Рішення

від 27.08.2024 по справі 600/4874/23-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/4874/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Філії "Брендбар" Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендбар" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким стягнути з Філії "Брендбар" Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендбар" адміністративно-господарські санкції на користь Чернівецького облвідділення Фонду соціального захисту інвалідів в сумі 35388,98 грн, шляхом перерахування коштів Чернівецьке ГУК/Чернівецька ТГ / 50070000 (Надходження до Фонду соціального захисту інвалідів) на р/р UА818999980313191230000024405, код 37836095, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), призначення платежу: *;101; ідентифікаційний код; за нестворені робочі місця для осіб з інвалідністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виконав нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів за 2022 р., у зв`язку із чим був зобов`язаний самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції, однак добровільно сплачені не були, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач подав письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що позивач був зобов`язаний повідомити відповідача про невиконання нормативу робочих місць до 10.03.2023 р. та надати час для розрахунку і сплати адміністративно-господарських санкцій у строк до 15.04.2023 р., однак вказане повідомлення було надіслано відповідачу лише 17.04.2023 р. Крім того відповідач зазначив, що є неналежною стороною у спірних правовідносинах, оскільки являється філією Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендбар", а тому обов`язок щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю та відповідальність за порушення вказаного боязку покладено саме на товариство, а не філію. З вказаних підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Рух справи у суді

Судом відкрито спрощене позовне провадження по справі без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Матеріали справи містять розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невикористанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю стосовно позивача, відповідно до якого зазначено, що середня облікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік склала 12 осіб, а середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлено інвалідність склала 0 осіб. Вказано, що сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативну робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 33012,11 гривень.

До матеріалів справи додано квитанцію про розміщення 17.04.2023 р. в електронному кабінеті позивач на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій.

Згідно розрахунку позову сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання відповідачем нормативну робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 33012,11 грн та пені 2376,87 гривень.

Матеріали справи містять копію Положення про Філію "Брендбар" Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендбар". (а.с. 39-53).

Також до матеріалів справи додано податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2022 рік Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендбар". (а.с. 55-74).

Згідно довідки Філії "Брендбар" Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендбар" від 17.10.2023 р. повідомляється, що у 2022 році середньооблікова кількість штатних працівників філії (код ЄДРПОУ 41605027) становила 12 працівників, осіб з інвалідністю 0. По ТОВ "Брендбар" (код ЄДРПОУ 40504937) за 2022 р. середньооблікова кількість штатних працівників становила 18 працівників, осіб з інвалідністю 2. В цілому по підприємству (включаючи філію) норматив робочих місць для осіб з інвалідністю виконано. (а.с. 75).

Мотивувальна частина

Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначено Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 року №875-XII (далі - Закон №875-XII).

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Судом встановлено, що всупереч положенням ст. 19 Закону №875-XII квитанція з розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті відповідачем була сформована та розміщена в електронному кабінеті відповідача 17.04.2023. За таких обставин вимога сплатити зазначену суму санкції до 15.04.2023 та нарахування з 18.04.2023 пені суперечить принципу правової визначеності, який є одним з фундаментальних аспектів верховенства права.

Аналогічна правова позиція застосовано Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 28.05.2024 р. по справі №240/19936/23, від 20.05.2024 р. по справі №240/18955/23.

Щодо доводів позивача про обов`язок Філії "Брендбар" Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендбар" створення робочих місць для осіб з інвалідністю та сплати адміністративно-господарських санкцій за порушення виконання нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю суд зазначає наступне.

Положеннями ст.ст. 18 та 19 Закону № 875-XII чітко визначено коло суб`єктів, на яких покладено обов`язок по створенню робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, і до таких суб`єктів віднесено саме підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю.

Слід також зазначити, що ст. 20 Закону № 875-XII передбачена відповідальність за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у вигляді адміністративно-господарських санкцій саме для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

В свою чергу Закону № 875-XII не містить визначення (роз`яснення) термінів "підприємства, установи, організації", на яких покладено обов`язок виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. За таких обставин використанню підлягають визначення вказаних термінів, наведені у Цивільному та Господарському кодексах України.

Суд зазначає, що згідно положень ч. 3 ст. 217 Господарського кодексу України, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Статтею 239 ГК України передбачені види адміністративно-господарських санкцій, які можуть застосовуватись до суб`єктів господарювання органами державної влади та органами місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом. Серед таких адміністративно-господарських санкцій передбачено і адміністративно-господарський штраф, який за визначенням, наведеним у статті 241 ГК України є грошовою сумою, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Таким чином, наведеними нормами Господарського кодексу України передбачено можливість застосування адміністративно-господарських санкцій до суб`єкта господарювання за порушення ними встановлених правил здійснення господарської діяльності або у випадках, визначених законодавством.

Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно зі ст. 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом. Відкриття суб`єктом господарювання філій (відділень), представництв без створення юридичної особи не потребує їх державної реєстрації. Відомості про відокремлені підрозділи суб`єктів господарювання залучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру в порядку, визначеному законом.

За нормами ст. 83 Цивільного кодексу України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Статтею 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Відповідно до положень ст. 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. При цьому відокремлений підрозділ це підрозділ юридичної особи, що знаходиться поза її місцезнаходженням, здійснює всі або частину її функцій, виконує роботи або операції, надає послуги від імені юридичної особи, або здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Аналогічні положення містить ст. 95 ЦК України, яка визначає, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Здійснення самостійного обліку результатів фінансово-господарської діяльності не змінює правового статусу філії.

Таким чином аналіз вказаних положень Цивільного та Господарського кодексів України свідчить про те, що під "підприємством" розуміється суб`єкт господарювання - юридична особа, яка має самостійний баланс та яка структурно може мати філії, які входять до складу підприємства, і які не є юридичними особами та не вважаються самостійними суб`єктами господарювання.

Зміст Закону 875-XII не дає підстав для висновку, що використане законодавцем у статтях 18 та 19 Закону 875-XII поняття "підприємство" має інше значення, ніж визначене у Цивільному та Господарському кодексах України, та має на увазі, в тому числі, і філію підприємства, як окремого суб`єкта, на якого покладено обов`язок з виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

При цьому суд зазначає, що Філія "Брендбар" Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендбар" зареєстрована як філія (інший відокремлений підрозділ) з присвоєнням ідентифікаційного коду відокремленого підрозділу 41605027, не є самостійною юридичною особою, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також копією Положення про Філію "Брендбар" Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендбар".

З огляду на викладене суд зазначає, що в межах спірних правовідносин Філія "Брендбар" Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендбар" не може розглядатись як самостійний суб`єкт, на якого покладено обов`язок з виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Такий обов`язок покладено загалом на Товариство з обмеженою відповідальністю "Брендбар".

Суд зазначає, що з аналізу Положення про Філію "Брендбар" Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендбар" не вбачається право філії на визначення чисельності та штату працівників.

Як вже зазначалось судом, положення ст.64 Господарського кодексу України та ст.95 Цивільного кодексу України, передбачають право підприємства створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону. Відокремлені підрозділи наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Таки чином, структурний підрозділ (філія) не є суб`єктом господарювання в розумінні Господарського кодексу України, що виключає його із кола роботодавців, що сплачують єдиний соціальний внесок, оскільки роботодавцем в розумінні Закону №2464-VI є юридична особа в цілому. А сплата страхових виплат за поточними видами загальнообов`язкового державного соціального страхування через рахунок, відкритий юридичною особою на свій відокремлений підрозділ, кошти на якому є майном юридичної особи лише спрямована на досягнення мети сплати обов`язкових податків та зборів підприємством.

Аналогічний підхід до правозастосування в цілому підтриманий Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 в справі 808/2391/15 та від 11.09.2018 в справі №808/2756/15.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19 (провадження № 61-16459сво20) зроблено висновок про те, що філії та представництва, які не є юридичними особам, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже, неможливістю вирішення цивільного спору. З урахуванням цивільно-правового статусу філій та представництв недопустимою є участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу як складової частини юридичної особи, що його створила.

