Ухвала

від 26.08.2024 по справі 185/8213/24

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 185/8213/24

Провадження № 2-н/185/875/24

У Х В А Л А

26 серпня 2024 року м.Павлоград

Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Перекопський М.М., розглянувши заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Воробйові Гори 2» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ,

встановив:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Воробйові Гори 2» звернулось до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, теплопостачання з ОСОБА_1 , за адресою реєстрації місця проживання боржника.

Суд, вирішуючи питання про видачу судового наказу, виходить з наступного.

У відповідності до ст. 162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної її частини.

Як роз`яснено в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. До нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це - позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті364,367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті370,372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно тощо.

Як вбачається з заяви про видачу судового наказу, заявник просить стягнути заборгованість, яка виникла за послуги з утримання будинків та споруд та прибудинкових територій, теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 .

Таким чином, у даному випадку застосовуються правила виключної підсудності, так як предметом заяви є стягнення витрат, пов`язаних з утриманням нерухомого майна, і відповідно до положень ст. 30,162 ЦПК України заява повинна розглядатись судом за місцем знаходження нерухомого майна.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду № 638/1988/17 від 10 квітня 2019 року.

Необхідно зазначити, що наказне провадження не передбачає направлення справи за підсудністю до іншого суду, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про необхідність відмови у видачі судового наказу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст.167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Керуючись статей 27, 162, 165,167, 258 260, 353, 357 ЦПК України, суддя

постановив:

Відмовити у видачі судового наказу за заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Воробйові Гори 2» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Роз`яснити заявникові, що відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у п`ятнадцятиденний строк безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя М. М. Перекопський