Рішення

від 14.08.2024 по справі 916/37/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" серпня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/37/24

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю.В.,

розглянувши справу № 916/37/24

за позовом керівника Подільської окружної прокуратури (66302, Одеська обл., м. Подільськ, просп. Шевченка, 10)

в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9; код ЄДРПОУ 00032945)

до відповідачів:

1) Акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18; код ЄДРПОУ 21560766),

2) Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області (66300, Одеська обл., Подільський район, м. Подільськ, просп. Шевченка, 2; код ЄДРПОУ 04056960)

про усунення перешкод у розпорядженні та користуванні майном;

представники сторін:

від позивача не з`явився,

від відповідача-1 Оборотова Ю.Р.,

від відповідача-2 Селіфанова І.П. (в режимі відеоконференції),

прокурор Пустовойт В.С.,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства "Укртелеком" (відповідач-1), Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області (відповідач-2), в якому просить суд:

1) усунути перешкоди у розпорядженні та користуванні державним майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Котовської міської ради Одеської області від 22.04.2004 № 130, в частині оформлення права власності та видачу свідоцтва на право власності ВАТ "Укртелеком" (01601, Київ-601, бульвар Т. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) на об`єкт нерухомого майна - погреб літ. "Л" площею забудови 85,5 кв. м, який розташований у м. Подільську (Котовську), Подільського району, Одеської області, по вул. Соборна (50 років Жовтня) буд. 72;

2) усунути перешкоди у розпорядженні та користуванні державним майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Котовської міської ради Одеської області від 27.11.2008 № 382, про заміну свідоцтва про право власності ВАТ "Укртелеком" на об`єкт нерухомого майна погреб літ. "Л", площею забудови 85,5 кв. м, який розташований у м. Подільську (Котовську), Подільського району, Одеської області, по вул. Соборна (50 років Жовтня) буд. 72;

3) усунути перешкоди у розпорядженні та користуванні державним майном шляхом визнання недійсним свідоцтва про право власності серії САВ № 771430 від 11.12.2008 видане ВАТ "Укртелеком" на об`єкт нерухомого майна комплекс нежитлових будівель в частині оформлення права власності на погреб літ. "Л" площею забудови 85,5 кв. м, що розташований по вул. 50 років Жовтня 72 м. Подільськ Одеської області;

4) усунути перешкоди у розпорядженні та користуванні державним майном шляхом зобов`язання Акціонерне товариство "Укртелеком" (01601, Київ-601, бульвар Т. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) повернути державі в особі Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ: 00032945, вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01133) захисну споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття № 58428, яка розташована у м. Подільську, Подільського району, Одеської області, по вул. Соборна буд. 72, що має площу забудови 85,5 кв. м (площею 63,5 кв. м).

В обґрунтування позову прокурор посилається на виявлення порушення вимог чинного законодавства України в частині збереження та використання захисних споруд цивільного захисту населення, що, на переконання прокурора, суперечить інтересам держави та підлягає усуненню шляхом звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою від 09.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/37/24, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.02.2024, запропоновано відповідачу-1 та відповідачу-2 у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзиви на позовну заяву.

19.01.2024 представник відповідача-1 подала до суду заяву про залучення її до участі у справі у якості представника, до якої було додано відзив на позовну заяву та заяву про застосування строків позовної давності. У своєму відзиві відповідач-1 просить відмовити у задоволенні позову прокурора.

24.01.2024 відповідач-2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, а також виключити Виконавчий комітет Подільської міської ради Подільського району Одеської області зі складу відповідачів по справі.

07.02.2024 суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області про виключення його зі складу відповідачів, оскільки визначення складу відповідачів, предмету та підстав позову у господарському процесі є прерогативою позивача.

Протокольною ухвалою від 07.02.2024 відкладено підготовче судове засідання на 04.03.2024.

09.02.2024 від позивача Фонду державного майна України до суду надійшли письмові пояснення по справі, в яких Фонд підтримав позовні вимоги прокурора та просив їх задовольнити.

13.02.2024 прокурор подав через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідь на відзив відповідача-2. Аналогічна відповідь на відзив 19.02.2024 надійшла до канцелярії суду поштою.

20.02.2024 до суду надійшла заява представника відповідача-2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку задоволено ухвалою від 21.02.2024.

28.02.2024 від представника відповідача-1 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява із назвою «Відповідь на відзив».

З цього приводу суд зазначає, що за змістом ч.ч. 1, 2 ст. 166 ГПК України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. Відповідь на відзив підписується позивачем або його представником.

Отже, відповідь на відзив може бути подана лише стороною позивача.

