Рішення

від 27.08.2024 по справі 580/5008/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 року справа № 580/5008/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А. В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

20.05.2024 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 19.02.2024 № 0003954-2408-2309-UA71080270000076233, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік в сумі 248 589,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 19.02.2024 № 0003955-2408-2309-UA71080270000076233, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік в сумі 269 304,75 грн.

Обгрунтовуючи позовну заяву, позивач вказав, що частина єдиного майнового комплексу ПАТ «Мліївський завод технологічного обладнання», а саме: інженерно-лабораторний корпус з підвалом, площею 1306,8 кв. м; склад ширпотребу, площею 761,0 кв. м; склад матеріальний, площею 855,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у власності позивача та є будівлями промисловості, а тому не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2. пункту 266.2. статті 266 Податкового кодексу України. Крім того, зазначене нерухоме майно не передано в оренду, лізинг, позичку. За таких обставин спірні податкові повідомлення - рішення є необґрунтованим та підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечив. У відзиві на позовну заяву, наданому до суду 14.06.2024, зазначив, що позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб за податкові (звітні) періоди 2021, 2022 роки. ОСОБА_1 на підставі п.п. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України звернувся до ГУ ДПС в Черкаській області з письмовою заявою від 21.03.2024 № 13281/6 для проведення звірки даних щодо нарахування податку на об`єкт нежитлової нерухомості: будівлі промисловості та склади, розташовані за адресою: Черкаська область, с. Мліїв, вул. Данила Кушніра, 97, інформуючи про передачу цього об`єкта в статутний капітал ТОВ «Благо-Гарант-Плюс» (ЄДРПОУ 42305457), засновником та керівником якого він є. Крім того, ОСОБА_1 30.04.2024 надано статут ТОВ «Благо-Гарант-Плюс», а 31.05.2024 договір про закріплення майна на праві господарського відання від 20.02.2019. У розділі «Відомості про об`єкти оподаткування» реєстраційних даних ІКС «Податковий блок» по ТОВ «Благо-Гарант-Плюс» наявна інформація про об`єкт: склад матеріальний та цех, розташовані за адресою: Черкаська область, с. Мліїв, вул. Данила Кушніра, 97. Основний вид діяльності ТОВ «Благо-Гарант-Плюс» - 22.21 «Виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас». Інші види діяльності: 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт», 22.73 «Виробництво будівельних виробів із пластмас», 46.76. «Оптова торгівля іншими проміжними продуктами», 19.20 «Виробництво продуктів нафтоперероблення», 47.78 «Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах», 22.22 «Виробництво тари з пластмас». Кількість працюючих згідно поданих податкових розрахунків сум доходу, нарахованого на користь платників податків ТОВ «Благо-Гарант-Плюс» - у 2021 році 3 особи, у 2022 році 3 особи, у 2023 році 2 особи (в т.ч. керівник ОСОБА_1 ). Податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ТОВ «Благо-Гарант-Плюс» за період з 2019 по 2024 рр. в інформаційній системі «Податковий блок» не відображені. Згідно витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи щодо передачі будівель промисловості та складів (єдиного майнового комплексу) за адресою: с. Мліїв, вулиця Данила Кушніра, буд. 97 громадянином ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ «Благо-Гарант-Плюс» відсутні. Відповідно здійснення діяльності ТОВ «Благо-Гарант-Плюс» на даному об`єкті не підтверджується. Тому, згідно з проведеною звіркою ГУ ДПС винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. З указаний підстав просив відмовити у задоволенні позову.

З`ясувавши доводи сторін, викладені у заявах по суті, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив такі фактичні обставини.

Позивач ОСОБА_1 є власником 11/50 частини єдиного майнового комплексу ПАТ «Мліївський завод технологічного обладнання» (код ЄДРПОУ 00238687), зокрема: інженерно-лабораторний корпус з підвалом, площею 1306,8 кв. м; склад ширпотребу, площею 761,0 кв. м; склад матеріальний, площею 855,6 кв. м, які були придбані у ПАТ «Мліївський завод технологічного обладнання» згідно з договором купівлі-продажу частини комплексу від 10.03.2017 та в ОСОБА_2 згідно з договором купівлі-продажу частини комплексу від 25.10.2017.

Відповідно до листа виконавчого комітету Мліївської сільської ради від 05.01.2024 № 26/02-27 в переліку платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами до бюджету Мліївської сільської територіальної громади відсутні фізичні особи, які є співвласниками єдиного майнового комплексу будівель і споруд колишнього ПАТ «Мліївський завод технологічного обладнання» загальною площею 12555 кв. м, що розташований у АДРЕСА_1 , і складається з перелічених у листі будівель та споруд. Одним із співвласником комплексу є ОСОБА_1

19.02.2024 Головне управління ДПС у Черкаській області винесло податкові повідомлення-рішення:

№ 0003954-2408-2309-UA71080270000076233, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік в сумі 248 589,00 грн, об`єкт оподаткування будівлі промисловості та склади, розмір частки у праві спільної власності 2762,10 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

№ 0003955-2408-2309-UA71080270000076233, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік в сумі 269 304,75 грн, об`єкт оподаткування будівлі промисловості та склади, розмір частки у праві спільної власності 2762,10 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погодившись із такими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим у справі фактичним обставинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України).

Відповідно статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно з ст. 10 ПК України до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок. Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки запроваджено Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, який набув чинності з 01.01.2015.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено статтею 266 ПК України.

За змістом підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Суть цього публічно-правового спору зводиться до перевірки доводів позивача про те, що належне йому на праві власності майно відповідає ознакам вимоги пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, а отже має право на податкову пільгу та звільняється від обов`язку щодо нарахування та сплати ПНМ.

Так, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 на праві власності належить частина єдиного майнового комплексу ПАТ «Мліївський завод технологічного обладнання», зокрема: інженерно-лабораторний корпус з підвалом, площею 1306,8 кв. м; склад ширпотребу, площею 761,0 кв. м; склад матеріальний, площею 855,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. (підпункт 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України)

У спірних правовідносинах предметом розгляду є правомірність винесення Головним управлінням ДПС у Черкаській області податкового повідомлення-рішення від 19.02.2024 № 0003954-2408-2309-UA71080270000076233, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік в сумі 248 589,00 грн, та податкового повідомлення-рішення від 19.02.2024 № 0003955-2408-2309-UA71080270000076233, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік в сумі 269 304,75 грн.

Згідно з частиною першою підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Позивач вважає, що належне йому на праві власності майно відповідає ознакам вимоги пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, має право на податкову пільгу та звільняється від обов`язку щодо нарахування та сплати такого податку.

Так, відповідно до пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, чинній на час прийняття спірних рішень контролюючим органом) не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Згідно із Державним класифікатором будівель і споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507, до будівель промисловості належать будівлі класу 1251 "Будівлі промисловості".

Цей клас включає:

криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням;

1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості",

1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії",

1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості",

1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості",

1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості",

1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості",

1251.7 "Будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості",

1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості",

1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Слід зазначити, що ОСОБА_1 не надав суду доказів здійснення господарської діяльності як суб`єкта господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, як визначено вимогами пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Тобто, позивач не здійснює господарської діяльності як суб`єкт господарювання у розумінні вимог податкового законодавства, оскільки ним не було надано відповідних доказів на підтвердження зворотного.

При цьому, з відзиву на позовну заяву вбачається, що позивач передав об`єкт нежитлової нерухомості: будівлі промисловості та склади, розташовані за адресою: Черкаська область, с. Мліїв, вул. Данила Кушніра, 97, в статутний капітал ТОВ «Благо-Гарант-Плюс» (ЄДРПОУ 42305457), засновником та керівником якого є позивач, на підтвердження чого ОСОБА_1 надав контролюючому органу статут ТОВ «Благо-Гарант-Плюс» та договір про закріплення майна на праві господарського відання від 20.02.2019.

У розділі «Відомості про об`єкти оподаткування» реєстраційних даних ІКС «Податковий блок» по ТОВ «Благо-Гарант-Плюс» наявна інформація про об`єкт: склад матеріальний та цех, розташовані за адресою: Черкаська область, с. Мліїв, вул. Данила Кушніра, 97.

Основний вид діяльності ТОВ «Благо-Гарант-Плюс» - 22.21 «Виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас». Інші види діяльності: 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт», 22.73 «Виробництво будівельних виробів із пластмас», 46.76. «Оптова торгівля іншими проміжними продуктами», 19.20 «Виробництво продуктів нафтоперероблення», 47.78 «Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах», 22.22 «Виробництво тари з пластмас».

Кількість працюючих згідно поданих податкових розрахунків сум доходу, нарахованого на користь платників податків ТОВ «Благо-Гарант-Плюс» - у 2021 році 3 особи, у 2022 році 3 особи, у 2023 році - 2 особи (в т. ч. керівник ОСОБА_1 ).

Податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ТОВ «Благо-Гарант-Плюс» за період з 2019 по 2024 рр. в інформаційній системі «Податковий блок» не відображені.

Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи щодо передачі будівель промисловості та складів (єдиного майнового комплексу) за адресою: с. Мліїв, вулиця Данила Кушніра, будинок 97 громадянином ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ «Благо-Гарант-Плюс» відсутні.

Враховуючи зазначене, здійснення діяльності ТОВ «Благо-Гарант-Плюс» на зазначеному об`єкті не підтверджується.

Таким чином, позивач, наполягаючи на наявності у нього пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не підтвердив факту безпосереднього використання ним зазначених вище об`єктів нерухомості у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).

Виходячи із системного тлумачення норм ПК України, необхідно вказати, що законодавець у кожному буквеному пункті (від "а" до "л") передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Крім того, застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм "будівлі промисловості", лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, в яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду від 11.05.2023 у справі № 440/359/20 та відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховується судом.

За таких встановлених обставин, що ОСОБА_1 не здійснює господарської діяльності як суб`єкт господарювання, а належні йому на праві власності будівлі, що становлять об`єкт оподаткування передав у користування іншому суб`єкту господарювання, суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Таким чином суд вважає, що Головним управлінням ДПС у Черкаській області правомірно винесено податкові повідомлення-рішення від 19.02.2024 № 0003954-2408-2309-UA71080270000076233 та № 0003955-2408-2309-UA71080270000076233.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У контексті зазначених положень КАС України, суд звертає увагу позивача на те, що закріплені у частині другій статті 77 КАС України норми права щодо обов`язку суб`єкта владних повноважень доведення правомірності прийняття оспорюваного рішення не звільняє позивача від обов`язку доведення заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Суд вважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виконав та довів правомірність та законність його рішень, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.

Суддя Алла РУДЕНКО