Рішення

від 05.08.2024 по справі 908/1624/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/133/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2024 Справа № 908/1624/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Зеленцовій К. Ю., розглянувши матеріали справи № 908/1624/24

за позовом: Фізична особа підприємець Озарків Андрій Зіновійович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Оріховський завод сільгоспмашин (70502, м. Оріхів, вул. Овчаренко, 140, Пологівський район, Запорізька область, код ЄДРПОУ 45093226)

про стягнення заборгованості в сумі 54000,00 грн. та розірвання договору поставки

за участі представників:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулась Фізична особа підприємець Озарків Андрій Зіновійович з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Оріховський завод сільгоспмашин про розірвання договору поставки сільськогосподарської техніки № 12998/01.2023 від 03.02.2023 та стягнення 54000,00грн суми передплати.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 03.06.2024 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1624/24 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи ст. ст. 11, 509, 530, 599, 610, 629, 655, 662, 663, 664, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193 Господарського кодексу України та вказує зокрема на те, що відповідно до умов Договору 12998/01.2023 від 03.02.2023 позивачем 06.02.2023 на розрахунковий рахунок відповідача перераховано 54000,00 грн часткової оплати за причіп тракторний 2ПТС-4 (зерн) згідно рахунку 000422 від 16.01.2023. Однак, поставки товару протягом 14-ти робочих днів, після оплати товару покупцем, а саме до 20 лютого 2023 (включно) відповідачем не здійснено. Відповідач у добровільному порядку повернути позивачу отримані за Договором кошти в сумі 54000,00 грн. відмовляється, будь-яких контактів з позивачем уникає. Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Ухвалою суду від 18.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1624/24, присвоєно справі номер провадження 24/133/24, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи призначено на 10.07.2024.

Ухвалою суду від 10.07.2024 відкладено розгляд справи на 05.08.2024.

31.07.2024 позивачем подано суду заява про проведення розгляд справи за навними в матеріалами, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Просить суд позов задовольнити з підстав, наведених у позові.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судовий процес 05.08.2024 ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Ухвала суду від 18.06.2024 про відкриття провадження усправі № 908/1624/24 направлена на електронну адресу відповідача та доставлена до електронної скриньки 18.06.2024, що підтверджується довідкою Господарського суду Запорізької області.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України : //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на викладене, повідомлення відповідача через оголошення на сайті Господарського суду Запорізької області та електронну адресу відповідача з дотриманням встановлених строків вважається належним повідомленням відповідача про час та місце розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

Наявні матеріали справи № 908/1624/24 дозволяють розглянути справу по суті спору.

У судовому засіданні 05.08.2024 справу розглянуто, ухвалено рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

03.02.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріхівський завод сільгоспмашин» (Постачальник, відповідач у справі) та фізичною особою-підприємцем Озарківим Андрієм Зіновійовичем (Покупець, позивач у справі) укладено Договір №12998/01.2023, за умовами якого (п. 1.1.) Договору, Постачальник зобов`язується в порядку та на умова визначених Договором, передати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов`язується своєчасно прийняти наступний Товар та здійснити його оплату на умовах цього Договору, а саме: Причіп тракторний 2ПТС-4 (зерн) - 1 штука, вартість 150000,00 грн. без ПДВ, ПДВ-20 % - 30000,00 грн., разом з ПДВ - 180000,00 грн.

Згідно з п.п. 3.1 - 3.6 Договору, загальна вартість Товару 180 000,00 грн.; оплата Товару проводиться в національний валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний в реквізитах даного договору, в наступному порядку: попередня оплата Товару здійснюється Покупцем після підписання Сторонами даного договору. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника; поставка товару здійснюється протягом 14-ти робочих днів, після оплати товару покупцем; вартість послуг доставки входить до загальної вартості Товару та здійснюється Постачальником; усі платежі; передбачені умовами цього Договору, здійснюються в національній валюті Украї (гривні) в безготівковому порядку шляхом банківського переказу грошових коштів Покупцем на поточний рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах цього Договору.

Пунктом 4.1. Договору сторони узгодили, що постачальник поставляє товар адресою: Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, м. Рогатин.

Постачальник поставляє товар за адресою, вказаною в п 4.1 Договору, про що повідомляє представника покупця не пізніше ніж за 1 (один) робочий день до запланової дати поставки (п. 4.2 Договору).

Пунктом 4.8 Договору сторони погодили, що факт підписання Акту приймання-передачі Товару та/або видаткової накладної представником покупця підтверджує передачу покупця товару та відсутність претензій щодо якості товару з боку Покупця.

