Постанова

від 26.08.2024 по справі 905/1361/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2024 року м. Харків Справа № 905/1361/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Попков Д.О.

за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.,

та представників учасників справи:

від позивача Митровка Я.В.- представник;

від відповідача- Бурикін К.О. представник

від третьої особи 1: Лебідь Ю.В. -представник

від третьої особи 2: не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства Міське управління капітального будівництва, м.Маріуполь, Донецька область на рішення Господарського суду Донецької області від 26.02.2024 року у справі №905/1361/23 та на додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 14.03.2024 року у справі №905/1361/23

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю Опитний завод М, смт. Вишково, Закарпатська область

до відповідача Комунального підприємства Міське управління капітального будівництва, м.Маріуполь, Донецька область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерства фінансів України, м.Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, м.Київ

про стягнення заборгованості в сумі 8 391 482,54 гривень

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Опитний завод М» (далі- Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області із позовною заявою до Комунального підприємства «Міське управління капітального будівництва» (далі - Відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Міністерства фінансів України, м.Київ (далі Третя особа 1) та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, м.Київ (далі Третя

особа 2) про стягнення 8 391 482, 54 гривень за Договором про закупівлю робіт №27/2020 (Договір Підряду) від 02.03.2020.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 26.02.2024 року у справі №905/1361/23 позов задоволено повністю, стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість в сумі 8 391 482, 54 грн. та відшкодовано витрати по сплаті судового збору в сумі 125 872, 24 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Донецької області від 14.03.2024 року у справі №905/1361/23 заяву Позивача про розподіл судових витрат на правничу допомогу задоволено частково: стягнуто з Відповідача на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн., в решті заяви відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням та вважаючи його таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що:

- при здійсненні розподілу субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України між місцевими бюджетами не передбачено асигнувань на 2023 рік для тимчасово окупованих територій та територій, де ведуться активні бойові дії, окрім проектів Торецької, Покровської міської територіальної громади та Станично -Луганської селищної територіальної громади, у розмірі відповідно до актів виконаних робіт, по яких є рішення суду або ведуться судові процеси щодо оплати виконаних робіт, що були здійснені до 24.02.2022, у зв`язку з чим, на думку апелянта, не здійснення оплати виконаних робіт сталось внаслідок обставин незалежних від волі відповідача (Замовника) припинення фінансування проекту, тоді як Замовник виконав свої зобов`язання за договором щодо оплати виконаних робіт, надіславши платіжні документи на оплату; не здійснення оплати виконаних робіт сталось не з вини Замовника, а внаслідок обставин, незалежних від його волі, що суд першої інстанції, на думку заявника скарги, повинен був взяти до уваги;

-судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам Відповідача щодо настання форс-мажорних обставин (введення воєнного стану) як причини неможливості виконання зобов`язань за Договором про закупівлю робіт №27/2020 (договір підряду) від 02.03.2020.

Окрім зазначеного, Відповідач звертав увагу суду на механізм оплати актів, форми платіжних доручень, інструкцію з підписання документів у зв`язку з тим, що відносини за спірним Договором підряду фінансувались за рахунок державної програми, зволікання оплати з боку Третіх осіб.

Також, у поданій апеляційній скарзі просив скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви Позивача про стягнення витрат на правову допомогу за мотивами того, що основне рішення, у світлі наведених вище обставин, підлягає скасуванню.