Враховуючи те, що у поданій відповідачем заяві фактично викладені контраргументи проти доводів прокурора, викладених у відповіді на відзив, суд розцінює вказану заяву як заперечення відповідача-1 в порядку ст. 167 ГПК України, оскільки саме у запереченнях відповідач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

Протокольною ухвалою від 04.03.2024 відкладено підготовче судове засідання на 27.03.2024.

13.03.2024 прокурор в порядку ст. 169 ГПК України через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подав заперечення на заяву відповідача-1, що надійшла до суду 28.02.2024. Аналогічні заперечення надійшли 18.03.2024 поштою до канцелярії суду.

Протокольною ухвалою від 27.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.04.2024.

22.04.2024 на стадії вступних промов оголошено перерву у судовому засіданні до 27.05.2024.

В подальшому судове засідання неодноразово відкладалося, зокрема через технічний збій в роботі підсистеми відеоконференцзв`язку «ВКЗ» та у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги.

У судовому засіданні, яке було призначено на 14.08.2024, прокурор просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача-1 та представник відповідача-2 заперечували проти задоволення позову.

Позивач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про розгляд справи повідомлявся належним чином, свою позицію у даній справі виклав у письмових поясненнях, в яких просив позовні вимоги прокурора задовольнити (вх. № 5403/24 від 09.02.2024).

14.08.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Стислий виклад позицій та доводів учасників справи.

Як зазначає прокурор, ним виявлено порушення вимог чинного законодавства України в частині збереження та використання захисних споруд цивільного захисту населення, що суперечить інтересам держави та підлягає усуненню в судовому порядку.

Прокурором з`ясовано, що в межах Подільської міської територіальної громади знаходиться захисна споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття №58428, розташована по вул. Соборна буд. 72 у м. Подільську, Подільського району, Одеської області (надалі - ПРУ № 58428).

Вказане ПРУ № 58428, відповідно до облікової картки укриття від 09.07.2007 та паспорту сховища від 15.05.2008 побудоване та введено в експлуатацію у 1980 році, є окремо розташоване, загальним об`ємом 184,5 куб.м, площею 61,5 кв.м, розраховано на 120 осіб, в мирний час використовується як склад та експлуатується власником з 1980 року. Власником вказаного ПРУ № 58428 є АТ «Укртелеком», на місці - Центр електрозв`язку № 5. Також, вказаний об`єкт цивільного захисту внесено до загальнодержавного реєстру захисних споруд України.

Прокурор звертає увагу, що перебування у приватній власності АТ «Укртелеком» захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 58428, є порушенням вимог Закону України «Про приватизацію державного майна».

Позивач позовні вимоги прокурора підтримав та у своїх поясненнях зазначив, що Фонд не мав повноважень щодо управління майном, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком» у процесі корпоратизації, але перебувало на його балансі, а також не здійснював формування статутного капіталу цього господарського товариства. При цьому зазначає, що наявність об`єкту цивільного захисту - протирадіаційного укриття № 58428, яке знаходиться за адресою вул. 50 років Жовтня (Соборна), буд. 72/ проспект Котовського (Шевченка) буд 2а, м. Подільськ (Котовськ) Одеської області підтверджується паспортом сховища від 15.05.2008 року, обліковою карткою укриття від 06.08.2007 (підписана ПАТ «Укртелеком»), отже наявність відповідного об`єкту цивільного захисту підтверджується відповідачем. Вважає, що реєстрація за ВАТ «Укртелеком» права власності на цей об`єкт є протиправним. Зауважує, що захисна споруда цивільного захисту в силу положень ч. 2 ст. 178 ЦК України є обмежено оборотоздатною річчю, та не може відчужуватись із державної чи комунальної власності у приватну, з огляду на що спірна споруда цивільного захисту не могла бути внесена до статутного фонду ПАТ «Укртелеком» на праві приватної власності, а ПАТ «Укртелеком» не могло набути право приватної власності на спірну захисну споруду.

Відповідач-1 проти позову заперечує та зазначає, що згідно свідоцтва про право власності CAB N771430 від 11.12.2008, виданого виконавчим комітетом Котовської міської ради 23.04.2004 на підставі рішення № 130 від 22.04.2004 серед опису об`єктів, що були передані ВАТ «Укртелеком» і ВАТ «Укрпошті» на умовах спільно часткової власності (67/100), за адресою м. Подільськ (Котовськ) вул. Соборна (50 років Жовтня ) 72, протирадіаційного укриття не значиться, під літ «Л», яку помилково вважають ПРУ, був переданий погріб, саме так дана споруда і обліковується на балансі підприємства.

