Рішення

від 15.08.2024 по справі 917/740/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2024 Справа № 917/740/24

Суддя Мацко О.С., розглянувши матеріали

за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», 36008, м. Полтава, вул. Польська, 2а, код ЄДРПОУ 03338030,

до Кременчуцького ліцею № 17 «Вибір» імені М.Г. Неленя Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, 39610, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Тараса Бульби, 14, код ЄДРПОУ 22538987,

про cтягнення 4 343 079,39 грн.

Секретар судового засідання Токар А.В.

Представники сторін: згідно протоколу

Розглядається позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до Кременчуцького ліцею №17 «Вибір» імені М.Г.Неленя Кременчуцької міської ради Кременчуцького району про стягнення 4 343 079,39 грн., з яких 3 953 420,52 грн. основної заборгованості за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7104 від 01.11.2022 р., 268 163,57 грн. пеня, 52 824,61 грн. річних, 68 670,69 грн. інфляційних.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 06.05.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, з призначенням підготовчого судового засідання на 06.06.2024 р.

06.06.2024 р. в зв`язку з відпусткою судді підготовче засідання не відбулося.

Ухвалою від 19.06.2024 р. призначено підготовче засідання на 16.07.2024 р.

Протокольною ухвалою від 16.07.2024 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.08.2024 р.

У судове засідання 15.08.2024 р. учасники справи представництво не забезпечили, про дату час та місце проведення судового засідання останні були повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. В даному клопотанні представник позивача повідомив суд, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач просить суд відкласти розгляд справи по суті у зв`язку з необхідністю ознайомитися з заявою позивача про підтвердження сплати основного боргу, проведення відповідних перевірок у розрахунках.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. Вказані відповідачем обставини на обгрунтуваня клопотання про відкладення розгляду справи суд не визнає поважними, та відмовляє у задоволенні даного клопотання.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не в повному обсязі здійснив оплату за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, чим порушив умови господарських зобов`язань, встановлені зазначеним договором та законом.

16.05.2024р. до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, у якому відповідач заперечує проти позовних вимог, вважаючи їх незаконними з посиланням на ЗУ «Про публічні закупівлі», «Порядок реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України» . Происть звернути увагу суду на висновки Верховного Суду, викладені у постанові ВС у справі №9917/730/23 від 04.04.2024р. і той факт, що застосований позивачем двоставковий тариф є значно вищим за одно ставковий тариф станом на 24.02.2022р. Просить зменшити розмір пені на 90% (а.с.98-101).

У відповіді на відзив від 17.05.24р. позивач спростовує доводи відповідача і заперечує проти зменшення розміру нарахованої пені (а.с.122-124).

20.05.2024р. позивач звернувся до суду з заявою про часткову сплату заборгованості - платіжною інструкцією №154 від 17.05.24р. сплачено частину основного боргу в сумі 145 759,00 грн., що підтверджено позивачем у заяві (клопотанні) від 24.05.2024р.

Заявою від 03.06.24р. відповідач повідомив суд про сплату основного боргу в сумі 343,80 грн. платіжною інструкцією №159 від 28.05.24р., що підтверджено клопотанням відповідача від 04.06.24р.

Заявою від 02.07.24р. відповідач повідомив суд про часткову сплату основного боргу кількома платіжними інструкціями на загальну суму 517 205,94 грн. Клопотанням від 05.07.2024р. позивач підтвердив проведення часткових проплат, основна заборгованість складає 3 436 214,58 грн.

Після закриття провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті, відповідач повідомив суд про сплату основного боргу в сумі 322 895,46 грн. 13.08.2024р. відповідач повідомив суд про повну сплату заборгованості.

Вказане підтверджено клопотанням позивача від 14.08.2024р.,у якому останній повідомляє про повне погашення заборгованості відповідачем та просить стягнути з нього пеню, річні, інфляційні в розмірі, вказаному у позовній заяві.

Відтак, встановивши погашення основного боргу у справі після відкриття провадження у справі, суд закриває провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 3 953 420,52 грн. основної заборгованості за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7104 від 01.11.2022 р. на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Суд розглядає по суті позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, річних та інфляційних.

При цьому судом встановлено наступне: 01.11.2022 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» та відповідачем було укладено договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7104, згідно з п. 1 якого Теплопостачальна організація (ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго») взяла на себе зобов`язання постачати теплову енергію з метою забезпечення опалення приміщень Споживача (вул..Тараса Бульби (Карнаухова) буд.14 шкода №17 (2 корпус), корпус №17 (1 корпус)), а Споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за теплову енергію в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Також сторони узгодили, що при виконанні даного договору вони керуються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання» та Правилами користування тепловою енергією.

Пунктом 43 договору визначено, що він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01.11.2022 р. і діє в частині постачання теплової енергії по 31.12.2022 р. (згідно ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України), а в частині розрахунків до їх повного здійснення.

Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде заявлено однією із сторін.

Доказів заявлення однією із сторін про припинення договору або його перегляд до суду не надано.

Згідно з п. 33 договору розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами.

За даними позивача, відповідач не в повному обсязі здійснив оплату за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, що стало підставою для звернення позивача до суду із даною позовною заявою .

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з п. 31 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 р., вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а для багатоквартирних будинків, обладнаних системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії.

У разі зміни (коригування) тарифу протягом строку дії договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію та не потребує внесення сторонами додаткових змін до договору.

