Ухвала

від 28.08.2024 по справі 904/3549/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

28.08.2024м. ДніпроСправа № 904/3549/24

За заявою Релігійної громади "Ікони Божої Матері "Відрада та Втішання" Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви в м. Дніпрі, м. Дніпро

про вжиття заходів до забезпечення позову

У справі

за позовом Релігійної громади "Ікони Божої Матері "Відрада та Втішання" Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви в м. Дніпрі, м. Дніпро

до відповідача-1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро

відповідача-2: Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України", м. Дніпро

про захист прав орендаря

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Без участі представників сторін

С У Т Ь С П О Р У:

Релігійна громада "Ікони Божої Матері "Відрада та Втішання" Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви в м. Дніпрі звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить:

- визнати незаконною бездіяльність Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви "Про продовження договору оренди" від 15.05.2024, яка зареєстрована в канцелярії Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях за вх. №318/01-16 від 16.05.2024;

- визнати незаконними дії Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях щодо про припинення з 19.08.2024 договору №12/02-260-ВДПо від 20.08.2021;

- визнати незаконними дії ДУ "УкрДержНДІМСПІ МОЗ України" щодо складання та направлення до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях листа від 16.05.2024 №301/01-16, яким обґрунтовано необхідність використання нежитлового приміщення площею 37,6кв.м., розташованого на першому поверсі, тип об`єкта: будівлі Державної установи "Український державний науково - дослідний інститут медико - соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 988689512101, для власних потреб;

- визнати продовженим договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуального визначеного майна, що належить до державної власності 12/02-260- ВДПо від 20.08.2021, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях та Релігійною громадою "Ікони Божої Матері "Відрада та Втішання" на той самий строк, на який він був укладений;

- визнати релігійним майном, що належить до державної власності, нежитлове приміщення площею 37,6кв.м., розташоване на першому поверсі двоповерхового лікувального корпусі літ. А-2, а{1} - а{5}, загальною площею 1832,6кв.м., розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, провулок Макаревського Феодосія, будинок 1а, тип об`єкта: будівлі Державної установи "Український державний науково - дослідний інститут медико - соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 988689512101.

В обгрунтування заявлених вимог Релігійна громада зазначає, що 20.08.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях та Релігійною громадою "Ікони Божої Матері "Відрада та Втішання" укладено договір №12/02-260-ВДПо оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності. Цільове призначення орендованого майна розміщення релігійної організації для забезпечення проведення релігійних обрядів та церемоній. Договір укладено на термін 2 роки 364 дні та закінчується 18.08.2024. На виконання вимог ч.3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", 16.05.2024 позивач звернувся до Регіонального відділення з заявою про продовження договору оренди на новий строк, однак отримав відповідь про те, що дію Договору буде припинено з 18.08.24 згідно ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". При цьому, відповідач-1 посилався на лист відповідача-2 від 16.05.2024 №301/01-2, яким той повідомив про необхідність використання орендованого майна у власних потребах.

Релігійна громада вважає, що такі дії відповідачів порушують право позивача на продовження дії договору оренди на тих самих умовах, що і є причиною виникнення спору.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2024 справу №904/3549/24 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою суду від 13.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 09.09.2024.

26.08.2024 до господарського суду через підсистему "Електронний Суд" надійшла заява Релігійної громади "Ікони Божої Матері "Відрада та Втішання" Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви в м. Дніпрі про вжиття заходів до забезпечення позову, а саме:

- зобов`язати Державну установу "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" надати можливість Релігійній громаді "Ікони Божої Матері "Відрада та Втішання" Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви в м. Дніпрі використовувати нежитлове приміщення площею 37,6 кв.м., розташоване на першому поверсі двоповерхового лікувального корпусі літ. А-2, а{1}-а{5}, загальною площею 1832,6 кв.м., розташоване за адресою Дніпропетровська обл., м. Дніпро, провулок Макаревського Феодосія, будинок 1а, тип об`єкта: Будівлі Державної установи "Український державний науково - дослідний інститут медико - соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 988689512101, згідно умов договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуального визначеного майна, що належить до державної власності 12/02-260-ВДПо від 20.08.2021, протягом розгляду позовної заяви щодо визнання договору оренди продовженим у справі №904/3549/24;

- заборонити Державній установі "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" чинити перешкоди Релігійній Громаді "Ікони Божої Матері "Відрада та Втішання" Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви в м. Дніпрі у користуванні нежитловим приміщенням площею 37,6 кв.м., розташоване на першому поверсі двоповерхового лікувального корпусі літ. А-2, а{1}-а{5}, загальною площею 1832,6 кв.м., розташоване за адресою Дніпропетровська обл., м. Дніпро, провулок Макаревського Феодосія, будинок 1а, тип об`єкта: Будівлі Державної установи "Український державний науково - дослідний інститут медико - соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 988689512101, протягом розгляду позовної заяви щодо визнання договору оренди продовженим у справі №904/3549/24.

Заява про вжиття заходів до забезпечення позову мотивована наступним:

- 20.08.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях та Релігійною громадою "Ікони Божої Матері "Відрада та Втішання" укладено договір №12/02-260-ВДПо оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності. Цільове призначення орендованого майна розміщення релігійної організації для забезпечення проведення релігійних обрядів та церемоній. Договір укладено на термін 2 роки 364 дні та закінчується 18.08.2024;

- 16.05.2024 позивач звернувся до Регіонального відділення з заявою про продовження договору оренди на новий строк, однак отримав відповідь про те, що дію Договору буде припинено з 18.08.24. При цьому, відповідач-1 посилався на лист відповідача-2 від 16.05.2024 №301/01-2, яким той повідомив про необхідність використання орендованого майна у власних потребах;

- 08.08.24 Відповідач 2 надав відповідь, в якій відмовив у гарантуванні збереження можливості користуватися орендованим приміщенням за цільовим призначенням до Рішення суду, яким Орендар буде зобов`язаний звільнити приміщення;

про необхідність забезпечення позову свідчать також наступні обставини:

приміщення орендується релігійною громадою, діяльність якої пов`язана безпосередньо із задоволенням духовних потреб людей, що є невід`ємним конституційним правом та вельми чутливою сферою людських взаємин; у храмі знаходяться матеріальні цінності та християнські святині, до яких потрібен постійний доступ. Немає впевненості, що без постійного спостереження ці святині не будуть пошкоджені; за 22 роки служіння храму він набув популярності в місті і раптове припинення богослужінь та відсутність можливості молитися у храмі може негативно позначитися на психологічній обстановці.

Правовими підставами заяви про забезпечення позову заявник зазначає статті 137 139 Господарського процесуального кодексу України.

За загальним правилом, унормованим частиною першою статті 140 цього Кодексу, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (ч. 6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено (ч. 8 ст.140 Господарського процесуального кодексу України).

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд відмовляє в її задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача; забезпечити запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача та уникнення будь-яких труднощів при виконанні судового рішення у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Предметом розгляду у даній справі є, зокрема, визнання договору оренди нерухомого майна продовженим, у зв`язку з відмовою орендодавця продовжити договір на новий строк та який припинено з 18 серпня 2024 року; визнання незаконною бездіяльність відповідача-1 щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви "Про продовження договору оренди" від 15.05.2024; визнання незаконними дії відповідача-1 щодо про припинення з 19.08.2024 договору №12/02-260-ВДПо від 20.08.2021; визнання незаконними дії відповідача-2 щодо складання та направлення до відповідача-1 листа від 16.05.2024 №301/01-16.

Водночас заявник просить забезпечити позов шляхом зобов`язання Відповідача-2 до вирішення спору та набрання рішенням суду у справі про визнання договору оренди продовженим, надати Релігійній Громаді можливість використовувати нежитлове приміщення за цільовим призначенням та заборонити Відповідачу-2 чинити перешкоди у його користуванні.

Як вже зазначалось, відповідно до змісту частини другої статті 136 ГПК України заходи забезпечення вживаються з превентивною метою - охорони матеріально-правових інтересів позивача та запобігання ускладнення чи унеможливлення не будь-яких прав або інтересів позивача, які підлягають можливому судовому захисту, а виключно тих, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, виходячи з предмета та підстав позову.

Тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд перш за все має з`ясувати, за захистом яких права чи інтересів мало місце звернення до суду, та відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам.

При цьому такі засоби мають бути спрямовані на захист інтересів позивача саме в межах цього конкретного судового провадження та відповідати заявленим вимогам.

Заходи забезпечення, про які просить заявник, стосуються його права користуватися об`єктом оренди, що можливо лише на підставі чинного чи належним чином продовженого договору.

Вимоги ж позивача спрямовані на реалізацію його права як орендаря продовжити договір оренди.

Вочевидь, звертаючись до суду з позовом, зокрема, й про визнання договору оренди продовженим, Релігійна Громада має на меті продовжити використання державного майна на умовах оренди.

Однак суд звертає увагу, що заявлення вимоги про визнання договору оренди продовженим на новий строк не дорівнює наявності правових підстав для користування державним майном в подальшому після завершення строку дії договору, оскільки продовження договорів оренди здійснюється відповідно до положень статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483.

Отже, заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, не відповідають заявленим вимогам, тобто не є адекватними, що свідчить про відсутність підстав для вжиття таких заходів за відсутності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.

Крім того, такий спосіб забезпечення позову як зобов`язати Державну установу "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" надати можливість Релігійній громаді "Ікони Божої Матері "Відрада та Втішання" Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви в м. Дніпрі використовувати нежитлове приміщення площею 37,6 кв.м., розташоване за адресою Дніпропетровська обл., м. Дніпро, провулок Макаревського Феодосія, будинок 1а, не відповідає переліку заходів забезпечення позову, які зазначені в статті 137 Господарського процесуального кодексу України. Надання ж дозволу на використання нежитлового приміщення, що відноситься до державної форми власності, за відсутності договору оренди, суперечитиме приписам Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відтак, правові підстави для забезпечення позову за обставин, зазначених заявником, відсутні.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

У Х В А Л И В:

Відмовити Релігійній громаді "Ікони Божої Матері "Відрада та Втішання" Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви в м. Дніпрі у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 28.08.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.М. Євстигнеєва