Постанова

від 28.08.2024 по справі 176/1371/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7396/24 Справа № 176/1371/23 Суддя у 1-й інстанції - Волчек Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Пищиди М.М.

суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.

розглянувши у спрощеному провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 04 червня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 04 червня 2024 року скаргу ОСОБА_1 , представник скаржника, адвокат Мотуз Олександр Володимирович, на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни - визнано неподаною та повернуто.

Не погодившись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Перевіривши законність ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 травня 2024 року скаржник через свого уповноваженого представника звернувся до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни, де просить визнати неправомірними її дії щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №73553390 на підставі пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», скасувати відповідну постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, та зобов`язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України поновити вчинення виконавчих дій з виконання виконавчого листа про стягнення з ДП «СхідГЗК» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 120 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок хронічного професійного захворювання.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 16 травня 2024 року вищезазначену скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків десять днів з дня отримання копії ухвали.

27 травня 2024 представник скаржника, адвокат Мотуз О.В. надіслав до суду заяву про продовження строку для усунення недоліків ще на 30 днів, оскільки 16 травня 2024 року ним подано заяву до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про надання копії постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні.

Повертаючи скаргу на підставі ст.185 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що скаржником недоліки зазначені в ухвалі без руху не усунуті.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

За положеннями ст.ст.55,124 Конституції України та ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).

Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність, зокрема, державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.

Так, відповідно до положень ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За усталеною судовою практикою скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, та містити відомості, зазначені в Законі України «Про виконавче провадження», зокрема, зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Якщо скарга за формою і змістом не відповідає таким вимогам, то застосовуються положенняст.175 ЦПК України.

Статтею 175 ЦПК України визначено вимоги до позовної заяви, зокрема, щодо предмета спору та їх обґрунтування, недотримання яких має наслідком залишення позовної заяви безруху згідно зі ст.185 цього Кодексу та її повернення в разі не усунення недоліків позовної заяви.

Положення наведеної норми процесуального права щодо повернення заяви застосовуються у тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали суду про залишення заяви без руху.

У свою чергу, суд першої інстанції формально віднісся до обставин, викладених у скарзі та при цьому не звернув увагу на положення ст.ст.13,175 ЦПК України, за змістом яких, скаржник на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у скарзі обставин чи доказів на підтвердження вимог, неточність їх формулювань, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність скарги за кожною вимогою не перешкоджає розгляду скарги, оскільки в порядку частини третьої ст.451 ЦПК України може бути підставою для відмови в задоволенні скарги, а не для визнання її неподаною та повернення скаржнику.

Крім того, згідно змісту скарги на дії державного виконавця, у цій справі учасниками є: скаржник (стягувач) - ОСОБА_1 , боржник ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», особа, дії якої оскаржуються державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни.

З протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2024 також, вбачається, що при розподілу скарги на дії державного виконавця, учасником процесу, зокрема, зазначено боржника ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».

Однак, місцевий суд помилково не вказав в оскаржуваній ухвалі заінтересовану особу - боржника ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».

Отже, колегія суддів доходить висновку, що достатніх підстав для визнання скарги неподаною та повернення її скаржнику суд першої інстанції не мав.

За змістом пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена права на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції проявив надмірний формалізм.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Враховуючи те, що вищезазначені обставини судом першої інстанції враховані не були, суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про необхідність повернення скарги і на підставі ст. 185 ЦПК України, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, яку відповідно до ст. 379 ЦПК України слід скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

З огляду на викладене, дослідивши та проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, на підставі ст.379 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали, з направленням справи для продовження розгляду відповідно до вимог Цивільно-процесуального кодексу України до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381-384 ЦПК України, колегія суддів-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 04 червня 2024 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Головуючий:

Судді: