Рішення

від 26.08.2024 по справі 922/2114/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2114/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрветпромпостач" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гельсінської групи, 23А) 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) до Харківського квартирно-експлуатаційного управління (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 61) про стягнення 184157,88 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрветпромпостач" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Харківського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення заборгованості у розмірі 184157,88 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Позов обґрунтовано невиконанням з боку відповідача зобов`язань за договором спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном №464 від 20.12.2023 та договорів про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.06.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи. Разом з тим, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ). Встановлено позивачу додатковий строк у п`ятнадцять календарних днів з дня отримання ухвали для подання доказів: 1) відповідь Харківського квартирно-експлуатаційного управління на лист - вимогу ТОВ "Укрветпромпостач" від 29.04.2024 №30/4-3; 2) відповідь Харківського квартирно-експлуатаційного управління на адвокатський запит від 06.06.2024.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України до суду від учасників справи не надходило.

Відповідно до частини 5 статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 7 статті 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З 05.10.2021 офіційно почали функціонувати три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку.

Положеннями п. 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, визначено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Отже, чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет".

Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21, від 02.11.2022 у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 у справі №916/1716/20, від 27.03.2023 у справі №910/16794/19.

Матеріали справи свідчать, що учасники справи зареєстрували "Електронний кабінет" в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі, а тому з огляду на наведені законодавчі положення ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.06.2024 було доставлено до зареєстрованого Електронного кабінету учасників справи, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, які містяться в матеріалах справи.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.06.2024 по справі №922/2114/24 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи.

09.07.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №17575), в якому відповідач просить суд у позові відмовити. В обґрунтування заперечень проти позовних вимог відповідач зазначає, що не заперечує проти укладення договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном №464 від 20.12.2023 та договорів про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії. Вказує, що зобов`язання відповідача по оплаті за надані послуги сталося внаслідок недостатку бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Для сплати заборгованості за попередній період у Харківського КЕУ відсутнє відповідне фінансування. Харківське КЕУ є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується із державного бюджету та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду. Фактично проведення бюджетних платежів здійснюється органами Казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого кошторису. Зазначає, що в діях відповідача щодо виниклої тимчасової заборгованості за договором спільного тимчасового безоплатного користування майном №464 від 20.12.2023 не було вини, а лише обставини - затримка бюджетного фінансування через повномасштабну військову агресію рф проти України.

10.07.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано додаткові пояснення у справі (вх. №17584), в яких останній просить суд долучити до матеріалів справи копію відповіді Харківського квартирно-експлуатаційного управління на лист - вимогу ТОВ "Укрветпромпостач" від 29.04.2024 №30/4-3, а також відповіді Харківського квартирно-експлуатаційного управління на адвокатський запит від 06.06.2024. Крім того, просить суд визнати поважними причини неподання, встановити додатковий строк для подання та долучити до матеріалів справи копію платіжної інструкції №1493 від 02.07.2024. Позивач зазначає, що останнім було сплачено на користь ПрАТ "Харківенергозбут" вартість постачання електричної енергії за договором №65-316 від 01.01.2019 за період з квітня 2023 по грудень 2023 на підставі платіжної інструкції №1493 від 02.07.2024, а тому позивач фактично поніс витрати на оплату електричної енергії, яку було спожито третьою особою, обов`язок компенсації за яку відповідач взяв на себе відповідно до пунктів 4.9, 6.4. договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном №464 від 20.12.2023.

Пунктом 3 частини 1 статті 42 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до частини 1, 2, 5 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Конституцією України визначено основні засади судочинства і до них, зокрема, належать законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ст. 129 Конституції України).

Статтею 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.

Отже, відповідно до вимог статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 4 ГПК України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості. Положеннями ГПК України, зокрема статтями 7, 13 визначено, що кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ГПК України.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).

Враховуючи законодавчі положення, наведене позивачем обґрунтування, з огляду на необхідність реалізації принципів змагальності та рівності учасників справи перед законом та судом, повного та всебічного з`ясування обставин справи, суд визнає причини неподання позивачем платіжної інструкції №1493 від 02.07.2024 у встановлений законом строк поважними та долучає додані до додаткових пояснень докази до матеріалів справи.

12.07.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відповідь на відзив (вх. №17781), в якій позивач заперечує проти доводів відповідача та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначає, що відповідач посилається на відсутність бюджетних коштів, як на підставу для звільнення від виконання взятих на себе зобов`язань, згідно договором спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном №464 від 20.12.2023 та договорів про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії. Разом з тим, вказує, що недостатність бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, не може бути підставою для звільнення від виконання взятих на себе зобов`язань, згідно договором спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном №464 від 20.12.2023 та договорів про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії. Крім того, вказує, що позивач неодноразово звертався до відповідача щодо вирішення питання погашення заборгованості у позасудовому порядку, однак відповідач виконати свої зобов`язання відмовився, посилаючись тільки на відсутність бюджетних асигнувань та не вчиняв будь-яких дій з метою належного виконання зобов`язання.

Таким чином, судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень, а тому суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та вирішення господарського спору по суті.

Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Із матеріалів справи убачається, що 20.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрветпромпостач" (далі - позивач, сторона 1), Військовою частиною НОМЕР_1 (далі - третя особа, сторона 2) та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням (далі - відповідач, сторона 3) було укладено договір спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном №464 (далі - договір).

Умовами пункту 1.1. договору передбачено, що сторона 1 надає стороні 2 можливість на спільне тимчасове безоплатне користування нерухомим майном сторони 1, нежитлові приміщення, загальною площею 297,9 кв.м., розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,0307 Га за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: нежитлова будівля площею - 297,9 кв.м.

Пунктом 1.2. договору погоджено, що сторона 1 надає стороні 2 можливість скористатися своїм майном для власних потреб.

Згідно умов пункту 2.1. договору сторона 2 вступає в спільне тимчасове використання майна у термін указаний у договорі та актах передачі майна.

Пунктом 2.3. договору погоджено, що обов`язок щодо складання Акту передачі майна сторона 2, а також Акту повернення майна покладається на сторону 1.

Умовами пункту 3.2. договору передбачено, що сторона 3 зобов`язана відшкодувати стороні 1 всі витрати за комунальні послуги за договором відшкодування комунальних послуг, які були отримані стороною 2 за час дії договору.

Відповідно до пункту 3.3. договору відшкодування за спожиті комунальні послуги стороною 2 сплачуються стороною 3 на підставі укладених договорів на відшкодування окремо за кожним видом наданих комунальних послуг (електричної енергії, водовідведення, водопостачання, теплової енергії або природного газу, вивіз ТБО) за відповідним пакетом документів до них.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що дія договору відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України з 01 квітня 2023 року до 31 грудня 2023 року включно, але не довше дії воєнного стану.

Відповідно до Акту приймання-передачі нерухомого майна, згідно договору спільного тимчасового безоплатного використання від 20.12.2023 №464 позивач та третя особа склали Акт про те, що 01 квітня 2023 позивач передає, а третя особа приймає: нежитлові приміщення, загальною площею 297,9 кв.м., розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,0307Га за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: нежитлова будівля площею 297,9 кв.м. Технічний стан майна: задовільний. Фіксація показів лічильників: 1. Електроенергія: лічильник 62Z3021133392952 №029060 показники 010486,9 (на дату заїзду).

Окрім того, матеріали справи також свідчать, що між позивачем та Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №65-316 від 01.01.2019.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном №464 від 20.12.2023 позивачем було надано відповідачу проект договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги розподіленої електричної енергії, акт виконаних робіт (наданих послуг) №1 за період з 01.04.2023 по 31.10.2023, акт фіксації показників лічильника електричної енергії 62Z3021133392952 №029060, за період з 01.04.2023 по 31.10.2023, які підписано позивачем та направлено третій особі, яка підписала зазначені документи та направила їх відповідачу.

Із обставин справи убачається, що відповідач не підписав направлені йому третьою особою документи та не здійснив оплату за спожиту електричну енергію за період з 01.04.2023 по 31.10.2023.

Також, позивачем направлено на адресу третьої особи адвокатський запит від 01.02.2024 про надання інформації щодо фактичного використання останнім переданого позивачем нерухомого майна згідно договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном №464 від 20.12.2023 та чи було третьою особою отримано вищевказані документи.

У відповідь на вказаний адвокатський запит, третьою особою листом №927 від 10.02.2024 повідомлено, що з 01.04.2023 до даного часу останньою фактично використовуються нежитлові приміщення за адресою: Харківська обл., Шевченківський р-н, смт. Шевченкове, пров. Перемоги, буд. 13. Крім того, зазначено, що в грудні 2023 від позивача було отримано наступні документи: договір спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном, договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги розподіленої електричної енергії, акт виконаних робіт (наданих послуг), акт фіксації показників лічильника електричної енергії, які було підписано та направлено до Харківського квартирно-експлуатаційного управління для реєстрації. Крім того, третьою особою було зазначено, що всі екземпляри документів перебувають у відповідача.

Також, обставини справи свідчать, що позивачем на адресу відповідача було направлено лист-вимогу №13 від 02.02.2024, в якому порушено питання щодо сплати заборгованості за спожиту користувачем електричну енергію за період з 01.04.2023 по 31.10.2023 та надано акт виконаних робіт (наданих послуг) №1 за період з 01.04.2023 по 31.10.2023, акт фіксації показників лічильника електричної енергії 62Z3021133392952 №02060 за період з 01.04.2023 по 31.10.2023, а також акти про обсяг розподіленої електричної енергії та рахунки за спожиту електричну енергію відповідно до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №65-316 від 01.01.2019 за квітень-жовтень 2023 року на підтвердження факту отримання відповідних комунальних послуг третьою особою.

У відповідь на вище вказаний лист-вимогу №13 від 02.02.2024, відповідачем у листі №583/554 від 08.02.2024 зазначено, що відповідач є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується із державного бюджету та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду та у зв`язку з наведеним не може передати до органу Казначейства України доручення на здійснення платежу за договором №464 від 20.12.2023.

Крім того, позивачем скеровано на адресу відповідача адвокатський запит від 01.02.2024 щодо того, чи було останнім отримано примірник підписаних позивачем договору про відшкодування за спожиту електричну енергію, акту виконаних робіт (наданих послуг) №1 за період з 01.04.2023 по 31.10.2023, копію акту фіксації показників лічильника електричної енергії 62Z3021133392952 №02060, за період з 01.04.2023 по 31.10.2023, а також акти про обсяг розподіленої електричної енергії та рахунки за спожиту електричну енергію відповідно до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №65-316 від 01.01.2019 за квітень-жовтень 2023.

У відповідь на вище вказаний адвокатський запит відповідачем у листі від 08.02.2024 №583/553 зазначено, що останнім отримано примірник договору про відшкодування витрат з оплати електричної енергії та за послуги з розподілу електричної енергії, акт виконаних робіт та акт фіксації показників лічильника та надано документи: акт №1 виконаних робіт (наданих послуг) до договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії; копію договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 20.12.2023 №464; копію акту приймання-передачі нерухомого майна.

Із матеріалів справи убачається, що позивачем на адресу відповідача було направлено лист-вимогу №30/4-3 від 29.04.2024, в якому порушено питання щодо сплати заборгованості за спожиту третьою особою електричну енергію за період з 01.11.2023 по 31.12.2023 та надано акти про обсяг розподіленої електричної енергії, рахунки за спожиту електричну енергію та акти приймання - передачі електричної енергії за листопад - грудень 2023 відповідно до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №65-316 від 01.01.2019 на підтвердження факту отримання відповідних комунальних послуг третьою особою. При цьому на виконання умов договору позивачем надано відповідачу підписаний позивачем проект договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання електричної енергії за період з 01.11.2023 по 31.12.2023, акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.11.2023 по 31.12.2023 та підписаний позивачем та третьою особою акт виконаних робіт за період з 01.11.2023 по 31.12.2023, акт фіксації показників лічильника електричної енергії 62Z3021133392952 №02060, за період з 01.11.2023 по 31.12.2023.

У відповідь на вище вказаний лист-вимогу №30/4-3 від 29.04.2024, відповідач листом №583/2786 від 10.06.2024 повідомив, що відповідач є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду. Проведення бюджетних платежів здійснюється органами Казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів. У зв`язку з наведеним, Харківське квартирно-експлуатаційне управління не може передати до органу Казначейства України доручення на здійснення платежу згідно зі зверненням директора ТОВ "Укрветпромпостача" від 07.05.2024 за договором №464 від 20.12.2023. Разом з тим, зазначено, що з приводу відшкодування заборгованості за спожиту електричну енергію необхідно звернутися до Господарського суду Харківської області.

Із матеріалів справи убачається, що витрати за спожиту електричну енергію з 01.04.2023 по 31.12.2023 згідно пункту 3.2, 8.2. договору склали 184157,88 грн., що підтверджується рахунками на оплату за спожиту електричну енергію, виставлені позивачу постачальником - ПрАТ "Харківенергозбут" на підставі укладеного між ними договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №65-316 від 01.01.2019, а саме: рахунком за спожиту електричну енергію за квітень 2023 р. на суму 35850,78грн.; рахунком за спожиту електричну енергію за травень 2023 р. на суму 19797,31 грн.; рахунком за спожиту електричну енергію за червень 2023 р. на суму 11674,32 грн.; рахунком за спожиту електричну енергію за липень 2023 р. на суму 10311,42 грн.; рахунком за спожиту електричну енергію за серпень 2023 р. на суму 2502,98 грн.; рахунком за спожиту електричну енергію за вересень 2023 р. на суму 13405,58 грн.; рахунком за спожиту електричну енергію за жовтень 2023 р. на суму 18726,37 грн.; рахунком за спожиту електричну енергію за листопад 2023 р. на суму 33218,20 грн.; рахунком за спожиту електричну енергію за грудень 2023 р. на суму 46282,78 грн.

Крім того, витрати за спожиту електричну енергію підтверджуються актами про обсяги розподіленої електричної енергії за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №65-316 від 01.01.2019 за період з 01.04.2023 по 31.12.2023, відповідно до яких загальна кількість спожитої електроенергії склала 16780 кВт, а саме: актом про обсяги розподіленої електричної енергії за квітень 2023, за яким загальна кількість спожитої електричної енергії склала 5921 кВт; актом про обсяги розподіленої електричної енергії за травень 2023 за яким загальна кількість спожитої електричної енергії склала 3552 кВт; актом про обсяги розподіленої електричної енергії за червень 2023, за яким загальна кількість спожитої електричної енергії склала 2062 кВт; актом про обсяги розподіленої електричної енергії за липень 2023, за яким загальна кількість спожитої електричної енергії склала 1707 кВт; актом про обсяги розподіленої електричної енергії за серпень 2023, за яким загальна кількість спожитої електричної енергії склала 385 кВт; актом про обсяги розподіленої електричної енергії за вересень 2023, за яким загальна кількість спожитої електричної енергії склала 795 кВт; актом про обсяги розподіленої електричної енергії за жовтень 2023, за яким загальна кількість спожитої електричної енергії склала 2358 кВт; актом про обсяги розподіленої електричної енергії за листопад 2023, за яким загальна кількість спожитої електричної енергії склала 4019 кВт; актом про обсяги розподіленої електричної енергії за грудень 2023, за яким загальна кількість спожитої електричної енергії склала 5914 кВт.

Разом з тим, витрати за спожиту електричну енергію підтверджуються актами приймання-передачі електричної енергії за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №65-316 від 01.01.2019, а саме: актом приймання-передачі електричної енергії за квітень 2023 на суму 35850,78 грн.; актом приймання-передачі електричної енергії за травень 2023 на суму 19797,31 грн.; актом приймання-передачі електричної енергії за червень 2023 на суму 11674,32 грн.; актом приймання-передачі за липень 2023 на суму 10311,42 грн.; актом приймання-передачі за серпень 2023 на суму 2502,98 грн.; актомприймання-передачі за вересень 2023 на суму 5793,72 грн.; актом приймання-передачі електричної енергії за жовтень 2023 на суму 18726,37 грн.; актом приймання-передачі за листопад 2023 на суму 33218,20 грн.; актом приймання-передачі за грудень 2023 на суму 46282,78 грн.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що витрати за спожиту електричну енергію за період з 01.04.2023 по 31.12.2023 склали 184157,88 грн. в т.ч. 30692,98 грн. ПДВ. Також позивач у позовній заяві вказує, що відповідач у порушення зобов`язань за договором спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном №464 від 20.12.2023 не здійснив оплату спожитих користувачем комунальних послуг за період з 01.04.2023 по 31.12.2023 та не виконав обов`язку щодо укладення договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподіленої електричної енергії, договору про відшкодування за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання електричної енергії за період з 01.11.2023 по 31.12.2023. Звертає увагу, що відповідач фактично визнав вимоги позивача щодо погашення заборгованості за комунальні послуги, а саме за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору №464 від 20.12.2023.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною 1 статті 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За приписами частини 1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Частиною 1 статті 761 ЦК України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до частини 1, 2 статті 3 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", суб`єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону України "Про Збройні Сили України" передбачено, що фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з п.п. 6, 7 частини 1 статті 2 БК України, бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Статтею 3 БК України передбачено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

За приписами частини 1 статті 48 БК України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років; довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов`язань за договорами щодо забезпечення судноплавного стану внутрішніх водних шляхів та судноплавних шлюзів; середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я; середньострокових зобов`язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

Довгострокове зобов`язання за енергосервісом на підставі документального підтвердження в установленому порядку скорочення обсягів споживання комунальних послуг та енергоносіїв і видатків на їх оплату за звітний період (порівняно з такими обсягами (видатками), які були б спожиті (здійснені) за відсутності енергосервісу) набуває статусу бюджетного зобов`язання у сумі, визначеній згідно з умовами договору енергосервісу виходячи з цін (тарифів), діючих у періоді, за який здійснюється розрахунок, у межах фактичного скорочення таких видатків.

Відповідно до статті 49 БК України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов`язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини 1 статті 4 Кодексу. Казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов`язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Згідно з статтею 51 БК України розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, комунальні послуги та послуги зв`язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом відповідних послуг у межах бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами частини 1 статті 202 ГК України визначено, що господарське зобов`язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.

Наведене положення законодавства вказує, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним.

Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц наголошує, що принцип належного виконання зобов`язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем зобов`язань за договором спільного тимчасового безоплатного використання №464 від 20.12.2023 та відповідно до підписаного між позивачем та третьою особою Акту приймання-передачі нерухомого майна, 01 квітня 2023 позивач передав, а третя особа прийняла: нежитлові приміщення, загальною площею 297,9 кв.м., розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,0307Га за адресою: Харківська обл., Шевченківський р-н., смт. Шевченкове, пров. Перемоги, буд. 13, а саме: нежитлова будівля площею 297,9 кв.м. Технічний стан майна: задовільний. Фіксація показів лічильників: 1. Електроенергія: лічильник 62Z3021133392952 №029060 показники 010486,9 (на дату заїзду).

Згідно пункту 3.2. договору відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу всі витрати за комунальні послуги за договорами відшкодування комунальних послуг, які були отримані третьою особою за час дії договору.

Крім того, пунктом 8.2. договору передбачено, що відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу вартість комунальних послуг, що спожиті третьою особою у процесі виконання договору.

Водночас матеріалами справи підтверджено, що відповідач проти існування заборгованості за спожиту Військовою частиною НОМЕР_1 електричну енергію за період з 01.04.2023 по 31.12.2023 у розмірі 184157,88 грн. не заперечує. При цьому не оспорює факт отримання комунальних послуг третьою особою за вказаний період, обсяг отриманих комунальних послуг, а також необхідність сплати відповідачем вказаної суми заборгованості. Крім того, суд також враховує, що відповідачем у листі №583/2786 від 10.06.2024 повідомлено позивача про те, що з приводу відшкодування вказаної заборгованості за спожиту електричну енергію необхідно звернутися до Господарського суду Харківської області.

Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення сплати вартості спожитої електричної енергії, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення основної заборгованості у розмірі 184157,88 грн. є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню.

Щодо тверджень відповідача про бюджетне фінансування, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 218 ГК України та статті 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за договором, відсутність у боржника необхідних коштів, погіршення фінансового стану, відсутність необхідних бюджетних асигнувань не звільняє його від обов`язку своєчасно виконати господарські зобов`язання.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.03.2018 у справі №904/6252/17, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17, від 07.11.2019 у справі №916/1345/18, від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19.

Крім того, суд звертається до практики Європейський суд з прав людини, який зазначив, що відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань (Справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), Справа "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 (заява №18357/91) та інші).

ЄСПЛ у пункті 48 рішення від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" та в пункті 40 рішення від 18.10.2005 у справі "Темтен ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Необхідно враховувати, що укладений між сторонами договір є підставою для виникнення та існування у його сторін обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін згідно статей 173, 174, 175 ГК України, статей 11, 202, 509 ЦК України.

Відтак, відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором погодився із погодженими умовами договору та наявність обов`язку з оплати вартості спожитої електричної енергії та ризики їх недотримання.

Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Однак, всупереч вимог наведених статей 13, 74 ГПК України жодних доказів на спростування встановлених обставин справи та обґрунтованості заявлених позовних вимог, відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.

Водночас судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Харківського квартирно-експлуатаційного управління (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 61, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрветпромпостач" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гельсінської групи, 23А, код ЄДРПОУ 31033523) заборгованість у розмірі 184157,88 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "26" серпня 2024 р.

СуддяГ.І. Сальнікова