Подані до апеляційної скарги Відповідача додаткові докази не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки відповідно до вимог ст.269 ГПК України Відповідачем не заявлено клопотання про їх долучення до матеріалів справи з обґрунтуванням причин неможливості подання до суду першої інстанції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на означені судові рішення, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 року розгляд справи призначено на 26.08.24р. о 12:15.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти доводів Відповідача та зазначив зокрема наступне:

- Відповідачем не оспорюється рішення суду першої інстанції у частині встановлених обставин про те, що Позивачем виставлено Відповідачу рахунок на оплату

№003 від 04.07.2023 на суму 8 391 482, 54 грн з ПДВ, який ним отриманий 14.08.2023 (вх.№03-2023) разом із листом №04-07-1 від 04.07.2023, а тому кінцевий строк розрахунку за виконані будівельні роботи є таким, що настав 28.09.2023;

-звертав увагу, що усі документи були передані Відповідачу ще до їх прийняття 09.12.2021 на виконання п. 12.1 Договору підряду, однак письмові докази такого у Позивача не збереглися, у зв`язку з чим Позивач повторно надіслав рахунок на оплату вартості виконаних робіт у 2023році;

-Договором та законом передбачено звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань через форс-мажорні обставини, але не передбачено звільнення від виконання зобов`язань за Договором;

-доводи, наведені Відповідачем взагалі не свідчать про те, що такий не може здійснити оплату виконаних робіт через непереборну силу, адже неможливість оплати насправді пов`язується із відсутністю коштів та фінансування за відповідною програмою Міністерством фінансів України, однак, на думку Позивача, такі доводи є необґрунтованими з огляду на приписи абз. 2 ч. 1 ст. 617 ЦК України.

- відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Третя особа 1 надала пояснення, в яких зокрема зазначила, що в рамках реалізації спільного з Європейським інвестиційним банком проекту «Надзвичайна кредитна програма для відновлення України» платіжні документи для оплати робіт технічного нагляду за субпроектом «Комунальний дошкільний навчальний заклад загального розвитку «Ясла-садок № 32 «Дивосвіт» по вул. Пашковського, 38а у Лівобережному районі м. Маріуполя капітальний ремонт» на суму 8 391 482,54 грн до Мінфіну не надходили.

Третя особа 2 надала пояснення щодо апеляційної скарги, в яких зазначила про відсутність асигнувань на реалізацію проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України між місцевими бюджетами на 2023 рік для тимчасово окупованих територій та територій, де ведуться активні бойові дії. Також заперечувала проти твердження апелянта про те, що йому не було відомо про граничний строк прийняття платіжних документів, та вказувала, що Мінрегіон листом від 09.02.2022 надсилав інформацію щодо здійснення розподілу асигнувань між проектами на 2022 рік, а також листом від 28.11.2022 інформував кінцевих бенефіціарів щодо встановленого терміну розгляду платіжних документів для здійснення оплат та граничних строків прийняття Мінфіном платіжних документів. Звертала увагу суду, що наразі ведуться перемовини щодо продовження програми фінансування на 2025 рік.

Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України просило суд здійснювати апеляційний розгляд справи за відсутності його представника.

Крім того, у означених поясненнях Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України звернулося з клопотанням, у якому просило приєднати до матеріали справи такі документи (у копіях): лист Мінрегіону від 09.02.2022 № 7/19.6/1881- 22, наказ Мінрегіону від 07.02.2022 № 30, лист Мінрегіону від 28.11.2022 № 7/19/12777- 22, лист КП «МУКБ» від 01.04.2024 № 22, лист Мінінфраструктури від 12.04.2024 №6735/31/10-24, Розпорядження Президента України від 06 липня 2024 року № 74/2024-рп.

Заявник також просив розгляд цього клопотання здійснити за відсутності представника Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Однак додані додаткові докази не приймаються до уваги судовою колегією, оскільки відповідно до вимог ст.269 ГПК України Третьою особою 2 не заявлено клопотання про їх долучення до матеріалів справи з обґрунтуванням причин неможливості подання до суду першої інстанції.

У судовому засіданні 26.08.2024р. представник Позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Також, у судовому засіданні представником Позивача було заявлено про понесення витрат на правничу допомогу, докази на підтвердження яких будуть надані протягом п`яти днів після прийняття судом рішення.

Представник Відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції у даній справі.

Третя особа 1 надала пояснення по справі, аналогічні поясненням, наданим суду раніше.

Представники Третьої особи 2 у судове засідання не з`явились, але були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, тому судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у їх відсутності, оскільки вони не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, у наданих суду письмових поясненнях було зазначено про проведення судового засідання без участі представника.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

- укладення 02.03.2020 між Відповідачем, як Замовником та Позивачем, як Підрядником Договору про закупівлю робіт №27/2020 (Договір підряду), за умовами п.1.1

якого Відповідач доручає, а Позивач зобов`язується відповідно до проектної документації та умов цього Договору виконати роботи з «Заходи з посилення конструкцій. Капітальний ремонт комунального дошкільного навчального закладу загального розвитку «Ясла-садок №32» «Дивосвіт» за адресою: вул. Пашковського, 38а у Лівобережному районі, м. Маріуполь» (код ДК 021:2015:45453000-7 (Капітальний ремонт і реставрація) на Об`єкті.);

- складання та підписання між сторонами Додаткових угод №№1-14 до Договору, за змістом яких сторонами були внесені наступні зміни, а саме:

- заміна сторонами слова «Угоди про передачу коштів позики №13010-05/146 від 23 липня 2018» словами «Угоди про передачу коштів позики №13010-05/168 від 31 жовтня 2019 року» з метою виправлення технічної помилки, допущеної при укладанні договору (п.1 додаткової угоди №2 від 27.07.2020 до Договору);

- викладення додатку № 2 до Договору «Календарний графік виконання робіт» та додаток №3 до договору «План фінансування виконаних робіт» в новій редакції, згідно додатків 1 і 2, що є невід`ємною частиною цієї додаткової угоди (додаткова угода №3 від 17.12.2020);

- викладення додатку №1 до Договору «Договірна ціна» в новій редакції, у зв`язку з отриманням відкоригованої проектної документації та нового експертного звіту, згідно пункту 3.2 договору (п.1. додаткової угоди №4 від 28.04.2021).

- викладення додатку №3 до Договору «План фінансування виконаних робіт» в новій редакції згідно додатку№1(Додаткові угоди №5 від 20.05.2021, № 6 від 13.09.2021, №8 від 22.09.2021, № 10 від 06.12.2021, №12 від 30.06.2022, №13 від 19.08.2022);

- викладення додатку №1 до договору «Договірна ціна» в новій редакції, у зв`язку з отриманням відкоригованої проектної документації та нового експертного звіту, згідно пункту 3.2 договору ( п.1 додаткової угоди №7 від 14.09.2021);

- викладення додатку №2 до договору «Календарний графік виконання робіт» в новій редакції, у зв`язку з продовженням строку дії договору та строку виконання робіт за

Договором ( п.2 додаткової угоди №9 від 29.10.2021);

- укладення Угоди про передачу коштів позики від 31.10.2019 №13010-05/168 між Третьою особою 1, власником об`єкту - Маріупольською міської ради, розпорядником субвенції за місцевим бюджетом Третьою особою 2 та кінцевим бенефіціаром Відповідачем, за умовами п. 2.2 ст. 2 Угоди Відповідач, як кінцевий бенефіціар зобов`язується використовувати надані кошти на цілі фінансування вартості субпроектів, в тому числі «Комунальний дошкільний навчальний заклад загального розвитку «Ясла- садок №32 «Дивосвіт» по вул. Пашковського, 38а у Лівобережному районі м. Маріуполя капітальний ремонт» із затвердженим до нього проектом будівництва «Капітальний ремонт комунального дошкільного навчального закладу загального розвитку «Ясла-садок №32 «Дивосвіт» по вул. Пашковського, 38а у Лівобережному районі м. Маріуполя у сумі до 46 541 181, 67 грн (без ПДВ);

- внесення Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №30 від 07.02.2022 змін до Переліку проектів, що фінансуються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України (1 Пул) та Переліку проектів, що фінансуються за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України (2а, 3 та 4 Пули), відповідно до якого обсяг субвенції на 2022 рік на капітальний ремонт Комунального дошкільного навчального закладу загального розвитку «Ясла-садок №32 «Дивосвіт» за адресою: вул. Пашковського, 38а у Лівобережному районі, м. Маріуполь становить 10156151,00 грн.;

- повідомлення Відповідачем листом від 30.11.2022 № 202 Третю особу 2 про прийняття ним виконаних робіт за Договором про закупівлю робіт (договором підряду) №27/2020 від 02.03.2020 наприкінці грудня 2021 року, що підтверджується відповідними актами прийняття виконаних робіт із зазначенням, що у зв`язку із закінченням бюджетного періоду, оплата за актами прийняття виконаних робіт не була здійснена у

- направлення Відповідачем на адресу Третьої особи 2 пакету документів в електронному вигляді, необхідного для здійснення оплати в рамках реалізації проекту «Надзвичайної кредитної програми для відновлення України» за виконання робіт по об`єкту «Заходи з посилення конструкцій. Капітальний ремонт комунального дошкільного навчального закладу загального розвитку «Ясла-садок №32 «Дивосвіт» за адресою: вул. Пашковського, 38а у Лівобережному районі, м. Маріуполь, про що свідчить лист від 30.11.2022 №137;

- повідомлення Третьою особою 2 у листі №6274/31/14-23 від 14.07.2023 про припинення фінансування 109 проектів, які розташовані на тимчасово окупованих територіях та в місцях, де ведуться активні бойові дії, що затверджені для реалізації в рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України;

- складення та підписання сторонами без зауважень актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року (ф.КБ-2в): № 41 від 09.12.2021 на суму 415 396, 19 грн, № 42 від 09.12.2021 на суму 15 214, 69 грн, №42.1 від 09.12.2021 на суму 55 776, 68 грн, № 43 від 09.12.2021 на суму 7 375 501, 28 грн та № 44 від 09.12.2021 на суму 529 593, 70 грн, що разом становить 8 391 482, 54 грн (з ПДВ);

- складання та підписання Позивачем довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2021 року (ф.КБ-3);

- виставлення Позивачем Відповідачу рахунку на оплату №003 від 04.07.2023 на суму 8 391 482, 54 грн з ПДВ, який направлено разом із листом №04-07-1 від 04.07.2023 про необхідність здійснення оплати виконаних робіт протягом 45 днів з моменту отримання рахунку, який отриманий Відповідачем 14.08.2023 за вх. № 03-2023, про що свідчить підпис у лівому верхньому куті вказаного листа.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Вищезазначений факт неналежного виконання Відповідачем умов спірного Договору щодо своєчасної оплати виконаних Позивачем підрядних робіт став підставою звернення останнього до господарського суду з позовною заявою про стягнення заборгованості в сумі 8 391 482, 54 грн та відшкодування судових витрат.

Відповідач проти позову у суді першої інстанції не заперечував факт укладення Договору про закупівлю робіт (підряду) № 27/2020 від 02.03.2020 та прийняття виконаних Позивачем будівельних робіт на суму 8 391 482, 54 грн, однак посилався на пункти 11.1, 11.2 договору та пояснював нездійснення оплати виконаних робіт у 2021 закінченням бюджетного періоду.

Посилався, на те що введення воєнного стану та окупація м.Маріуполя створило перешкоди у підготовці платіжних документів для направлення до Міністерства розвитку громад та територій у відповідності з умовами Угоди про передачу коштів позики від 31.10.2019 № 13010-05/168. Зазначив, що виконані роботи за Договором №27/2020 від 02.03.2020 у сумі 8 391 482, 54 грн не були оплачені, оскільки з початку 2023 року інформації щодо розподілу асигнувань між проектами на 2023 рік в межах бюджетних призначень від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури на адресу відповідача не надходило.

Додатково зазначав про отримання 17.07.2023 листа Третьої особи 2 від 14.07.2023 №6274/31/14-23 з повідомленням, що на засіданні Експертної робочої групи з питань ініціювання, підготовки, супроводження та реалізації спільних з Європейським інвестиційним банком проектів в рамках Програми з відновлення України та Надзвичайної кредитної програми для відновлення України, яке відбулось 15 травня 2023 року, підтримано рішення щодо виключення 29 проектів та припинення фінансування 109 проектів, які розташовані на тимчасово окупованих територіях та в місцях, де ведуться активні бойові дії.

Також, звертав увагу, на той факт, що, у разі задоволення позовних вимог Позивача, за умови відсутності фінансування за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів у рамках «Надзвичайної кредитної програми для відновлення України», враховуючи значну суму заборгованості, Відповідач опиниться у скрутному становищі.

Третя особа 1 у письмових поясненнях зазначала, що порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетом на реалізацію проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1068 від 25.11.2015 і відповідно до п. 2 даного Порядку головним розпорядником субвенцій є Мінінфраструктури. У відповідності до розподілу у 2021 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам для реалізації проектів у рамках Надзичайної кредитної програми для відновлення України між місцевими бюджетами для бюджету Маріупольської міської територіальної громади обсяг субвенцій у 2021 році складав: 164 733, 534 тис грн (в редакції постанови КМУ від 17.03.2021 №204); 147 083, 101 тис грн (в редакції постанови КМУ від 11.08.2021 №825); 242 640,969 тис грн (в редакції постанови КМУ від 24.11.2021 №1221), однак платіжні документи для оплати робіт на спірну суму до Мінфіну не надходили.

У письмових поясненнях Третя особа 2 зазначала, що нею здійснювались усі заходи спрямовані на виконання надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України, однак зважаючи на воєнний стан, було вирішено припинити фінансування проектів, які ведуться на тимчасово окупованих територіях, кінцевим терміном розподілу коштів було 20.06.2023, однак наразі ведуться перемовини щодо продовження такої програми з відновлення України на 2025 рік.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що факт порушення Відповідачем умов договору в частині виконання зобов`язань з належної оплати виконаних Позивачем робіт та встановленим наявність заборгованості Відповідача (замовника) перед Позивачем (підрядником) у розмірі 8 391 482, 54 грн є доведеним, а відсутність фінансування не є законною підставою для звільнення від виконання договірного зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими за наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом на підставі матеріалів справи та підтверджується її учасниками в ході апеляційного провадження, Договір про закупівлю робіт №27/2020 від 02.03.2020 дійсно було укладено в рамках проекту Надзвичайна кредитна програма для відновлення України, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 № 1068, якою затверджено Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів у рамках вказаного проекту.

Разом з тим, за своєю правовою природою вказаний правочин є Договором підряду, отже, на правовідносини, пов`язані з його виконанням, поширюються відповідні норми цивільного законодавства.

Предметом позову в даній справі є вимога підрядника про стягнення із замовника заборгованості з оплати за виконані роботи.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч.1, 2 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до ч. 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов Договору сторони підписали акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року (ф.КБ-2в): № 41 від 09.12.2021 на суму 415 396, 19 грн, № 42 від 09.12.2021 на суму 15 214, 69 грн, №42.1 від 09.12.2021 на суму 55 776, 68 грн, № 43 від 09.12.2021 на суму 7 375 501, 28 грн та № 44 від 09.12.2021 на суму 529 593, 70 грн, що разом становить 8 391 482, 54 грн (з ПДВ).

Позивачем виставлено Відповідачу рахунок на оплату №003 від 04.07.2023 на суму 8 391 482, 54 грн з ПДВ, який отриманий відповідачем 14.08.2023 (вх.№03-2023) разом із листом №04-07-1 від 04.07.2023. Даний факт не заперечується Відповідачем.

Доказів невиконання або неякісного виконання робіт з боку Позивача, Відповідач не надав. Заперечень щодо розміру заборгованості та настання строку оплати також не наводив.

Разом з тим, зазначив, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам Відповідача щодо настання форс-мажорних обставин (введення воєнного стану) як причини неможливості виконання зобов`язань за спірним Договором підряду.

Однак в обґрунтування наявності цих обставин Відповідач посилався виключно на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, який має загальний характер і не є автоматичною підставою для звільнення будь-якої особи від відповідальності за порушення зобов`язання.

Колегія суддів зазначає, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, від 12.03.2024 у справі № 911/2635/22 тощо).

Отже, наявність вказаних обставин підлягає доведенню в загальному порядку, при цьому навіть сертифікат ТПП України не може бути визнано беззаперечним доказом.

Однак ані відповідного сертифікату, ані будь-яких інших доказів, що свідчили б про настання форс-мажорних обставин саме для Відповідача і саме стосовно неможливості виконання умов спірного Договору підряду - не надано.

Окрім того, Договором та законом передбачено звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань через форс-мажорні обставини, але не передбачено звільнення від виконання безпосередньо самого договірного зобов`язання у вигляді сплати суми основного боргу, про стягнення якого заявлено позов про що обґрунтовано зазначив Позивач у відзиві на апеляційну скаргу і Відповідачем в ході апеляційного провадження цих аргументів не спростовано.

Стосовно посилань заявника скарги на неможливість здійснення оплати через відсутність фінансування, судова колегія зазначає, що, як було встановлено вище, фінансування проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України дійсно було припинено на тимчасово окупованих територіях та в місцях, де ведуться активні бойові дії.

Відповідно до п.11.2 Договору, джерелами фінансування робіт за цим договором є субвенція з державного бюджету на реалізацію проектів у рамках «Надзвичайної кредитної програми для відновлення України» та/або кошти місцевих бюджетів.

Водночас, умови договору, які є обов`язковими до виконання в силу приписів ст.193 Господарського кодексу України, ст.525, 526 Цивільного кодексу України, не ставлять виконання замовником його зобов`язання з оплати виконаних підрядником робіт у залежність від наявності або відсутності бюджетного фінансування.

Верховний Суд у постанові від 07.11.2019 у справі № 916/1345/18 зазначив, що між позивачем як замовником та відповідачем як підрядником виникли зобов`язальні правовідносини на підставі укладеного договору, у зв`язку з чим відхилив доводи скаржника про відсутність бюджетних асигнувань на 2018 рік для фінансування оплати робіт за договором №19 від 28.04.2017 та вказав, що Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та в рішенні від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

У випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 ГК України). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №910/4926/19, від 30.03.2020 у справі №910/3011/19. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а саме у справі Кечко проти України» (заява N 63134/00) від 8 листопада 2005 року державні установи не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (пункт 26). Відповідні висновки наведено Верховним Судом у постанові від 25.07.2023 у справі № 910/18430/21.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначав, що 11.05.2022 ним було отримано лист Міністерства розвитку громад та територій від 11.05.2022 № 7/19/4062-22 щодо інформації про механізм оплати актів, форми платіжних доручень, інструкцію з підписання документів; 23.11.2022 на адресу відповідача від позивача надійшов рахунок на оплату № 005 на суму 5 891 046,10грн, акт приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ-3) на суму 8 391

482,54грн, після чого, в період до 30.11.2022 були надані інші документи, необхідні для здійснення оплати, однак з травня по листопад 2022 року минув досить тривалий проміжок часу, замовник не мав можливості направити пакет документів на оплату до отримання частини документів, які готує підрядник. Із посиланням на вказані обставини апелянт стверджував, що не оплата виконаних робіт сталась, у тому числі, через зволікання підрядника з наданням документів, однак дані обставини не були враховані судом першої інстанції, що призвело до хибних висновків.

Разом з тим, як було встановлено вище, виконані підрядником роботи було прийнято ще у 2021 році, тобто до початку воєнних дій. Апелянт зазначав, що документи, які підтверджують виконання робіт за Договором, залишилися у м.Маріуполі колегія суддів погоджується з тим, що відповідна обставина є об`єктивною і не залежала від волі Відповідача.

