Рішення

від 26.08.2024 по справі 526/1501/24

ГАДЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 526/1501/24

Провадження № 2/526/818/2024

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 серпня 2024 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - Киричка С.А.,

з участю секретаря - Широколави О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Гадяч цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

встановив:

24 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 08.05.2024 року провадження відкрито за правилами загального позовного провадження.

10 травня 2024 року від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про визнання позовних вимог та розгляд справи без його участі.

14 травня 2024 року позивач ОСОБА_1 надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги просила задовольнити.

03 червня 2024 року ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

10 червня 2024 року на адресу суду надійшла заява позивачки про долучення документів до матеріалів справи, а саме: квитанції про внесення коштів на депозитний рахунок суду.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 28 серпня 2021 року зареєстрували шлюб, актовий запис №886, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 28.08.2021 року.

У період шлюбу подружжям придбано дві земельні ділянки площею 2 га, кадастровий номер 5922988200:01:001:0419 та площею 2 га, кадастровий номер 5922989100:06:001:0304, що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 278857087 та 278851481.

Згідно Витягу №НВ-9936982882024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 16.04.2024 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5922988200:01:001:0419 становить 68909,87 грн.

Згідно Витягу №НВ-9936983192024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 16.04.2024 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5922989100:06:001:0304 становить 15421,07 грн.

Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 3 статті 368 ЦК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до змісту частин 1, 2, 3 статті 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною 1 статті 70СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частинами 1, 2, 4 статті 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Приписами частин 1 та 2 статті 372 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток.

Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

При цьому, при поділі майна суд виходить із того, що якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов`язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» відзначив, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи, для визначення якої при необхідності призначається експертиза.

Аналізуючи наведені норми закону, факти та докази, суд дійшов висновку, що придбані сторонами під час шлюбу земельні ділянки є об`єктом спільної сумісної власності подружжя і підлягають поділу шляхом стягнення з відповідача грошової компенсації в розмірі вартості 1/2 частини цих ділянок, що становить суму в розмірі 42165 грн. 46 коп.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, розмір грошової компенсації, яку повинен сплатити позивач на користь відповідача, складає 42165 грн. 46 коп. або ж 1/2 частину.

Зазначені обставини переконують суд в наявності підстав для задоволення позову та стягнення з позивача на користь відповідача грошової компенсації 1/2 вартості майна, належного сторонам на праві спільної сумісної власності .

Велика Палата Верховного Суду вважає, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.

Керуючись ст.ст.12, 81, 263-265, 280, 352 Цивільно-процесуального кодексу України, суд,-

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя- задовольнити частково.

Визнати в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 право власності земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 5922988200:01:001:0419 .

Визнати в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 право власності земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 5922989100:06:001:0304 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за частину вартості земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 5922988200:01:001:0419 у сумі 34454,93 грн та за частину земельної ділянки площею 2 га , кадастровий номер 5922989100:06:001:0304 у сумі 7710,53 грн. - шляхом виплати ОСОБА_2 з депозитного рахунку територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області IBAN UA398201720355289002000015950, код ЄДРПОУ 26304855 , банк отримувача Держказначейска служба України, м. Київ (платник ОСОБА_1 ).

В іншій частині позовних вимог - відмовити .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.08.2024 року.

Суддя: С. А. Киричок