Рішення

від 27.08.2024 по справі 420/13260/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/13260/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №155850004528 від 24.10.2023 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно ч. ч. 2, 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» з 18.10.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13.09.2023 року позивачу була встановлена 2 група інвалідності безстроково.

18.10.2023 року позивач звернувся із заявою про призначення пенсії по інвалідності у відповідності до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №155850004528 від 24.10.2023 року позивачу відмовлено у призначені пенсії у зв`язку з тим, що на дату встановлення інвалідності він не працював на посаді прокурора.

Позивач зазначає, що на день подання ним заяви про призначення пенсії, його стаж роботи, який надає право на призначення пенсії згідно ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» становив 10 років 7 місяців 7 днів (період роботи з 01.07.2005 року по 08.02.2016 року).

Відповідно до ч. 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», прокурорам визнаним особами з інвалідністю І або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

Позивач вважає, що оскільки йому була встановлена друга група інвалідності безстроково, а також враховуючи наявність в нього стажу роботи в органах прокуратури більше 10 років, він має право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до ч.ч. 2, 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином, на думку позивача, Головне управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області помилково тлумачить ч. 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» та, відповідно, неправомірно висуває вимогу про обов`язкове встановлення інвалідності прокурору саме під час його роботи в органах прокуратури.

З огляду на викладене, позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №155850004528 від 24.10.2023 року незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою від 02.05.2024 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/13260/24 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та виклику сторін.

14.05.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою від 18.10.2023 про призначення пенсії по інвалідності згідно Закону України Про прокуратуру № 1697-VII від 14.10.2014 (далі - Закон України № 1697). Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Відповідно до частини 9 статті 86 Закону України № 1697 прокурорам, визнаним особами з інвалідністю 1 або 2 групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років. Тобто з аналізу вищенаведеної норми права вбачається, що пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою статті 86 Закону України № 1697, може бути призначена особі, яка безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працює в органах прокуратури. Як вбачається з матеріалів електронної пенсійної справи позивача, зокрема, з трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.07.2005 року та відомостей з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, на момент встановлення інвалідності (на 13.09.2023 року) позивач працював у Фермерському Господарстві Колос-2006 ЄРДПОУ 33171536, а не займав посаду прокурора в органах прокуратури, тому право на призначення пенсії по інвалідності згідно із статтею 86 Закону України №1697 відсутнє. Відтак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за результатом розгляду заяви про призначення пенсії по інвалідності від 18.10.2023 року було прийнято рішення № 155850004528 від 24.10.2023 року про відмову в призначенні пенсії за частиною 9 статті 86 Закону України № 1697, оскільки заявник станом на дату встановлення інвалідності (на 13.09.2023 року) не займає посаду прокурора. За результатом розгляду заяви від 18.10.2023 року позивачу було призначено пенсію по інвалідності 2 групи внаслідок загального захворювання згідно із статтею 32 Закону України № 1058 з дати встановлення інвалідності, тобто з 13.09.2023 року.

Ухвалою від 27.08.2024 року відмовлено у клопотанні Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про залучення другого відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 , останній в період з 01.07.2005 року по 08.02.2016 року працював в органах прокуратури, а з 04.03.20216 року працює в фермерському господарстві «Колос-2006».

13.09.2023 року ОСОБА_1 була встановлена друга група інвалідності безстроково, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №50022460 від 13.09.2023 року.

18.10.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, із заявою про призначення пенсії по інвалідності на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №155850004528 від 24.10.2023 року позивачу відмовлено у призначені пенсії по інвалідності відповідно до ч. 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», оскільки на дату встановлення інвалідності він не працював на посаді прокурора.

На підставі заяви від 18.10.2023 року позивачу з 13.09.2023 року було призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вважаючи протиправною відмову у призначені пенсії по інвалідності відповідно до ч. 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14.10.2014 (далі і вище - Закон № 1697-VІІ).

Так, пенсійне забезпечення працівників прокуратури також врегульоване нормами статті 86 Закону № 1697-VІІ.

Як передбачено частиною 9 статті 86 Закону № 1697-VІІ прокурорам, визнаним особами з інвалідністю I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

Частиною 6 статті 86 Закону № 1697-VІІ встановлено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, зокрема, час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів.

Відповідно до частини 2 статті 86 Закону № 1697-VІІ пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Таким чином, на підставі аналізу наведених правових норм слід дійти висновку, що пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною 2 статті 86 Закону № 1697-VІІ, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, призначається виключно прокурорам, визнаними особами з інвалідністю І чи ІІ групи під час проходження служби у органах прокуратури.

Як випливає з матеріалів справи, згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №50022460 від 13.09.2023 року позивач безстроково визнаний інвалідом другої групи (загальне захворювання), пенсія по інвалідності призначена з 13.09.2023 року на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

Тобто позивач визнаний інвалідом з 13.09.2023 року (після звільнення з органів прокуратури) та пенсія після звільнення призначена на загальних підставах.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги частини 9 статті 86 Закону № 1697-VІІ щодо призначення пенсії позивачу по інвалідності не можуть бути до нього застосовані.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23.05.2023 у справі №140/17607/20, яка відповідно до положень статті 242 КАС України є обов`язковою для врахування судами під час розгляду справі у подібних правовідносинах

З урахуванням позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду у справі №140/17607/20 від 23.05.2023, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №155850004528 від 24.10.2023 року та похідні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно ч. ч. 2, 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» з 18.10.2023 року, задоволенню не підлягають.

Стосовно посилань позивача на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 686/17309/17 та в постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі №420/10185/20, суд зазначає, що відповідно до положень КАС України, під час вирішення спорів суди мають застосовувати, саме останню практику Верховного Суду, викладену за результатом розгляду справ за подібних правовідносин.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги не належать до задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Надії Алексєєнко, 106, м. Дніпро, 49008, код ЄДРПОУ: 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №155850004528 від 24.10.2023року; зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно ч. ч. 2, 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» з 18.10.2023 року відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.08.2024 року.

Суддя Г. В. Лебедєва