Рішення

від 12.08.2024 по справі 160/6043/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 рокуСправа №160/6043/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної установи «П`ятихатська виправна колонія №122» (52170, с. Красноіванівка, Кам`янський район, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 08733073) про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

05 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи «П`ятихатська виправна колонія №122», у якій просить:

- визнати незаконними дії уповноважених осіб Державної установи «П`ятихатська виправна колонія № 122», які перед обшуком: не оголосили підстави і порядок його проведення; не запропонували здати гроші, цінні папери і речі, а також продукти харчування та предмети, які заборонено використовувати в СІЗО; не оголосили права осіб, які підлягають обшуку або огляду, на оскарження дій персоналу СІЗО щодо виконання зазначених заходів; не забезпечили присутність перекладача на вірменську мову, якого потребував ОСОБА_1 ;

- визнати незаконною складену постанову від 04.04.2023 про передавання заборонених для зберігання речей та предметів у дохід держави та зобов`язати уповноважених осіб ДУ «П`ятихатська виправна колонія № 122» повернути ОСОБА_1 : Зарядний пристрій марки « Tornado», модель TD-16, білого кольору, Зарядний пристрій марки « makefuture», білого кольору, Powerbank Trust чорного кольору, 20 000 mAh, модель 600.3317, WiFi роутер, білого кольору з USB роз`ємом, бездротові навушники, білого кольору з футляром для зберігання «AirPods Pro», iPod, сірого кольору, модель А 2178, дротовиі навушники чорного кольору, з мікрофоном, USB кабель, сірого кольору, довжиною приблизно 1 м.( USB-A-mikroUSB), адаптер перехідний під карту пам`яті mikro-sol, USB кабель чорного кольору, довжиною приблизно 50 cm. (USB-A-mikroUSB), USB- магнітний кабель, чорно-білого кольору довжиною приблизно 50 cm. (USB-A nf Apple Lightning), USB кабель, чорно кольору довжиною приблизно 50 cm. (USB-A та mikro USB), USB кабель, чорно кольору довжиною приблизно 20 cm. (USB-A-Type-C) магнітного конектора, перехідника білого кольору, довжиною приблизно 15 см. (USB-A та mikro USB).

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що він відбував попереднє ув`язнення в Державній установі «П`ятихатська виправна колонія № 122». Відповідач порушив порядок проведення обшуку позивача, за результатами якого були вилучені предмети, які, в порушення норм законодавства, не передані (переказані) родичам або іншим особам. Також працівниками ДУ «П`ятихатська виправна колонія (№122) порушено право ОСОБА_1 користування рідною мовою, або іншою мовою, якою він володіє. Отже відповідачем порушено ряд процесуальних норм, а також незаконно складено постанову про передавання заборонених речей та предметів у дохід держави.

19 березня 2024 року суд залишив позовну заяву без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою від 25 березня 2024 року суд відкрив в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

10.04.2024 року через засобами поштового зв`язку від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому викладені заперечення проти задоволення позовних вимог, та зазначено, що відповідно до висновку по факту виявлення та вилучення 27.03.2023 року заборонених предметів в кількості 15 одиниць в камері тимчасового СІЗО, що належать ув`язненому ОСОБА_1 , 1980 року народження, №14 від 03.04.2023 року 27.03.2023 року о 08 годині 45 хвилин в камері дільниці тимчасового СІЗО, де тривалий час (з 25.07.2021 року) утримується один ув`язнений , а саме ув`язнений ОСОБА_1 , 1980 року, працівниками установи у присутності оперативних працівників відділу оперативно-розшукової роботи Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції за підозрою і зберіганні заборонених предметів та наявною оперативною інформацією було проведено позаплановий обшук вищевказаної дільниці.

В ході обшуку в присутності ув`язненого ОСОБА_1 в приміщенні камери дільниці тимчасового СІЗО було виявлено та вилучено: зарядний пристрій марки « Tomado», модель TD-16, білого кольору, зарядний пристрій марки « makefuture», білого кольору, Powerbank Trust чорного кольору, 20 000 mAh, модель 600.3317, WiFi роутер, білого кольору з USB роз`ємом, бездротові навушники, білого кольору з футляром для зберігання «AirPods Рго», iPod, сірого кольору, модель А 2178, дротові навушники чорного кольору, з мікрофоном, USB кабель, сірого кольору, довжиною приблизно 1 м. ( USB-A-mikroUSB), адаптер перехідний під карту пам`яті mikro-sol, USB кабель чорного кольору, довжиною приблизно 50 cм. (USB-A-mikroUSB), USB- магнітний кабель, чорно-білого кольору довжиною приблизно 50 cm. (USB-A nf Apple Lightning), USB кабель, чорно кольору довжиною приблизно 50 cм. (USB-A та mikro USB), USB кабель, чорно кольору довжиною приблизно 20 cм. (USB-A-Type-C) магнітного конектора, перехідника білого кольору, довжиною приблизно 15 cм. (USB-A та mikro USB).

Проведеною перевіркою встановлено, що можливим каналом надходження заборонених предметів, на територію установи, а саме в дільницю тимчасового СІЗО, до вищевказаного ув`язненого, є періодичні виїзди ув`язненого ОСОБА_1 плановими етапами на судові засідання в зв`язку з розглядом кримінального провадження Жовтневим судом м.Кривого Рогу (останні виїзди ув`язненого на судові засідання були 02.03.2023 року, 14.03.2023, 22.03.2023 року).

Факт вилучення заборонених для користування ув`язненими предметів підтверджується рапортами працівників установи, протоколом вилучення, відеоматеріалами та матеріалами перевірки.

Письмові пояснення по факту виявлення і вилучення заборонених предметів в камері дільниці тимчасового СІЗО позивач надати відмовився, про що було складено працівниками установи відповідний акт. Заборонені речі були опечатані та доставлені до чергової частини установи. Протокол вилучення позивач підписувати відмовився.

04.04.2023 року складено постанову начальника установи про передавання заборонених для зберігання речей та предметів в дохід держави, яку санкціоновано прокурором 10.04.2023 року.

Відповідач також вказує, що посилання позивачем у позовній заяві на неможливість бути належним чином проінформованим про підстави та порядок проведення обшуку у зв`язку з неможливістю користуватися рідною мовою або іншою мовою, якою він володіє, с безпідставними. Крім того, відповідачем обрано єдиний правомірний спосіб вирішення питання за фактом вилучення заборонених речей і предметів передача їх в дохід держави.

16.04.2024 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій підтримано позицію, викладену у позовній заяві.

19.04.2024 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у якій підтримано позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.

Ухвалоювід 04 червня 2024 року суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25 червня 2024 року о 11:00 год.

Чергове судове засідання призначене на 09 липня 2024 року о 11:00 год.

Ухвалою від 09 липня 2024 року суд закрив підготовче провадження в адміністративній справі № 160/6043/24 та розпочав розгляд справи по суті. Розгляд справи по суті призначено на 01 серпня 2024 року о 11:00.

Чергове судове засідання призначено на 08 серпня 2024 року о 11:10 год.

Представник позивача, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, заявивши клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, заявивши клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до частин 1, 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного, суд розглянув справу в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 відбував попереднє ув`язнення в Державній установі «П`ятихатська виправна колонія (№ 122)».

Відповідно до протоколу вилучення від 27.03.2023 року працівниками Державної установи «П`ятихатська виправна колонія № 122» було виявлено та вилучено в ув`язненого ОСОБА_1 зарядний пристрій марки «Tornado» модель TD-16 білого кольору, зарядний пристрій марки «makefuture» білого кольору, Powerbank Trust чорного кольору 20000 mAh модель 600.3317, WiFi роутер білого кольору з USB роз`ємом, бездротові наушники білого кольору з футляром для зберігання «AirPodsPro», iPod сірого кольору модель А 2178, дротові наушники чорного кольору з мікрофоном, USB кабель сірого кольору довжиною приблизно 1 м. (USB-A-microUSB), адаптер (перехідний) під карту пам`яті micro-sol, USB кабель чорного кольору довжиною приблизно 50 см, (USB-A-microUSB), USB-магнітний кабель чорно-білого кольору довжиною приблизно 50 см. (USB-A та Appie Lightning), USB кабель чорного кольору довжиною приблизно 50 см. (USB-A-microUSB), USB кабель чорного кольору довжиною приблизно 20 см. (USB-A-Tepe-C), магнітний коннектор, перехідник білого кольору довжиною приблизно 15 см. (USB-A-microUSB).

Згідно із висновком від 03.04.2023 року № 14 по факту виявлення та вилучення 27.03.2023 року заборонених предметів в кількості 15 одиниць в камері тимчасового СІЗО, що належать ув`язненому ОСОБА_1 , 1980 року народження, складеним Державною установою «П`ятихатська виправна колонія №122», 27.03.2023 року о 08 годині 45 хвилин в камері дільниці тимчасового СІЗО, де тривалий час (з 25.07.2021 року) утримується один ув`язнений , а саме ув`язнений ОСОБА_1 , 1980 року, працівниками установи у присутності оперативних працівників відділу оперативно-розшукової роботи Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції, за підозрою і зберіганні заборонених предметів та наявною оперативною інформацією, було проведено позаплановий обшук вищевказаної дільниці.

