Ухвала

від 22.08.2024 по справі 991/4418/24

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/4418/24Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/468/24

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

22 серпня 2024 рокумісто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретарки судового засідання ОСОБА_5 ,

третьої особи ОСОБА_6 ,

представника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 ,

прокурорки ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , подану на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 травня 2024 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12020210000000100,

В С Т А Н О В И Л А:

І. Процедура

1. Судове провадження у цій справі розпочато Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду згідно з отриманою 26.06.2024 апеляційною скаргою представника, поданою на підставі п. 9 ч. 1 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/, на ухвалу слідчого судді від 27.05.2024, постановлену у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК (т. 5 а. с. 9-10, 14-24, 31-32, 36, 133-137).

ІІ. Зміст оскаржуваного рішення

2. Ухвалою слідчого судді за клопотанням детектива Національного антикорупційного бюро України /далі - НАБУ/ накладено арешт на майно (з тимчасовим позбавленням власника (володільця) права на розпорядження майном), яке належить: (1) підозрюваному ОСОБА_6 на праві власності, а саме на: (а) будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна -24184865; (б) частку у розмірі 90% статутного капіталу ПП «Чагар» (код ЄДРПОУ 40602989), що еквівалентно 9000 грн; (в) частку у розмірі 99,6% статутного капіталу ПП «Май Чікен» (код ЄДРПОУ 42601133), що еквівалентно 259 000 грн; (г) автомобіль марки Toyota Auris, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN код НОМЕР_2 ; і (2) підозрюваному ОСОБА_6 та його дружині ОСОБА_7 , на праві спільної сумісної власності, а саме на: (а) земельну ділянку з кадастровим номером 6121682700:01:001:0341 площею 1,5327 га, розташовану на території Котівської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1330137861216; (б) земельну ділянку з кадастровим номером 6121685400:01:001:0367 площею 0,9323 га, розташовану на території Оришківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 738251561216; (в) земельну ділянку з кадастровим номером 6121685400:01:001:0795 площею 0,808 га, розташовану на території Оришківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 738209261216; (г) автомобіль марки LEXUS RX 200Т, д.н.з. НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), VIN код НОМЕР_5 ; (ґ) автомобіль марки DAF CF 75.250, д.н.з. НОМЕР_6 , VIN код НОМЕР_7 ; (д) автомобіль марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI, д.н.з. НОМЕР_8 , VIN код НОМЕР_9 ; (е) автомобіль марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI, д.н.з. НОМЕР_10 , VIN код НОМЕР_11 .

3. Зазначене рішення мотивоване тим, що: (1) досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020210000000100 здійснюється за фактом розтрати грошових коштів державного підприємства «Чортківський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України /далі - ДП «Чортківський КХП»/ у розмірі 8 356 000 грн на користь фермерського господарства /далі - ФГ/ «Масарівські Липки», здійсненої шляхом оплати вартості зерна кукурудзи, яке фактично до державного підприємства не було поставлено; (2) наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України /далі - КК/; (3) за вчинення злочину, визначеного ч. 5 ст. 191 КК, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до трьох років та з конфіскацією майна; (4) земельні ділянки та автомобілі, зазначені в оскаржуваній ухвалі, придбані ОСОБА_7 протягом 2014 - 2023 років, тобто за час перебування в шлюбі з ОСОБА_6 , а тому є спільною сумісною власністю подружжя; (5) оскільки відсутні відомості про визначення часток у спільному майні, а суд не може їх виокремлювати, єдиним можливим та ефективним заходом забезпечення кримінального провадження є накладення арешту на весь об`єкт права спільної сумісної власності; (6) ризиками для запобігання яких необхідне накладення арешту є можливість відчуження цього майна власником чи довіреними йому особами; (7) накладення арешту є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, а пов`язані з ним обмеження є виправданими; (8) арешт майна не є припиненням права власності, є тимчасовим та накладається без заборони користування, тому не вбачається негативних наслідків від його застосування для підозрюваного та інших осіб.

ІІI. Вимоги та доводи особи, яка звернулася з апеляційною скаргою

4. Представник просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати оскаржувану ухвалу в частині накладення арешту на три земельні ділянки і чотири автомобілі, належні ОСОБА_7 .

4.1. Апеляційна скарга з клопотанням про поновлення строку мотивована таким: (1) підставою для поновлення строку є те, що оскаржувана ухвала прийнята без виклику особи, яка її оскаржує, а її копію отримано поштою 21.06.2024; (2) слідчий суддя дійшов хибного висновку про можливість накладення арешту на автомобілі, оскільки право власності на них ОСОБА_7 хоч і набуте в шлюбі, проте до укладення договорів про поділ майна подружжя; (3) слідчим суддею не було досліджено договори про поділ майна подружжя та договори купівлі-продажу земельних ділянок; (4) розподіл майна між подружжям відбувся задовго до повідомлення ОСОБА_6 про підозру, хоч договори укладені через чотири місяці після проведення співробітниками НАБУ у травні 2021 обшуків у ФГ «Масарівські Липки» та за місцем проживання ОСОБА_6 ; (5) оскаржуваною ухвалою накладено арешт на майно особи, яка не є підозрюваним та не має жодного відношення до обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, чим порушено вимоги ст. 170 КПК; (6) у відповідності до ст. 64-2 КПК з клопотанням про арешт майна повинен звертатися прокурор, а не детектив.

4.2. В судовому засіданні представник ОСОБА_8 підтримав свою апеляційну скаргу з мотивів, наведених у ній.

IV. Узагальнені позиції інших учасників

5. Інші учасники судового провадження висловили свої позиції.

5.1. ОСОБА_7 підтримала доводи свого представника та просила задовольнити апеляційну скаргу

5.2. Прокурорка ОСОБА_9 заперечила проти задоволення апеляційної скарги представника.

V. Встановлені обставини та їх оцінка колегією суддів

6. Надаючи оцінку обставинам, установленим слідчим суддею, та зробленим висновкам, апеляційний суд виходить із такого.

(§1) Щодо дотримання строку на апеляційне оскарження

7. В апеляційній скарзі представник просить поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи постановленням оскаржуваної ухвали за відсутності та без виклику в судове засідання власниці майна й отриманням нею копії такого рішення лише 21.06.2024.

7.1. Прокурорка не заперечувала проти поновлення строку на апеляційне оскарження.

7.2. Вирішуючи питання щодо своєчасності подання апеляційної скарги, колегія суддів враховує положення ч. 5 ст. 115, ч. 1 ст. 117, п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК.

7.3. Строки, у межах яких особа може оскаржити ухвалу слідчого судді, передбачені ст. 395 КПК.

7.3.1. Апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення (п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК).

7.3.2. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення (абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК).

7.3.3. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні (ч. 7 ст. 376 КПК).

7.3.4. У відповідності до ч. 7 ст. 115 КПК якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день.

7.4. Зважаючи на те, що оскаржуване рішення слідчим суддею постановлено 27.05.2024 без виклику особи, яка його оскаржує (т. 4 а. с. 8-10, 13-24), перебіг строку на апеляційне оскарження для власниці майна мав розпочатися з наступного дня після отримання ОСОБА_7 копії відповідного рішення.

7.4.1. Оскільки ОСОБА_7 отримала копію оскаржуваного рішення 22.06.2024 (т. 5 а. с. 29), перебіг строку на його оскарження для неї розпочався 23.06.2024 і завершувався 27.06.2024.

7.4.2. Ураховуючи, що апеляційну скаргу представник в інтересах ОСОБА_7 подав до суду 25.06.2024 (т. 5 а. с. 30-32), то відповідне звернення до суду зі вказаною скаргою відбулося своєчасно - з дотриманням строку на апеляційне оскарження, а тому підстави для вирішення питання про його поновлення відсутні.

(§2) Щодо права детектива на звернення із клопотанням

8. Слідчий суддя не надавав оцінки доводам щодо неможливості звернення детектива до суду з клопотанням про арешт майна, яке було погоджене прокурором.

8.1. Представник зазначає, що оскільки ОСОБА_7 не повідомлялася про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, тому вона є третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, внаслідок чого з клопотанням має право звернутися виключно прокурор.

8.2. Прокурорка заперечила проти заявленого доводу представника, зазначивши про законність рішення слідчого судді.

8.3. За наслідками перевірки доводів представника суд апеляційної інстанції вважає, що звернення детектива до суду з клопотанням, погодженим прокурором, було здійснено відповідно до вимог КПК.

8.4. Питання щодо того, хто має право на звернення із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні, регулюється ст. 171 КПК.

8.5. Так, із клопотанням про арешт майна до слідчого судді має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором (ч. 1 ст. 171 КПК).

8.6. Клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, серед іншого, за участю слідчого та/або прокурора (ч. 1 ст. 172 КПК).

8.7. У свою чергу ч. ч. 1, 2 ст. 64-2 КПК передбачають, що третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

8.8. На думку колегії суддів, зміст вищенаведених ч. 1 ст. 171 і ч. 1 ст. 172 КПК дозволяє дійти висновку, що слідчий (детектив) на рівні із прокурором наділений правом на звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, а також на участь у судовому засіданні під час розгляду такого клопотання. Єдиною особливістю, що відрізняє у такій ситуації подання клопотання детективом від його подання прокурором є необхідність детективу перед зверненням до слідчого судді з відповідним клопотанням отримати погодження прокурора.

8.9. Отже, ст. 64-2 КПК не є тією нормою, яка визначає належного суб`єкта на звернення із клопотанням про арешт майна, оскільки дане питання урегульовано ст. ст. 171, 172 КПК.

8.10. Застосовуючи наведений підхід, колегія суддів бере до уваги те, що за обставин цього судового провадження 17.05.2024 детектив НАБУ звернувся до Вищого антикорупційного суду із клопотанням, погодженим прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури /далі - САП/, про накладення арешту на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_6 та його дружині ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності (т. 1 а. с. 1-25).

8.11. Враховуючи вищезазначене, оскільки детектив НАБУ звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна за погодженням із прокурором САП, тому він мав право на відповідне звернення з таким клопотанням.

8.11.1. Отже, у слідчого судді підстав для повернення клопотання про арешт майна з причини його подання детективом, а не прокурором, не було.

8.11.2. У зв`язку із цим довід апеляційної скарги щодо звернення до суду з клопотанням неуповноваженої особи не знайшов свого підтвердження.

(§3) Щодо можливості накладення арешту на майно

9. Слідчий суддя дійшов висновку про можливість накладення арешту на майно ОСОБА_7 з метою його подальшої конфіскації як можливого покарання для ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 191 КК, вважаючи, що воно належить підозрюваному на праві спільної сумісної власності.

9.1. Представник, не погодившись із висновками слідчого судді, вказав, що накладати арешт на майно ОСОБА_7 немає підстав, оскільки: (1) слідчий суддя дійшов хибного висновку про можливість накладення арешту на автомобілі, так як право власності на них хоч і набуте в шлюбі, проте до укладення договорів про поділ майна подружжя; (2) розподіл майна між подружжям відбувся задовго до повідомлення ОСОБА_6 про підозру; (3) оскаржуваною ухвалою накладено арешт на майно особи, яка не є підозрюваною та не має жодного відношення до обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні; (4) накладенням арешту на майно ОСОБА_7 , яка не є підозрюваною, порушено вимоги ст. 170 КПК, де передбачено можливість накладення арешту на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

9.2. Прокурорка, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, зазначила, що арештоване майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , оскільки воно було придбане за період шлюбу.

9.3. За підсумками перевірки доводів представника власниці майна суд апеляційної інстанції вважає частково правильним висновок слідчого судді щодо можливості накладення арешту на майно, документально зареєстроване за ОСОБА_7 , з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання для ОСОБА_6 .

9.4. Судом апеляційної інстанції зроблено наведений висновок, ураховуючи, зокрема, й те, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).

9.4.1. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом (cт. 16 КПК).

9.4.2. Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

9.4.3. Одним із різновидів заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК).

9.4.4. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК).

9.4.5. Арешт майна допускається з метою, зокрема, конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК).

9.4.6. У випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті (конфіскації майна як вид покарання), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК).

9.4.7. Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. У відповідності до ч. 2 ст. 52 КК конфіскація майна є додатковим видом покарання.

9.4.8. Згідно з ч. 2 ст. 59 КК конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

9.4.9. Як передбачає ч. 6 ст. 12 КК особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

9.4.10. Санкцією ч. 5 ст. 191 КК передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

9.4.11. Тобто закон про кримінальну відповідальність передбачає можливість конфіскації майна у випадку засудження особи за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК.

9.5. У кримінальному провадженні №12020210000000100 здійснюється досудове розслідування за підозрою, зокрема, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК (т. 1 а. с. 26-65).