Водночас, повторне надання документів підрядником замовникові у 2023 році не охоплювалося умовами Договору, а здійснювалося з метою відновлення цих документів та сприяння замовнику у забезпеченні ним виконання зобов`язання із оплати виконаних робіт. Тому посилання Відповідача на зволікання зі сторони Позивача, на переконання колегії суддів, також не можуть бути визнані належними, оскільки момент надання Позивачем необхідних документів не впливає на сам факт існування у Відповідача безумовного обов`язку щодо сплати Позивачеві заборгованості за Договором у розмірі 8 391 482, 54 грн, а відтак, і на обґрунтованість позовних вимог.

З цих же підстав судова колегія не вважає належними аргументами твердження Відповідача про те, що йому було невідомо про граничний строк прийняття платіжних документів, посилання на неотримання листа Мінфіну від 25.11.2022 тощо.

Колегія суддів вважає, що наведені обставини, які стосуються правовідносин не між сторонами, а між Відповідачем та третіми особами, не мають значення для вирішення спору, оскільки Відповідач в суді першої та апеляційної інстанції не навів посилань на жодну норму договору або закону, якими було б передбачено звільнення замовника за Договором підряду від обов`язку оплатити виконані роботи внаслідок обставин, пов`язаних із своєчасністю або несвоєчасністю подання ним відповідних платіжних документів.

Апелянт наполягав на тому, що він виконав свої зобов`язання за договором, надіславши платіжні документи на оплату.

Разом з тим, відповідно до ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Тому, враховуючи, що станом на момент розгляду даної справи судом першої інстанції та її апеляційного перегляду спірне зобов`язання не було виконано Відповідачем (а саме, підрядник не отримав належну йому оплату в розмірі 8 391 482, 54 грн), суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно посилань Відповідача в суді апеляційної інстанції на те, що у разы примусового виконання оскаржуваного рішення в рамках виконавчого провадження може бути накладено арешт на майно та банківські рахунки Відповідача, що унеможливить забезпечення потреб мешканців Маріупольської міської територіальної громади та матиме значні негативні соціальні наслідки колегія суддів зазначає, що зазначене твердження є припущенням, надання оцінки якому не входить до предмету розгляду в даному провадженні.

Отже, в ході апеляційного провадження відповідач не навів обставин, що могли б бути підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення та відмови в позові.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Відповідача задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Донецької області від 26.02.2024 у справі №905/1361/23 підлягає залишенню без змін.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду при ухваленні оспорюваного рішення, які в силу вимог ч. 3 ст. 277 ГПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення - судовою колегією не встановлено.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновок суду першої інстанції.

Що стосується додаткового рішення, то цього приводу, колегія суддів зазначає, що додаткове рішення є невід`ємною частиною прийнятого по суті рішення суду і може бути оскаржено відповідно до статті 287 ГПК України (відповідний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 15.05.2020 у справі № 910/5410/19).

Додаткове рішення не може існувати окремо від первісного (основного) рішення та у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 923/631/15, від 23.01.2020 у справі №910/20089/17, від 23.12.2021 у справі № 925/81/21, від 09.02.2022 № 910/17345/20, від 06.04.2023 у справі № 910/18417/21.

Отже, додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі і у випадку, якщо судом апеляційної інстанції скасовано судові рішення, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

З огляду на те, що судовою колегію залишено без змін рішення Господарського суду Донецької області від 26.02.2024 року у справі №905/1361/23, то додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 14.03.2024 року у справі №905/1361/23 також підлягає залишенню без змін.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної cкарги відносяться на заявника апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Міське управління капітального будівництва, м.Маріуполь, Донецька область на рішення Господарського суду Донецької області від 26.02.2024 року у справі №905/1361/23 та на додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 14.03.2024 року у справі №905/1361/23 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 26.02.2024 у справі № 905/1361/23 та додаткове рішення Господарського суду Донецької області від 14.03.2024 року у справі №905/1361/23 залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Комунальне підприємство Міське управління капітального будівництва, м.Маріуполь, Донецька область.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 28.08.2024

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков