Рішення

від 13.08.2024 по справі 918/508/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/508/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вараської міської ради

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

до відповідача-2 Комунального некомерційного підприємства Вараської міської ради "Вараська багатопрофільна лікарня"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 123 183, 44 грн

Секретар судового засідання Шилан І.С.

В засіданні приймали участь:

Від органу прокуратури: Немкович І.І.

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача-1: Крук В.Р.;

від відповідача-2: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Вараської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Вараської міської ради до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", до відповідача-2 Комунального некомерційного підприємства Вараської міської ради "Вараська багатопрофільна лікарня" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 123 183,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" та Комунальне некомерційного підприємство Вараської міської ради "Вараська багатопрофільна лікарня" уклали договір про постачання електричної енергії споживачу №18045-ВЦ/7. Згодом сторони уклали ряд додаткових угоди, якими збільшили ціну за одиницю товару посилаючись на коливання ціни такого товару на ринку. Відтак, за період дії договору ціна на електричну енергію збільшувалась з 4,3 грн без ПДВ до 5,25764 грн без ПДВ тобто на 22,27 %.

На переконання прокурора, додаткові угоди №3/28 від 28.09.2022, №4/29 від 28.09.2022, №5/40 від 08.11.2022 укладені всупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому їх необхідно визнати недійсними в судовому порядку.

Оскільки додаткові угоди підлягають визнанню недійсними то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватись за ціною, вказаною за умовами Договору та додаткової угоди №2/19, а саме 4,3 грн без ПДВ та 4, 59057 грн без ПДВ відповідно. Таким чином, грошові кошти в сумі 123 183, 44 грн є такими, що були безпідставно одержані Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", підстав їх набуття відпала, а тому у відповідності до ст.ст. 216, 1212 ЦК України, підлягають поверненню.

Ухвалою суду від 29.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.06.2024.

13.06.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшов відзив на позовну заяву. Представником відповідача-1 вказано, що позовні вимоги необгрунтовані та задоволенню не підлягають, зокрема не вказано та не підтверджено належними доказами, що саме в порушення вимог законодавства КНП Вараської міської ради "Вараська багатопрофільна лікарня" здійснено розрахунок по спірним додатковим угодах саме бюджетними коштами. Зазначає, що додаткові угоди не суперечать положенням Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки жодною з угод не перевищено 10% збільшення ціни товару. А тому вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

19.06.2024 через підсистему "Електронний суд" від Вараської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив. Прокурор вважає доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, необгрунтованими, а тому оскаржувані додаткові угоди укладені з порушенням закону та підлягають визнанню недійсними. Відповідно грошові кошти в сумі 123 183, 44 грн є такими, що були безпідставно одержані, а тому підлягають поверненню.

Ухвалою суду від 20.06.2024 підготовче засідання відкладено на 09.07.2024.

Ухвалою суду від 09.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.08.2024.

В судовому засіданні 13.08.2024 прокурор підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

В судовому засіданні 13.08.2024 представник відповідача-1 позов заперечила, просила відмовити у задоволенні.

В судове засідання 13.08.2024 представник позивача та відповідача-2 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом зазначається, що у даній справі судом не визнавалася необхідність обов`язкової участі учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

7 лютого 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (відповідач/постачальник) та Комунальне некомерційне підприємство Вараської міської ради "Вараська багатопрофільна лікарня" (відповідач 2/спожвиач) уклали договір про постачання електричної енергії споживачу №18045-ВЦ/7 (надалі-договір).

Вказаний договір сторони уклали відповідно до положень Законів України "Про публічні закупівлі", "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ.

Постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 3.1 Договору, початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору. Відповідно до Додатку 1 датою початку постачання електричної енергії є лютий 2022.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком №2 до цього Договору.

Згідно з Додатком №2 до Договору, ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год, становить 4,3 грн./кВт*год. без ПДВ, що включає в себе тариф на послуги з передачі електричної енергії.

Відповідно до п. 13.8. Договору його умови не повинні відрізнятись від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків встановлених договором.

Абзацами 3-4 п. 13.8. Договору встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається з умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні «ОЕС України». Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі - продажу електричної енергії на ринку «на добу на перед» (далі РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі ВДР), та інші показними, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні «ОЕС України» та оприлюднені на офіційному вебсайті ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua згідно з частиною шостою статті 67 Закону України «Про ринок електричної енергії». У якості документального підтвердження даних, Сторонами визначаються, зокрема, завірені належним чином копії (роздруківки з вебсайту) оприлюднених результатів роботи РДН/ВДР та про діяльність ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» за відповідний розрахунковий період, які оприлюднюються ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» згідно законодавства або інші документи органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку.

Між сторонами, на підставі даних з сайту ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ», експертного висновку Рівненської торгово-промислової палати підписано ряд додаткових угод, якими збільшено ціну за одиницю товару посилаючись на коливання ціни такого товару на ринку:

- додатковою угодою № 2/19 від 31.08.2022 року (щодо збільшення ціни за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію до 4,59057 грн/кВт*год без ПДВ з 01 серпня 2022 року);

- додатковою угодою № 3/28 від 28.09.2022 року (щодо збільшення ціни за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію до 4,91017 грн/кВт*год без ПДВ з 01 вересня 2022 року);

- додатковою угодою № 4/29 від 28.09.2022 року (щодо збільшення ціни за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію до 5,21596 грн/кВт*год без ПДВ з 11 вересня 2022 року);

- додатковою угодою № 5/40 від 08.11.2022 року (щодо збільшення ціни за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію до 5,25764 грн/кВт*год без ПДВ з 01 жовтня 2022 року).

Прокурор вказує, що за період дії Договору ціна на електричну енергію збільшувалась з ініціативи постачальника 4 рази загалом з 4,3 грн без ПДВ до 5,25764 грн. без ПДВ тобто на 22,27%

Судом встановлено, що ТОВ «РОЕК» на виконання Договору поставлено 468 227 кВт*год електричної енергії на загальну суму 2 603 903 грн 44 коп., а саме:

- згідно акту приймання-передавання за лютий 2022 року №480031322/2/1-134 836 кВт*год. на суму 695 753 грн 76 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №12 від 14.03.2022;

- згідно акту приймання-передавання за березень 2022 року №480031322/3/1- 40 497 кВт*год. на суму 208 965 грн 35 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №19 від 07.04.2022;

- згідно акту приймання-передавання за квітень 2022 року №480031322/4/1-26 223 кВт*год. на суму 135 310 грн. 68 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №34 від 11.05.2022;

- згідно акту приймання-передавання за травень 2022 року №480031322/5/1-28 758 кВт*год. на суму 148 391 грн. 28 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №46 від 08.06.2022;

- згідно акту приймання-передавання за червень 2022 року №480031322/5/1 27 779 кВт*год. на суму 143 339 грн. 64 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №83 від 18.07.2022;

- згідно акту приймання-передавання за липень 2022 року №480031322/7/1-24 669 кВт*год. на суму 127 292 грн 04 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №97 від 25.08.2022;

- згідно акту приймання-передавання за серпень 2022 року №480031322/8/1 23 154 кВт*год. на суму 127 548 грн 08 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №106 від 07.09.2022;

- згідно акту приймання-передавання за вересень 2022 року №480031322/9/1 39 426 кВт*год. на суму 241 950 грн 89 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №129 від 17.10.2022;

- згідно акту приймання-передавання за жовтень 2022 року №480031322/10/1 31 511 кВт*год. на суму 198 808 грн 20 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №144 від 15.11.2022;

- згідно акту приймання-передавання за листопад 2022 року №480031322/11/1- 37 157 кВт*год. на суму 234 429 грн 76 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №171 від 08.12.2022;

- згідно акту приймання-передавання за грудень 2022 року №480031322/12/1 54 217 кВт*год. на суму 342 113 грн 76 коп. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжного доручення №203 від 23.12.2022.

Однак прокурор стверджує, що додаткові угоди №3/28 від 28.09.2022, №4/29 від 28.09.2022, №5/40 від 08.11.2022 до Договору укладені всупереч Закону України «Про публічні закупівлі», а тому підлягають визнанню недійсними, a безпідставно сплачені кошти стягненню з ТОВ «РОЕК» на користь Вараської міської ради.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються поставки товару. Спірний характер правовідносин базується на тому, що прокурор вважає порушеними інтереси держави з огляду на недотримання вимог Закону України "Про публічні закупівлі" при укладенні додаткових договорів, якими внесено зміни до вартості товару що закуповувався.

Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 3 статті 202 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з нормами частини 1 статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону № 922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону № 922-VIII видно, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 січня 2024 року по справі № 922/2321/22).

Наведене підтверджується також тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".

Отже, вказана норма Закону України "Про публічні закупівлі" редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" № 114-IX від 18 вересня 2019 року (далі - Закон № 114-ІХ), яким Закон № 922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Як також видно з пояснювальної записки до проекту Закону № 114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу" коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом № 114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Як встановлено судом, 07.02.2022 за результатами проведеної процедури закупівлі відповідач 1 та відповідач 2 уклали договір про постачання електричної енергії споживачу та було поставлено 468 227 кВт/год електричної енергії на загальну суму 2 603 903, 44 грн.

Додатковими угодами №3/28 від 28.09.2022, №4/29 від 28.09.2022, №5/40 від 08.11.2022 сторони збільшили ціну за одиницю товару (спожиту електричну енергію).

Суд встановив, що поставлений товар був не тільки прийнятий відповідачем 2 у власність, а й спожитий.

З матеріалів справи слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" ініціювало підписання додаткових угод, внаслідок чого збільшено ціну за одиницю товару у порівнянні з первинним договором.

Так, 28.09.2022 сторонами укладено додаткову угоду №3/28, якою на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначили ціну за (одиницю товару) кВт*год спожитої електричної енергії в розмірі 4,91017 грн/кВт*год. без ПДВ, при цьому вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01 вересня 2022 року.

Окрім цього, 28.09.2022 сторонами укладено додаткову угоду №№4/29, якою на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначили ціну за (одиницю товару) кВт*год спожитої електричної енергії в розмірі 5,21596 грн/кВт*год. без ПДВ, при цьому вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 11 вересня 2022 року.

На обгрунтування необхідності внесення змін до договору, шляхом укладення вказаних додаткових угод, ТОВ «РОЕК» надано один і той же експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати від 20.09.2022 відповідно до змісту якого середньозважена ціна на електроенергію на РДН (ОЕС) у першій декаді вересня 2022 року збільшилась на 10,37% в порівняні з серпнем 2022 року, а у другій декаді вересня 2022 року середньозважена ціна на електроенергію на РДН (ОЕС) збільшилась на 8,69% в порівняні з першою декадою вересня 2022 року.

Також, 08.11.2022 між сторонами укладено додаткову угоду №5/40, якою на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначили ціну за (одиницю товару) кВт*год спожитої електричної енергії в розмірі 5,25764 грн/кВт*год. без ПДВ, при цьому вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01 жовтня 2022 року. На обгрунтування необхідності внесення змін до договору ТОВ «РОЕК» надано інформацію з сайту ДП «Оператор ринку» щодо цін на електричну енергію на РДН (ОЕС) за жовтень 2022 року, відповідно до якої ціна на РДН (ОЕС) України зросла до 3 541,47 грн/кВт*год. тобто на 1,09%.

При укладенні додаткової угоди №5/40 ТОВ «РОЕК» не отримувалась та не надавалась інформація, щодо цін на електричну енергію на ВДР (ОЕС) України. В той же час, відповідно до відомостей з сайту ДП «Оператор ринку» ціна на електричну на ВДР (ОЕС) в жовтні (3 611,77 грн/кВт*год.) та листопаді (3 406,88 грн/кВт*год.) була нижчою ніж в вересні 2022 року - 3 637,23 грн/кВт*год.

Враховуючи наведене, перемога у закупівлі, джерелом фінансування якої є комунальні кошти та укладення договору про закупівлю електричної енергії з ціною за 1 кВт*год електричної енергії 4,3 грн. без ПДВ та її подальше підвищення шляхом укладення додаткових оспорюваних угод (без документально підтвердженого коливання ціни на ринку), що призвело до загального збільшення ціни на 22,27% є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку відповідача.

Подібну позицію викладено і в постанові Верховного Суду від 16.02.2023 y справі № 903/366/22, та, окрім вищенаведеного, вказано, що відповідно до ст. 5 Закону, закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях. Поряд з цим, перемога в тендері та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення більш як на 10% у спосіб укладення оскаржуваної додаткової угоди є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, та свідчить про свідоме заниження цінової пропозиції у тендері з метою перемоги.

Надані постачальником відомості не могли братись до уваги та бути підставою для внесення змін до договору щодо ціни електричної енергії, шляхом укладення додаткової угоди оскільки вони не відображають коливання цін, що відбувались з моменту укладення договору до моменту підписання додаткової угоди.

Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є не прогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (Постанова Верховного суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №927/491/19 від 18.06.2021).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.

Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України.

Водночас суд зробив висновок, що відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Ураховуючи викладене, суду вважає, що додаткові угоди №3/28 від 28.09.2022, №4/29 від 28.09.2022, №5/40 від 08.11.2022 суперечать наведеним вище нормам ЦК України та Закону України "Про публічні закупівлі", тому суд визнає їх недійсними.