9.6. Тому в разі засудження ОСОБА_6 за вчинення наведеного злочину до нього може бути застосовано додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке йому належить, в тому числі його частки у спільній сумісній власності подружжя, права на яке документально зареєстровано за його дружиною ОСОБА_7 .

9.7. Однак колегія суддів не погоджується з висновками слідчого судді про можливість накладення арешту на частку ОСОБА_7 у спільній сумісній власності, набутій нею під час перебування у шлюбі з ОСОБА_6 .

9.8.1. У відповідності до ч. 1 ст. 355 Цивільного кодексу України /далі - ЦК/ майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

9.8.2. Згідно з ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України /далі - СК/ майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 СК). Такий же підхід до питання належності особам, які є подружжям, на праві власності майна, набутого ними за час шлюбу, передбачають ч. ч. 3, 4 ст. 368 ЦК.

9.8.3. Як вбачається з ч. ч. 1, 3 ст. 368 ЦК спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

9.8.4. У відповідності до ч. ч. 1-3 ст. 61 СК об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

9.8.5. Усі найважливіші питання життя сім`ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Вважається, що дії одного з подружжя стосовно життя сім`ї вчинені за згодою другого з подружжя (ч. 2 та 3 ст. 54 СК).

9.8.6. За приписами ч. 2 ст. 370 ЦК у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

9.8.7. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 69 СК).

9.8.8. У відповідності до ч. 1 ст. 70 СК у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

9.8.9. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 73 СК за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

9.8.10. Відповідно до ч. 12 ст. 100 КПК спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується в порядку цивільного судочинства.

9.8.11. У межах кримінального провадження є неприпустимим вирішення спору про право власності на майно шляхом поділу його з виділенням часток (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04.10.2022 у справі №752/7440/18).

9.8.12. Із огляду на наведене у разі вирішення питання щодо накладення арешту на майно, що перебуває у спільній сумісній власності, зокрема з метою конфіскації як вид покарання, підлягає арешту не все майно, а лише частина такого майна, яка може бути конфіскована. Вказана позиція узгоджується з висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №2-3392/11 (провадження №14-105цс19).

9.9. У ході застосування наведеного підходу колегія суддів виходить із того, що:

9.9.1. орган досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020210000000100 розслідує обставини вчинення кримінального правопорушення за фактом розтрати грошових коштів ДП «Чортківський КХП» у розмірі 8 356 000 грн на користь ФГ « Масарівські Липки », здійсненої шляхом оплати вартості зерна кукурудзи, яке фактично до державного підприємства не було поставлено (т. 1 а. с. 26-33);

9.9.2. у даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК (т. 1 а. с. 34-65);

9.9.3. відповідно до відомостей актового запису про шлюб №36 підозрюваний ОСОБА_6 перебуває у шлюбі з ОСОБА_7 з 22.07.1993 і до цього часу (т. 1 а. с. 81);

9.9.4. під час перебування в шлюбі за ОСОБА_7 зареєстровано право власності на:

(1) земельну ділянку з кадастровим номером 6121682700:01:001:0341 площею 1,5327 га, розташовану на території Котівської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1330137861216, згідно з договором купівлі-продажу від 16.08.2023 (т. 1 а. с. 106-107);

(2) земельну ділянку з кадастровим номером 6121685400:01:001:0367 площею 0,9323 га, розташовану на території Оришківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 738251561216, згідно з договором купівлі-продажу від 07.03.2023 (т. 1 а. с. 107-108);

(3) земельну ділянку з кадастровим номером 6121685400:01:001:0795 площею 0,808 га, розташовану на території Оришківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 738209261216, згідно з договором купівлі-продажу від 07.03.2023 (т. 1 а. с. 108-109);

(4) автомобіль марки LEXUS RX 200Т, д.н.з. НОМЕР_4 , VIN код НОМЕР_5 , право власності на який зареєстроване 25.03.2017 (т. 1 а. с. 116);

(5) автомобіль марки DAF CF 75.250, д.н.з. НОМЕР_6 , VIN код НОМЕР_7 , право власності на який зареєстроване 31.05.2023 (т. 1 а. с. 114);

(6) автомобіль марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI, д.н.з. НОМЕР_8 , VIN код НОМЕР_9 , право власності на який зареєстроване 04.12.2019 (т. 1 а. с. 117);

(7) автомобіль марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI, д.н.з. НОМЕР_10 , VIN код НОМЕР_11 , право власності на який зареєстроване 30.06.2023 (т. 1 а. с. 113).

9.9.5. у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження виділення частки ОСОБА_7 зі спільної сумісної власності з ОСОБА_6 .

9.10. Щодо автомобіля LEXUS RX 200Т, д.н.з. НОМЕР_4 , VIN код НОМЕР_5 , право власності на який зареєстроване 25.03.2017 (т. 1 а. с. 116), то в ухвалі про арешт майна його зазначено з номерним знаком ВОW00АЕ і вказано його VIN код НОМЕР_5 , хоча з наявних у матеріалах справи копії договору поділу майна (т. 5 а. с. 139-140) та реєстраційної картки транспортного засобу (т. 1 а. с. 116) вбачається, що такий автомобіль з тим самим VIN кодом насправді має д. н. з. НОМЕР_4 .

9.11. Ураховуючи вимоги ч. ч. 1, 2 ст. 73 СК, колегія суддів вважає безпідставним накладення слідчим суддею арешту на все майно, набуте ОСОБА_7 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_6 , яке є спільною сумісною власністю подружжя.

9.11.1. Адже арешт майна є заходом, який забезпечує можливість стягнення на підставі п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК, яке може бути здійснене лише в межах частки у спільній сумісній власності, належній підозрюваному/обвинуваченому, а не його дружині.

9.11.2. Оскільки частка земельних ділянок та автомобілів, виходячи з презумпції, наведеної у ч. 1 ст. 70 СК, належить ОСОБА_7 , то хоч питання виділення часток не вирішене на час постановлення оскаржуваної ухвали, але на вказані частки не може бути накладено арешт з метою забезпечення конфіскації майна як вид покарання ОСОБА_6 .

10. Водночас колегія суддів відхиляє посилання представника на договори поділу майна (т. 5 а. с. 139-140), оскільки вони мають ознаки фраудаторного правочину. Адже, наявні сумніви у їх добросовісності, враховуючи неспівмірність виділених часток подружжя (в договорах йдеться про те, що в ході поділу все майно відходить у власність ОСОБА_7 , в той час як у власність ОСОБА_6 не переходить жодного майна). Тому, колегія суддів вважає, що відповідне майно є спільною сумісною власністю подружжя, в той час як укладення договорів поділу було здійснено з прихованим мотивом підозрюваного - запобігти застосуванню арешту та подальшій конфіскації такого майна.

(§4) Висновки

11. Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК.

11.1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді колегія суддів суду апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу (ч. 3 ст. 407 КПК).

11.2. Ураховуючи, що слідчий суддя помилково наклав арешт на 1/2 частки у спільній сумісній власності, яка належить ОСОБА_7 , тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

11.3. Водночас у частині накладення арешту на іншу половину (по 1/2 трьох земельних ділянок та чотирьох автомобілів) частки, яка може належати ОСОБА_6 у спільній сумісній власності, рішення слідчого судді про арешт такого майна необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 22, 26, 115, 117, 131-132, 170-173, 370, 376, 395, 404, 405, 407, 418, 422, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 травня 2024 року скасувати в частині накладення арешту на 1/2 частку:

(1) земельної ділянки з кадастровим номером 6121682700:01:001:0341 площею 1,5327 га, розташованої на території Котівської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1330137861216;

(2) земельної ділянки з кадастровим номером 6121685400:01:001:0367 площею 0,9323 га, розташованої на території Оришківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 738251561216;

(3) земельної ділянки з кадастровим номером 6121685400:01:001:0795 площею 0,808 га, розташованої на території Оришківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 738209261216;

(4) автомобіля марки LEXUS RX 200Т, д.н.з. НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), VIN код НОМЕР_5 ;

(5) автомобіля марки DAF CF 75.250, д.н.з. НОМЕР_6 , VIN код НОМЕР_7 ;

(6) автомобіля марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI, д.н.з. НОМЕР_8 , VIN код НОМЕР_9 ;

(7) автомобіля марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI, д.н.з. НОМЕР_10 , VIN код НОМЕР_11 .

У цій частині постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання про накладення арешту на зазначене майно, арешт якого скасовано, відмовити.

В іншій частині апеляційну скаргу представника залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 травня 2024 року - без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:ОСОБА_2 Судді:ОСОБА_3 ОСОБА_4