Ухвала

від 27.08.2024 по справі 917/498/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

27.08.2024 Справа № 917/498/24

за позовною заявою заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області, вул. Покровська, 22, м. Решетилівка, Полтавський район, Полтавська область, 38400

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах: Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, вул.Молодіжна, 17, с. Михайлівка, Полтавський район, Полтавська область, 39443

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЦЕНТР-УКРАЇНА", просп. Пушкіна, 4, м. Дніпро, 49006

про визнання права власності на самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна, -

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Михатило А.В.

Представники сторін - згідно протоколу судового засідання

Обставини справи: в провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває справа №917/498/24 за позовною заявою заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах - Михайлівської сільської ради Полтавського району Полтавської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЦЕНТР-УКРАЇНА" про визнання права власності на самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна. Позовні вимоги обґрунтовані нормами статті 376 ЦК України.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з мотивів, наведених у відзиві. Зокрема, відповідач вказує, що ТОВ "АГРОЦЕНТР-УКРАЇНА" не було замовником чи виконавцем робіт з їх будівництва, а лише придбало вказані будівлі за результатами аукціону з продажу нерухомого майна банкрута. Право власності ТОВ "АГРОЦЕНТР-УКРАЇНА" на капітальні будівлі (теплиці №№102,107) скасовано 15.05.2023 року за рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Сироватки К.А. Отже, станом на момент подачі позовної заяви заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області у ТОВ "АГРОЦЕНТР-УКРАЇНА" відсутні будь-які речові та похідні від них права на спірне нерухоме майно, а тому ТОВ "АГРОЦЕНТР-УКРАЇНА" є неналежним відповідачем.

Судом встановлено, що на розгляді Великої Палати Верховного Суду знаходиться справа №914/1785/22 за касаційною скаргою Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.01.2024.

В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.05.2024 у справі №914/1785/22 наведені підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду:

- за змістом статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій цієї статті особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

- Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, також прямо визначені статтею 376 Цивільного кодексу України.

- Частинами третьою-п`ятою статті 376 Цивільного кодексу України, відповідно, встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

- Якщо ж власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

- На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

- Отже, знесення самочинно побудованого спірного об`єкта нерухомості відповідно до частини четвертої статті 376 Цивільного кодексу України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво.

- Формулювання положень статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

- Ураховуючи наведене, коли належний власник земельної ділянки не надавав згоди на будівництво на його земельній ділянці об`єкта нерухомого майна, він має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав як власника земельної ділянки (частина друга статті 152 Земельного кодексу України).

- Висновки щодо способу захисту прав власника земельної ділянки у разі зведення на ній самочинного будівництва шляхом задоволення вимоги про знесення самочинно побудованого нерухомого майна є усталеними в судові практиці Верховного Суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17, від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17, від 02.06.2021 у справі № 910/14524/19).

- У той же час, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду дотримується правової позиції, що у питанні визначення належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об`єкта самочинного будівництва не забудовника, а саме останнього набувача такого об`єкта, який зареєстрував за собою право власності на самочинне будівництво (див. постанови від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, від 30.09.2022 у справі № 201/2471/20, від 15.03.2023 у справі № 205/213/22, від 05.04.2023 у справі № 199/6251/18, від 31.05.2023 у справі № 201/4483/20).

- Поряд з цим, судова колегія звертає увагу, що згідно з вимогами цивільного законодавства України самочинно збудовані будівлі не є об`єктом цивільних прав, відповідно, не можуть вільно відчужуватися.

- До того ж, положення частини четвертої статті 376 Цивільного кодексу України обмежують коло осіб, зобов`язаних знести об`єкт самочинного будівництва, їх забудовником.

- Отже, застосування положень частини четвертої статті 376 Цивільного кодексу України призводить до вирішення спору між особою - власником земельної ділянки та особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво.

- Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, від 30.09.2022 у справі № 201/2471/20, від 15.03.2023 у справі № 205/213/22, від 05.04.2023 у справі № 199/6251/18, від 31.05.2023 у справі № 201/4483/20, про те, що належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об`єкта самочинного будівництва є останній набувач такого об`єкта, який зареєстрував за собою право власності на самочинне будівництво, а не його забудовник.

Судом встановлено, що ухвалою від 03.07.2024 у справі №914/1785/22 Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу №914/1785/22 за касаційною скаргою Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.01.2024; призначила справу №914/1785/22 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження на 18.09.2024.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках підставою для зупинення може бути перегляд перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Як вбачається із змісту вищевказаної норми підставою для зупинення провадження у справі може бути перегляд Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі). Ключовим моментом є поняття подібність правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16).

Забезпечення єдності судової практики є фундаментальним завданням, виконання якого має сприяти стабільності правопорядку, прогнозованості здійснення правосуддя. Застосування різних підходів до тлумачення законодавства у подібних правовідносинах, навпаки, призводить до стану юридичної невизначеності.

Враховуючи пов`язаність предмету спору у даній справі та справи № 914/1785/22 суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 917/498/24 до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 914/1785/22.

Керуючись ст. ст.228, 229,234 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у справі № 917/498/24 до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 914/1785/22.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту підписання (ст.ст.235,255 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала підписана 27.08.2024 року

Суддя О. М. Тимощенко