Постанова

від 27.08.2024 по справі 140/20279/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/20279/23 пров. № А/857/5350/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Гуляка В. В., Коваля Р. Й.;

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року та додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі №140/20279/23 (головуючий суддя Денисюк Р. С., м. Луцьк) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос Дістрібюшин» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Державної податкової служби України про скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

19 липня 2023 року Волинським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос Дістрібюшин» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (відповідач 1), Державної податкової служби України (відповідач 2) про скасування рішень Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 28.03.2023 № 8508996/42727258, №8508889/42727258, № 8508995/42727258 про відмову в реєстрації податкових накладних та зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 31.01.2023 № 1768, від 31.12.2022 № 26194 та від 31.12.2022 № 26199 датою їх подання.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що незважаючи на дотримання позивачем усіх вимог щодо формування та реєстрації податкових накладних, такі не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних з незалежних від позивача обставин. Вказане свідчить про протиправність рішень відповідача 1 про відмову в реєстрації податкових накладних, необхідність їх скасування та для відновлення порушених прав позивача зобов`язання відповідача 2 зареєструвати податкові накладні, складені позивачем.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення комісії Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 28.03.2023 №8508996/42727258, №8508889/42727258, №8508995/42727258 про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Геліос Дістрібюшин» податкові накладні від 31.12.2022 № 26194, № 26199 та від 31.01.2023 №1768. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос Дістрібюшин» судовий збір в сумі 8052 грн.

05.02.2024 до Волинського окружного адміністративного суду через систему Електронний суд надійшла заява представника позивача ТзОВ «Геліос-Дістрібюшин» про винесення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Також 05.02.2024 до Волинського окружного адміністративного суду через систему Електронний суд надійшло клопотання представника Західного МУ ДПС по роботі з ВПП про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, оскільки заявлена вартість є завищеною, неспівмірною зі складністю справи та обсягом наданих послуг.

Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос Дістрібюшин» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн. В задоволенні решти заяви відмовлено.

Не погодившись з прийнятими рішеннями, відповідачем - Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувані рішення та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог та заяви про стягнення судових витрат.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивачем не надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковими накладними, у реєстрації яких було відмовлено. Отже, у Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних були законні підстави для прийняття рішень про відмову в реєстрації спірних податкових накладних. Крім того, зазначено про порушення позивачем строку звернення до суду з позовною заявою. В частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу вказано, що вартість такої допомоги завищена, неспівмірна зі складністю справи та обсягом наданих послуг.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалені у справі незначної складності, суд апеляційної інстанції в порядку ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлено, що ТОВ «Геліос Дістрібюшин» зареєстроване 28.12.2018 як юридична особа, основним видом діяльності якого є 46.39 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями, тютюновими виробами (а.с. 11).

04.09.2019 між ТОВ «Геліос Дістрібюшин» (Виконавець) та ТОВ «Моторспорт» ЛТД (Замовник) укладено договір про надання послуг № ГД/М-091 (а.с. 29-31).

Відповідно до умов даного договору виконавець зобов`язується надавати замовнику погоджені сторонами послуги, а замовник зобов`язується приймати та оплачувати послуги на умовах даного договору (п. 2.1. договору). Під терміном «послуги» сторони розуміють в тому числі, але не виключно маркетингові послуги у сфері вивчення ринку, внесення продукції до інформаційних баз продажу, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управління руху продукції до споживача, спрямованих на збільшення обсягів закупівлі та подальшої реалізації товару кінцевим споживачам, створення сприятливих умов для реалізації товару шляхом спеціальної викладки продукції на торгівельних конструкціях згідно з рекомендаціями, побажаннями та замовленнями замовника, підтримання належного споживчого зовнішнього вигляду продукції, забезпечення наявності продукції в обсягах, що є оптимальним для задоволення потреб споживачів (п. 1.3. договору).

Вартість послуг виконавця, вказаних в п. 2.1 даного договору, умови та терміни оплати послуг погоджуються сторонами в додатках до даного договору, які є його невід`ємною частиною (п. 4.1 договору). Моментом виконання замовником зобов`язань по оплаті наданих послуг є момент зарахування коштів на рахунок виконавця (п. 2.2 договору).

