Постанова

від 20.10.2010 по справі 2а-3042/10/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

20.10.2010 р. Спр ава № 2а-3042/10/1470

Розглянувши в порядку письмового провадження спра ву:

за позовом: Миколаївськ ої обласної Державної хлібно ї інспекції, м. Миколаїв

до відповідача: Державн ої інспекції з контролю за ці нами в Миколаївській області , м. Миколаїв

Головуючий суддя Сере да О.Ф.

Секретар судового засідан ня Чайкіна М.С.

Суть спору: про визн ання нечинним рішення від 05.05.10 р. № 74.

Миколаївська обласна Держ авна хлібна інспекція (надал і - позивач) звернулась до суду із позовом про визнання нечи нним у повному обсязі рішенн я від 05.05.10 р. № 74 прийнятого Держа вною інспекцією з контролю з а цінами в Миколаївській обл асті (надалі - відповідач) про вилучення в дохід державного бюджету необґрунтовано отри маної виручки в сумі 6910 грн. та стягнення штрафу у розмірі 1382 0 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав , викладених у запереченні.

Від позивача по справі наді йшло клопотання про розгляд справи за його відсутності т а в порядку письмового прова дження.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин не з' явивс я, про причини неприбуття суд не повідомив. Суд вважає, що п ерешкод для розгляду справи не має, справу може бути виріш ено на підставі наявних у ній доказів в порядку письмовог о провадження.

Розглянувши матеріали спр ави, суд встановив наступне.

В період з 11.01.10 р. по 29.04.10 р. відпо відач по справі, відповідно д о статті 13 Закону України ”Про ціни і ціноутворення” від 13.12.0 0 р. № 1819 (надалі - Закон № 1819), По ложення про Державну інспекц ію з контролю за цінами та пун кту 2.1.6 Плану роботи держінспе кції цін на I квартал 2010 р., прові в планову перевірку підприєм ства позивача з питань дотри мання державної дисципліни ц ін при наданні платних послу г та склав Акт від 29.04.10 р. № 62 (нада лі - Акт перевірки).

Зокрема, в Акті перевірки ві дповідач зазначив про поруше ння державної дисципліни цін , шляхом недотримання нормат ивно-правових актів про їх не вірне застосовування підпри ємством, а саме, порушення поз ивачем по справі пункту 2.4 нак азу Держконтрольсільгоспро ду Мінагрополітики України в ід 10.03.99 р. № 100 ”Про організацію пр оведення сертифікації проду кції та послуг”, відповідно д о якого визначення вартості робіт із сертифікації послуг зернового складу виконуєтьс я на підставі постанови Кабі нету міністрів України від 11.0 4.02 р. № 485 ”Про затвердження прав ил визначення вартості робіт з підтвердження відповіднос ті у законодавчо регульовані й сфері” (надалі - постанова КМУ № 485).

За наслідками проведеної п еревірки та складеному Акту відповідач прийняв рішення в ід 05.05.10 р. № 74 про застосування ек ономічних санкцій за порушен ня державної дисципліни цін із вилученням в дохід держав и 6910 грн. та стягнення штрафу у розмірі 13820 грн.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані ст оронами докази та запереченн я, суд вважає, що позовні вимог и обґрунтовані та доведені, в иходячи з наступного.

Закон України ”Про основні засади державного нагляду (к онтролю) у сфері господарськ ої діяльності” від 05.04.07 р. № 877-V (на далі - Закон № 877-V) визнача є правові та організаційні з асади, основні принципи і пор ядок здійснення державного н агляду (контролю) у сфері госп одарської діяльності, повнов аження органів державного на гляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов' язки та ві дповідальність суб' єктів г осподарювання під час здійсн ення державного нагляду (кон тролю).

Відповідно частини 2 статті 5 Закону № 877-V, орган державного нагляду (контролю) оприлюдню є критерії та періодичність проведення планових заходів із здійснення державного на гляду (контролю) шляхом розмі щення інформації в мережі Ін тернет у порядку, визначеном у законодавством. Судом вста новлено, що докази розміщенн я інформації стосовно провед ення планових заходів по від ношенню до позивача в мережі Інтернет у відповідача відс утні.

Згідно з частиною 5 статті 5 З акону № 877-V строк здійснення пл анового заходу не може перев ищувати п' ятнадцяти робочи х днів, продовження строку зд ійснення планового заходу не допускається. Призупинення проведення планової перевір ки цим Законом взагалі не пер едбачено. Судом з' ясовано, щ о в порушення норм даного зак ону відповідачем тричі перев ірка призупинялася, що підтв ерджується актом перевірки.

Судом також встановлено, що акт перевірки, як первинний д окумент, на підставі якого пр иймається рішення про поруше ння державної дисципліни цін , містить помилки, неточності . При проведенні перевірки ві дповідачем не був належним ч ином зроблений аналіз нормат ивних актів, які підлягають з астосуванню до позивача.

Постановою Кабінету мініс трів України від 25.12.96 р. № 1548 ”Про встановлення повноважень ор ганів виконавчої влади та ви конавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифі в)”, визначено повноваження в ідповідних органів у цій сфе рі та містить повний і вичерп ний перелік товарів і послуг , ціни на які регулюються орга нами виконавчої влади і вико навчими органами міських рад .

Послуги, що надаються Держа вними хлібними інспекціями д о зазначеного переліку не вк лючені.

Постанова Кабінету мініст рів України від 23.07.09 р. № 834 ”Про з атвердження Порядку надання платних послуг державними х лібними інспекціями Автоном ної Республіки Крим та облас тей і використання коштів, що надходять як плата за їх нада ння, а також переліку та варто сті таких послу”, набрала чин ності з 01.01.10 р. До вказаної дати Кабінет міністрів України жо дного нормативного акту щодо встановлення фіксованих цін на послуги Державних хлібни х інспекцій не приймав.

Згідно із статтею 7 Закону № 1819 вільні ціни і тарифи встано влюються на всі види продукц ії, товарів і послуг, за винятк ом тих, по яких здійснюється д ержавне регулювання цін і та рифів.

Відповідно до статті 8 Закон у № 1819 державне регулювання ці н і тарифів здійснюється шля хом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); гран ичних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від дер жавних фіксованих цін і тари фів.

З викладеного можна зробит и висновок, що на послуги, які надавались позивачем до 01.01.10 р . не було встановлено державн е регулювання цін і тарифів, т обто на ці послуги застосову вались вільні ціни і тар ифи.

Відповідно до статті 13 Зако ну № 1819 державний контроль за ц інами здійснюється при встан овленні і застосуванні держа вних фіксованих та регульова них цін і тарифів, а контроль з а дотриманням державної дисц ипліни цін здійснюється орга нами, на які ці функції поклад ено урядом України.

Повноваження Державної ін спекції з контролю за цінами по здійсненню перевірок дот римання державної дисциплін и цін розповсюджується на мі сцеві органи виконавчої влад и, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, суб' єкти г осподарювання, які застосову ють державні фіксовані та ре гульовані ціни та тарифи. Пра вила формування вільних цін на продукцію (товари, роботи, п ослуги) державному контролю не підлягають.

Застосування відповідаче м положень постанови КМУ від 11.04.02 р. № 485 ”Про затвердження Пра вил визначення вартості робі т з підтвердження відповідно сті у законодавчо регульован ій сфері” в обґрунтування ви сновків перевірки є помилков им виходячи з того, що вона бул а прийнята відповідно до Зак ону України ”Про підтверджен ня відповідності” (преамбула Постанови), стаття 19 якого пер едбачає можливість здійснен ня оплати робіт з підтвердже ння відповідності як в закон одавчо регульованій сфері та к і в законодавчо нерегульов аній сфері. В останньому випа дку така оплата здійснюється на договірних засадах.

Частиною 1 статті 9 Закону Ук раїни ”Про підтвердження від повідності” від 17.05.01 р. № 2406-III (над алі - Закон № 2406-III) встанов лено, що процедура підтвердж ення відповідності в законод авчо регульованій сфері запр оваджується технічними регл аментами. Абзацом 15 статті 1 ць ого Закону технічний регламе нт визначено як закон Україн и або нормативно-правовий ак т, прийнятий Кабінетом Мініс трів України, у якому визначе ні вимоги до послуг, дотриман ня яких є обов' язковим. Отже , в разі відсутності такого те хнічного регламенту у відпов ідній сфері, підтвердження в ідповідності відноситься до законодавчо неврегульовано ї сфери, а оплата здійснюєтьс я на договірних засадах (част ина 2 статті 19 цього Закону).