Вказані обставини відповідач-1 обґрунтовує довідкою, виданою Комунальним підприємством «Котовським міським районним бюро технічної інвентаризації та реєстрації об?єктів нерухомості» № l652 від 11.10.2012. Також, як зазначає відповідач-1, згідно витягу з технічного паспорту від 09.10.2003 серед складових частин майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Подільськ вул. Соборна 72, ПРУ відсутнє.

Крім того, відповідач-1 вважає, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права у вигляді подання негаторного позову, який, на думку відповідача-1, заявлено з метою уникнення наслідків спливу строку позовної давності.

Відповідачем-1 заявлено про застосування у даній справі наслідків спливу строків позовної давності.

Додатково відповідач-1 зазначив, що при розгляді справи № 916/37/24 необхідно брати до уваги ст. 1 Першого протоколу та рішення ЄСПЛ у справах «Стретч проти Сполученого Королівства» та «Федоренко проти України».

Відповідач-2 з позовними вимогами не погоджується, звертає увагу, що прийняття виконавчим комітетом Котовської міської ради рішень № 130 від 22.04.2004, № 382 від 27.11.2008 та, в подальшому видача свідоцтв про право власності здійснено на підставі документів, наданих ВАТ «Укртелеком», в яких не значиться об`єкт захисна споруда цивільного захисту протирадіаційне укриття № 58428. Зазначає, що в матеріалах страви відсутні відомості про включення об`єкту - захисна споруда цивільного захисту-протирадіаційне укриття № 58428 до статутного фонду ВАТ "Укртелеком". Також, посилаючись на висновки Верховного Суду щодо обрання ефективного способу захисту, викладені у низці постанов, вказує, що у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Фонду державного майна України у цій справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено обов`язок представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних тощо) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Враховуючи те, що на території країни тривають бойові дії та в умовах воєнного стану в пріоритеті є насамперед суспільний інтерес держави та всіх її органів щодо захисту населення України, тому спірні правовідносини охоплюються безпосереднім інтересом держави.

Як зазначає прокурор, порушення під час корпоратизації спірного майна в частині державної реєстрації права приватної власності АТ «Укртелеком» на спірну захисну споруду цивільного захисту призвело до порушення майнових прав держави. Підставою для представництва прокурором інтересів держави в даних спірних правовідносинах є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, - Фонду державного майна України (ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, Фонд державного майна України.

Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури в листі від 20.11.2023 за № 20503/16/10-23, який наданий на запит прокуратури від 17.10.2023 за №61-9088вих-23, зазначено про відсутність повноважень щодо вирішення питань повернення у державну власність ПРУ №58428 та що органом, який забезпечує виконання покладених завдань в частині розпорядження державним майном є Фонд державного майна України.

На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Подільська окружна прокуратура спрямувала до Фонду державного майна України лист від 27.04.2023 за № 61-3410вих-23 з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах.

За інформацією Фонду державного майна України, викладеною в листі від 21.05.2023 за № 10-24-12464, заходи щодо захисту інтересів держави шляхом звернення до суду із позовом щодо повернення захисної споруди цивільного захисту, яка знаходиться по вул. Соборній, 72 в м. Подільську Подільського району Одеської області, не вживались.

У вказаному листі Фонд також зазначав про необхідність вжиття заходів прокурорського реагування стосовно спірної споруди цивільного захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, Фонд державного майна України будь-яких заходів щодо усунення виявлених прокурором порушень до цього часу не вжив, у тому числі після повідомлення про виявлені порушення прокуратурою, а тому наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, аби такі інтереси не залишились незахищеними.

На виконання абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Подільська окружна прокуратура листом від 26.12.2023 за №61-11360вих-23 повідомила Фонд державного майна України про намір реалізувати представницькі повноваження прокуратури шляхом звернення до суду з позовом.

З урахуванням вищевикладених обставин суд вважає, що прокурор належним чином обґрунтував підстави для звернення до господарського суду з цим позовом з метою захисту інтересів держави в особі Фонду державного майна України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача-1 та представника відповідача-2, суд встановив наступне.

В межах Подільської міської територіальної громади знаходиться захисна споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 58428, розташована по вул. Соборна буд. 72 у м. Подільську, Подільського району, Одеської області (надалі - ПРУ № 58428).

Вказане ПРУ № 58428, відповідно до облікової картки укриття від 09.07.2007 та паспорту сховища від 15.05.2008 побудоване та введено в експлуатацію у 1980 році, є окремо розташоване, загальним об`ємом 184,5 куб.м, площею 61,5 кв.м, розраховано на 120 осіб.

Відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств» Державним комітетом зв`язку та інформатизації України видано наказ від 27.12.1999 № 155, яким на базі цілісного майнового комплексу Українського державного підприємства електрозв`язку «Укртелеком» створено ВАТ «Укртелеком» та затверджено його статут.

Наказом від 25.11.2003 № 230 Державним комітетом зв`язку та інформатизації ВАТ «Укртелеком» передано нерухоме майно, що знаходилось на балансі Українського державного підприємства електрозв`язку «Укртелеком».

Рішенням виконавчого комітету Котовської міської ради Одеської області від 22.04.2004 № 130, прийнятого за результатами розгляду заяви начальника ЦЕЗ № 5, оформлено право власності за ВАТ «Укртелеком» на комплекс нежитлових будівель, який розташований за адресою вул. 50 років Жовтня 72/ проспект Котовського 2а (на даний час вул. Соборна буд. 72/ проспект Шевченка буд. 2а), м. Котовськ, Одеської області та видано свідоцтво про право власності на 67/100 частин цілісного майнового комплексу за вказаною адресою, що складається з частини адміністративної будівлі ЦЕЗ № 5 літ. «А» та літ. «В», в складі приміщень, зокрема: погребу літ. «Л».

Рішенням виконавчого комітету Котовської міської ради Одеської області від 27.11.2008 № 382 замінено правовстановлюючий документ на підставі акту про фактичне користування приміщеннями адміністративної будівлі ЦЕЗ № 5 ВАТ «Укртелеком» та ПАТ «Укрпошта», та оформлено право власності за відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» з видачею свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна, а саме 67/100 частин цілісного майнового комплексу по вул. 50 років Жовтня буд. 72/проспект Котовського буд. 2а, що складається з частини адміністративної будівлі ЦЕЗ № 5 літ. «А», в складі приміщень, зокрема: погребу літ. «Л», площею забудови 85,5 кв.м.

Також, відповідно до технічного паспорту на адміністративну будівлю дільниці сортування від 24.11.2008 та акту фактичного користування приміщеннями та будівлями ЦЕЗ № 5 Одеської філії ВАТ «Укртелеком» та Котовським ЦПЗ № 7 Державного комітету зв`язку та інформатизації України від 24.11.2008 вказаний комплекс будівель та споруд поділений на частки між ВАТ «Укртелеком» та ПАТ «Укрпошта».

В подальшому, виконавчим комітетом Котовської міської ради Одеської області 11.12.2008 видано ВАТ «Укртелеком» свідоцтво про право власності серія САВ № 771430 на об`єкти нерухомого майна, зокрема на нежитлову будівлю, яка розташована за адресою вул. 50 років Жовтня (Соборна), буд. 72/ проспект Котовського (Шевченка) буд. 2а, м. Подільськ (Котовськ) Одеської області, в складі якої передано, в тому числі погреб, позначений на плані літ. «Л», площею забудови 85,5 кв.м, який фактично є об`єктом цивільного захисту - протирадіаційним укриттям № 58428.

Рішенням Загальних зборів акціонерів від 14.06.2011 № 8, ВАТ «Укртелеком» змінило своє найменування на ПАТ «Укртелеком», та в подальшому перетворено у АТ «Укртелеком».

Як вбачається з інформації ФДМ України від 21.05.2023 за № 10-24-12464, на виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 № 902-р «Питання управління державним майном, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком» надав перелік державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком», але перебуває на його балансі, який був складений за результатами інвентаризації станом на 30.09.2011, де інформація про нерухоме майно, у тому числі захисні споруди цивільного захисту, яке розташоване за адресою вул. Соборна 72, м. Подільськ, Одеської області була відсутня.

У зв`язку з зазначеним, територіальна комісія по Одеській області, яка була утворена відповідно до спільного наказу Фонду та Адміністрації Держспецзв`язку від 18.10.2011 № 1497/283 «Про державне майно, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком», але перебуває на його балансі» та яка безпосередньо проводила роботу щодо встановлення наявності державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком», але перебуває на його балансі, не надала до Фонду відомості про нерухоме майно, в тому числі захисні споруди цивільного захисту, яке розташоване за адресою вул. Соборна 72, м. Подільськ, Одеської області.

Так, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що 67/100 частки нежитлової будівлі по вул. Соборна, буд. 72 в м. Подільськ, Одеської області належить на праві власності ВАТ «Укртелеком».

Листом № 580-вих-ОD-51Е300-2022 від 11.11.2022 Одеська філія АТ «Укртелеком» заперечує наявність у власності об`єкту цивільного захисту - протирадіаційного укриття № 58428 по вул. Соборна буд. 72 у м. Подільськ, Подільського району, Одеської області, одночасно зазначаючи те, що згідно свідоцтва на право власності на нерухоме майно САВ № 771430 від 11.12.2008 на нежитлову будівлю, яка розташована за адресою вул. Соборна, буд. 72/ проспект Шевченка буд.2, м. Подільськ Одеської області, ВАТ «Укртелеком» передано не укриття № 58428, а погреб, позначений на плані літ. «Л», площею забудови 85,5 кв.м.

АТ «Укртелеком» у своєму листі посилається на довідку № 1652 видану 11.10.2012 КП «Котовське МРБТІ та РОН» про те, що на території ЦТП № 15 Одеська філія ПАТ «Укртелеком» в м. Котовську по вул. 50 років Жовтня 72, захисна споруда не значиться.

Проте, листом від 05.12.2022 № 485 КП «Інветаризатор» (до перейменування КП «Котовське МРБТІ та РОН»), зазначено, що довідка № 1652 від 11.10.2012, на яку посилається відповідач-1, видана на підставі даних технічної інвентаризації 09.10.2003 та акту фактичного користування приміщеннями та будівлями ЦЕЗ № 5 Одеської філії ВАТ «Укртелеком» та Котовським ЦПЗ № 7 Державного комітету зв`язку та інформатизації України, складеного та підписаного начальником ЦЕЗ № 5 Одеської філії ВАТ «Укртелеком» Коваль О.О. та начальником ЦПЗ № 7 УППЗ «Укрпошта» Яловицькою І.П., в якому під літ. «Л» вказана будівля погреба площею забудови 85,5 кв.м.

Крім того, АТ «Укртелеком» (Одеська філія) не зверталось до КП «Інвентаризатор» та виконавчого комітету Подільської міської ради із метою виключення захисної споруди № 58428 з основних засобів.

20.07.2013, на замовлення ПАТ «Укртелеком», комунальним підприємством «Інвентаризатор», проведена технічна інвентаризація захисної споруди № 58428, яка розташована за адресою вул. Соборна 72/проспект Шевченка 2а, відповідно до якої у комплексі споруд наявна захисна споруда цивільного захисту під літ. «Л», що має площу 63,6 кв. м (за внутрішніми обмірами).

Окрім цього, на виконання договору № 12-2013, укладеного між КП «Інвентаризатор» та ПАТ «Укртелеком», 20.07.2013 проведено технічну інвентаризацію захисної споруди літ. «Л» (що раніше значилася як погреб літ. «Л») по вул. Соборній 72/ проспекту Шевченка 2-а в м. Подільську, Одеської області, за заявою ПАТ «Укртелеком».

Для проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна по вул. Соборній 72/ проспекту Шевченка №2-а в м. Подільську Одеської області Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» надано документи: Наказ Державного комітету зв`язку та інформатизації України № 155 від 27.12.1999 «Про створення ВАТ «Укртелеком» та затвердження його статуту», Наказ Державного комітету зв`язку та інформатизації України № 230 від 25.11.2003 «Про передачу нерухомого майна ВАТ «Укртелеком» (Одеська дирекція)», Перелік нерухомого майна, що передано у власність відкритому акціонерному товариству «Укртелеком» від 25.11.2003, Акт приймання-передачі нерухомого майна у власність відкритому акціонерному товариству «Укртелеком» від 25.11.2003. Оскільки в Переліку нерухомого майна та Акту приймання-передачі майно вказане в неповному обсязі, а саме: 208. Будівля ЦЕЗ № 5; 209. Прохідна, дизельна, для оформлення права власності було надано акт фактичного користування приміщеннями та будівлями ЦЕЗ № 5 Одеської філії ВАТ «Укртелеком» та Котовським ЦПЗ № 7 Державного комітету зв`язку та інформатизації України, складений та підписаний начальником ЦЕЗ № 5 Одеської філії ВАТ «Укртелеком» Коваль О.О. та начальником ЦПЗ №7 УППЗ «Укрпошта» Яловицькою І.П., в якому під літ. «Л» вказана будівля погреба площею забудови 85,5 кв.м.

На дату останньої технічної інвентаризації 20.07.2013 загальна площа нежитлової будівлі літ. «Л» становить 63,6 кв.м, площа забудови 85,5 кв.м. Фундамент - копка котловану, стіни будівлі із цегли, перекриття залізобетонні, наявний один вихід.

Крім того, відповідно до інформації наданої Подільською міською радою від 30.11.2022 № 07-14-1216/3065, відповідно до Книги обліку захисних споруд цивільного захисту Подільської міської територіальної громади, захисна споруда цивільного захисту (ПРУ) № 58428 перебуває на обліку, та внесена до загальнодержавного реєстру захисних споруд на підставі паспорта, облікової картки та наданої ВАТ «Укртелеком» довідки від 20.02.2009, в якій зазначено, що захисна споруда цивільної оборони, сховище (ПРУ) № ОД-58428, 1980 року введення в експлуатацію, розташоване по вул. 50 років Жовтня 72, включено до статутних фондів товариства та знаходиться на балансі Центра електрозв`язку № 5 Одеської філії ВАТ «Укртелеком», за адресою Одеська область, м. Котовськ, вул. 50 років Жовтня 72 (на даний час м. Подільськ, вул. Соборна 73).

Також, згідно відомостей із загальнодоступного вебсайту «Захисні споруди цивільного захисту міста Одеси та Одеської області» https://guns.od.gov.ua/grafik-osobystogo-pryjomu-gromadyan/, захисна споруда - ПРУ № 58428, значиться на карті як об`єкт цивільного захисту.

З вищевикладеного вбачається, що погреб під літ. «Л», площею забудови 85,5 кв.м, в складі приміщень за адресою: вул. Соборна 72/проспект Шевченка 2а, м. Подільск Одеської області, що перебувають у приватній власності АТ «Укртелеком», є об`єктом цивільного захисту - протирадіаційним укриттям № 58428.

Рішенням річних загальних зборів акціонерів ПАТ «Укртелеком», які відбулися 22.04.2021 змінено повне найменування відповідача-1 з Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» на Акціонерне товариство «Укртелеком» та скорочене найменування з ПАТ «Укртелеком» на АТ «Укртелеком». Водночас АТ «Укртелеком» є правонаступником ПАТ «Укртелеком» та ВАТ «Укртелеком».

Отже, у власності АТ «Укртелеком» перебуває об`єкт цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 58428, площею 63,6 кв.м, площею забудови 85,5 кв.м, яке розташовано за адресою вул. Соборна 72, м. Подільськ, Подільського району, Одеська область.

Так, предметом спору у справі є захисна споруда цивільного захисту (протирадіаційне укриття № 58428).

За ч. 12 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню). До захисних споруд цивільного захисту належать сховища та протирадіаційні укриття (ч. 1 ст. 32 зазначеного кодексу).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи державної влади та місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Встановлені судом обставини даної справи свідчать про обізнаність відповідача-1 про наявність в належній йому будівлі захисної споруди цивільного захисту та спростовує твердження останнього про відсутність в належному йому об`єкті нерухомого майна протирадіаційного сховища.

Стаття 328 ЦК України визначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ЦК України (в редакції станом на 2004 р.) види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі.

Види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (чинного на момент приватизації спірного майна), приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства.

Загальнодержавне значення мають, зокрема, захисні споруди цивільної оборони.

З наведених норм законодавства випливає, що захисна споруда цивільного захисту є обмежено оборотоздатною річчю, а тому не може відчужуватись із державної чи комунальної власності у приватну.

Таким чином, захисна споруда цивільного захисту протирадіаційне укриття № 58428, яка розташована у м. Подільську, Подільського району, Одеської області, по вул. Соборна буд. 72, що має площу забудови 85,5 кв.м (площею 63,5 кв.м), відноситься до об`єктів загальнодержавного значення з обмеженою оборотоздатністю, тому приватизації не підлягала і не могла передаватись у власність відповідача-1.

Стаття 16 Цивільного кодексу України, як і інші закони, передбачає значну кількість способів захисту. Але це не означає, що позивач може зажадати та вимагати застосування судом їх усіх чи кількох із них одночасно, або застосування будь-якого способу захисту за своїм вибором. Кожен із способів захисту спрямований на досягнення певного правового результату, притаманного лише йому. Тому конкуренції способів захисту законодавчо не передбачено.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що зазвичай суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункти 5.5, 5.6 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, - це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

При цьому зазвичай належний і ефективний спосіб захисту - саме той, який спрямований на саме ті правові наслідки, які захищають право.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (Постанови від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21)).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

Питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалося Великою Палатою Верховного Суду неодноразово. Так, у Постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, зокрема в пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; в пункті 89 цієї ж Постанови вказано, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника.

У пунктах 235-239 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 зазначено таке:

"235. Велика Палата Верховного Суду у цій справі дійшла висновків, що правочин щодо відчуження садиби Терещенків на користь відповідача-1 укладено попри заборону, встановлену Законом України "Про тимчасову заборону приватизації пам`яток культурної спадщини", всупереч умовам Положення про порядок проведення конкурсів та результатам проведеного конкурсу; Додаткова угода № 1 є такою, що порушує публічний порядок, спрямована на незаконне заволодіння садибою Терещенків, яка належить територіальній громаді міста Києва.

236. Отже, за чинного на час укладення Додаткової угоди № 1 правового регулювання право приватної власності на садибу Терещенків за жодних умов не могло виникнути у відповідача-1. Як наслідок, заволодіння відповідачем-1 цим об`єктом було неможливим. У такому разі державна реєстрація права приватної власності на садибу Терещенків за відповідачем-1 не є доказом переходу до нього володіння цим майном. Оскільки, незважаючи на державну реєстрацію права приватної власності на вказаний об`єкт, володіння останнім власник не втратив, немає підстав для застосування віндикаційного позову.

237. За обставин цієї справи мета позивача-1 спрямована на усунення перешкод власникові (територіальній громаді міста Києва), який не втратив і не міг втратити володіння специфічним об`єктом цивільних відносин (об`єктом культурної спадщини, приватизація якого була забороненою), у користуванні та розпорядженні садибою Терещенків шляхом її повернення від відповідача-1.

238. Установивши, що мета позову спрямована на усунення перешкод територіальній громаді міста Києва, яка не втратила володіння садибою Терещенків, у користуванні та розпорядженні останньою шляхом її повернення від відповідача-1, Велика Палата Верховного Суду розглядає вимогу про зобов`язання повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради садибу Терещенків як вимогу про повернення територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради садиби Терещенків за правилами негаторного позову.

239. Як наслідок, Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що у цій справі порушене право власності на садибу Терещенків може бути захищено лише шляхом подання віндикаційного позову до добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України. За обставин цієї справи належним способом захисту є подання негаторного позову на підставі статті 391 ЦК України".

З урахуванням вищевикладених висновків Великої Палати Верховного Суду, позов у справі, що розглядається, є негаторним, оскільки держава в силу закону не втратила та не могла втратити права володіння специфічним об`єктом цивільних відносин (спірною протирадіаційною спорудою), тому за встановлених судом обставин належним способом захисту є усунення державі в особі Фонду державного майна України перешкод у розпорядженні та користуванні державним майном шляхом зобов`язання відповідача-1 повернути захисну споруду цивільного захисту. Відтак, позовні вимоги про усунення перешкоди у розпорядженні та користуванні державним майном шляхом зобов`язання відповідача-1 повернути державі в особі Фонду державного майна України захисну споруду цивільного захисту підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача-1 про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у Постанові від 06.03.2018 у справі № 607/15489/15-ц, позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі, а тому цей позов може бути пред`явлений власником майна протягом всього часу, поки триває порушення. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом усунення перешкод у користуванні цим майном, а тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Відповідний правовий висновок викладений, зокрема, але не виключно, у Постанові Великої Палати Верховного суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 та Постановах Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19 та від 04.10.23 у справі № 916/2319/22.

За таких обставин, позовна вимога про усунення перешкод у розпорядженні та користуванні захисною спорудою цивільного захисту спрямована на відновлення порушеного права позивача, а в силу наведених вище норм законодавства, практики Верховного Суду та характеру позову, як негаторного, суд зазначає, що позовна давність до вказаної вище позовної вимоги застосуванню не підлягає.

Щодо доводів відповідача-1 про необхідність врахування при розгляді справи ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак, і "майном". До таких активів може відноситися право оренди (рішення ЄСПЛ у справі "Ятрідіс проти Греції" від 25.03.99, заява № 311107/96); у справі "Меллахер та Інші проти Австрії" (1989 року), ЄСПЛ вказав, що право на укладення договору оренди є частиною права власності (право володіння та користування), і тому дане право є одним із аспектів права власності.

У практиці Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Вєренцов проти України", "Щокін проти України", "Сєрков проти України", "Колишній король Греції та інші проти Греції", "Булвес АД проти Болгарії", "Трегубенко проти України") напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям одночасно.

Якщо хоча б одного критерію із перелічених не було додержано, то Європейський суд з прав людини констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". Одним із елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У рішенні ЄСПЛ від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" визначено, що майном у статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд та інші проти Ірландії" від 23.10.91 ЄСПЛ зазначив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Так, за змістом рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Так, господарський суд звертає увагу, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду захисту підлягає лише законно набуте право. При цьому Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право, яке захищається судом не є ілюзорним, а особа, яка скаржиться на порушення його або її права на власність, повинна, перш за все, продемонструвати, що таке право існувало ("Pistorova v. the Czech Republic"; "Des Fours Walderode v. the Czech Republic"; "Zhigalev v. Russia"), а посилання на правомірні очікування як складові категорії "майно" можливо за умови якщо вони є законними, спрямованими на реалізацію особою належного їй суб`єктивного права, зумовлені раціональністю сподівань учасників суспільних відносин (див., наприклад рішення у справах "Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium", "Kopecky v. Slovakia", "Belane Nagy v. Hungary " тощо).

Водночас у справі, що розглядається, зазначені критерії недотримані, а отже, непропорційне та необґрунтоване втручання у мирне володіння спорудою цивільного захисту з боку держави відсутнє, оскільки така споруда не підлягала і не могла передаватись у власність відповідача-1, про що судом було зазначено раніше по тексту рішення.

Щодо решти позову в частині усунення перешкод у розпорядженні та користуванні державним майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Котовської міської ради Одеської області від 22.04.2004 № 130, визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Котовської міської ради Одеської області від 27.11.2008 № 382 про заміну свідоцтва про право власності ВАТ "Укртелеком" на об`єкт нерухомого майна, визнання недійсним свідоцтва про право власності серії САВ № 771430 від 11.12.2008, суд зазначає наступне.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Отже, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

Індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією.

У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд, має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (Постанова Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 918/1132/22).

Оспорювані рішення виконавчого комітету Котовської міської ради Одеської області від 22.04.2004 № 130 та від 27.11.2008 № 382 є актами індивідуальної дії, на виконання яких оформлено право власності відповідача-1 на комплекс нежитлових будівель, який розташований за адресою вул. 50 років Жовтня 72/ проспект Котовського 2а (на даний час вул. Соборна буд. 72/ проспект Шевченка буд. 2а), м. Котовськ, Одеської області, видано свідоцтво про право власності на 67/100 частин цілісного майнового комплексу за вказаною адресою, що складається з частини адміністративної будівлі ЦЕЗ № 5 літ. «А» та літ. «В», в складі приміщень, зокрема: погребу літ. «Л», а також замінено правовстановчий документ, на підставі акту про фактичне користування приміщеннями адміністративної будівлі ЦЕЗ № 5 ВАТ «Укртелеком» та ПАТ «Укрпошта» та оформлено право власності за відповідачем-1 з видачею свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна, а саме 67/100 частин цілісного майнового комплексу по вул. 50 років Жовтня буд. 72/проспект Котовського буд. 2а, що складається з частини адміністративної будівлі ЦЕЗ № 5 літ. «А», в складі приміщень, зокрема: погребу літ. «Л», площею забудови 85,5 кв.м.

Отже, вказані рішення виконані та вичерпали свою дію фактом їх виконання, а тому задоволення позовних вимог про визнання незаконними та скасування таких рішень в частині не може призвести до захисту будь-чиїх прав та інтересів, тобто такі вимоги не є належним способом захисту прав, у зв`язку з чим суд відмовляє у їх задоволенні.

Аналогічним чином, не є ефективною вимога прокурора про визнання недійсним свідоцтва про право власності серії САВ № 771430 від 11.12.2008 в частині оформлення права власності на погреб літ. "Л" площею забудови 85,5 кв. м, що розташований по вул. 50 років Жовтня 72 м. Подільськ Одеської області,

Свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є документом, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється.

Так само, як і видача свідоцтва про право власності лише фіксує факт наявності відповідного права, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється.

За таких обставин, вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у Постанові ВС від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684,00 грн суд покладає на відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 53, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов керівника Подільської окружної прокуратури (66302, Одеська обл., м. Подільськ, просп. Шевченка, 10) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9; код ЄДРПОУ 00032945) до Акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18; код ЄДРПОУ 21560766), Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області (66300, Одеська обл., Подільський район, м. Подільськ, просп. Шевченка, 2; код ЄДРПОУ 04056960) про усунення перешкод у розпорядженні та користуванні майном задовольнити частково.

2. Усунути перешкоди у розпорядженні та користуванні державним майном шляхом зобов`язання Акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18; код ЄДРПОУ 21560766) повернути державі в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9; код ЄДРПОУ 00032945) захисну споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття № 58428, яка розташована у м. Подільську, Подільського району, Одеської області, по вул. Соборна буд. 72, що має площу забудови 85,5 кв.м (площею 63,5 кв.м).

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

4. Стягнути з Акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18; код ЄДРПОУ 21560766) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; код ЄДРПОУ 03528552) 2 684,00 грн витрат зі сплати судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 14 серпня 2024 р. Повний текст рішення складено та підписано 26 серпня 2024 р.

Суддя Р.В. Волков