В ході обшуку в присутності ув`язненого ОСОБА_1 в приміщенні камери дільниці тимчасового СІЗО було виявлено та вилучено: зарядний пристрій марки « Tomado», модель TD-16, білого кольору, Зарядний пристрій марки « makefuture», білого кольору, з

Powerbank Trust чорного кольору, 20 000 mAh, модель 600.3317, WiFi роутер, білого кольору з USB роз`ємом, бездротові навушники, білого кольору з футляром для зберігання «AirPods Рго», iPod, сірого кольору, модель А 2178, дротові навушники чорного кольору, з мікрофоном, USB кабель, сірого кольору, довжиною приблизно 1 м.( USB-A-mikroUSB), адаптер перехідний під карту пам`яті mikro-sol, USB кабель чорного кольору, довжиною приблизно 50 cм. (USB-A-mikroUSB), USB- магнітний кабель, чорно-білого кольору довжиною приблизно 50 cм. (USB-A nf Apple Lightning), USB кабель, чорно кольору довжиною приблизно 50 cм. (USB-A та mikro USB), USB кабель, чорно кольору довжиною приблизно 20 cm. (USB-A-Type-C) магнітного конектора, перехідника білого кольору, довжиною приблизно 15 см. (USB-A та mikro USB).

Проведеною перевіркою встановлено, що можливим каналом надходження заборонених предметів, на територію установи, а саме в дільницю тимчасового СІЗО, до вищевказаного ув`язненого, є періодичні виїзди ув`язненого ОСОБА_1 плановими етапами на судові засідання в зв`язку з розглядом кримінального провадження Жовтневим судом м.Кривого Рогу (останні виїзди ув`язненого на судові засідання були 02.03.2023 року, 14.03.2023, 22.03.2023 року).

Факт вилучення заборонених для користування ув`язненими предметів підтверджується рапортами працівників установи, протоколом вилучення, відеоматеріалами та матеріалами перевірки.

Письмові пояснення по факту виявлення і вилучення заборонених предметів в камері дільниці тимчасового СІЗО позивач надати відмовився, про що було складено працівниками установи відповідний акт від 27.03.2023 року.

Заборонені речі були опечатані та доставлені до чергової частини установи. Протокол вилучення від 27.03.2023 року позивач підписувати відмовився, про що зазначено у даному протоколі.

04.04.2023 року начальником Державної установи «П`ятихатська виправна колонія №122» складено постанову про передавання заборонених для зберігання речей та предметів в дохід держави, яку санкціоновано прокурором П`ятихатського відділу Жовтоводської окружної прокуратури 10.04.2023 року.

В.о. начальника державної установи «П`ятихатська виправна колонія № 122» було направлено до П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області клопотання про вирішення питання за фактом вилучених заборонених предметів в ув`язненого ОСОБА_1 .

Ухвалою слідчого судді П`ятихатського районного суду від 18.05.2023 року справі №190/931/23 відмовлено у задоволенні клопотання в.о. начальника державної установи «П`ятихатська виправна колонія №122» про вирішення питання за фактом вилучених заборонених предметів в ув`язненого ОСОБА_1 .

У цій ухвалі зазначено, що вирішення питання щодо передання вилученого в ході обшуку ув`язненого ОСОБА_1 покладено саме на начальника слідчого ізолятора, шляхом винесення відповідної постанови, яка санкціонується прокурором.

31.05.2023 року за № 122/8-1540 постанову постанову від 04.04.2023 року про передавання заборонених для зберігання речей та предметів в дохід держави, яка санкціонована прокурором П`ятихатського відділу Жовтоводської окружної прокуратури 10.04.2023 року, направлено на виконання до Жовтоводсько-П`ятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

27.06.2023 року відповідачем від Жовтоводсько-П`ятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) отримано повідомлення від 16.06.2023 №23220 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, в якому зазначено, що постанова не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби відповідно до п.9 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».

ОСОБА_1 через свого захисника ОСОБА_2 звернувся до П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області із скаргою на дії уповноважених осіб ДУ «П`ятихатська виправна колонія (№122.)

