Постанова

від 26.08.2024 по справі 240/724/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/724/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук Ольга Володимирівна

Суддя-доповідач - Мацький Є.М.

26 серпня 2024 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати пенсії згідно положень статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 13 вересня 2023 року.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що має статус особи потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та є інвалідом ІІІ групу. З огляду на рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2021 від 07 квітня 2021 року та №7-р(ІІ)/2023 від 13 вересня 2023 року уважає, що згідно положень статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком. Однак, відповідач у проведення нарахування і виплати пенсії у такому розмірі, на переконання позивача, протиправно відмовив, що і зумовило звернення до суду.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно із п.3 ч.1 ст.311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Житомирській області, має статус особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, ІІІ групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської АЕС та отримує пенсію на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач звернувся до відповідача з проханням провести перерахунок та виплату пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком згідно положень частини 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідач у проведені перерахунку та виплати пенсії у такому розмірі відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для виплати позивачу пенсії згідно положень статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Положення щодо громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовані Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон України №796-ХІІ).

Згідно приписів ст.49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Положеннями ст.54 Закону України № 796-XII, у редакції до 01 січня 2015 року, було передбачено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання пов`язаного з аварією на Чорнобильській АЕС можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Верховною Радою України 28 грудня 2014 року прийнято Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII (далі - Закон України № 76-VIII), яким текст статті 54 Закону України № 796-XII викладено у новій редакції.

Зокрема, частину 3 та 4 замінено положеннями такого змісту: "Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань". Наведені зміни набрали чинності з 01 січня 2015 року.

Конституційний Суд України 07 квітня 2021 року за результатами розгляду справи № 3-333/2018(4498/18) ухвалив рішення №1-р(ІІ)/2021, яким визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину 3 статті 54 Закону України № 796-ХІІ, у редакції Закону України № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Також, у рішенні Суду зазначено, що наведена правова норма втрачає чинність через 3 місяці з дня його ухвалення, а Верховна Рада України протягом цього часу має привести нормативне регулювання у відповідність із Конституцією України та цим рішенням. У разі не приведення нормативного регулювання у відповідність із Конституцією України та цим рішенням через три місяці з дня його ухвалення застосуванню підлягатиме частина 4 статті 54 Закону України № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 6 червня 1996 року №230/96-ВР: "В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком".

Варто звернути увагу на те, що на виконання вказаного рішення Конституційного Суду України, 29 червня 2021 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" № 1584-ІХ (далі - Закон України № 1584-ІХ).

Так, пунктом 2 розділу І цього Закону частину 3 статті 54 Закону України № 796-ХІІ, викладено у новій редакції наступного змісту: "В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності - 6000 гривень; для II групи інвалідності - 4800 гривень; для III групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідністю - 3700 гривень".

Крім того, цю норму доповнено частинами 4 та 5, а саме: "Розміри пенсії, передбачені частиною третьою цієї статті, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців 2 і 3 частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.".

Згідно пункту 1 розділу ІІ Закону України № 1584-ІХ, він набирає чинності з 01 січня 2022 року, крім пункту 2 розділу І цього Закону та пункту 2 цього розділу, які набирають чинності з 01 липня 2021 року.

Тож, з наведеного слідує, що положення частини 3 статті 54 Закону України № 796-XII, у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 6 червня 1996 року № 230/96-ВР, як помилково вважає позивач, застосуванню не підлягають, оскільки Верховною Радою України було виконано рішення Конституційного Суду України у визначений у ньому термін та приведено у відповідність приписи пенсійного забезпечення вказаної категорії осіб, при цьому, суд вважає, що доводи позивача про те, що вказані зміни не можна вважати приведенням у відповідність законодавства та виконання рішення Конституційного Суду України, адже ними звужено соціальні гарантії, є необґрунтованими, позаяк, прийняті Верховною Радою України зміни є чинними, неконституційними не визнані, при цьому, адміністративний суд не може надавати оцінку відповідності норм Закону приписам Конституції.

При цьому, суд наголошує на тому, що рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, на яке посилається позивач не набуває ретроспективної дії у часі (висновок узгоджується із постановою Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №373/1978/18).

Крім того, безпідставним є посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 13.09.2023 № 7-р(І)/2023, оскільки вказаним рішенням КСУ хоча і визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, за якою норми і положення статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, однак в мотивувальній частині цього рішення вказав, що "положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу у частині, за якою норми і положення статей 50, 54 Закону № 796 застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки жодним чином не змінює розмірів їх пенсій, а тому не суперечить частині третій статті 22, частині першій статті 46 Конституції України".

Отже, вказаним рішенням КСУ не відновлено дію ст.54 Закону №796 в редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року.

Таким чином, зазначені обставини дають підстави для висновку про те, що твердження позивача про наявність правових підстави для проведення нарахування та виплати пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, виходячи саме з положень наведеної норми, є помилковими, а тому, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За наслідком апеляційного розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Мацький Є.М. Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.