Постанова

від 26.08.2024 по справі 380/21409/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/21409/23 пров. № А/857/5096/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівСудової-Хомюк Н.М., Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

суддя у І інстанціїМричко Н.І.,

час ухвалення рішенняне зазначено,

місце ухвалення рішенням. Львів,

дата складення повного тексту рішення 26 січня 2024 року,

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила:

- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області призначити пенсію за віком на пільгових умовах і у пільгових розмірах за списком № 2 та відповідно до положень пункту б частини першої статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення з дати звернення.

Ухвалою від 05.12.2023 Львівський окружний адміністративний суд замінив первісного співвідповідача Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області належним відповідачем Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі ГУ ПФУ у Львівській області).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року у справі № 380/21409/23, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позов було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії від 30.06.2023 №134850010047.

Зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період її роботи з 22.08.1992 по 13.03.2023 на посаді молодшої сестри по догляду за хворими рентгенкабінету поліклініки та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV з 22.06.2023 (далі Закон № 1058-IV).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що позивачка станом на час звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах досягла 54-річного віку, мала необхідний пільговий стаж та страховий стаж, тобто у відповідності пункту 2 частини другої статті 114 Закону України № 1058-IV набула право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Водночас суд звернув увагу, що за результатами розгляду заяви позивачки про призначення пенсії ГУ ПФУ в Хмельницькій області прийняло оскаржене рішення, яке порушує права позивачки. Відтак, позов у частині визнання протиправними дій пенсійного органу щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах не підлягає до задоволення.

Зважаючи на це, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень суд вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнав протиправним і скасував рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії від 30.06.2023 №134850010047.

Окрім того, суд врахував, що оскільки позивачка звернулася за призначенням пенсії 22.06.2023, тобто поза межами тримісячного строку з дня досягнення пенсійного віку (09.02.1969), то має право на призначення пенсії з дня звернення за її призначенням.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ПФУ у Львівській області, яке у своїй скарзі просило скасувати його та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що спірний період роботи позивачки неможливо зарахувати до пільгового стажу її роботи, оскільки за цей період відсутні результати атестації робочого місця за посадою молодшої медичної сестри по догляду за хворими рентгенкабінету, а отже відсутні підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

У відзиві на апеляційну скаргу пенсійного органу ОСОБА_1 підтримала доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечила обґрунтованість апеляційних вимог та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Окрім того просила стягнути з ГУ ПФУ у Львівській області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22.06.2023 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.

За принципом екстериторіальності заяву позивачки передано для розгляду до ГУ ПФУ в Хмельницькій області, яке прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії від 30.06.2023 №134850010047. Таке рішення обґрунтоване тим, що у позивача відсутній необхідний пільговий стаж за Списком № 2. До пільгового стажу не зараховано період роботи з 22.08.1992 по 13.03.2023, оскільки відсутні результати атестації робочого місця за посадою молодшої сестри по догляду за хворими рентгенкабінету.

Вважаючи таку відмову пенсійного органу протиправною, позивачка звернулася до адміністративного суду за захистом своїх прав із позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

При цьому апеляційним судом встановлено, що спір у справі стосується незарахування до пільгового стажу періоду роботи позивачки з 22.08.1992 по 13.03.2023 на посаді молодшої сестри по догляду за хворими рентгенкабінету поліклініки за відсутності результатів атестації робочого місця, що не дає право позивачці на зарахування вказаного періоду до її пільгового стажу.

Відповідно до пунктів 1 і 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (набрав чинності з 21 серпня 1992 року, далі - Порядок № 442), атестація проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому; основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Пунктом 4 зазначеного Порядку встановлено, що атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 442 атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону № 1058-IV є виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження несприятливих умов праці за результатами атестації відповідного робочого місця.

Як слідує з матеріалів справи, згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивачка працювала, зокрема, з 02.07.1991 по 13.03.2023 на посаді молодшої сестри по догляду за хворими рентгенкабінету поліклініки Миколаївської центральної районної лікарні, що пенсійним органом під сумнів не ставиться.

Також відповідач не заперечує того, що виконувана позивачкою у означений період робота повний робочий день за професією молодшої сестри по догляду за хворими рентгенкабінету поліклініки відноситься до чинного на той час Списку №2 (у редакції постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10, постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, від 16.01.2003 №36, від 24.06.2016 №461).

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383).

Цей Порядок № 383 регулює застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів "а", "б" статті 13 та статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Водночас на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Апеляційний суд вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність зарахування спірного періоду до пільгового стажу роботи позивачки та призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 №1058-IV.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Окрім того вирішуючи клопотання позивачки, заявлене у відзиві на апеляційну скаргу, апеляційний суд зазначає таке.

Частинами 6 та 7 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як слідує з поданого відзиву, у ньому наведений розрахунок витрат на правову допомогу, а саме:

- попереднє опрацювання матеріалів 1 година;

- опрацювання законодавчої бази та судової практики, що регулює спірні правовідносини 1 год;

- консультації з клієнтом щодо формування правової позиції 1 год;

- підготовка процесуальних документів по справі 2 год.

Всього витрачено 5 год.

При цьому апеляційний суд звертає увагу, що витрачений час адвоката стосується розгляду даної справи виключно в суді першої інстанції, а тому підстав для відшкодування позивачу правової допомоги в суді апеляційної інстанції немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року у справі № 380/21409/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Н. М. Судова-Хомюк І. М. Обрізко