Ухвала

від 26.08.2024 по справі 560/21171/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 серпня 2024 року

м. Київ

справа №560/21171/23

адміністративне провадження № К/990/28943/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів - Шишова О. О., Яковенка М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2024 року у справі № 560/21171/23 за позовом Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об`єднання" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2024 року у справі № 560/21171/23.

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2024 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано 10-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме, надання документу про сплату судового збору.

Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», ухвала про залишення касаційної скарги без руху від 05 серпня 2024 року доставлена в Електронний кабінет Головного управління ДПС у Хмельницькій області 05 серпня 2024 року о 19:40.

19 серпня 2024 року до Верховного Суду надійшло клопотання від скаржника про звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати, а у випадку відмови у задоволенні клопотання про звільнення та відстрочення - продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги з підстав неможливості сплатити судовий збір у визначений термін.

Розглянувши зазначене клопотання, Суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на таке.

Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються частиною першою статті 133 КАС України, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання, зокрема щодо звільнення, зменшення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення, розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених в статті 8 зазначеного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 зазначеного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8 зазначеного Закону, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Ураховуючи викладене, беручи до уваги суб`єктний склад учасників цієї справи та предмет спору, скаржник не є суб`єктом, на якого в даному випадку розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.

Крім того, відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Колегія суддів Верховного Суду вважає за доцільне звернути увагу на те, що за підставою встановлення процесуальні строки поділяються на строки встановлені законом та строки встановлені судом.

Якщо збіг строк, який встановлений законом, то він може бути поновлений, а якщо збіг строк, який встановлений судом, то він може бути продовжений.

У даному випадку десятиденний строк, наданий скаржнику для усунення недоліків, встановлений саме законом (частиною другою статті 169 КАС України), тому колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що положення статті 121 КАС України не можуть бути застосовані, а тому клопотання скаржника про продовження строків для усунення недоліків касаційної скарги задоволенню не підлягає.

Отже, станом на 26 серпня 2024 року недоліки касаційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху, скаржник не усунув, документ про сплату судового збору не надав.

За приписами частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику.

Керуючись статтями 121, 169, 332 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Хмельницькій області про звільнення від сплати судового збору, про відстрочення сплати судового збору або продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги відмовити.

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2024 року у справі № 560/21171/23 - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко