Рішення

від 15.08.2024 по справі 333/1792/24

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 333/1792/24

Провадження №2/333/2410/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15серпня 2024 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі:

судді Холода Р.С.,

за участю секретаря судового засідання Марченко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ), треті особи: районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування (юридична адреса: 69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченко, буд. 32, код ЄДРПОУ: 37573541), Перша Запорізька державна нотаріальна контора (юридична адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 3-В, код ЄДРПОУ: 02884115) про визначення додаткового строку на прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

27.02.2024 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 звернулася до суду з позовомдо ОСОБА_2 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини.

В обґрунтування позовних вимог вона зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її чоловік - ОСОБА_4 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

05.10.2023 року вона звернулася від себе та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до Першої Запорізької нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 . Постановою державного нотаріусу від 13.02.2024 року № 213/02-31 їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з тим, що був пропущений 6-ти місячний строк на прийняття спадщини.

Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв його батько ОСОБА_6 , оскільки на момент смерті сина, він фактично був зареєстрований з померлим, а також син спадкодавця ОСОБА_5 , оскільки на момент смерті останній був неповнолітнім.

ОСОБА_1 зазначила, що вона пропустила строк для прийняття спадщини у зв`язку із вимушеним переїздом за межі України, що зумовлене збройною агресією рф проти України; фінансовими труднощами, неможливості покинути роботу та навчання дітей; неоднозначність національного законодавства щодо правил спадкування в умовах воєнного стану.

Ухвалою суду від 04.03.2024 року відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, Першу Запорізьку державну нотаріальну контору ПМУМЮ (м. Одеса) зобов`язано надати належним чином засвідчену копію спадкової справи № 245/2023, відкритої після смерті ОСОБА_4

29.03.2024 року на адресу суду від районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, як органу опіки та піклування надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що позовні вимоги прав та інтересів неповнолітніх осіб не стосуються, тому вони є неналежною стороною у справі.

08.04.2024 року на адресу суду від державного нотаріуса Федченко О. надійшла належним чином завірена копія спадкової справи №245/2023.

Ухвалою суду від 20.05.2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином. Від ОСОБА_7 надійшла заява про розгляд справи без її участі та участі позивача, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Відповідач ОСОБА_2 до зали судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав.

Представник Районної адміністраціїЗМР радипо Комунарськомурайону,як органопіки тапіклування в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, надала письмові пояснення по справі.

Представник ПершоїЗапорізької державноїнотаріальної контори в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, в супровідному листі просила розглянути справу без їх участі.

Керуючись ч. 4ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів та відповідно дост. 280 ЦПК України, за згодою позивача, ухвалити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній письмові докази, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , з огляду на таке.

Судом встановлено, що 14.01.2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 укладено шлюб, остання змінила прізвище на ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , актовий запис №01.

ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_5 , батько якого є: ОСОБА_4 , мати ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , актовий запис №532.

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 25.10.2022 року, актовий запис №2278.

Заповіту ОСОБА_4 не залишив.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є: дружина - ОСОБА_1 , неповнолітній син ОСОБА_5 , батько ОСОБА_2

05.10.2023 року ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_4 до Першої Запорізької державної нотаріальної контори ПМУМЮ (м. Одеса).

Спадкодавцю ОСОБА_4 на праві власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_5 від 30.03.1995 року, договором про визнання часток в квартирі, що є спільною сумісною власністю від 12.01.2018 року, засвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вартановою О.С., зареєстровано в реєстрі за №90, та договором дарування частки квартири (2/3 частки) від 05.02.2018 року, засвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вартановою О.С., зареєстровано в реєстрі за №401.

Згідно до відповіді Департаменту реєстраційних послуг №04-07/3/12954 від 13.10.2023 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в період з 25.09.2013 року по 25.10.2022 року (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ) був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 . Разом з ним на день смерті був зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно інформації з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00043520088 від 09.02.2024 року, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_10 .

Із повного витягу Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00043520197 від 09.02.2024 року вбачається, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_8 .

13.02.2024 року позивач звернулася до Першої Запорізької державної нотаріальної контори ПМУМЮ (м. Одеса) із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на спадкове майно, а саме: частку квартири АДРЕСА_6 .

Постановою державно нотаріуса Першої Запорізької державної нотаріальної контори Нестеренко О.М. від 13.02.2023 року № 213/02-31 відмовлено у видачі свідоцтва про право спадщини за законом на частку квартири, через пропуск ОСОБА_1 строку на прийняття спадщини.

Відповідно достатті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частинами 1,3 статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1статті 1270 ЦК України).

У лютому 2022 року запроваджено правило зупинення на весь час дії воєнного стану перебігу шестимісячного строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття.

Так, згідно п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» в первісній редакції на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.

У подальшому, до п. 3 вказаної постанови були внесені зміни згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 року №719 та роз`яснення Міністерства юстиції України від 11.07.2022 року, за змістом яких перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці.

Постановою Кабінету Міністрів України № 469від 09.05.2023 року пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №164 виключено. Зміни набрали чинності 18.06.2023 року.

Проте, правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються ЦК України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України.

Строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (статті 1270, 1272 ЦК України), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте, в законі вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (ч. 2 ст. 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (частина третя статті).

Законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини.

Пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270,1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.

Такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21 (провадження № 61-8014св22), від 21 червня 2023 року у справі № 175/1404/19 (провадження № 61-5707св23).

Підпунктами 2.1, 2.6 пункту 2 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України незалежно від місця відкриття спадщини.

В умовах воєнного або надзвичайного стану за відсутності доступу до Спадкового реєстру нотаріус заводить спадкову справу без використання цього реєстру та перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту протягом п`яти робочих днів з дня відновлення такого доступу.

За змістом частин 1 та 3 статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17 (провадження № 61-41480св18).

Не є поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Отже, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви та ці обставини визнані судом поважними.

Як свідчить тлумачення ч. 3 ст. 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини відносяться причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця таких перешкод для подання заяви не було, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Аналогічний правовий висновок зроблений у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 419/3788/17 (провадження № 61-2969св19); від 16.03.2020 року у справі № 644/5098/17 (провадження № 61-20806св19); від 17.03.2020 року у справі № 683/2587/18 (провадження № 61-11406св19).

Оцінка причин пропуску строку на предмет поважності лежить в площині дискреційних повноважень суду, оскільки базується безпосередньо на наданих сторонами та наявних в матеріалах справи доказах та встановлених в ході судового розгляду обставинах.

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.

Матеріали справи свідчать про те, що спадкодавець ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно шестимісячний строк на прийняття спадщини після його смерті сплив 17.04.2023 року, а тому позивач мала довести суду, що протягом всього вказаного строку чи його істотної частини існували причини, які об`єктивно унеможливлювали вчинення нею дій щодо прийняття спадщини.

Також, матеріали справи свідчать про те, що спадкодавець ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Після смерті ОСОБА_4 спадкоємцями першої черги є: дружина - ОСОБА_1 , неповнолітній син ОСОБА_5 , батько ОСОБА_2 .

Матеріали справи свідчать про те, що із заявою про прийняття спадщини за законом 05.10.2023 року звернулась дружина спадкодавця ОСОБА_1 . Інші заяви про прийняття спадщини або відмову від спадщини у спадковій справі відсутні.

З відповіді Департаменту реєстраційних послуг №04-07/3/12954 від 13.10.2023 року, вбачається, що станом на 17.10.2022 року, дату смерті ОСОБА_4 , з ним був зареєстрований ОСОБА_2 .

На підставі ч. 3,4 ст. 1268 ЦК України спадкоємці ОСОБА_2 та ОСОБА_5 вважаються такими, що прийняли спадщину.

В березні 2022 року ОСОБА_1 виїхала з країни, що підтверджується карткою для реєстрації мігрантів від 22.03.2022 року, трудовим договором від 12.04.2022 року та договором оренди нерухомого майна від 20.09.2022 року. Тобто, у період 17.10.2022 року -17.04.2023 року позивач перебувала за кордоном.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що в період після смерті чоловіка вона перебувала за кордоном, в Літовські Республіці, і вказана обставина позбавила її можливості подати заяву про прийняття спадщини. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України № 164 від 28.02.2022 року «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» було передбачено зупинення перебігу строку для прийняття спадщини на час дії воєнного стану. Неоднозначність національного законодавства щодо правил спадкування в умовах війни, зокрема, в частині строків для прийняття спадщини, також унеможливило вчинення нею дій для своєчасного прийняття спадщини.

Як зазначено у пункті 186 рішення ЄСПЛ у справі «Промислово-фінансовий Консорціум «Інвестиційно-металургійний Союз» проти України» (заява № 10640/05, п. 186) принцип законності передбачає, що чинні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у своєму застосуванні (рішення у справі «Беєлер проти Італії» [BП] (Beyeler v. ltaly), заява № 33202/96, пункти 109, 110). Аналогічно національне законодавство має надавати засіб юридичного захисту від свавільного втручання державних органів влади у права, захищені Конвенцією (рішення у справі «Хасан і Чауш проти Болгарії» [BП] (Hasan and Chaush v. Bulgaria), заява № 30985/96, п. 84).

Сформованапрактика ЄСПЛ у повній мірі узгоджується із такими рішеннями Конституційного Суду України № 15/04, 2/05, 5/05, 17/10, 23/10, 16/11, 20/11, 3/12, 1/15, 2/17, 3/17, 1/18, 5/18, 7/18, 10/18, 3(І)/19, 3/19, 6/19, 1-p/20, 7-p/20, 5-p(ІІ)/20 13-р/20, 1-p(ІІ)/21, 2-p(ІІ)/21, 1-p/21, 4-p(ІІ)21,1-p(ІІ)2022, 3-p(ІІ)2022, 1-р2022, 9-p(11)/2022,4-p/2022, 1-р/2023, 1-p(ІІ)/2023, 2-p(ІІ)/2023, 3-р(ІІ)/2023, 4-p(ІІ)/2023, відповідно до яких Конституційний Суд України вважає, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності.

Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності держав дотримуватися принципу «якості законів» при їх прийнятті або зміні. Зокрема, у своєму рішенні у справі «Сєрков проти України» ЄСПЛ зазначив, що якість законодавства передбачає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні законодавство; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводить до його суперечливого тлумачення, в тому числі судом, має наслідком порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону».

У справі «Новік проти України» ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.

Дійсно, як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах, вказана вище норма постанови КабінетуМіністрів України від 28.02.2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить вимогам ЦК України. Однак позивач, керуючись нею та розраховуючи на чітке і передбачуване її застосування, добросовісно помилялась щодо тривалості строку на прийняття спадщини.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, норми матеріального права, а також правові висновки Верховного Суду, суд дійшов до висновку, що доводи ОСОБА_1 , яка є спадкоємицею першої черги після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , з приводу поважності нею строку для прийняття спадщини, а саме введення в країні воєнного стану та реального існування загрози життю позивача та її родини, пов`язаного із військовою агресією рф проти України, проживання їх на території в безпосередній близькості від активних бойових дій, вимушеність виїхати з України за кордон, неодноразова зміна законодавства стосовно прийняття спадщини в період дії воєнного стану, обмеженість можливості отримувати оперативну інформацію щодо зміни порядку вчинення нотаріальних дій та обчислення строків в умовах воєнного стану є поважними.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства.

Вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, необхідно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17.10.2018 року у справі № 681/203/17-ц, від 01.06. 2020 року у справі № 185/777/17.

.

Враховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявниці в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів суд дійшов до висновку про наявність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_4 , терміном у три місяці.

Керуючись статтями: 4, 10, 12, 13, 18, 76, 81, 83, 89, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ), треті особи: районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування (юридична адреса: 69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченко, буд. 32, код ЄДРПОУ: 37573541), Перша Запорізька державна нотаріальна контора (юридична адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 3-В, код ЄДРПОУ: 02884115) про визначення додаткового строку на прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 впродовж 3 (трьох) місяців з дня набрання цього рішення законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) - 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на поданні заяви про його поновлення якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 23.08.2024 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод