Постанова

від 21.08.2024 по справі 201/1531/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 201/1531/23

провадження № 61-6862св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

заінтересована особа - орган опіки та піклування адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2024 року

у складі судді Демидової С. О. і присяжних: Кривич В. К., Кротової Р. Ф. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись до суду із заявою про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_3 є єдиною донькою ОСОБА_4 , а ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 і єдиним онуком ОСОБА_4 .

Вказували, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає окремо від них, є інвалідом І групи (відсутні обидві ноги), останні роки має проблеми із пам?ятю, не може самостійно одягнутися, приготувати собі їжу, не розуміє обставин, що відбуваються навколо нього, не може дати оцінку своїм діям чи діям оточуючих, не може висловлювати свої думки, самостійно з дому вийти та самостійно підтримувати своє життєзабезпечення. Тобто, має психічне захворювання. Останнім часом, на думку заявників, його хвороба почала прогресувати.

З огляду на наведене ОСОБА_4 потребує піклування, догляду, у зв?язку

з чим його необхідно визнати недієздатним та призначити опікуна.

ОСОБА_5 за станом здоров?я, моральними та діловими якостями може виконувати обов?язки опікуна над недієздатною особою, має можливість дбати про діда, створювати необхідні побутові умови, забезпечувати його доглядом і лікуванням, постійно проживаючи з ним.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просили визнати ОСОБА_6 недієздатним; встановити над ОСОБА_4 опіку, призначивши йому опікуна ОСОБА_1 ; строк дії рішення про визнання ОСОБА_4 недієздатним визначити 2 (два) роки з дня набрання рішенням законної сили.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого

2024 року заяву залишено без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що встановлення опіки на користь заявників у цій справі за наявності у ОСОБА_4 офіційного помічника, який здійснює за ним постійний догляд, свідчить про наявність спору про право, який не може бути вирішено в порядку окремого провадження.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого

2024 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився

з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

08 травня 2024 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,

у якій просить скасувати ухвалу Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська від 01 лютого 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що у справі про визнання фізичної особи недієздатною не може вбачатися спору про право, оскільки у разі залишення заяви без розгляду у цій категорії справи заінтересовані особи не зможуть подати позов на загальних підставах. Наявність у ОСОБА_4 офіційного помічника не вплине на подальше призначення судом опікуна, оскільки така особа призначається на підставі подання органу опіки та піклування.

Доводи інших учасників справи

Відзивна касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

15 липня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_2 і ОСОБА_1 звернулись до суду із заявою про визнання ОСОБА_4 недієздатним, встановлення над ним опіки та призначення йому опікуна.

ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_2 і дідом ОСОБА_1 .

Розпорядженням голови адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради від 16 червня 2023 року № 97-р ОСОБА_7 призначено помічником дієздатної фізичної особи ОСОБА_4 без оплати послуг помічника дієздатної фізичної особи для допомоги у здійсненні її прав та виконання обов?язків. Надано ОСОБА_7 право на одержання пенсії, аліментів, заробітної плати, поштової кореспонденції, що належить ОСОБА_4 , вчиняти дрібні побутові правочини в його інтересах та представляти особу

в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та організаціях, діяльність яких пов?язана з обслуговуванням населення.

Згідно з актом встановлення факту здійснення догляду від 20 грудня

2023 року № 48, складеним Комунальною установою «Дніпровський міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)», комісія обстежила умови проживання ОСОБА_4 на

АДРЕСА_1 та встановила факт, що ОСОБА_7 здійснює постійний догляд за ОСОБА_4 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробив висновок про те, що оскільки із заявою про визнання недієздатним ОСОБА_4 та встановлення над ним опіки (у разі визнання недієздатним) звернулись ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , однак

у ОСОБА_4 є офіційний помічник, який здійснює постійний догляд за ним, існуєспір про право.

Проте колегія суддів не може погодитися із цим висновком судів попередніх інстанцій з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (пункт 1 частини другої статті 293 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 294 ЦПК України).

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 20 червня 2018 року у справі № 636/1324/16-ц (провадження

№ 14-225цс18).

Згідно із статтею 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність набувати своїми діями для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Відповідно до частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій

та (або) керувати ними.

Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину (частина друга статті 41 ЦК України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Таким чином, недієздатна фізична особа не усвідомлює значення своїх дій та не може керувати ними, внаслідок чого не здатна набувати своїми діями цивільних прав, створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Предметом судової діяльності у цьому випадку є безпосереднє визначення наявності підстав для встановлення такого правового стану фізичної особи, як недієздатність. За рішенням суду фізична особа визнається недієздатною повністю, а не відносно конкретного правочину, вчиненого нею.

Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною (частина друга статті 40 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 175/1741/18 (провадження № 61-5204св20) зроблено висновок, що вирішення питання щодо дієздатності громадянина залежить можливість його участі

у розв`язанні інших цивільних справ. Тому заяви про визнання громадянина недієздатним підлягають розгляду окремо від інших вимог у порядку, передбаченому статтями ЦПК України. Одночасно зі спором про право цивільне питання про недієздатність громадянина суд може вирішувати лише в тому разі, коли спір виник після смерті цього громадянина.

У постанові Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі № 686/12049/23 (провадження № 61-1340св24) зроблено висновок, що за загальним правилом, у разі виникнення спору про право цивільне під час розгляду справи окремого провадження суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах. Зазначене положення не поширюється на справи про визнання фізичної особи недієздатною. Це пояснюється тим, що визнання особи недієздатною не надає їй можливості брати участь у процесі, а її інтереси

в суді буде представляти законний представник. Тому при вирішенні спору про право цивільне, коли одна із сторін є психічно хворою особою, повинно відбутися визнання цієї особи недієздатною.

Наявність помічника у ОСОБА_4 не свідчить про спір про право.

За таких обставин висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про залишення заяви без розгляду є неправильним, у зв?язку із чим оскаржувані судові рішення відповідно до статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки наведені порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права призвели до постановлення незаконних судових рішень, колегія суддів вирішила, що касаційна скарга підлягає задоволенню,

а оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого

2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня

2024 року скасувати, справу направити для розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов