Рішення

від 27.08.2024 по справі 600/1881/24-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 р. м. Чернівці Справа №600/1881/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Буженко Юрій Сергійович до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (відповідач - 1), з такими позовними вимогами:

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, які полягають у незвільненні ОСОБА_1 з військової служби;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України звільнити ОСОБА_1 з військової служби;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем 22.03.2024 подано до відповідача рапорт на звільнення з військової служби на підставі абз. 3 пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за своєю хворою матір`ю, що підтверджується медичним висновком. Проте, відповідачем відмовлено у задоволені такого, оскільки відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби. З вказаними відповідача позивач не погоджується, вважає, що ним надано до рапорту всі необхідні документи, які підтверджують та надають йому право на звільнення з військової служби.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 01.05.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із позовними вимогами позивача, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначав, що надані позивачем до рапорту документи не можуть бути взяті до уваги, в силу вимог абзацу 6 Постанови Кабінету Міністрів України №413 від 21.06.2013, згідно яких необхідність постійного стороннього догляду за хворою матір`ю, має бути підтверджена відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років.

Вказував, що надані солдатом ОСОБА_1 заключення ЛКК КНП "Скала-подільське територіальне медичне об`єднання" №39 від 20.02.2024 та №36 від 20.02.2024 не відповідають встановленій законодавством України формі медичного висновку лікарсько-консультативної комісії №080-4/о, яка передбачена п.1 ч. 1 наказу МОЗ України "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я" від 09.03.2021 №407, а тому відсутні правові підстави для звільнення з військової служби солдата ОСОБА_2 , які передбачені абз. 3 пп. "г! п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідач посилався на те, що позивачем до рапорту на звільнення не надано висновку форми №08-4/о, який видається у випадках наявності у особи порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

Разом з цим, відповідач вказував, що рапорт позивача складений у порушення вимог пунктів 233-235 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, без дотримання обов`язкових вимог, а саме у рапорті не зазначено думки військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України (Національної гвардії України) за відповідною військово-обліковою спеціальністю, не зазначено думки військовослужбовця щодо його бажання (небажання) пройти обстеження військово-лікарською комісією при звільненні з військової служби, а також періоди проходження військової служби до призову на військову службу по мобілізації під час дії воєнного стану, якщо такі мали місце (або не проходження), що також є перешкодою для задоволення рапорту від 22.03.2024 із клопотанням про звільнення з військової служби.

Не погоджуючись з відзивом на позовну заяву, позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому вказував, що посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України №413 від 21.06.201 вважає безпідставним, оскільки з системного аналізу аб. 3 п.п. "г" п.2 ч. 4 ст. 26 Закон України "Про військовий обов`язок та військову службу" можна зробити висновок, що положення даного абзацу не містить застережень щодо того, що постійний догляд за хворими батьками має бути підтверджений тільки висновком медико-соціальної експертної комісії. У вказаній нормі застосований диференційований підхід з приводу підтвердження постійного догляду, який втілюється в існуванні двох видах медичних документацій: або висновок ЛКК або висновок МСЕК, які за своєю значимістю мають однакову юридичну силу та доказову базу.

Зауважую, що для військовослужбовців, які проходять військову службу, Закон України "Про військовий обов`язок та військову службу" є спеціальним Законом для військовослужбовців, тобто адресований чітко окресленому колу суб`єктів, які мають особливий статус.

Позивач наголошував на тому, що дія норм постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 спрямована на їх застосування у мирний час. Уведення воєнного стану в державі передбачає наявність спеціальних правовідносин, які повинні бути врегулювані відповідними нормативно-правовими актами, враховуючи їх особливість, та характер застосування. Норми постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 не можуть бути пріоритетними по відношенню до норм Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", оскільки вони не містять в собі особливості їх застосування в умовах воєнного стану та не враховують його.

Стосовно посилань відповідача на невідповідність наданих заключень ЛКК, зазначав, що надані заключення відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 14.01.1975, батьком позивача є ОСОБА_3 , а матір`ю є ОСОБА_4 (а.с. 16).

Відповідно до заключення ЛКК від 20.02.2024 №39 ОСОБА_4 (матір позивача), 1944 року народження, хвора невиліковно хвора та має порушення функції організму, має обмежену здатність до самообслуговування, потребує постійного стороннього догляду (діагноз: Онкологічне захворювання органів черевної порожнини ІХС Дифузний кардіосклероз Гіпертонічна хвороба 2 ст.) (а.с. 22).

Згідно висновку про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 20.02.2024, ОСОБА_4 рекомендовано соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Висновок надано для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги догляду на непрофесійній основі (а.с. 21).

Відповідно до заключення ЛКК від 20.02.2024 №36 ОСОБА_1 1975 року народження, не працює "по стану здоров`я може здійснювати догляд за родичем" (а.с. 23).

Відповідно до довідки про склад сім`ї, виданої Скала-Подільською сільською радою Чорткіського району тернопільської області від 26.02.2024 №12-11/116 позивач проживає з ОСОБА_5 (03.10.2001, дочка студент Львівського університету ім.І.Франка); ОСОБА_6 (15.09.2007, учениця ІНФОРМАЦІЯ_1 ); ОСОБА_4 (10.021944, пенсіонерка) (а.с. 24). Зазначене підтверджується і актом обстеження матеріально-побутових умов від 26.02.2024 №12-20/11 (а.с. 25).

Факт проживання позивача з його матір`ю, ОСОБА_4 , також підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов від 26.02.2024 №12-20/1 (а.с. 25).

22.03.2024 позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби у зв`язку із сімейними обставинами відповідно п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через такі сімейні обставини, як необхідність постійного догляду за свою матір`ю, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка згідно додатку до акту огляду лікарської-консультативної комісії №39 від 20.02.2024 Скала-Подільської лікарні має діагноз "Онкологічне захворювання органів черевної порожнини, ІХС, дифузний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба 2 ступеню". В рапорті позивачем повідомлено про те, що його матір за заключенням ЛКК невиліковно хвора та має порушення функцій організму, має обмежену здатність до самообслуговування та потребує постійного догляду, а тому не бажає проходити службу у Національній гвардії України.

До вказаного рапорту позивачем додано оригінали та належним чином завірені копії наступних документів: паспорт громадянина України НОМЕР_3 ОСОБА_4 ; паспорт громадянина України № НОМЕР_4 ОСОБА_1 ; картку платника податків № НОМЕР_5 ОСОБА_4 ; пенсійне посвідчення № НОМЕР_6 ОСОБА_4 ; заключення ЛКК №39 від 20.02.2024; заключення ЛКК №36 від 20.02.2024; висновок ЛКК №24; витяг з реєстру територіальної громади №2024/002042471 ОСОБА_1 ; акт обстеження житлово-побутових умов проживання виданий Скала- Подільською сільською радою № 12-20/11 від 26.02.2024; довідку про склад сім`ї, видану Скала-Подільською сільською радою №12-11/116 від 26.02.2024; свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 (а.с. 13).

За результатами розгляду вказаного рапорту, листом від 09.04.2024 №50/113/12-677 військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України повідомлено солдата ОСОБА_1 про те, що відсутні правові підстави для звільнення його з військової служби, надані позивачем до рапорту документи не можуть бути взяті до уваги, в силу вимог абзацу 6 Постанови Кабінету Міністрів України №413 від 21.06.2013, згідно яких необхідність постійного стороннього догляду за хворою матір`ю, має бути підтверджена відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років.

Вказував, що надані солдатом ОСОБА_1 заключення ЛКК КНП "Скала-подільське територіальне медичне об`єднання" №39 від 20.02.2024 та №36 від 20.02.2024 не відповідають встановленій законодавством України формі медичного висновку лікарсько-консультативної комісії №080-4/о, яка передбачена п.1 ч.1 наказу МОЗ України "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я" від 09.03.2021 №407, а тому відсутні правові підстави для звільнення з військової служби солдата ОСОБА_2 , які передбачені абз. 3 пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (а.с. 14-15).

Не погодившись з відмовою відповідача у його звільненні з військової служби, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав з даним позовом до суду.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст. 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Надалі, воєнний стан був неодноразово продовжений і Верховна Рада України щоразу їх затверджувала відповідними законами.

Указом Президента України № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Укази Президента України про мобілізацію щоразу затверджувала Верховна Рада України відповідними законами.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачено зокрема такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Судом встановлено, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Водночас, як видно з матеріалів справи, позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок i військову службу", а саме за сімейними обставинами: як військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану у зв`язку із необхідністю постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідачем відмовлено позивачу у задоволенні поданого ним рапорту. Підстави відмови позивачу у звільненні з військової служби зводяться фактично до того, що долучені до рапорту заключення ЛКК КНП "Скала-подільське територіальне медичне об`єднання" №39 від 20.02.2024 та №36 від 20.02.2024 не відповідають встановленій законодавством України формі медичного висновку лікарсько-консультативної комісії №080-4/о, яка передбачена п.1 ч.1 наказу МОЗ України "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я" від 09.03.2021 №407, а отже відсутні правові підстави для звільнення з військової служби солдата ОСОБА_7 , які передбачені абз. 3 пп. "г" п.2 ч. 4 ст. 26 Закону України №2232-ХІІ.

Оцінюючи правові норми, які регулюють правові підстави для звільнення із військової служби, аналізуючи додані до матеріалів справи матеріали, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Підстави звільнення з військової служби передбачені ст. 26 Закону №2232-XII.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній на час звернення позивача із рапортом), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах:

г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років; у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність; у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я; у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи; у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд; військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю; військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку; один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років; військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років; перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

З огляду на вищевказаний зміст п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ щодо висновків, які підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за хворою особою використано розділовий сполучник або, який вказує на виділення одного поняття з кількох понять. Тобто, необхідність здійснення постійного догляду за хворою особою підтверджується одним із таких документів: або висновком медико-соціальної експертної комісії, або висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 затверджено Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу.

Згідно вказаного Переліку військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.

Таким чином, щодо підстави звільнення з військової служби через такі сімейні обставини та інші поважні причини, як необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 визначено в яких випадках такі обставини підтверджуються висновком медико-соціальної експертної комісії (щодо осіб віком понад 18 років), а в яких висновком лікарсько-консультативної комісії (щодо осіб до 18 років).

Суд вважає доречним вказати на те, що в преамбулі Постанови №413, яка прийнята 12.06.2013, зазначено: "Відповідно до ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", статті 106 Кодексу цивільного захисту України, пункту 35 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 10.08.2012 №470, пункту 28 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 29.10.2012 №618, Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, що додається."

Тобто, на момент прийняття Постанови №413, стаття 26 Закону №2232-ХІІ не містила переліку сімейних обставин, що можуть бути підставою для звільнення, а містила лише посилання на відповідну постанову Кабінету Міністрів України.

Так, відповідно до частини шостої ст. 26 Закону №2232-ХІІ (в редакції від 09.06.2013, чинної на час прийняття Постанови №413):

"6. Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби:

д) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких (150-94-п, 413-2013-п) встановлено Кабінетом Міністрів України;".

Під час дії воєнного стану п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ доповнений підпунктом "г" згідно із Законом 2122-IX від 15.03.2022 "Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби осіб з інвалідністю та осіб, які доглядають за особами з інвалідністю і хворими дітьми"; в редакції Закону 2169-IX від 01.04.2022 "Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян".

Станом на момент виникнення спірних правовідносин, норми статті 26 Закону №2232-ХІІ уже містять виключений перелік сімейних обставин, за якими можливе звільнення військовослужбовця з служби.

Так, пунктом 2 розділу II Прикінцеві положення Закону 2169-IX від 01.04.2022 "Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян" було зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом одного місяця з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд і приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Однак, станом на час виникнення спірних відносин, Кабінет Міністрів України не виконав свого обов`язку щодо приведення положень як Постанови №413, так інших підзаконних нормативних актів у сфері діяльності МСЕК, ЛКК, в частині, що стосується врегулювання правовідносин щодо розгляду звернень та видачі медичних висновків, у відповідність з новою редакцією статтею 26 Закону №2232-ХІІ.

Суд зазначає, що визначення терміну "медичний висновок" наведене у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України "Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я" 18.09.2020 №2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів (без відмітки про відміну запису) в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.

У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 №705, медичний висновок визначено як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.

У пункті 3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 значиться, що медичний висновок це висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу.

Отже, з огляду на викладене, медичний висновок це документ, який містить об`єктивні дані про стан здоров`я особи та видається з питань, пов`язаних з таким станом здоров`я.

Суб`єктами формування чи видачі медичного висновку зазначені лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров`я.

Відповідно до пунктів 19, 24 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, комісія (МСЕК) проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою. Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.

Підсумовуючи викладене, лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія за результатами проведеного лікування чи обстеження можуть формувати медичний висновок, а МСЕК за результатами проведеного огляду довідку, акт огляду (витяг з акту огляду) та протокол засідання комісії.

Щодо повноважень ЛКК та МСЕК на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, то суд враховує наступне.

Так, процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації, визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі - Положення №1317).

Відповідно до пункту 3 Положення №1317:

1) Медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

2) Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві" (Офіційний вісник України, 2019 р., №34, ст. 1217), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або територіального органу Пенсійного фонду України, суду чи прокуратури.

Згідно з пунктом 4 Положення №1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Пунктом 5 Положення №1317 визначено, що комісії у своїй роботі керуються Конституцією України і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами відповідних державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини у зазначеній сфері, та цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань медико-соціальної експертизи.

Відповідно до пункту 6 Положення №1317 висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, обов`язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває особа з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

Обов`язки міських, міжрайонних, районних медико-соціальних експертних комісій визначені в пункту 11 Положення №1317.

Так, медико-соціальні експертні комісії:

1) визначають:

ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків;

потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;

потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;

ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;

причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого;

медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним;

2) складають та корегують індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначаються види реабілітаційних заходів та строки їх виконання, і контролюють ефективність її виконання;]

7) надають лікарям лікувально-профілактичних закладів та працівникам реабілітаційних установ, установ соціального обслуговування та установ, які надають соціальні послуги незалежно від форми власності, а також сім`ям, які здійснюють догляд за особами з інвалідністю, консультаційну допомогу з питань реабілітації та стороннього нагляду, догляду або допомоги особам з інвалідністю, контролюють разом з іншими учасниками реабілітаційного процесу стан та якість проведення підприємствами, установами та організаціями, зазначеними в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, реабілітаційних заходів.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що повноваження медико-соціальних експертних комісій здійснюються щодо осіб, які звертаються для встановлення інвалідності (або осіб, яким вже встановлена інвалідність), чи потерпілих від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Окрім цього, в підпункті 1 пункту 11 Положення №1317 передбачено повноваження медико-соціальних експертних комісій визначати потребу в сторонньому нагляді, а не постійного догляду, як передбачено абзацом четвертим підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ.

Суд зазначає, що поняття "сторонній догляд" за своїм змістом не є тотожним поняттю "постійний догляд".

Так, "сторонній догляд" вказує на те, ким надається догляд, а "постійний догляд" коли надається такий догляд.

При цьому, "постійний догляд" це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження.

Водночас, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказу Міністерства охорони здоров`я від 09.04.2008 №189 при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я утворюються ЛКК (п. 1 розд. III).

Згідно з пунктом 3 розділу III цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:

1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;

2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;

3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;

4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені за результатом перевірки уповноваженими лікарями, перелік яких затверджується правлінням Пенсійного фонду України, обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).

Пункт 4 розділу IV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, визначає, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:

- форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці;

- висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я" затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі". Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о "Медична карта амбулаторного хворого №_____", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №661/20974.

Також повноваження ЛЛК визначені в наказі Міністерства охорони здоров`я України 31.07.2013 №667 "Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання". Так, в затвердженій вказаним наказом Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров`я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (пункт 1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулась із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 № 667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров`я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8).

Повертаючись до підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби у цій справі, суд зазначає, що дійсно є недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання "яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду" та "який орган має видавати цей документ".

Аналізуючи повноваження МСЕК, передбачені Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, суд зазначає, що остання визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі осіб з інвалідністю, а також осіб, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.

Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то на переконання суду, такі повноваження віднесені до ЛКК, які мають право приймати: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-4/о); 4) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 №667.

Вказані висновки щодо вказаного вище питання, вкладені і у постанові Верховного Суду від 21.02.2024 у справі №120/1909/23, які, в силу ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних у даній справі правовідносин.

Отже, абз. 8 п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII визначено два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою (у разі відсутності інших осіб): або висновок медико-соціальної експертної комісії, або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

З системного аналізу зазначених вище норм вбачається, що у даному випадку належним документом на підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за матір`ю є висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, що спростовує твердження відповідача, про те, що необхідність постійного стороннього догляду за хворою матір`ю, має мути підтверджена відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років.

Поряд із цим, суд зазначає, що порядок видачі та заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" визначено Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", а форми первинної облікової документації №080-2/о "Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" (далі - висновок) визначено Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-2/о "Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", які затверджені наказом Міністерством охорони здоров`я України 09.03.2021 №407, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2021 за № 510/36132 (далі Інструкція №407).

Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України 09.03.2021 №407, Висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №859.

Висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

Згідно з Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о "Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", затвердженою наказом Міністерством охорони здоров`я України 09.03.2021 №407, Висновок призначений для реєстрації когнітивних порушень які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація, інвалідність І групи тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі наступних розладів психіки (F10-F19), шизофренія (F20), первазивні розлади розвитку (F84), нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинні захворювання головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекція, наслідки черепно-мозкової травми, новоутворення, метаболічні порушення та інтоксикації, аутоімунні захворювання, генетичні захворювання тощо (п. 2 Інструкції №407).

Пунктом 5 Інструкції №407 вказано, що висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №859.

Згідно з п. 10 Інструкції №407 висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі (п. 12 Інструкції №407).

При цьому, механізм призначення і виплати компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам із числа членів своєї сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки встановлює Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 23.09.2020 №859.

Таким чином, законодавцем чітко врегульовано підстави і мету отримання висновків про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, та про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі та його призначення.

Судом встановлено, що позивач реалізуючи, визначене нормами чинного законодавства, своє право на звільнення, звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби у зв`язку із сімейними обставинами відповідно п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через такі сімейні обставини, як необхідність постійного догляду за своєю матір`ю.

До вказаного рапорту позивачем, серед іншого, додано: заключення лікарсько-консультативної комісії №39 від 20.02.2024, заключення лікарсько-консультативної комісії №36 від 20.02.2024 та висновок лікарсько-консультативної комісії №24.

Так, згідно заключення лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства "Скала-Подільське медичне об`єднання" №39 від 20.02.2024 ОСОБА_4 (мати позивача) (діагноз: онкологічне захворювання органів черевної порожнини ІХС Дифузний кардіосклероз Гіпертонічна хвороба 2 ст) хвора невиліковно хвора та має порушення функції організму, має обмежену здатність до самообслуговування потребує постійного стороннього догляду.

На підставі вказаної у заключенні №39 хворобою ОСОБА_4 , Комунальним некомерційним підприємством "Скала-Подільське медичне об`єднання" складено висновок №24 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляд на не професійній снові від 20.02.2024 форми №080-2/о.

Дослідженням змісту вказаного висновку, судом встановлено, що такий висновок видано для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги догляду на непрофесійній основі. Висновок дійсний до 20.02.2025.

Разом з тим, вказаний висновок не містить всіх реквізитів, згідно форми №080-2/о визначених у Інструкції №407.

Зокрема у п. 4 Висновку вказано рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. При цьому, у зазначеній же графі вказано "необхідне підкреслити", водночас, жодних підкреслень вказана графа не містить, що виключає можливість визначення, яку саме соціальну послугу рекомендовано ОСОБА_4 .

Таким чином, суд приходить до висновку, що висновок Комунального некомерційного підприємства "Скала-Подільське медичне об`єднання" №24 не містить всіх вимог, які згідно форми №080-2/о повинен містити "Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", затверджений наказом Міністерством охорони здоров`я України 09.03.2021 №407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я".

Поряд з цим, суд зауважує, що додане позивачем до рапорту про звільнення з військової служби та до матеріалів справи заключення лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства "Скала-Подільське медичне об`єднання" №39 від 20.02.2024 не відповідає а ні формі №080-2/о "Висновку про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", а ні формі №080-4/о "Висновку про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі".

Окрім цього, суд бере до уваги той факт, що заключення лікарсько-консультативної комісії №39 від 20.02.2024 не містить необхідної інформації про строк, на який воно видане.

Крім того, з доданого позивачем до рапорту про звільнення заключення лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства "Скала-Подільське медичне об`єднання" №36 від 20.02.2024 вбачається, що ОСОБА_1 не працює та по стану здоров`я може здійснювати догляд за родичем.

Проте, дане заключення містить ряд неточностей, зокрема щодо відомостей про місце роботи позивача. Так, судом встановлено, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, однак у заключенні зазначено про те, що позивач не працює. Окрім цього, як вбачається зі змісту цього заключення, останній містить відомості про т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ст. л-нт ОСОБА_8 . Проте, підпис ОСОБА_8 у заключенні відсутній, так як і відсутній відтиск печатки районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Отже, проаналізувавши матеріали справи та доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд погоджується з твердженнями відповідача, які стали підставою для відмови у задоволенні рапорту позивача, що надані до рапорту про звільнення з військової служби матеріали, не відповідають вимогам чинного законодавства та містять неточності.

З огляду на викладене, суд зазначає, що документи, які не відповідають по змісту вимогам чинного законодавства та, які містять неточності, або ж у яких відсутні відомості, визначені вимогами закону, порядку чи інструкції, не можуть братись суб`єктом владних повноважень до уваги та бути підставою для прийняття позитивного рішення.

Таким чином, на переконання суду, відмовляючи позивачу у задоволенні його рапорту про звільнення, відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

При цьому суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права на повторне подання рапорту на звільнення у разі оформлення, у відповідності до вимог чинного законодавства, належних доказів на підтвердження права на звільнення з військової служби.

Відповідно до ст. 55 Конституції кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи по суті відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів належними засобами доказування правомірність своїх дій щодо відмови у задоволенні поданого позивачем рапорт на звільнення з військової служби підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок i військову службу.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази понесення відповідачем судових витрат, розподіл судових витрат судом не проводиться.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Буженко Юрій Сергійович до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, -відмовити.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування учасників процесу:

позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 );

відповідач Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).

Суддя В.О. Григораш