Відповідно до п. 32 Правил плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Згідно з п. 1.4 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженого Постановою НКРЕКП № 1174 від 25.06.2019 р., умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію вартість одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості, що відпускається з колекторів та/або надходить у теплову мережу, як грошовий вираз сумарної величини: планованих економічно обґрунтованих витрат на її виробництво власними котельнями, витрат на виробництво теплової енергії власними теплоелектроцентралями, теплоелектростанціями, атомними електростанціями, когенераційними установками та установками з використанням альтернативних джерел енергії, не враховуючи витрати на виробництво теплової енергії в системах автономного опалення (у тарифах, встановлених органом, уповноваженим встановлювати відповідні тарифи), планованих витрат на покупну теплову енергію, що змінюється прямо пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії, яка встановлюється НКРЕКП без урахування податку на додану вартість.

Також у пункті 1.4 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання визначено, що умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію це абонентська плата за одиницю (1 Гкал/год) теплового навантаження об`єктів теплоспоживання як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат на транспортування та постачання теплової енергії, які є постійними і не змінюються прямо пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії, яка встановлюється НКРЕКП без урахування податку на додану вартість.

Рішенням Полтавської обласної ради від 30.09.2022 р. № 477 з 01.11.2022 р. введено в дію двоставкові тарифи на теплову енергію для потреб бюджетних установ (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) в таких розмірах: умовно-змінна частина в розмірі 2 197,08 грн./Гкал без ПДВ та умовно-постійна частина в розмірі 136 068,84 грн./Гкал без ПДВ.

Рішенням Полтавської обласної ради від 28.07.2023 р. № 669 (в ред. рішення Полтавської обласної ради від 26.09.2023 р. № 687) з 01.10.2023 р. введено в дію двоставкові тарифи на теплову енергію для потреб бюджетних установ (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) в таких розмірах: умовно-змінна частина в розмірі 3 064,76 грн./Гкал без ПДВ та умовно-постійна частина в розмірі 170 458,64 грн./Гкал без ПДВ.

Вищезазначені тарифи також узгоджені сторонами у договорі на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7090 від 01.11.2022 р. та додатковій угоді № 1 від 08.12.2023 р. до вказаного договору.

З урахуванням вказаних норм позивачем було здійснено нарахування відповідачу плати за послугу з постачання теплової енергії за період з листопада 2022 року по січень 2024 року (включно).

Сторонами було підписано акти прийняття-передачі послуг за вказаний період.

Як зазначалося вище у даному рішенні, відповідачем надано докази повної сплати заборгованості, що є підставою для закриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 39 договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води визначено, що у випадку несплати у вказані терміни вартості теплової енергії вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також стягуються 3 % річних, нарахованих на суму боргу та інфляційні втрати, згідно зі ст. 625 ЦК України.

Відповідач контррозрахунку штрафних санкцій суду не надав.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 268 163,57 грн. пені за прострочення оплати вартості товару за договором, суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», відповідачем не спростовані. Однак, водночас, у статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Дана позиція викладена в постанові Верховного суду від 16.10.2019 р. у справі № 910/1828/19.

В матеріалах справи відсутні докази заподіяння позивачу збитків внаслідок порушення відповідачем строків оплати. Крім того, з інформації, наявної в матеріалах справи, не вбачається, що у разі зменшення розміру штрафних санкцій позивач зазнає значних негативних наслідків для свого фінансового стану.

Відтак, враховуючи усі обставини справи у сукупності заявлене клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, розмір та період прострочення виконання основного зобов`язання, причини прострочення, правовий статус обох сторін, погашення основного боргу під час розгляду справи, розмір нарахованої неустойки і ін..- суд вважає за можливе зменшити розмір пені, заявленої до стягнення, на 50 % - до 134 081,79 грн. В іншій частині відмовити у стягненні неустойки. Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про зменшення неустойки на 90%, суд зазначає, що надмірне зменшення пені взагалі нівелює її значення як засобу забезпечення виконання зобов`язання. Також суд бере до уваги інтереси позивача,а не тільки відповідача, і той факт, що розмір неустойки не є неадекватно завищеним у порівнянні з основним боргом та не розцінюється судом як засіб отримання невиправданих прибутків кредитора.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем приведено розрахунок 3% річних за прострочення здійснення оплати за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води в розмірі 52 824,61 грн. та 68 670,69 грн інфляційних. Контррозрахунку розміру інфляційних втрат та відсотків річних відповідачем також надано не було.

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають положенням чинного законодавства України, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про стягнення пені, річних та інфляційних та закриття провадження в частині стягнення основного боргу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного:

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (без урахування зменшення неустойки судом).

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 4 675,91 грн судового збору.

Згідно ст..7 ЗУ «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Враховуючи закриття провадження у справі в частині стягнення 3 953 420,52 грн., поверненню позивачу (в разі подання ним відповідної заяви) підлягатиме частина судового збору, сплачена пропорційно вказаній сумі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст..129, 231, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Кременчуцького ліцею №17 «Вибір» імені М.Г.Неленя Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (м.Кременчук, вул..Тараса Бульби, буд.14, 39610, код ЄДРПОУ 22538987) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (36008, м. Полтава, вул. Польська, 2А, код ЄДРПОУ 03338030) 134 081,79 грн пені, 52 824,61 грн річних, 68 670,69 грн інфляційних, 4 675,91 грн судового збору.

3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

4. В частині стягнення основного боргу у сумі 3 953 420,52 грн закрити провадження у справі.

5. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України).

Повне рішення складено 26.08.24р.

Суддя Мацко О.С.