Розділом 10 Договору сторони узгодили, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами і скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2023, але в будь якому разі до повного виконання Сторонами зобов`язань по даному Договору, в тому числі гарантійних зобов`язань. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за невиконання або неналежне виконай зобов`язань за Договором, яке мало місце під час дії Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжною інструкцією №302 від 06.02.2023 підтверджується той факт, що позивачем на розрахунковий рахунок відповідача перераховано грошові кошті розмірі 54000,00 грн. з ПДВ з призначенням платежу: «Часткова оплата (30%) за причіп тракторний 2ПТС-4 (зерн) згідно рахунку 000422 від 16.01.2023, в т.ч. ПДВ 9000,00 грн».

Вказане свідчить про те, що позивач належним чином і в повному обсязі виконав с зобов`язання за Договором, перерахувавши відповідачу попередню оплату за товар, що має бути поставлений.

Однак, в порушення умов Договору, поставки товару протягом 14-ти робочих днів після оплати товару покупцем, а саме до 20 лютого 2023 (включно) відповідачем не здійснено.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач у добровільному порядку повернути позивачу отримані за Договором кошти в сумі 54000,00 грн. відмовляється, будь-яких контактів з Позивачем уникає.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав та інтересів з позовом у даній справі, предметом якого є розірвання договору поставки сільськогосподарської техніки № 12998/01.2023 від 03.02.2023 та стягнення 54000,00грн суми передплати.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України.

Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662, ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з умовами договору поставка товару повинна була бути здійснена у строк до 20.02.2023.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані тощо. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Суд звертає увагу, що відповідачем не подано доказів на спростування обставин, зазначених у позовній заяві, зокрема отримання позивачем товару.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Як слідує із статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи доведено, що за Договором №12998/01.2023 від 03.02.2023 позивачем перераховано 06.02.2023 відповідачу 54000,00 грн. грошових коштів в якості попередньої оплати. Однак, відповідачем товар, що є предметом Договору №12998/01.2023 від 03.02.2023, поставлений не був, грошові кошти в розмірі 54000,00 грн позивачу не повернуті.

За загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України, ст. 202 ГК України). Ці підстави наведено у ст. ст. 599 - 601, 604- 609 ЦК України.

Суд констатує відсутність у матеріалах справи доказів виконання відповідачем зобов`язань щодо поставки товару.

Таким чином, оскільки відповідачем було порушено взяті на себе за договором зобов`язання поставити товар, позивач має право вимагати від відповідача повернення грошових коштів у розмірі 54000,00 грн, які перераховані позивачем відповідачеві згідно платіжної інструкції № 302 від 06.02.2024 як попередня оплата за товар.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача 54000,00 грн. підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про розірвання договору поставки, суд зазначає таке.

З положень ст. 611 ЦК України вбачається, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 2 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ГК України господарське зобов`язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частинами 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У пункті 9.5. договору стронами обумовлено, що Договір може бути достроково розірвано на вимогу Покупця або Постачальника у разі, зокрема, порушення Постачальником строку поставки Товару більше між на 5 (п`ять) робочих днів.

Згідно п. 9.6 договору Покупець або Продавець, у разі прийняття рішення про розірвання Договору, письмово повідомляє про це інших Сторін не пізніше, ніж за 15 (п`ятнадцять) календарних днів до вступу в дію такого рішення.

Судом встановлено, що позивач у повному обсязі виконав прийняті на себе зобов`язання з попередньої оплати за товар. Відповідач всупереч умовам договору неналежним чином здійснював виконання договірних зобов`язань.

Слід зауважити, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача з вимогою до відповідача про розірвання спірного договору.

Частина 1 статті 631 ЦК України врегульовує, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Тобто, розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/7981/17, від 18.11.2019 у справі №910/16750/18, від 12.05.2020 у справі №911/991/19.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний Договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2023.

За таких обставин відсутні підстави для розірвання спірного договору в судовому порядку.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 86 ГПК України).

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

В порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі .

Керуючись ст., ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Оріховський завод сільгоспмашин (70502, м. Оріхів, вул. Овчаренко, 140, Пологівський район, Запорізька область, код ЄДРПОУ 45093226) на користь Фізичної особи підприємця Озарківа Андрія Зіновійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 54000 (пятдесят чотири тисячі) грн 00 коп. передоплати за непоставлений товар за договором №12998/01.2023 від 03.02.2023.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 28.08.2024.

СуддяТ.А. Азізбекян