Ухвалою П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 20.09.2023 суд передав скаргу захисника Борисова Максима Петровича в інтересах ОСОБА_1 на дії уповноважених осіб Державної установи «П`ятихатська виправна колонія № 122» за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 суд залишив без руху скаргу ОСОБА_1 у зв`язку із недотриманням вимог ст. 160, 161 КАС України та надав десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 суд повернув заявнику Скаргу ОСОБА_1 на дії уповноважених осіб ДУ "П`ятихатська виправна колонія (№122)".

Вважаючи незаконними дії відповідача щодо проведення обшуку та вилучення речей, а також протиправною постанову про передачу заборонених для зберігання предметів у дохід держави, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбаченихКримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Порядок попереднього ув`язнення визначається цим Законом таКримінальним процесуальним кодексом України (ч. 2 ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення»).

Тримання осіб, взятих під варту, відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержанняКонституції України, вимогЗагальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув`язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність (ч. 3 ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення»).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про попереднє ув`язнення» метою попереднього ув`язнення є запобігання можливому ухиленню особи, взятої під варту, від органів досудового розслідування та суду, перешкоджанню кримінальному провадженню або зайняттю злочинною діяльністю, а також забезпечення виконання вироку та видачі особи (екстрадиції) або її транзитного перевезення.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про попереднє ув`язнення» підставою для попереднього ув`язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно доКримінальногоіКримінального процесуальногокодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбаченихстаттею 615Кримінального процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про попереднє ув`язнення» встановлено, що установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.

Забезпечення порядку тримання під вартою осіб у місцях попереднього ув`язнення покладається на адміністрацію місць попереднього ув`язнення, яка діє відповідно до цього Закону та інших актів законодавства (ст. 5 Закону України «Про попереднє ув`язнення»).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про попереднє ув`язнення» особи, які перебувають у місцях попереднього ув`язнення, мають обов`язки і права, встановлені законодавством для громадян України, з обмеженнями, що передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Правове становище іноземних громадян і осіб без громадянства, які перебувають у місцях попереднього ув`язнення, визначається законодавством України, що передбачає права і обов`язки цих осіб під час перебування їх на території України, з обмеженнями, які встановлені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 2 ст. 6 Закону України «Про попереднє ув`язнення»).

Згідно із частинами 1, 2 ст. 7 Закону України «Про попереднє ув`язнення» режим у місцях попереднього ув`язнення, тобто порядок і умови тримання осіб, взятих під варту, та нагляду за ними з метою забезпечення попереднього ув`язнення, встановлюється цим Законом та іншими нормативними актами.

Основними вимогами режиму в місцях попереднього ув`язнення є ізоляція осіб, взятих під варту, постійний нагляд за ними і роздільне тримання їх у порядку, передбаченомустаттею 8цього Закону.

Відповідно до абз. 2, 7, 8, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про попереднє ув`язнення» особи, взяті під варту, мають право:

на захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або взяття під варту, а також на повідомлення під час взяття під варту підстав та мотивів взяття під варту, оскаржувати їх у суді, отримати в друкованому вигляді роз`яснення положеньстатей 28,29,55,56,59,62та63Конституції України, цієї статті та інших прав затриманих або взятих під варту, встановлених законом, у тому числі права здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або арешту (взяття під варту) особи, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника;

користуватися власним одягом і взуттям, мати при собі документи і записи, що стосуються кримінального провадження;

користуватися телевізорами, одержаними від родичів або інших осіб, настільними іграми, газетами і книгами з бібліотеки місця попереднього ув`язнення та придбаними через торговельну мережу;

Згідно із ч. 4 ст. 9 Закону України «Про попереднє ув`язнення» осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, в разі обрання щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв`язку з іншим кримінальним провадженням або в разі прийняття рішення про тимчасову видачу іншій державі, тримають відповідно до правил, установлених цим Законом. Одержання цими особами посилок і передач, а так само купівля ними продуктів харчування і предметів першої необхідності здійснюються в порядку, встановленомуКримінально-виконавчим кодексом Українидля рівня безпеки виправної колонії, призначеного їм центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.

Статтею 10 Закону України «Про попереднє ув`язнення» особи, взяті під варту, зобов`язані:

додержувати порядку, встановленого в місцях попереднього ув`язнення, і виконувати законні вимоги адміністрації;

дотримувати санітарно-гігієнічних правил, мати охайний зовнішній вигляд, постійно підтримувати чистоту в камері;

бути ввічливими до працівників місця попереднього ув`язнення, а також поміж собою; не вступати в суперечки з представниками адміністрації, не принижувати їх гідність, не протидіяти виконанню ними своїх обов`язків;

бережливо ставитися до інвентаря, обладнання та іншого майна місця попереднього ув`язнення.

Щодо твердження позивача про ненадання перекладача під час проведення обшуку, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 42 Кримінального процесуального кодексу України підозрюваний, обвинувачений має право користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.

Згідно із частинами 1 3 статті 29 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.

Особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

Слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Суд зауважує, що кримінальним процесуальним законом не регламентовано самого порядку залучення перекладача, зокрема, не встановлено й безумовного обов`язку слідчого судді, суду, прокурора, слідчого самостійно (за відсутності відповідного клопотання з боку учасника провадження) залучати перекладача.

Таким чином, кримінально-процесуальним законодавством визначено коло осіб, які зобов`язані забезпечити можливість підозрюваному, обвинуваченому користуватися послугами перекладача.

З наведеного вище можна зробити висновок, що відповідно до норм Кримінального процесуального кодексу України вирішення питання щодо реалізації права підозрюваного, обвинуваченого користуватися послугами перекладача не належить до компетенції установи попереднього ув`язнення. Не визначені такі повноваження й іншими актами законодавства, що регламентують порядок тримання особи під вартою.

Як видно з матеріалів справи, позивач є громадянином України, що підтверджується його паспортом серії НОМЕР_1 , виданим 16 листопада 2004 року Куйбишевським РВ УМВС України в Запорізькій області.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» кожний громадянин України зобов`язаний володіти державною мовою.

Згідно із рішенням Конституційного суду України від 14.07.2021 р. у справі № 1-179/2019(4094/19) у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" володіти українською мовою як мовою свого громадянства - обов`язок кожного громадянина України. При цьому кожен громадянин України є вільним у виборі мови або мов для приватного спілкування.

Крім того, як зазначив відповідач, перебуваючи під вартою в державній установі «П`ятихатська виправна колонія (№122)» з 23.02.2021 року по 05.04.2023 року позивач жодного разу не звертався до адміністрації установи зі скаргами на нерозуміння державної мови та надання йому перекладача, в тому числі і після вилучення в нього заборонених речей і предметів.

Таким чином, посилання позивачем у позовній заяві на неможливість бути належним чином проінформованим про підстави та порядок проведення обшуку у зв`язку з неможливістю користуватися рідною мовою або іншою мовою, якою він володіє, є безпідставними.

Щодо передання вилучених в позивача заборонених для зберігання речей і предметів родичам або іншим особам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 1, 2 глави 6 розділу IV гроші, вилучені в ув`язнених або засуджених під час приймання до СІЗО, зараховуються на їх особові рахунки, а цінні речі і предмети здаються на склад для зберігання.

Вилучені або прийняті на зберігання від ув`язнених чи засуджених гроші, цінності, особисті речі, предмети за їх письмовою згодою (заявою) можуть бути передані (переказані) родичам або іншим особам.

Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про попереднє ув`язнення» передбачено, що вилучені у осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, при доставленні в місця попереднього ув`язнення гроші зараховуються на їх особові рахунки, а цінні речі і предмети здаються на зберігання; гроші та цінні речі, одержані шляхом обману під час перебування в місцях попереднього ув`язнення або джерело одержання яких не встановлено, передаються в доход держави за мотивованою постановою начальника установи для попереднього ув`язнення, санкціонованою прокурором, копія якої приєднується до особової справи особи, яка тримається під вартою.

Отже в залежності від обставин вилучення заборонених речей і предметів законодавством визначені наступні варіанти:

- у випадку вилучення в ув`язнених при доставленні в місця попереднього ув`язнення цінних речей і предметів - вони здаються на зберігання і в подальшому за їх письмовою згодою (заявою) можуть бути передані родичам або іншим особам;

- у випадку вилучення цінних речей, одержаних шляхом обману під час перебування в місцях попереднього ув`язнення або джерело одержання яких не встановлено - вони передаються в доход держави.

Зважаючи на вказані обставини, відповідач обрав єдиний спосіб вирішення питання за фактом вилучення заборонених речей і предметів передача їх в дохід держави.

Таким чином, суд робить висновок, що відповідач правомірно виніс постанову від 04.04.2023 про передавання заборонених для зберігання речей та предметів у дохід держави.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України (п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, відповідно до положень ст. 139 КАС України судові витрати у справі не стягуються.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної установи «П`ятихатська виправна колонія №122» (52170, с. Красноіванівка, Кам`янський район, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 08733073) про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 27.08.2024 року.

Суддя С.В. Ніколайчук