Постанова

від 27.08.2024 по справі 240/11506/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/11506/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Дмитро Миколайович

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

27 серпня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Технологія 1" до Житомирської митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова-Технологія 1" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Житомирської митниці Державної митної служби України, в якому просить визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 101020/2021/001248.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що висновок суду першої інстанції щодо необхідності підтвердження виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо походження товару, що імпортувався позивачем, не відповідає положенням Протоколу І «Щодо визначення концепції «Походження товарів» та методів адміністративного співробітництва» до Угоди про політичне співробітництво, вільну торгівлю і стратегічне партнерство між Україною та сполученим Королівством Великої Британії і Північної Ірландії, яка була ратифікована Законом України від 16.12.2020 № 1100-ІХ (Протокол І).

Відповідач зауважив, що у графі 34 митної декларації була вказана країна походження товару Нідерланди. Для підтвердження походження товару було надано сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № AF01028879 від 23.11.2021, виданий митним органом Нідерландів, в рамках Регіональної Конвенції про пан-євро середземноморські преференційні правила походження (Україна приєдналась до Конвенції відповідно до Закону України від 08.11.2017 №2187-УПІ) (Конвенція).

Однак, при митному оформленні МД №UA101020/2021/025610 від 30.11.2021 виник обґрунтований сумнів щодо достовірності декларування статусу походження даного товару з країни Нідерланди та виконанні інших вимог Додатку 1 до Конвенції, а саме, під час митного оформлення АСМО «Інспектор» були згенеровані митні формальності за кількома кодами, в тому числі за кодом 109-4 «Перевірка правильності визначення країни походження товарів».

Крім того, в Реєстрі товарів, походження яких не підтверджено митними органами зарубіжних країн у відповідності до угод про вільну торгівлю за період 2016 рік 3 квартал 2021 року, який веде Державна митна служба України, наявна інформація про не підтвердження преференційного походження ідентичних товарів ввезених раніше ТОВ «Нова-Технологія» від іншого експортера. Зокрема, при митному оформленні МД №UA101070/2017/032519 від 27.12.2017 декларантом ТОВ «Нова Технологія» було подано сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 від 14.12.2017 №PL/MF/AN 0269263. При проведенні в подальшому перевірки достовірності заявленої інформації щодо статусу походження товару було встановлено, що зазначений товар не може вважатися продуктом з території ЄС, оскільки експортер не довів походження товару, таким чином, товар слід вважати невідомого походження.

Виходячи із зазначених обставин, митницею була надана Картка відмови у митному оформленні товарів №UA101020/2021/001248 через необхідність перевірки при митному оформленні статусу походження ввезеного товару з території Нідерландів у зв`язку з наявністю обґрунтованого сумніву у достовірності заявленої інформації щодо статусу походження товару.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що доводи апеляційної скарги містять суперечності.

Посилання відповідача на митне оформлення МД № UA101070/2017/032519 від 27.12.2017 безпідставні, адже вказана спірна ситуація мала місце між митницею та іншою юридичною особою - ТОВ «НОВА-ТЕХНОЛОГІЯ» (код ЄДРПОУ 40209437). Дата держаної реєстрації позивача в цій справі лише 10.06.2020.

В даному випадку при наданні Картки відмови мала місце не відмова у застосуванні преференційних ставок мита, а необхідність застосування запобіжного заходу на час перевірки достовірності сертифікату EUR.1 від 14.12.2017 № PL/MF/AN 0269263. Однак, сертифікат EUR.1 від 14.12.2017р. № PL/MF/AN 0269263 немає жодного відношення до позивача. Зокрема, у випадку надходження/повернення від уповноваженого органу Нідерландів після перевірки достовірності - сертифікату EUR.1 з відомостями в графі 14 (Result of verifications) про не підтвердження преференційного походження товару, відповідач буде мати право прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення, яким запропонувати платнику податків доплатити митні платежі.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Нова-Технологія 1" до митного оформлення було подано електронну митну декларацію про ввезення на митну територію України транспортного засобу "Сідельний тягач двохосьовий: марка - DAF; модель ХF 440 FTG; номер шасі НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний; номер двигуна - P4GN3; робочий об`єм циліндрів - 10837 см. куб; колісна формула - 6х2, колір - білий".

Для митного оформлення декларантом було надано: рахунок-фактуру (інвойс) (Comercial invoice); автотранспортну накладну (Road consignment note); декларацію про походження товару (Declaration of origin); сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.l); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; банківський платіжний документ, що підтверджує вартість товару; документ, що підтверджує вартість перевезення товару; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту); договір про надання послуг митного брокера; інші некласифіковані документи; копію митної декларації країни відправлення; паспорт фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів №UA101020/2021/025610.

У графі 36 митної декларації декларантом заявлено код пільги в оподаткуванні ввізним митом "410000000" - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Євросоюзу.

Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА101020/2021/001248 позивачу відмовлено у митному оформленні (випуску) товару з причин того, що митне оформлення товару з наданням пільги щодо сплати ввізного мита на підставі сертифікату ЕUR.1 АF01028879 від 23.11.2021 не може бути здійснено до моменту надходження від митних органів країни експорту позитивних результатів перевірки декларації походження, оскільки декларація походження видана на транспортний засіб, що був у використанні тривалий термін та виготовлений до моменту набрання чинності Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і державами-членами, що викликає обґрунтовані сумніви походження такого товару та виконання інших вимог (п.1 ст.2) Доповнення І «Визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» (Доповнення І) до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (Конвенція). Тим самим порушене вимоги п.4 ст.32 Доповнення І. На думку митного органу ТОВ "Нова-Технологія 1" не дотримано вимоги 266, 281 Митного кодексу України.

Відповідачем додатково нараховано позивачеві до сплати 10% мита на суму 89453,57 грн, а також ПДВ на суму товару з урахуванням мита в розмірі 196797,85 грн. Заявлена митна вартість товару становить 894535,66 грн. Таким чином, на думку позивача, сума неправомірно донарахованого ПДВ становить 196797,85 - 178907,13 = 17890,72 грн. Загальна сума донарахованого мита та ПДВ становить 89453,57 + 17890,72 = 107344,29 грн.

Вважаючи картку відмови протиправною, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Житомирська митниця протиправно оформила картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 101020/2021/001248, що спричинило надмірне стягнення з позивача митних платежів.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Згідно із ч.1-3, 6, 9, 10 ст.264 Митного кодексу України митна декларація реєструється та приймається митним органом у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування за реалізує державну фінансову політику.

Митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості.

Відомості про документи, визначені ч.3 ст.335 Митного кодексу України, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант aбо уповноважена ним особа зобов`язані надати митному органу оригінали таких документів та засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Митним органам забороняється вимагати надання декларантом або уповноваженою ним особою документів та/або відомостей, якщо цим Кодексом та іншими законами України передбачено надання таких документів (відомостей) митним органам державними органами, установами та організаціями, уповноваженими на здійснення дозвільних або контрольних функцій щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, через єдиний державний інформаційний веб-портал "Єдине вікно для міжнародної торгівлі", а також приймати і використовувати такі документи та/або відомості, надані декларантом або уповноваженою ним особою, для здійснення митних формальностей, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Необхідно зауважити, що виключні підстави за яких митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації передбачені частиною 11 статті 264 Митного кодексу України, серед яких відсутня неможливість оформлення митної декларації, з наданням пільги щодо сплати ввізного мита із застосуванням сертифіката EUR.1 через використання товару протягом тривалого терміну та виготовлення його до моменту набрання чинності Угоди про асоціацію.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість, товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частина 2 статті 52 Митного кодексу України встановлює обов`язки для декларанта або уповноваженої ним особи, які заявляють митну вартість товару.

Згідно з частиною 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частина 5 статті 53 Митного кодексу України забороняє вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Пунктом 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно з підстав неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

Як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, декларантом було повністю виконано вимоги статті 266 Митного кодексу України, а саме: надано митному органу передбачені законодавством документи і відомості, що необхідні для виконання митних формальностей.

Відповідно до приписів статті 281 Митного кодексу України (тарифні пільги (тарифні преференції)), допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митого тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Згідно із частиною 5 статті 281 Митного кодексу України тарифні преференції зупиняються чи припиняються виключно щодо товару який є об`єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів. Однак відповідачем доказів того, що товар позивача підпадає під дану категорію не надано.

21 березня 2014 року у частині торговельно-економічних і галузевих положень (розділи III, IV, V, VI) та 27 червня 2014 року у частині політичних положень (преамбула, стаття 1, розділи I, II, VII) підписано угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами.

Відповідно до статті 25 глави 1 Розділу IV Угоди про асоціацію сторони поступово створюють зону вільної торгівлі протягом перехідного періоду, що не перевищує 10 років, починаючи з дати набрання чинності цією Угодою, відповідно до положень цієї Угоди і відповідно до Статті XXIV Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року.

Статтею 26 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави "походження" означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі І до цієї Угоди ("Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва") (далі - Протокол І).

Відповідно до положень п.1 ст.29 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони визначено, що кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків встановлених у Додатку 1-А до цієї Угоди. Для кожного товару базова ставка ввізного мита, стосовно якої повинно застосовуватись поступове зменшення відповідно до п.1 цієї статті, зазначається у Додатку І до цієї Угоди.

За приписами частини 5 статті 280 Митного кодексу України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Статтею 36 Митного кодексу України визначені правила визначення країни походження товару. У наведеній статті, у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, було зазначено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Частинами 2, 3, 7 статті 36 Митного кодексу України було передбачено, що країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Приписами статті 37 Митного кодексу України передбачено, що інформація конфіденційного характеру або інформація надана в конфіденційному порядку для цілей визначення країни походження товару, не може бути розголошена без спеціального дозволу особи чи уряду, які надали таку інформацію, крім випадків, коли це необхідно для забезпечення розгляду справи в суді.

Відповідно до частин 1-10 статті 43 Митного кодексу України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару у митній декларації.

Сертифікат про походження товару - це документ, який свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат.

Засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями.

Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з ввезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.

Сертифікат про регіональне найменування товару - це документ, який підтверджує, що товари відповідають визначенню, характерному для відповідного регіону країни, та виданий компетентним органом відповідно до законодавства країни вивезення товару.

У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право падати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Документи, що підтверджують походження товару, зберігаються в порядку та протягом строків, визначених статтею 355 цього Кодексу.

Приписами частин 1, 2 статті 44 Митного кодексу України визначено, що для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати оригінали документів про походження такого товару.

У разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару заявляється (декларується) митному органу в обов`язковому порядку лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідні до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо митного органу є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Приписами п.1 ч.3 ст.44 Митного кодексу України визначено, що у разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару обов`язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат, про походження товару, зокрема: на товари до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Відповідно до статті 1 Рішення №1/2018 Підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва від 21/11/2018 року про заміну Протоколу I «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони з 1 січня 2019 року Протокол I «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, замінюється текстом, викладеним у Додатку до цього Рішення.

Статтею 1 Протоколу І щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва (додаток до Рішення №1/2018) встановлено, що з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення I і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція).

До наведеної Конвенції Україна приєдналась 08.11.2017, дата набрання чинності для України 01.02.2018.

Відповідно до пункту 1 статті 2 "Загальні вимоги" Доповнення І до Конвенції, визначено, що з метою імплементації відповідної Угоди наступні продукти вважаються такими, що вироблені Договірній Стороні при експорті в іншу Договірну Сторону:

(a) товари цілком вироблені в певній країні відповідно до Статті 4;

(b) товари, отримані в Договірній Стороні, включаючи товари, які не були повністю та вироблені, за умови, що ці матеріали пройшли достатню обробку та переробку в цих Договірних Сторонах відповідно до Статті 5;

(c) майно, що виробляється в Європейському Економічному Просторі (ЄЕП) в рамках значення Протоколу 4 до Угоди про Європейський економічний простір. Такі товари повинні розглядатися, як вироблені в Європейському Союзі, Ісландії, Ліхтенштейні чи Норвегії (сторони ЄЕП), при експорті відповідно з Європейського Союзу, Ісландії, Ліхтенштейну чи Норвегії до договірної країни, крім учасників ЄЕП.

Згідно з частиною 1 статті 3 Доповнення І до Конвенції передбачено, що без обмеження розумінь положень Статті 2 (1) товари вважаються такими, що походять з Договірної Сторони-експортера, при експорті до іншої Договірної Сторони, якщо такі товари там отримані, включаючи матеріали, виготовлені у Швейцарії (включаючи Ліхтенштейн), Ісландії, Норвегії, Туреччині чи Європейському Союзі, за умови, що обробка або переробка, здійснена в Договірній Стороні-експортері, виходить за межі операцій, зазначених у Статті 6. Такі матеріали необов`язково мають піддаватися достатній обробці або переробці.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 15 Розділу V Підтвердження походження "Загальні вимоги" Доповнення 1 до Конвенції визначено, що товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:

(а) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а;

(b) сертифікат з перевезення товару EUR-МED, зразок якого наведений у Додатку III b;

(c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься "декларацією походження" або "декларацією походження EUR-МED"), надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV а і b.

Незважаючи на положення пункту 1 товари, що походять з певної країни в розумінні цієї Конвенції, підпадають під положення відповідних угод без необхідності подання будь-яких підтверджень походження, вказаних у пункті 1 цієї Статті.

Згідно з приписами ст.16 Доповнення І до Конвенції:

1. Сертифікат з перевезення товару ЕUR.1 або EUR-МED має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

2. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару ЕUR.1 або EUR-МED, а також бланк заявки, зразок якої наведений у Додатку III а і b.

3. Експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару ЕUR.1 або EUR-МED, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера у якій видається сертифікат з перевезення товару ЕUR.1 або EUR-МED, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції.

4. Без обмеження розуміння пункту 5 сертифікат з перевезення товару ЕUR.1 має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера в наступних випадках:

(a) якщо товари експортуються з однієї з Договірних Сторін відповідно до Статті 3(1) до однієї з інших Договірних Сторін відповідно до Статті 3(1) та

(i) відповідні товари можуть вважатися такими, що походять з Договірної Сторони-експортера, з Договірної Сторони-імпортера чи однієї з інших Договірних Сторін відповідно до Статті 3(1), з якими застосовується кумуляція, без застосування кумуляції з матеріалами, що походять з однієї з Договірних Сторін відповідно до Статті 3(2), та виконують інші вимоги цієї Конвенції, або

(ii) відповідні продукти можуть вважатися такими, що походять з однієї з Договірних Сторін відповідно до Статті 3(2), з якими застосовується кумуляція, без застосування кумуляції з матеріалами, що походять з однієї з Договірних Сторін відповідно до Статті 3, та виконують інші вимоги цієї Конвенції, при цьому сертифікат EUR-МED або декларація походження EUR-МED була видана у країні походження;

(b) якщо товари експортуються з однієї з Договірних Сторін відповідно до Статті 3(1) до однієї з Договірних Сторін відповідно до Статті 3(2) чи з однієї з Договірних Сторін відповідно до Статті 3(2) до однієї з Договірних Сторін відповідно до Статті 3(1) та

(i) відповідні товари можуть вважатися такими, що походять з Договірної Сторони-експортера, з Договірної Сторони-імпортера, без застосування кумуляції з матеріалами, що походить з однієї з інших договірних Сторін, та виконують інші вимоги цієї Конвенції, або

(ii) відповідні товари можуть вважатися такими, що походять з однієї з інших Договірних Сторін відповідно до Статті 3, з якими застосовується кумуляція, без застосування кумуляції з матеріалами, що походять з однієї з Договірних Сторін відповідно до Статті 3, та виконують інші вимоги цієї Конвенції, при цьому сертифікат EUR-МED чи декларація походження EUR-МED була видана у країні походження;

(c) якщо товари експортуються з однієї з Договірних Сторін відповідно до Статті 3(2) до однієї з Договірних Сторін відповідно до Статті 3(2) та

(i) відповідні товари можуть вважатися такими, що походять з Договірної Сторони-експортера чи з Договірної Сторони-імпортера, без застосування кумуляції з матеріалами, що походять з однієї з Договірних Сторін, та виконують інші вимоги цієї Конвенції, або

(ii) відповідні товари можуть вважатися такими, що походять з однієї з інших Договірних Сторін відповідно до Статті 3, з якими застосовується кумуляція, без застосування кумуляції з матеріалами, що походять з однієї з Договірних Сторін відповідно до Статті 3, та виконують вимоги цієї Конвенції, при цьому сертифікат EUR-MED чи декларація походження EUR-MED була видана у країні походження.

7. Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.l або EUR-MED повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також для виконання інших умов цієї Конвенції. Для цих цілей вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, вважатимуть доцільними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків зазначених у пункті 2 цієї Статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена графа, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Відповідно до вимог статті 24 Доповнення І до Конвенції підтвердження походження повинні подаватися до митних органів Договірної сторони-імпортера згідно з чинним порядком країни. Ці органи можуть вимагати здійснення перекладу підтвердження походження, а такі подання разом із митною декларацією на ввезення заявки імпортера про те, що ввезені товари відповідають умовам, необхідним для застосування цієї Угоди.

Отже, у вказаній статті зазначені виключні права митних органів сторони-імпортера у даному випадку України, зокрема митні органи можуть вимагати лише перекладу сертифіката, а також заявки імпортера. Однак, відповідач таких дій від позивача не вимагав.

Відповідно до статті 29 Доповнення І до Конвенції навіть виявлення незначних розбіжностей між відомостями, наведеними в підтвердженні походження та документах, поданих до митної служби для виконання формальностей, пов`язаних з імпортуванням товарів, не спричиняє ipso facto нікчемності такого підтвердження походження, якщо належним чином встановлено, що документ відповідає представленим товарам.

Згідно зі статтею 31 Доповнення І до Конвенції митні органи Договірних Сторін повинні надавати один одному через Європейську Комісію зразки відбитків печаток, які використовують у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та EUR-MED, а також адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів, декларацій походження та декларацій про походження EUR-MED.

З метою належного застосування цієї Конвенції Договірні Сторони повинні допомагати один одному, через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів перевезення товару EUR.1 та EUR-MED, декларацій про походження і декларацій про походження EUR-MED та правильності інформації, то міститься в цих документів.

Статтею 32 Доповнення І до Конвенції врегульоване питання перевірки підтвердження походження, у якій передбачено, що:

1. Подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконав інших вимог цієї Конвенції.

2. З метою реалізації положень пункту І цієї Статті митні органи Договірної сторони імпортера повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED та інвойс, якщо він був поданий, декларацію про походження або декларацію про походження EUR-MED або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, за необхідності причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути надіслані для обґрунтування запиту про здійснення перевірки.

3. Перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати 6удь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.

4. Якщо митні органи Договірної сторони імпортера, вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, імпортеру пропонується видача продукції із застосуванням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними.

5. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції.

6. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Таким чином, лише після надіслання відповідного запиту митним органом країни-імпорту до митного органу країни-експорту і лише після неотримання відповіді на такий запит про перевірку протягом десяти місяців, та лише у разі наявності зазначених у такому запиті обґрунтованих сумнівів щодо походження товару, митний орган країни-імпорту має право, за відсутності виняткових обставин відмовити в наданні права на преференції.

Вказані норми передбачають взаємодію договірних сторін, зокрема, ними передбачено право та спеціальний порядок перевірки достовірності та правильності інформації, що міститься у відповідних документах. При цьому наведені положення фактично передбачають презумпцію достовірності документів до тих пір поки митні органи країни експорту за запитом митних органів країни імпорту за результатами проведеної перевірки не доведуть протилежного (за винятком ситуації, що відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з лати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності і розглядуваного документа або справжнього походження товарів).

Однак, відповідач відмовив у такому праві одразу, без зазначення належних підстав.

Відповідно до ч.1-4 ст.45 Митного кодексу України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію.

До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки.

Запит про проведення перевірки надсилається протягом 1095 днів з дня подання документа про походження товару, крім випадків, коли така перевірка ініціюється у зв`язку з кримінальним провадженням.

Видаючи картку відмови в митному оформленні (випуску) товарів відповідач вказав на наявність сумнівів щодо преференційного походження товару, вказавши при цьому як причину те, що декларація походження видана на транспортний засіб, що був у використанні тривалий термін та виготовлений до моменту набрання чинності Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами.

Однак, обґрунтованими сумнівами в статусі походження такого товару та виконанні інших вимог не може вважатися тривале використання товару та виготовлення його до моменту набрання чинності Угоди про асоціацію, оскільки Угода про асоціацію не обмежується товарами, що були вироблені до чи після набрання нею чинності, тим більше, тривале використання товару не може бути підставою для таких сумнівів. Та й сам факт тривалого використання не підтверджується доказами, оскільки з технічного паспорту на товар вбачається, що автомобіль виготовлений 11.04.2016, тобто йому на час виконання митних формальностей було п`ять років.

Стаття 32 розділу VI Доповнення І до Конвенції дає митному органу право або призупинити надання преференції, або відмовити у її наданні. Призупинення надання преференційного режиму для товарів здійснюється до надходження результатів перевірки на запит договірної сторони митного органу країни імпортера; відмова у наданні права на преференцію можлива якщо відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначені достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.

У свою чергу наявність у контролюючого органу сумнівів щодо наданих декларантом документів на підтвердження заявленої ним країни походження товару є лише обставиною для перевірки таких документів та не може бути беззаперечною підставою для відмови у застосуванні преференційної ставки мита.

Аналогічний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.04.2019 у справі №817/4660/13-а.

Інші документи, які декларант додавав до митних декларацій, також містили відомості про країну походження товару. Серед таких документів - технічний паспорт країни експорту на товар. Відомості, що містяться в означених документах відповідно до частини 9 статті 43 Митного кодексу України є додатковими відомостями про країну походження товару та ці відомості не відрізняються від тих, які вказані експортером у декларації-інвойсі.

Відповідач посилається на те, що у даному випадку при наданні картки відмови мала місце не відмова у застосуванні преференційних ставок мита, а необхідність застосування заходу на час перевірки достовірності сертифікату EUR.1 від 14.12.2017 №PL/MF/AN 0269263.

Однак, слід зазначити, що сертифікат EUR.1 від 14.12.2017 №PL/MF/AN 0269263 немає жодного відношення до позивача, що визнано відповідачем та вказано про те, що зазначено дані сертифіката помилково.

У випадку надходження/повернення від уповноваженого органу Нідерландів після перевірки достовірності - сертифікату EUR.1 з відомостями в графі 14 (Result of verifications) про непідтвердження преференційного походження товару, відповідач буде мати право прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення, яким запропонувати платнику податків доплатити митні платежі.

Призупинення надання преференційного режиму для товарів здійснюється до надходження результатів перевірки на запит договірної сторони митного органу країни імпортера; відмова у наданні права на преференцію можлива якщо відповідь на запит про перевірку не надійшли протягом десяти місяців з дати подання запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.

Твердження відповідача про те, що у даному випадку мала місце не відмова у застосуванні преференційних ставок мита, а необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді застосування пільгової ставки (яка дорівнює звичайній ставці мита) замість преференційної не відповідає вимогам законодавства, оскільки таке поняття як запобіжний захід в Митному кодексі України відсутнє, і жодними нормами законодавства (у тому числі Протоколом 1) митному органу не надано право застосовувати запобіжний захід у вигляді застосування пільгової ставки мита замість преференційної.

Докази того, що у відповідача були обґрунтовані сумніви відсутні, а отже сам запит не може вважатися таким, що відповідає вимогам законодавства.

Митний контроль після завершення митного оформлення може здійснюватися за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України допущено порушення законодавства України.

Крім того, у графі 13 сертифіката з перевезення товару ЕUR.1 АF01028879 від 23.11.2021 взагалі відсутні будь-які підстави для направлення сертифіката на перевірку для верифікації.

Відповідачем не надано доказів направлення сертифікату з перевезення товару ЕUR.1 AF01028879 від 23.11.2021 до митного органу країни-експорту. Відповідач обмежився лише твердженням про те, що сертифікат направлений до Держмитслужби з метою перевірки, однак жодної відповіді Держмитслужби станом на час прийняття судом рішення у справі відповідач до суду не надав, як і не надав підтвердження того, що сертифікат був направлений до митного органу країни-експорту.

З урахуванням наведеного у сукупності колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Житомирська митниця протиправно оформила картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 101020/2021/001248.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Житомирської митниці залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.