Враховуючи зазначене та у з в' язку з відсутністю техніч ного регламенту, який відпов ідає вказаним вимогам, питан ня підтвердження відповідно сті послуг із зберігання зер на та продуктів його перероб ки у законодавчій сфері на те перішній час не врегульовано .

Однак, відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закон у № 2406-III до введення в дію відпов ідного технічного регламент у підтвердження відповіднос ті продукції здійснюється зг ідно з вимогами Декрету Кабі нету міністрів України ”Про стандартизацію і сертифікац ію” від 10.05.93 р. № 46-93 (в частині поло жень про сертифікацію).

Вартість робіт із сертифік ації послуг із зберігання зе рна та продуктів його переро бки до набрання чинності пос танови Кабінету міністрів Ук раїни від 23.07.09 р. № 834 позивачем ви значалась в договорі між зам овником та виконавцем цих ро біт відповідно до частини 3 ст атті 19 Декрету Кабінету мініс трів України ”Про стандартиз ацію і сертифікацію”.

Таким чином, Правила визнач ення вартості робіт з підтве рдження відповідності у зако нодавчо регульованій сфері, затверджені постановою № 485 не поширюються на відносини у с фері сертифікації послуг із зберігання зерна та продукті в його переробки і застосува ння цих Правил в даному випад ку є необґрунтованим.

Відповідач помилково отот ожнює поняття державного тех нічного регулювання та держа вного цінового регулювання ( введення технічного регулюв ання галузі не тягне за собою її цінового регулювання). Від повідно законодавства Мініс терству агропромислової пол ітики надані повноваження що до державного технічного рег улювання (перелік центральни х органів виконавчої влади, н а які покладається розроблен ня технічних регламентів зат верджений постановою КМУ від 13.03.02 р. № 228 із змінами, внесеними постановою КМУ від 11.04.03 р. № 510, а н е державного цінового регулю вання.

Посилання відповідача на п ункт 7.11 статті 7 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” щодо питання в изначення вартості послуг Де ржавної хлібної інспекції є хибним, оскільки цією статте ю встановлюється перелік вид ів доходів неприбуткових орг анізацій, які звільняються в ід оподаткування, тобто визн ачається саме порядок оподат кування, а не порядок формува ння вартості послуг, що надаю ться неприбутковими установ ами. Вказаний Закон не міс тить посилання на Закон У країни ”Про ціни і ціноутвор ення” - як того вимагають по ложення статті 1 останнього, д ля застосування його у сфері ціноутворення.

Крім того, доходи неприбутк ових організацій, визначених у абзаці ”а” підпункту 7.11.1, у то му числі доходи закладів і ус танов освіти, науки, культури , охорони здоров' я, а також ар хівних установ та реабілітац ійних установ для інвалідів та дітей-інвалідів, що мають в ідповідну ліцензію, які утри муються за рахунок бюджету, з араховуються до складу кошто рисів (на спеціальний рахуно к) на утримання таких неприбу ткових організацій і викорис товуються виключно на фінанс ування видатків такого кошто рису (включаючи фінансування господарської діяльності зг ідно з їх статутами), розрахов аного та затвердженого у пор ядку, встановленому Кабінето м міністрів України (абзац др угий підпункту 7.11.8 пункту 7.11 ста тті 7). Отже, Законом встановле но, що доходи використовують ся на фінансування всіх вида тків за кошторисом (затвердж ується у відповідності до За кону України ”Про державний бюджет України” на відповідн ий рік), а не лише на відшкодув ання вартості послуг, як це вк азано в акті перевірки на сто рінці 4.

Що стосується посилання ві дповідача на постанову Кабін ету міністрів України ”Про з атвердження переліку груп вл асних надходжень бюджетних у станов, вимог щодо їх утворен ня та напрямів використання” від 17.05.02 р. № 659 (надалі - постано ва № 659), то слід зазначити, що зм іст поняття напрями використ ання надходжень не співпадає з поняттям вимоги щодо їх утв орення та не стосується визн ачення вартості послуг. Вимо гою щодо утворення власних н адходжень постановою № 659 визн ачено наявність цих послуг у переліку, затвердженому Каб інетом міністрів України для відповідної галузі (абзац 9 пу нкту 2 Додатку № 1 постанови). З н аведеного можна зробити висн овок, що постанова № 659 не регул ює питання щодо формування, в становлення та застосування цін (тарифів).

Таким чином, викладені в акт і перевірки висновки ґрунтую ться на положеннях нормативн их актів, які не можуть бути за стосовані в даному випадку, т обто є помилковими.

Суд не може погодитись з вис новком відповідача, який заз начений в акті перевірки про те, що наказом Держконтрольс ільгосппроду Мінагрополіти ки України від 15.07.04 р. № 2 ”Про орг анізацію проведення сертифі кації послуг зернових складі в із зберігання зерна та прод уктів його переробки” (надал і - наказ № 2) було встановлено державне регулювання цін на послуги Держхлібінспекції ( розділ 2 акту перевірки), виход ячи з наступного. Жодним із за конодавчих та нормативно-пра вових актів, зазначених в акт і перевірки не передбачені п овноваження Держконтрольсі льгосппроду здійснювати дер жавне регулювання цін. Держа вне регулювання цін законода вством віднесено виключно до повноважень Кабінету мініст рів України, який відповідни х повноважень з цього питанн я Держконтрольсільгосппрод у не надавав. Зазначений нака з є таким, що направлений на ор ганізацію здійснення галузе вої діяльності та не здійсню є державне цінове регулюванн я.

Отже, для притягнення до від повідальності за виконання н аказу № 2 (органу, якому позива ч підзвітний та підконтрольн ий), жодні законодавчі підста ви відсутні.

Статтею 21 Закону України ”П ро зерно та ринок зерна в Укра їні” від 04.07.02 р. № 37-IV передбачено , що сертифікат якості зерна т а продуктів його переробки в идається на платній основі т ериторіальними органами спе ціально уповноваженого держ авного органу у сфері держав ного контролю за якістю зерн а та продуктів його переробк и (тобто Держхлібінспекціями ).

Відповідно пункту 6 постано ви Кабінету міністрів Україн и від 23.07.09 р. № 848 ”Про затвердженн я Порядку видачі сертифіката якості зерна та продуктів йо го переробки” зазначено, що с ертифікат якості видається п ісля проведення робіт з огля ду (інспектування) зерна та пр одуктів його переробки. Тобт о, інспектування є невід' єм ною складовою видачі сертифі ката якості, а послуги з інспе ктування зерна надаються поз ивачем на платній основі.

Крім того, при проведенні пе ревірки відповідачем не взят о до уваги наявність наказу М іністерства агропромислово го комплексу України від 18.01.99 р . № 9 ”Про затвердження Положен ня про порядок справляння і в икористання коштів, одержани х за виконання робіт, пов' яз аних із сертифікацією зерна, продуктів його переробки, на сіння олійних культур випроб увальними лабораторіями дер жавної хлібної інспекції Авт ономної Республіки Крим та о бласних державних хлібних ін спекцій” (надалі - наказ № 9). Д аним наказом визначено, що ва ртість послуг Державної хліб ної інспекції з інспектуванн я визначається на підставі у кладеного договору із замовн иком, що свідчить про право за стосування вільних цін (пунк ти 1.3, 3.1).

Згідно пункту 4.8 положення п ро Державну хлібну інспекцію Автономної Республіки Крим, обласну державну хлібну інс пекцію, затвердженого наказо м Міністерства аграрної полі тики України від 21.10.04 р. № 372 (нада лі - положення № 372) Держхлібі нспекція має право надавати відповідно до законодавства на договірних умовах платні послуги підприємствам, уста новам та організаціям незале жно від форми власності та го сподарювання з визначення як ості зерна та продуктів його переробки при експортно-імп ортних операціях і переміщен ні їх у межах країни та контро лю кількісно-якісних показни ків у процесі збереження.

З наведеного можна зробити висновок, що чинним законода вством України прямо передба чено проведення інспектуван ня зерна саме на платній осно ві. При цьому, замовник зобов' язаний здійснити оплату посл уг в повному обсязі, а законод авством не передбачено покри ття затрат суб' єктів господ арювання за рахунок державно го бюджету при наданні послу г позивачем.

Таким чином, висновок відпо відача про те, що позивач не ма в підстав для стягнення плат и за послуги з інспектування , суперечить чинному законод авству.

При дослідженні наданих ст оронами матеріалів судом вст ановлено, що вартість послуг з інспектування та визначен ня якості зерна та продуктів його переробки стягувалась позивачем відповідно до тари фів, затверджених Держконтро льсільгосппродом, а не шляхо м калькуляцій, розроблених н им самостійно, як то зазначен о в акті перевірки.

Організація проведення ро біт із сертифікації регулюєт ься наказом Міністерства агр арної політики України від 20.0 7.04 р. № 258 ”Про організацію прове дення сертифікації послуг зе рнових складів із зберігання зерна та продуктів його пере робки” та ”Порядком видачі с ертифіката відповідності по слуг із зберігання зерна та п родуктів його переробки”, за твердженим постановою Кабін ету міністрів України від 02.12.09 р. № 1294. Зазначеними документам и встановлено, що для проведе ння робіт створюється відпов ідна комісія (пункти 3 та 13 відп овідно).

Під час вирішення спору суд ом було з' ясовано, що у розра хунок вартості людино/години та людино/дня відповідачем б ув включений тільки фонд зар обітної плати одного державн ого інспектора замість фонду середньої заробітної плати всіх членів комісії (сторінк а 8 акту перевірки).

Вилучення із розрахунку фо нду середньої заробітної пла ти інших членів комісії відп овідачем обґрунтовується по ложеннями пункту 1.1 ”Правил ви значення вартості робіт із с ертифікації продукції та пос луг”, затверджених наказом Д ержстандарту України від 10.03.99 р. № 100, згідно з яким усі фактич но виконані роботи із сертиф ікації, крім тих, що виконують ся відповідно до чинного зак онодавства за рахунок держав ного бюджету, оплачуються вл асними коштами підприємств, організацій, громадян, які зв ернулися із заявкою на прове дення відповідних робіт, згі дно з їх трудомісткістю, неза лежно від прийнятих за їх рез ультатами рішень.

Суд вважає, що зміст цього н ормативного акту відповідач ем тлумачиться невірно, вихо дячи з того, що державні інспе ктори також отримують заробі тну плату за рахунок загальн ого фонду бюджету, але їх із ск ладу комісії відповідач не в илучив.

Правила, на які посилається відповідач, прийняті в 1999 р., а Закон України ”Про зерно т а ринок зерна в Україні” від 04 .06.02 р., згідно пункту 2 статті 83 як ого до приведення законів Ук раїни, інших нормативно-прав ових актів у відповідність і з цим Законом вони застосову ються у частині, що не супереч ить цьому Закону. Стаття 11 цьо го Закону зобов' язує замовн иків здійснювати оплату варт ості послуг із сертифікації зернових складів у повному о бсязі та не містить будь-яких виключень щодо часткової оп лати. Тобто, Інструкція в цій ч астині суперечить положення м Закону України ”Про зерно т а ринок зерна в Україні” та не підлягає застосуванню.

Також, Законом України ”Про підтвердження відповідност і” визначено, яким чином слід застосовувати пункт 1.1 зазнач ених Правил, а саме частина 3 с татті 18 встановлює, що замовни ками робіт у сфері підтвердж ення відповідності за кошти Державного бюджету України є центральні органи виконавчо ї влади, на які законодавство м покладено технічне регулюв ання у визначених сферах дія льності. Тобто, законодавець визначив, що при наданні посл уг із сертифікації за рахуно к коштів державного бюджету слід розрізняти фінансуванн я не за колом осіб, що надають послуги, а за належністю замо вника цих послуг.

Свої висновки та розрахунк и відповідач застосовує на в сі надані позивачем послуги, в той час як їх фінансування з а рахунок бюджету зазначеним наказом віднесено до виключ ення з правила. Факт надання п озивачем послуг за рахунок б юджетних коштів відповідаче м при проведенні перевірки н е досліджувався.

Судом також встановлені і і нші порушення відповідачем в имог законодавства. Відповід но пункту 7 статті 7 Закону № 877-V, на підставі акту перевірки, я кий складено за результатами здійснення планового заходу , в ході якого виявлено поруше ння вимог законодавства, про тягом п' яти робочих днів з д ня завершення заходу складає ться припис, розпорядження а бо інший розпорядчий докумен т про усунення порушень, вияв лених під час здійснення зах оду. Розпорядження або інший розпорядчий документ повине н містити певний перелік від омостей, зокрема термін усун ення порушень, а також прізви ще, ім' я та по батькові його к ерівника чи уповноваженої ни м особи суб' єкта господарюв ання.

Згідно приписів абзаців 3-5 п ункту 1 частини 1 постанови Каб інету міністрів України від 21.05.09 р. № 502 ”Про тимчасові обмеже ння щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю ) у сфері господарської діяль ності на період до 31 грудня 2010 р оку” передбачено органам дер жавного нагляду (контролю) до 31.12.10 р.:

- видавати суб' єктові госп одарювання припис про усунен ня протягом 30 діб виявлених по рушень, підготовлений на під ставі акта про проведення пе ревірки, якщо інший строк не п ередбачено законом;

- приймати рішення про засто сування до суб' єктів господ арювання фінансових і адміні стративних санкцій лише у ра зі невиконання ними протягом 30 діб від дня одержання припи сів про усунення виявлених п орушень (крім порушень, що нем ожливо усунути);

- не застосовувати санкції з а порушення, які усунуті на ви конання припису.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вказаних вимог, припис, розпорядження або інший розпорядчий докум ент про усунення порушень, ви явлених під час здійснення з аходу відповідачем складено не було. Відповідно, можливіс ть добровільно усунути виявл ені в установі позивача пору шення, відповідачем надана н е була.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що рішення відпов ідача від 05.05.10 р. № 74 не відповіда є вимогам діючого законодавс тва, тому позов підлягає задо воленню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Код ексу адміністративного судо чинства України, адміністрат ивний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Миколаївської об ласної Державної хлібної інс пекції - задовольнити повніс тю.

Визнати протиправним та ск асувати рішення від 05.05.2010 р. № 74, п рийняте Державною інспекціє ю з контролю за цінами в Микол аївській області.

Стягнути з Державного бюдж ету України на користь Микол аївської обласної Державної хлібної інспекції (54055, м. Микол аїв, вул. 1-а Слобідська, 117, код ЄД РПОУ 00958252, р/р 31254272210392 в УДК в Миколаї вській області, МФО 826013) судови й збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає закон ної сили після закінчення 10-де нного строку з дня проголоше ння/отримання постанови, якщ о протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не с касовано, набирає законної с или після повернення апеляці йної скарги, відмови у відкри тті апеляційного провадженн я або набрання законної сили постанови за наслідками апе ляційного провадження.

Порядок та строки апеляцій ного оскарження визначені ст . 186 КАС України.

Апеляційна скарга подаєть ся до Одеського апеляційного адміністративного суду чере з Миколаївський окружний адм іністративний суд. Копія апе ляційної скарги одночасно на дсилається особою, яка її под ає, до Одеського апеляційног о адміністративного суду.

Апеляційна скарга на поста нову суду першої інстанції п одається протягом десяти дні в з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодекс у, а також прийняття постанов и у письмовому провадженні а пеляційна скарга подається п ротягом десяти днів з дня отр имання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повно важень у випадках та порядку , передбачених частиною четв ертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можлив ість отримання копії постано ви суду безпосередньо в суді , то десятиденний строк на апе ляційне оскарження постанов и суду обчислюється з наступ ного дня після закінчення п'я тиденного строку з моменту о тримання суб'єктом владних п овноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана п ісля закінчення встановлени х строків залишається без ро згляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, як а її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О.Ф. Серед а