Варто зазначити те, що використані у ст. 19 та ст. 20 Закону 875-XII поняття "підприємств, установ, організацій" не є скороченням термінів, визначених у ч. 2 ст. 1 Закону 875-XII, зазначене не свідчить про те, що у статтях 19, 20 Закону 875-XII суб`єктами, які повинні виконувати норматив з працевлаштування осіб з інвалідністю є коло осіб визначене у ч. 2 ст. 1 Закону 875-XII.

Так, у ч. 2 ст. 1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" вказано, що центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації (незалежно від форми власності і господарювання, виду діяльності і галузевої належності), їх філії, відділення, представництва, що ведуть окремий облік результатів фінансової та господарської діяльності, банки та інші фінансові установи, а також представництва іноземних юридичних осіб (у тому числі міжнародних організацій), які використовують працю найманих працівників - громадян України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - підприємства, установи та організації), фізичні особи, які використовують найману працю, залучають представників громадських об`єднань осіб з інвалідністю до підготовки рішень, що стосуються прав та інтересів осіб з інвалідністю.

Таким чином зі змісту цієї норми слідує, що у ній не наведено визначенням термінів, які використовуються у даному Законі, а наявність поняття "філія" у вказаній нормі Закону 875-XII не свідчить про те, що обов`язок з виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю покладено на філію підприємства та ніяким чином не тягне за собою виникнення такого обов`язку у філії, яка не є самостійною юридичною особою та не веде окремого обліку результатів своєї фінансової та господарської діяльності.

Як зазначено судом, у ст. 19 Закону № 875-XII законодавцем чітко визначено коло суб`єктів, на яких розповсюджується обов`язок по виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, і філія в даному випадку до них не відноситься. На переконання суду, зазначена вимога стосується саме і виключно юридичних осіб, зокрема підприємств. Положеннями цієї статті не передбачено норми про її розповсюдження на такі утворення як філії, представництва, відокремлені підрозділи.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на роз`яснення, які надавались зі спірного питання Фондом соціального захисту інвалідів в листі від 14.08.2007 року № 1/6-367 на час дії положень частин 1, 2 ст. 19 Закону № 875-XII в редакції, яка є чинною і на даний час, і відповідно до яких: юридична особа (головне підприємство) як відповідач в суді, в тому числі і за свої відокремлені підрозділи, самостійно вирішує питання щодо виконання 4 % нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів на головному підприємстві, в т. ч. і на своїх відокремлених підрозділах, або приймає рішення про виконання альтернативного зобов`язання - перерахування адміністративно-господарських санкцій в Державний бюджет України; враховуючи те, що головне підприємство (юридична особа) може через статут (положення) та довіреність безпосередньо впливати на свої відокремлені підрозділи, то головне підприємство може самостійно прийняти рішення щодо виконання 4 % нормативу або за рахунок головного підприємства, або за рахунок тільки відокремлених підрозділів, або за рахунок як головного підприємства так і за рахунок відокремлених підрозділів пропорційно працюючим на них працівникам. "

З урахуванням викладеного, суд звертає увагу на те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, проте це не позбавляє позивача права на звернення до суду з тим самим позовом вже до належного відповідача.

Аналогічний правовий висновок застосований Верховним Судом у постанові від 21.03.2023 року по справі № 640/19240/21.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем не доведено обґрунтованість позовних вимог та правомірність розрахованих адміністративно-господарські санкцій і пені Філії "Брендбар" Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендбар", а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позову.

Судові витрати

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки відповідачем не надано доказів понесених витрат, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Найменування сторін:

позивач: Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Героїв Майдану, 87-г, м. Чернівці, Чернівецький район, Чернівецька область, 58013, код ЄДРПОУ 21415797);

відповідач: Філія "Брендбар" Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендбар" (вул. Головна, 78, с. Коровія, Чернівецький район, Чернівецька область, 60410, код ЄДРПОУ 41605027).

Суддя Т.М. Брезіна