Ухвала

від 26.08.2024 по справі 260/5467/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

26 серпня 2024 рокум. Ужгород№ 260/5467/24

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Дору Ю.Ю., вивчивши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до Державного реєстратора Тячівської міської ради Закарпатської області Лазар Діани Василівни, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного реєстратора Тячівської міської ради Закарпатської області Лазар Діани Василівни, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_1 , в якій просить: 1. Визнати неправомірними дії Державного реєстратора Тячівської міської ради Закарпатської області Лазар Діани Василівни з відмови в державній реєстрації права власності на нерухоме майно за TOB «Діджи Фінанс», а саме земельної ділянки з кадастровим номером 2121210100:00:010:0171, загальною площею 0,1000 га. яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 2. Зобов`язати Державного реєстратора Тячівської міської ради Закарпатської області Лазар Діану Василівну зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код за ЄДРПОУ: 42649746, 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га будинком з кадастровим номером 2121210100:00:010:0171; категорія земель: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пунктів 4, 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Пунктом першим частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 160 КАС України встановлено, що в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Згідно з пунктами 7, 9 частини першої статті 4 КАС України відповідач суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача; суб`єкт владних повноважень орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За змістом наведених приписів участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим і розглядати його за правилами адміністративної юрисдикції. Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід враховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Основними ознаками публічно-правових відносин є: обов`язкова участь у цих відносинах суб`єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб`єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов`язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.

Обов`язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про публічне право, тобто спору про права і обов`язки в публічних правовідносинах. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі.

Спірні правовідносини у цій справі виникли внаслідок відмови відповідача у державній реєстрації права власності на нерухоме майно.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що як вбачається з Іпотечного договору, предметом іпотеки був не лише житловий будинок, а й земельна ділянка, на якій він розташований, площею 0,1000 га, що належить ОСОБА_1 (надалі - Третя особа) за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі Іпотечного договору, державний реєстратор Тячівської міської ради Закарпатської області ОСОБА_2 здійснила технічну помилку, яка полягала в тому, що вона не відкрила розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки, у зв`язку з чим задоволення вимог Позивача в частині звернення стягнення на земельну ділянку, що була передана в іпотеку разом із житловим будинком за одним Іпотечним договором не відбулась, а залишилась у володінні Третьої особи і Позивач позбавлений правових підстав робити повторне стягнення за тим же самим Іпотечним договором, стягнення по якому вже було здійснено 19.10.2021 року.

Отже, позивач вважає, що державний реєстратор безпідставно відмовив позивачу у виправленні технічної помилки та реєстрації права власності на земельну ділянку, яка була ним допущена при реєстрації за позивачем права власності на житловий будинок, без державної реєстрації права власності на земельну ділянку, яка знаходиться під цим будинком, за одним і тим же Іпотечним договором, з одним і тим же Іпотекодавцем. В ст. 24 Закону №1952-ІУ не міститься такої підстави для відмови в виправленні технічної помилки при вчиненні реєстраційної дії як перебування земельної ділянки у власності іншої особи. У зв`язку з чим позивач вважає дії Відповідача неправомірними та такими, що порушують вимоги Закону №1952-ІУ.

Окрім того, слід відзначити, що житлова будівля або споруда не можуть бути відокремлені від земельної ділянки без їх пошкодження або істотного знецінення. Такі об`єкти є фактично складовою частиною земельної ділянки. Звертаючи стягнення на будинок, відповідно до вимог Закону «Про іпотеку» та застереження в Іпотечному договорі, Відповідач зобов`язаний був зареєструвати за Позивачем і право власності на земельну ділянку, яка також була предметом іпотеки за Іпотечним договором і на якій знаходиться будинок, право власності на який Відповідач зареєстрував за Позивачем.

Зміст позовної заяви вказує на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулося до суду щодо захисту майнових прав, які, на його думку, порушені внаслідок відмови відповідача у державній реєстрації права власності на нерухоме майно, яке, як вважає позивач, належить йому.

Таким чином, звідси слідує, що існує спір про право у сфері приватноправових відносин.

При вирішенні питання щодо компетенції суду слід врахувати критерій суб`єктного складу спірних правовідносин, одним з яких є участь суб`єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, із яких виник спір, і кінцеву мету пред`явлення позову.

Статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Аналогічно, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: … вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Аналізуючи викладені правові норми у сукупності із установленими обставинами справи, суд приходить до висновку, що спори, що виникають у зв`язку із реєстрацією майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, має розглядатись в порядку цивільного або господарського судочинства (в залежності від порядку цивільного або господарського судочинства, так як такі спори за своїм характером є приватноправовими).

Зважаючи на те, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи з приводу захисту майнових прав позивача, стосуються зокрема і права третьої особи на спірний об`єкт нерухомого майна, а отже, існує спір про право, то це виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства та такий спір має вирішуватися судами за правилами цивільного або господарського судочинства.

Суд зазначає, що однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 817/986/17, постанові від 19 лютого 2020 року в справі №640/109/19, ухвалі від 18 серпня 2021 року у справі № 420/6319/21, постанові від 21.12.2022 по справі №914/2350/18.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, враховуючи визначені позивачем у позовній заяві позовні вимоги, слід дійти висновку, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Такий спір є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно із частиною п`ятою статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись пунктом 1 частини першої, частинами п`ятою, шостою статті 170, статтями 248, 256, 295 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до Державного реєстратора Тячівської міської ради Закарпатської області Лазар Діани Василівни, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Роз`яснити позивачу, що спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства, а також, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тим самим предметом і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання суддею шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ю.Ю.Дору