Оскільки зазначені додаткові угоди підлягають визнанню недійсними то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватись за ціною, вказаною за умовами Договору та додаткової угоди №2/19, а саме 4,3 грн без ПДВ та 4, 59057 грн без ПДВ відповідно.

З огляду на викладене, здійснюючи розрахунок за поставлену електричну енергію за тарифом, визначеним за умовами Договору, КНП ВМР «Вараська багатопрофільна лікарня» повинно було сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 468 227 кВт*год кошти у розмірі 2 480 720 грн. з ПДВ (282 762 (обсяг електричної енергії поставлений з лютого до кінця липня) 4,3+ 185 465 (обсяг електричної енергії поставленої з серпня до грудня) *4,59057+20%).

Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 123 183 грн. 44 коп. (2 603 903 грн. 44 коп. (фактично сплачені кошти) - 2480 720 грн.).

Таким чином, грошові кошти в сумі 123 183, 44 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем 1, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави суд відзначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Такі випадки передбачено частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", за приписами якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У пунктах 3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/ 99 зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 23.05.2006 у справі №16/472, від 03.04.2007 у справі №05-5-46/8142, від 15.05.2007 у справі №12/111 та Верховний Суд від 26.07.2018у справі №926/1111/15.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п.5.6 постанови від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковою угодою, укладеною з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті 3 даного Закону.

Окремо необхідно зазначити, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

У даному випадку, укладення додаткових угод до договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18).

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з нормами частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Частиною 4 статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно статті 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, молодіжними центрами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Доходи місцевих бюджетів, інші кошти, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст.142 Конституції України, ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на доходи місцевих бюджетів, інші кошти (ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Тобто, органи місцевого самоврядування мають широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Таким чином, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку відповідно до ст. 145 Конституції України.

Суд зробив висновок про те, що Вараська міська рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21.

Вараська окружна прокуратура, відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", скерувала на адресу Вараської міської ради відповідний лист №52-512 вих-24 від 05.03.2024, яким повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткових угод до Договору постачання електричної енергії.

Відповідно до відповіді міської ради від 02.05.2024 №1520-767-3110-37-05-24 претензійно-позовна робота Вараською міською радою щодо зазначеного питання не проводилась та, при подальшому існуванні вказаних обставин, проводитись не буде.

Отже, підсумовуючи зазначене, прокуратура обґрунтувала правомірність звернення до суду із цим позовом.

За результатом розгляду спору суд встановив, що додаткові угоди до договору, які були предметом розгляду, укладені з порушенням Закону України "Про публічні закупівлі", а тому ці угоди суд визнав недійсними.

Надмірно сплачені кошти в сумі 123 183,44 грн необхідно стягнути з TOB "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Вараської міської ради.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

Судові витрати в розмірі 12 112, 00 грн у справі покладаються на відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", так як спір виник внаслідок неправильних дій останнього.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №3/28 від 28.09.2022 до Договору на постачання електричної енергії №18045-ВЦ/7 від 07.02.2022, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Вараської міської ради "Вараська багатопрофільна лікарня" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненськаобласна енергопостачальна компанія".

3. Визнати недійсною додаткову угоду №4/29 від 28.09.2022 до Договору на постачання електричної енергії №18045-ВЦ/7 від 07.02.2022, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Вараської міської ради "Вараська багатопрофільна лікарня" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненськаобласна енергопостачальна компанія"

4. Визнати недійсною додаткову угоду №5/40 від 08.11.2022 до Договору на постачання електричної енергії №18045-ВЦ/7 від 07.02.2022, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Вараської міської ради "Вараська багатопрофільна лікарня" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненськаобласна енергопостачальна компанія".

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира 71-Б, ідентифікаційний код 42101003) на користь Вараської міської ради (34403, Рівненська обл., м. Вараш, майдан Незалежності, 1, ідентифікаційний код 35056612) в дохід місцевого бюджету грошові кошти в сумі 123 183 (сто двадцять три тисячі сто вісімдесят три) грн 44 коп.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира 71-Б, ідентифікаційний код 42101003) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, м. Рівне, вул. 16 липня 52, ідентифікаційний код 02910077, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, банк одержувача Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) 12 112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) грн 00 коп. - судового збору.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира 71-Б, ідентифікаційний код 42101003) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, м. Рівне, вул. 16 липня 52, ідентифікаційний код 02910077, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, банк одержувача Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) 12 112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) грн 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 27 серпня 2024 року.

Суддя А.М. Горплюк