України).

Відповідно до пп. 269.1.1 і 269.1.2 ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 ПК України закріплено, що об`єктами оподаткування є: 270.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; 270.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Базою оподаткування є: 271.1.1. нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; 271.1.2. площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (ст. 272 ПК України).

Відповідно до статті 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Статтею 277 ПК України закріплено, що ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (ст. 285 ПК України).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (п. 287.1. ст. 287 вищевказаного закону). Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ст. 287 ПК України).

Відповідно до п. 286.2. ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою в порядку, передбаченому статтею 46 Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частинами за місяць.

Щороку власникам нерухомого майна нараховується податок, який встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування та типів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування. (п. 266.5.1. ПК України).

Платниками податку є фізичні та юридичні особи та іноземці, які є власниками об`єктів житлової або нежитлової нерухомості, в тому числі її частки, відмінної від земельної ділянки (п.п. 266.1.1., п.п. 266.2.1 ПК України).

Варто зазначити, що, наприклад, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові або дачні будинки, які прийнято (введено) в експлуатацію, але право власності на які не оформлено (не зареєстровано) у встановленому законом порядку, не є об`єктом оподаткування.

Базою оподаткування є загальна площа житлового та нежитлового нерухомого майна, в тому числі його часток.

Податок за нерухоме майно, яке перебуває у власності фізичних осіб, нараховується контролюючим органом (Державна податкова інспекція) на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Податок на нерухоме майно, що перебуває у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт (п.п. 266.3.1. ПК України).

Як з`ясовано судом, АТ КБ «Приватбанк» є власником будівель і споруд АЗС: за адресою: АДРЕСА_1 : загальною площею 87,7 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 986433046209); за адресою: Львівська обл., Перемишлянський р., с. Брюховичі, вул. Франка, буд 222 загальною площею 73,7 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 997200946233); за адресою: Львівська обл., Сколівський р„ смт. Верхнє Синьовидне, вул. Січових Стрільців, 207а операторна. А, загальна площа 43,3 кв.м, навіс, Б, замощення, І, резервуари, І (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 999080446245), що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна.

Також судом з`ясовано, що АТ КБ "Приватбанк" є власником земельних ділянок, на яких розташовані зазначені вище АЗС, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна.

Крім того судом встановлено, що позивач впродовж 2020-2023 років сплачував податок на землю у загальному розмірі 331 720,60 грн., а також податок на нерухомість у загальному розмірі 51 444,91 грн.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17: "29. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. 31. За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. 32. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. 33. Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені".

Як з`ясовано судами при розгляді справи №914/2265/20, що не змінилось і при розгляді цієї справи, відповідач безпідставно користується нежитловими приміщеннями АЗС, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 : загальною площею 87,7 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 986433046209); - за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 73,7 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 997200946233); - за адресою: Львівська обл., Сколівський р„ смт. Верхнє Синьовидне, вул. Січових Стрільців, 207а операторна. А, загальна площа 43,3 кв.м, навіс, Б, замощення, І, резервуари, І (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 999080446245).

В той час при розгляді даної справи № 914/948/24 судом встановлено, що власником, належним користувачем земельних ділянок, на яких розташовані зазначені вище АЗС, є АТ КБ "Приватбанк".

Таким чином, розглянувши вимоги позивача про стягнення з відповідача 364 175,01 грн., які були сплачені Банком як земельний податок за земельні ділянки та нерухомість, власником, належним користувачем, яких останній є, та якими Банк не міг користуватись у зв`язку із безпідставним користуванням ними відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Як унормовано статтею 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині першій статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України N 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.97 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Враховуючи те, що позивачем подано достатньо об`єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 364 175,01 грн. є підлягають задоволенню.

Судові витрати.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з ТзОВ «РЕГІОН-ХОЛ» судові витрати у розмірі 5462,63 грн.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з 1 січня складає 3 028 грн 00 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом 2147 до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підп. "б" підпункту 1 п. 17 § 1 розділу 4).

Особи, які після 04.10.2021 року подають до суду документи через підсистему "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8. (Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 916/228/22, Провадження № 12-26гс22).

Враховуючи, що позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру, за яку судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, та позовну заяву подано через систему "Електронний суд", відповідно останній зобов`язаний був сплатити при поданні позову до суду, судовий збір в розмірі 4370,11 грн., так як у даному випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (364 175,01*1,5*0,8).

До позовної заяви Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" долучено платіжну інструкцію від 05.04.2024 року № ZZ425B1YXJ про оплату судового збору за подання даної позовної заяви до Господарського суду Львівської області в розмірі 5462,63 грн.

Таким чином, Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом (наразі є переплата судового збору в розмірі 1092,52 грн.).

Відтак, судом береться до уваги судовий збір в сумі 4370,11 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору в розмірі 4370,11 грн. покладаються на відповідача у справі.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися з відповідним клопотанням про повернення судового збору, сплаченого в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОН-ХОЛ» (79049, Львівська обл., місто Львів, Сихівський район, проспект Червоної Калини, будинок 62 А, код ЄДРПОУ 41559573) на користь Акціонерного товариства комерційний банку «ПриватБанк» (: 01001, м. Київ, вул. Грушевського 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) грошові кошти в сумі 364 175,01 грн, судовий збір у розмірі 4370,11 грн.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписано 26.08.2024.

СуддяКітаєва С.Б.