Факт приймання-передачі наданих послуг засвідчується відповідними актами приймання-передачі наданих послуг, які складаються і підписуються виконавцем в 2 екземплярах і передаються замовнику. Акт являється доказом належного виконання виконавцем прийнятих на себе обов`язків по даному договору. Замовник зобов`язаний підписати акт приймання-передачі наданих послуг, скріпити підпис своєю печаткою, і протягом 5 банківських днів з моменту його отримання, вручити акт виконавцю (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 1 додатку №1 від 28.02.2020 до вищевказаного договору виконавець зобов`язується надавати замовнику наступні послуги: послуги з передпродажної підготовки та мерчандайзингу, логістичні послуги, маркетингові послуги. Вартість вищевказаних послуг вказана у п. 2 додатку № 1 до договору та визначена наступним чином: бонус ретро 18% від суми оплачених коштів; бонус росту 0%, вартість входу в мережу АЗК (разово) - 0,00 грн; вартість заміни артикула 0%; бонус на логістику 8% від суми відвантаженої продукції; бонус комплексний за списання/повернення 1% від суми відвантаженої продукції; бонус крадіжки 1% від суми відвантаженої продукції (а.с. 32).

Також сторонами були укладені додаткові угоди до договору про надання послуг №ГД/М-091 від 04.09.2019 в частині строку дії договору (а.с. 33-36).

Крім цього, сторонами 30.05.2020 була укладена додаткова угода про врегулювання відносин електронного документообігу до договору про надання послуг № ГД/М-091 від 04.09.2019, відповідно до якої сторони дійшли взаємної згоди про врегулювання відносин електронного документообігу відповідно до чинного законодавства України (а.с. 37-38).

На виконання умов договору про надання послуг № ГД/М-091 від 04.09.2019 виконавцем були надані, а замовником прийняті послуги у грудні 2022 року, а саме: послуги з передпродажної підготовки та мерчандайзингу за грудень 2022 року на суму 122864,68 грн. та на суму 70 088,92 грн., що підтверджується актом приймання-передачі послуг № гдн 0013579 від 31.12.2022, № гдн 0013584 від 31.12.2022; послуги з передпродажної підготовки та мерчандайзингу за січень 2023 року на суму 61505,04 грн, що підтверджується актом приймання-передачі надання послуг № гдн 0000350 від 31.01.2023 (а.с. 39-41).

Надання послуг та їх оплата за вказаним договором підтверджується карткою рахунку №3611 за період грудень 2022 року - січень 2023 року та банківськими виписками по рахунку АТ «Банк Інвестицій та заощаджень» (а.с. 42-78).

Крім того, на виконання умов вищевказаного договору виконавцем були подані замовнику в електронному вигляді звіти-розрахунки вартості наданих послуг до вищевказаних актів приймання-передачі наданих послуг (а.с. 79-88).

За операціями з поставки товару ТзОВ «Геліос Дістрібюшин» було сформовано податкові накладні від 31.12.2022 № 26199 на суму 70088,92 грн, в тому числі ПДВ 11681,49 грн, № 26194 на суму 122864,68 грн, в тому числі ПДВ 20477,45 грн та від 31.01.2023 № 1768 на суму 61505,04 грн, в тому числі ПДВ 10250,84 грн (а.с. 12-14) та засобами електронного зв`язку подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, відповідно до квитанцій від 16.01.2023 та від 15.02.2023 реєстрація зазначених податкових накладних зупинена на підставі пункту 201.16 статті 201 ПK України, у зв`язку із тим, що коди УКТ ЗЕД /ДКПП товару/послуг 73.20.19 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу йoгo пocтaчaння, що вiдпoвiдaє пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.15-17).

На виконання вимог зазначених в квитанціях, позивачем на адресу контролюючого органу надсилалося повідомлення про подання пояснень та копії документів щодо податкових накладних/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено від 06.03.2023 №0603/4 з кількістю додатків 15, а саме: договір № 22/04-19 від 22.04.2019 на комплексне логістичне обслуговування із ТзОВ «Євро Азіатаська Логістична компанія»; акти виконання робіт на комплексне логістичне обслуговування; договір та додаткові угоди із ТзОВ «Вест Петрол Маркет» № 01/04/19-МП від 01.04.2019; оборотно-сальдова відомість по рахунку № 12 від 31.12.2022 із ТзОВ «Вест Петрол Маркет» за жовтень 2022 року, січень 2023 року; акт приймання наданих послуг від 31.12.2022 № 12 із ТзОВ «Вест Петрол Маркет»; звіт до акту приймання наданих послуг від 31.12.2022 № 12 із ТзОВ «Вест Петрол Маркет»; реєстр та копії платіжних доручень із ТзОВ «Вест Петрол Маркет» жовтень 2022 року, січень 2023 року; договір та додаткові угоди про поставку товару із ТОВ «Моторспорт» ЛТД № ГД-091 від 04.09.2019; оборотно-сальдова відомість із ТОВ «Моторспорт» ЛТД по договору поставки №ГД-091 від 04.09.2019; реєстр та копії видаткових накладних по договору поставки № ГД-091 від 04.09.2019; договір та додаткові угоди про надання послуг із ТОВ «Моторспорт» ЛТД № ГД-091 від 04.09.2019; оборотно-сальдова відомість по рахунку 36 та 64 із ТОВ «Моторспорт» ЛТД за грудень 2022 року, січень 2023 року; акти приймання-передачі наданих послуг № гдн 0013579, № гдн 0013584 від 31.12.2022 та № гдн0000350 від 31.01.2023; звіт-розрахунок вартості наданих послуг до актів надання послуг № гдн 0013579, № гдн 0013584 від 31.12.2022 та № гдн 0000350 від 31.01.2023 та реєстр ПД вхідних та копії банківських виписок із ТОВ «Моторспорт» ЛТД за грудень 2022 року, січень 2023 року (а.с. 18-19).

В свою чергу на вимогу контролюючого органу, 20.03.2023 позивач подав до контролюючого органу додаткові пояснення та документи, необхідні для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в ЄРПН № 4 в кількості 22 додатки (а.с. 166 зворот).

Однак за результатами розгляду вищевказаних пояснень та документів, комісією Західного МУ ДПС по роботі з ВПП з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення від 28.03.2023 № 8508996/42727258, № 8508889/42727258, № 8508995/42727258, якими відмовлено в реєстрації податкових накладних № 1768 від 31.01.2023, № 26194 від 31.12.2022 та № 26199 від 31.12.2022. Згідно з якими підставою для відмови у реєстрації ПН/РК в ЄДРПН є: надання платником податку копій документів, складених із порушенням податкового законодавства. В додатковій інформації зазначено, що по взаємовідносинах між ТОВ «Геліос Дістрібюшин» та ТОВ «Моторспорт» ЛТД в ЄРПН відсутня реєстрація податкових накладних з постачання товарів за період 01.12.2022 по 31.12.2022 на підставі яких обраховувалась вартість наданих послуг. Крім того, ТОВ «Моторспорт» ЛТД внесено до переліку ризикових платників (а.с. 20-22).

Вказані рішення комісії Західного МУ ДПС по роботі з ВПП з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних позивач оскаржив в адміністративному порядку до ДПС України (а.с. 23-25) та до скарги додав копії первинних документів з кількістю додатків 33.

Проте рішеннями ДПС України від 12.04.2023 № 34509/42727258/2, №34476/42727258/2, №34485/42727258/2 за результатами розгляду скарг щодо рішень про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН скарги залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН без змін, з таких підстав: ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків (а.с. 26-28).

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо доводів апеляційної скарги про пропуск позивачем строку звернення до суду з позовною заявою, слід зазначити наступне.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року в задоволенні клопотання представника відповідачів про залишення позову без розгляду відмовлено. Клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду задоволено. Визнано поважними причини пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю «Геліос Дістрібюшин» строку звернення до суду за його позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії та поновлено вказаний строк.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про поважність підстав для поновлення строку звернення до суду з позовною заявою виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлений скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Як вже зазначалося, частина перша статті 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Згідно з пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Відповідно до ст.102 Податкового кодексу України строк давності становить 1095 днів. За змістом статті 102 Податкового кодексу України вказаний строк застосовується під час нарахування грошових зобов`язань або під час провадження у справі про стягнення такого податку.

У даному ж випадку позивач оскаржує рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних, які за своєю суттю не є рішеннями про нарахування грошового зобов`язання.

З огляду на те, що Податковий кодекс України не встановлює спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження рішень про відмову в реєстрації податкової накладної, то в даному випадку застосуванню підлягають строки звернення до суду, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 11.10.2019 у справі №640/20468/18 (№К/9901/16396/19) Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що із прийняттям чинної редакції Кодексу адміністративного судочинства України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки: а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу; б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що позивачем використовувалася процедура адміністративного оскарження рішень про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішеннями ДПС України від 12.04.2023 №34509/42727258/2, №34476/42727258/2, №34485/42727258/2 за результатами розгляду скарг щодо рішень про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН скарги залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН без змін. Того ж дня, через автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» ДПС України позивача було повідомлено про рішення, прийняті за наслідками розгляду скарги.

З урахуванням викладеного вище, строк на оскарження позивачем до суду рішень про відмову в реєстрації ПН в Єдиному реєстрі податкових накладних становив три місяці, перебіг якого розпочався 13.04.2023 та закінчився 13.07.2023.

Разом з тим, до Волинського окружного адміністративного суду з даним позовом позивач звернувся лише 19.07.2023, тобто після завершення тримісячного строку звернення до суду, встановленого частиною четвертою статті 122 КАС України.

Однак, позивач вперше з позовом про скасування рішень Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 28.03.2023 №8508996/42727258, № 8508889/42727258, № 8508995/42727258 про відмову в реєстрації податкових накладних звернувся до Волинського окружного адміністративного суду 11.07.2023 та ухвалою суду від 17.07.2023 вказану позовну заяву було повернуто позивачу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України.

Позивач як на поважність причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом вказував на те, що вперше звернувся до суду з даним позовом в межах строку, визначеного законом, проте ухвалою суду від 17.07.2023 позовна заява була повернута позивачу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України.

Такі твердження заслуговують на увагу, оскільки реалізація права звернення до Волинського окружного адміністративного суду з даним позовом здійснена позивачем без зайвих зволікань та за наявності об`єктивних на те обставин.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні по справі Іліан проти Туреччини ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду, у зв`язку з пропуском строку звернення, повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Крім цього, у низці рішень Європейського суду з прав людини закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

Проаналізувавши наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що причини пропуску строку звернення до адміністративного суду є поважними та вважає, що судом першої інстанції вірно поновлено позивачу строку звернення до суду в даній справі.

Щодо вимог апеляційної скарги по суті позовних вимог, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично діє від імені головного підприємства - платника податку, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю.

За змістом пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Реєстрація спірних податкових накладних була зупинена контролюючим органом з посиланням на те, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/PK для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Положеннями пункту 10 Порядку «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» №1165 (далі - Порядок №1165) встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Згідно з пунктом 11 Порядку №1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Додатком №3 до Порядку №1165 визначено критерії ризиковості здійснення операцій, відповідно до пункту 1 якого з-поміж критеріїв визначено відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Порядок прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 № 1245/34216 (далі - Порядок №520).

У пунктах 4 та 5 Порядку №520 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Згідно з пунктом 6 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).

Як визначено у пунктах 9 та 11 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня. Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що чинними нормативно-правовими актами визначено вичерпний перелік підстав, які можуть слугувати підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.

При цьому, як підтверджується змістом пункту 5 Порядку №520, передбачений цим пунктом перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, не є вичерпним.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій контролюючого органу.

Суб`єкти владних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежуються права платника податків, повинні уникати надмірного формалізму. Обсяг документів, які надаються платниками податку на додану вартість з метою усунення сумнівів у контролюючих органів щодо легальності відповідної операції за наслідками якої складено податкову накладну, яку подано для реєстрації в ЄРПН, хоч і є визначеним у Порядку №520, проте завжди є унікальним та залежить від організації господарських взаємовідносин між суб`єктами господарювання, змісту договірних відносин між такими, а також особливостями законодавчого врегулювання діяльності тієї чи іншої сфери бізнесу.

Саме за результатами детального дослідження змісту документів (в тому числі договору), наданих на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, можливим є формування висновків щодо можливості чи неможливості реєстрації є ЄРПН податкової накладної, реєстрація якої була зупинена згідно із відповідною квитанцією.

Так, пунктом 5 Порядку №520 встановлено вичерпний перелік документів, які необхідні для прийняття рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної, однак, органом ДПС в направлених позивачу квитанціях не зазначено які саме пояснення та документи повинен подати позивач. При цьому, в матеріалах справи наявні достатні докази, які також надавались позивачем і контролюючому органу та вказують на наявність достатніх підстав для реєстрації спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що обставини, які обумовлюють обов`язок платника податків скласти податкові накладні та зареєструвати їх в ЄРПН, передбачені у ст.187 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Слід зазначити, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій платника податку на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України.

Платником податків надано до податкового органу первинні документи які на його переконання є належними та достатніми для підтвердження здійснення ним господарських операцій.

Суд також звертає увагу на те, що у випадку загальної вказівки щодо необхідності подати документи у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний саме в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття необґрунтованого рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Верховний Суд у постанові від 03.11.2021 у справі №360/2460/20 за наслідками аналізу положень Порядку №520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Колегія суддів звертає увагу, що невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним. Аналогічна правова позиція вже неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18 та від 18.06.2020 у справі №824/245/19-а. При цьому, Верховний Суд у постанові від 05.01.2021 у справі № 640/11321/20 зазначив, що незважаючи на те, що затверджена Порядком №1165 форма рішення не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1-8 критеріїв ризиковості, це не скасовує обов`язок доказування податкового органу, що передбачений частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так ПН № 26194 від 31.12.2022, № 26199 від 31.12.2022 та № 1768 від 31.01.2023, сформовані за господарськими операціями у взаємовідносинах з ТОВ «Моторспорт» ЛТД. Такі відносини визначені договором надання послуг від 04.09.2019 №ГД/М-091, додатком №1 від 28.02.2020 до договору, якими визначено предмет договору, умови приймання-передачі наданих послуг, вартість послуг, умови оплати.

Вказані вище ПН складені за датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Акти приймання-передачі наданих послуг № гдн0013579, № гдн0013584 від 31.12.2022 та № гдн0000350 від 31.01.2023, містять посилання на договір надання послуг від 04.09.2019 №ГД/М-091 та підтверджують надання послуг виконавцем замовнику.

Відповідно до викладеного та враховуючи встановлені обставини цієї справи суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що подані позивачем документи для реєстрації спірних податкових накладних підтверджують зазначені у них дані та є достатніми для прийняття рішення про їх реєстрацію в ЄРПН.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині додаткового рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року, слід зазначити наступне.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

До матеріалів справи на підтвердження складу та розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано копії: договору про надання правничої допомоги № 24/09 від 24.01.2022, додаткової угоди від 01.07.2023 до договору про надання правової допомоги № 24/09 від 24.01.2022, акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 04.12.2023, детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) по справі № 140/20279/23 від 04.12.2023 та платіжну інструкцію від 05.12.2023 № 7386367285.

Згідно пункту 4.1. розділу 4 договору № 24/09 від 24.01.2022 про надання правничої допомоги, за здійснену правову допомогу та послуги, що надаються виконавцем, клієнт сплачує виконавцю гонорар (винагороду), розмір якого узгоджується сторонами та визначається в додатковій угоді до даного договору.

Розмір гонорару адвоката встановлений додатковою угодою від 01.07.2023 до договору № 24/09 від 24.01.2022 у фіксованому розмірі 5000 грн, отже є визначеним, та не потребує детального опису робіт, визначеного частиною четвертою статті 134 КАС України.

Таким чином, матеріалами справи підтверджуються понесені позивачем витрати на правову допомогу у цій справі у розмірі 5 000 грн.

Судом першої інстанції було стягнуто з податкового органу на користь позивача 4 000 грн. Підстави для подальшого зменшення суми витрат позивача на правничу допомогу відсутні.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 250, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року та додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі №140/20279/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя С. П. Нос судді В. В. Гуляк Р. Й. Коваль