Постанова

від 16.11.2007 по справі 9839-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

9839-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.11.2007Справа №2-22/9839-2007А

За позовом - Кредитної спілки «Едельвейс» ( м.Алушта, , смт. Паретніт, вул. Фрунзенське шосе, буд. 12-А)

До відповідача  -ДПІ  у м.Алушті ( м. Алушта,  вул. Леніна, 22-А)

Про визнання нечинним  податкового повідомлення-рішення

                                                                                                  Суддя   Яковлєв С.В.

                                                                                               За участю  секретаря  Дулімової В.І.

                     Представники:

Від позивача –  Логінов Т.А. – пред-к, дов. від 14.05.2007 р.

Від відповідача – Патраш В.І. – пред-к, дов. від 31.05.2007 р.  

Сутність спору:  Кредитна спілка «Едельвейс» ( далі позивач)  звернулась   до суду  з позовом, в якому просила визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ  у м.Алушті ( далі відповідач)  №  0000022200/0 від 12.01.2007 р.  Вимоги мотивовані тим, що працівники  відповідача під час проведення перевірки склали акт перевірки, в якому  зробили помилкові висновки про  порушення позивачем Закону України “Про оподаткування  прибутку підприємств” , що призвело на думку відповідача до  заниження податку на прибуток на суму 29211,35  грн. Позивач вважає, що висновки позивача не відповідають дійсним обставинам справи.

              Представник позивача під час судового засідання. яке відбулось  24.09.2007 р., уточнив позовні вимоги, просив визнати нечинними податкові повідомлення - рішення відповідача  №  0000022200/0 від 12.01.2007 р.  , №  0000022200/1  від 10.02.2007 р., №0000022200/2 від 24.04.2007 р. та  №0000022200/3 від 06.07.2007 р.

              Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 12.09.2007 р., надав відзив на позов ( вих. № 1966/9/10 від 11.09.2007 р.) , в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши, що під час проведення перевірки позивача було встановлено заниження ним  податку на прибуток  на суму 29211,35  грн., що сталося в наслідок невірного застосування ним положень Закону України “Про оподаткування  прибутку підприємств”  та Закону України «Про кредитні спілки».

               Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, свідків,  суд

встановив:

               На підставі  направлення від 04.12.2006 р. № 806/22 працівники відповідача   провели  планову  виїзну  документальну перевірку  позивача з  питань  дотримання ним  вимог податкового, іншого законодавства  за період з 07.09.2004 р.  по 30.09.2006 р.                      За результатами вказаної перевірки 25.12.2006 р.  був складений акт № 1983/22/33009885 , в якому зроблений  висновок , зокрема,  про порушення  позивачем  пп. 7.11.9 п. 7.11. ст.. 7  Закону України “Про оподаткування  прибутку підприємств” на загальну суму  29211,35 грн.

             На підставі вказаного акту відповідач  12.01.2007 р. прийняв  податкове повідомлення-рішення № 0000022200/0 , відповідно до якого  визнано суму податкового зобов'язання позивача по податку на прибуток  у сумі 10703,60 грн., з яких  7490 грн. – за основним платежем, 3213,60 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.

     Діючи відповідно до Закону України “Про порядок  погашення  зобов'язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, позивач  24.01.2007 р. звернувся до відповідач зі скаргою по перегляду податкового повідомлення-рішення № 0000022200/0 від 12.01.2007 р.  

      Відповідачем 10.02.2007 р. прийнято рішення № 664/10/23 , яким відмовлено позивачу у задоволені скарги.

               На підставі акту  № 1983/22/33009885 відповідач  прийняв 10.02.2007 р. податкове повідомлення-рішення №  0000022200/1 , визнав позивачу   суму податкового зобов'язання по податку на прибуток  у сумі 10703,60 грн., з яких  7490 грн. – за основним платежем, 3213,60 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.

               Позивач  20.02.2007 р. звернувся  до ДПА АРК зі скаргою на перегляд  податкового повідомлення –рішення відповідача № 0000022200/0 від 12.01.2007 р.

               ДПА  19.04.2007 р. прийняла рішення  № 948/10/25-021 про відмову у задоволенні скарги.

              На підставі акту № 1983/22/33009885  відповідач  24.04.2007 р. . прийняв  податкове повідомлення-рішення № 0000022200/2 , відповідно до якого  визнано суму податкового зобов'язання позивача по податку на прибуток  у сумі 10703,60 грн., з яких  7490 грн. – за основним платежем, 3213,60 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.

               Позивач надіслав до ДПА України скаргу на податкове повідомлення-рішення відповідача від  12.01.2007 р.

               ДПА України рішенням № 6315/6/25-03/5 від 02.07.2007 р. залишела зазначену скаргу без задоволення.

                Відповідач  06.07.2007 р.  прийняв  податкове повідомлення-рішення № 0000022200/3 ,      відповідно до якого  визнано суму податкового зобов'язання позивача по податку на прибуток  у сумі 10703,60 грн., з яких  7490 грн. – за основним платежем, 3213,60 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.

                Ст.19 Конституції України визначає, що  органи державної влади та органи місцевого самоврядування  зобов'язани діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

                 Ст. 2 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає , що платниками  податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності , бюджетні, громадські та інші  підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання  прибутку.

                  Відповідно до п.3.1 зазначеного закону  об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податків  та суму амортизаційних відрахувань.

                   Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход - це  загальна  сума доходу  платника податку від усіх видів  діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду.

                    П.п. 7.11. ст. 7   Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначений  порядок оподаткування  неприбуткових установ і організацій, до яких зокрема, відносяться  кредитні спілки, створені у порядку, визначеному  законом (абзац «в»).  

                    У п.п. 7. 11. 4 ст. 7 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що від оподаткування звільняються  доходи неприбуткових  організацій, визначенних у абзаці «в» підпункту 7.11.1, отриманні у вигляді, зокрема,  доходів від  здійснення операцій з активами ( у тому числі пасивних доходів)  недержавних  пенсійних фондів та кредитних спілок, за пенсійними вкладами (внесками), рахунками учасників фондів банківського  управління відповідно до закону з цих питань.

                   Під терміном  «пасивні доходи» слід  розуміти доходи, отримані у вигляді процентів, дивідендів, страхових виплат і відшкодувань, а також роялті ( п.п. 7.11.13 ст. 7 Закону).

                   Згідно з п.п. 7.11.9 вказаного Закону  у разі, коли  неприбуткова організація отримає доход із джерел, інших ніж визначені відповідними підпунктами 7.11.2-7.11.7 цього пункту, така неприбуткова організація зобов'язана  сплатити  податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних із отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів.

                   До матеріалів справи залучена копія Статуту позивача, затвердженого рішенням  установчих / загальних зборів протокол №5 від 30.04.2006 р.  

                   У п. 2.1. Статуту визначено, що позивач  є неприбутковою організацією заснованою фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

                    Згідно з п. 5.1. Статуту позивач має право, зокрема , надавати кредити своїм членам  на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі.

                     Матеріали справи свідчать про те, що у період часу  з 07.09.2004 р.  по 30.09.2006р. позивачем  за оформлення  та надання кредитів отримано  коштів у розмірі  29211,35 грн.  Позивач вказав, що зазначені кошти були сплачені членами кредитної спілки за надання   ним кредитів .Проти зазначеного факту не заперечував представник  відповідача.

                    Згідно зі ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки»  кредитна спілка – це  неприбуткова  організація заснована фізичними особами, професійними ми спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах  з метою задоволення  потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг  за рахунок  об'єднаних грошових  внесків членів кредитної спілки.   Порядок ведення господарської діяльності кредитної спілки  визначений у ст. 21 Закону, в якої передбачено, що  вона  відповідно до свого статуту може .зокрема  надавити кредити своїм членам на умовах  їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій  та безготівковій формі.  

                    Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку , що позивач отримав доход у сумі 29211,35 грн. у період, який перевірявся, в наслідок  надання кредитів своїм членам за рахунок активів, сформованих  в наслідок внесення вступних та інших внесків, у вигляді процентів від сум наданих кредитів.  За таких обставин стає зрозумілим,  що зазначені кошти є  пасивним доходом позивача в розумінні  п. 7.11.13 ст. 7 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств”  .

                    Внаслідок зазначеного ці доходи  згідно з п.п. 7.11.4 ст. 7 вказаного Закону   звільняються  від оподаткування.

                    Суд не може погодитись з твердженнями відповідача про необхідність застосування п. 7.11.9   Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” , тому, що у матеріалах справи відсутні докази того, що вказані доходи у сумі 29211,35 грн. отримані позивачем із джерел, інших ніж визначені у п.п. 7.11.4  Закону, тобто в наслідок  здійснення ним операцій не з його активами, а з іншими коштами.

                     В силу викладеного суд вважає, що згідно з зазначеними вище положеннями ст. 7 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” відповідач безпідставно нарахував позивачу податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі   7490 грн.          

                   Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення  зобов'язань  юридичних або фізичних осіб  перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків  і зборів ( обов ‘язкових платежів) є Закон України “Про порядок  погашення  зобов'язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Ст. 1 закону визначає, що податковим боргом ( недоїмкою)  є податкове  зобов'язання ( з урахуванням  штрафних санкцій  за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене  у встановлений строк, а також пеня , нарахована  на суму такого податкового зобов'язання.

           Розмір штрафних санкції, які накладаються на платника податків за порушення  податкового законодавства  , та порядок їх застосування визначені у ст. 17  Закону України “Про порядок  погашення  зобов'язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.  Згідно з п.п. 17.1.3 п. 17.1  ст. 17  Закону  у разі коли контролюючий орган  самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платник податків  має сплатити штраф  у розмірі  десяти відсотків від суми недоплати ( заниження суми  податкового  зобов'язання ) за кожний  з податкових періодів, установлених для такого податку , збору але на більш 50 відсотків такої суми.

            Приймаючи до уваги визнання неправомірності донарахування позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 7490 грн., суд вважає, що у відповідачу не було підстав для застосування до першого  штрафних (фінансових) санкцій у сумі  3213,60 грн.          

                    В силу викладеного суд приходить до висновку , що позовні вимоги підлягають задоволенню.

                    Під час судового засідання, яке відбулось 16.11.2006 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ  постанову складено 22.11.2007р.

                        Керуючись ст.   160-163 КАС України, суд  

                                              п о с т а н о в и в:

1.   Позов задовольнити.

           2.  Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ  у м.Алушті ( м. Алушта,  вул. Леніна, 22-А)  №  0000022200/0 від 12.01.2007 р.  , №  0000022200/1  від 10.02.2007 р., №0000022200/2 від 24.04.2007 р. та  №0000022200/3 від 06.07.2007 р.

           3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Кредитної спілки «Едельвейс» ( м.Алушта, , смт. Паретніт, вул. Фрунзенське шосе, буд. 12-А, код ЄДРПОУ 33009885) 3,40грн. судового збору .

         У разі неподання  заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання  постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ -  з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви  про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу  через 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.  

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Яковлєв С.В.