Ухвала

від 26.08.2024 по справі 620/11116/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

26 серпня 2024 року ЧернігівСправа № 620/11116/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соломко І.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

26.08.2024 до суду надійшла заява позивача про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (на особливий період), оформленого протоколом комісії від 25.07.2024 за № 14, шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь які дії, пов`язані з мобілізацією та призовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військову службу під час мобілізації, на особливий період та проходження ВЛК, до моменту набрання законної сили рішенням по даній справі.

Заява обґрунтовується тим, що позивач прийняв хрещення та є членом Церкви Адвентистів сьомого дня, а відповідно до положень ч. 3 ст. 35 Конституції України у разі, якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною(невійськовою) службою. Церква Адвентистів сьомого дня входить до переліку релігійних організацій, віровченням яких не допускає користуванням зброєю, затвердженого постановою КМУ від 10.11.1999 №2066. Зокрема, до таких релігійних організацій належать: 1) Адвентисти-реформисти; 2) Адвентисти сьомого дня; 3) Євангельські християни; 4) Євангельські християни-баптисти; 5) Покутники; 6) Свідки Єгови; 7) Харизматичні християнські церкви (та церкви, прирівняні до них згідно із зареєстрованими статутами); 8 Християни віри євангельської (та церкви, прирівняні до них згідно із зареєстрованими статутами); 9) Християни євангельської віри; 10) Товариство Свідомості Крішни. Міністерства Оборони України Генерального штабу Збройних сил України у свою чергу в листі від 17.04. 2014 №300/1/с/1186 зазначено: «Беручи до уваги те, що призов віруючих громадян на військову службу під час мобілізації може призвести до правових наслідків, таких як відмова від виконання наказів командирів через релігійні переконання, Генеральний штаб Збройних сил України підтримує пропозицію Церкви Адвентистів сьомого дня стосовно звільнення віруючих громадян від навчальних зборів та призову на військову службу під час мобілізації. Відповідні вказівки надані військовим комісаріатам». Тобто Міністерство оборони України Генерального штабу Збройних сил України вже дало свою позицію з приводу віруючих громадян щодо призову на військову службу під час мобілізації та надало відповідні вказівки військовим комісаріатам, хоча даний лист був проігнорований відповідачем ( копія листа я надавав разом з заявою про надання відстрочки та додаю до суду). Також зазначає, що 02.08.2024 звернувся із заявою про заміну на альтернативну (невійськову) службу до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також з відповідною заявою до Новгород-Сіверської районної військової адміністрації Чернігівської області ( копія повідомлення надається). Станом на 10.08. 2024 жодного повідомлення про розгляд заяви не надано.

Частиною першоюстатті 154 КАС Українивизначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що матеріалів справи достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до частин першої та другоїстатті 150 КАС Українисуд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову можуть бути такі обставини:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;

2) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

3) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень;

4) очевидність порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Водночас згідно з частиною першоюстатті 151 КАС Україниадміністративний позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При цьому суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, у питаннях забезпечення позову суд повинен брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших суб`єктів, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співмірність вимог заяви про забезпечення позову із заявленими позовним вимогам та обставинам справи.

За наслідками розгляду поданої заяви з урахуванням наведених у ній доводів суд доходить висновку, що заявником не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

Звернувшись до суду з заявою про забезпечення позову, заявник фактично лише вказує на дії, які можуть бути вчинені в майбутньому та які, на його думку, можуть ускладнити виконання рішення суду, однак не наводить жодних фактів на підтвердження того, що для прав або інтересів позивача у спірних правовідносинах існує реальна загроза, що відповідач чи треті особи умисно діють недобросовісно на шкоду таким права або інтересам і що ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, на захист яких буде подано адміністративний позов, є неможливим без вжиття заходів забезпечення позову.

Виходячи із завдання адміністративного судочинства та цілей, які спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає, що заявником не наведено обґрунтованих підстав, які б вказували на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Водночас ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.

Відтак твердження заявника, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливість/ймовірність, яка ґрунтується тільки на припущеннях.

Втім, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18.

Також суд зауважує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (див. постанову Верховного Суду від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22).

Тому фактичні обставини справи, в тому числі питання щодо правомірності/неправомірності прийняття відповідачем рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, підлягають встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті.

На даному ж етапі суд позбавлений можливості встановити наявність ознак протиправності оскаржуваних дій та рішення суб`єкта владних повноважень. Крім того, встановлення ознак їх протиправності є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим на цій стадії судового процесу.

Водночас з матеріалів заяви суд не може дійти до переконання про очевидну протиправність спірного рішення, як передбаченої законом підстави для забезпечення адміністративного позову, яка може полягати, наприклад, у прийнятті рішення не уповноваженим суб`єктом владних повноважень, тобто таким, який апріорі немає права на ухвалення подібних рішень відповідно до закону.

Разом з тим, жодних доказів, у розумінні статей73,76 Кодексу адміністративного судочинства України, на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду надано не було.

Насамкінець суд звертає увагу на обраний заявником спосіб забезпечення позову, який є фактично втручанням у виключну компетенцію відповідача та передбачає встановлення йому заборони на невизначений термін вчиняти дії, на вчинення яких він уповноважений відповідно до закону з певною свободою розсуду (дискрецією).

Отже, судом не встановлено існування обставин для забезпечення позову, передбачених частиною другоюстатті 150 КАС України, а тому у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст.150-154,156,248,256,294 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 294-297 КАС України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя І.І. Соломко