Рішення

від 25.06.2024 по справі 908/3187/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/164/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2024 Справа № 908/3187/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Зеленцовій К.Ю., розглянувши матеріали справи № 908/3187/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуклесолар Україна" (вул. Пирогова, буд. 1/35, офіс 9/1, м. Київ, 01030, ідентифікаційний код 42828452)

до відповідача: Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код 19355964)

про стягнення 95163,58 грн.

за участю представників:

від позивача: Бабіч В.О. (в режимі відеокоференції)

від відповідача: Погосян С.Г., самопредставництво (в режимі відеокоференції)

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуклесолар Україна" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення основного боргу в сумі 83880,00грн., інфляційні витрати в сумі 2895,58 грн. та трьох процентів річних у сумі 8388,00 грн. за договором поставки товару № 96(2)20УК від 23.03.2020 / 53-121-01-20-09229 від 07.04.2020.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2021, наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді АзізбекянТ.А.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов`язань за договорами поставки товару, укладеними між сторонами, щодо оплати товару у встановлений в Договорах строк. Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами. На час звернення з позовом до суду, сума основного боргу по договорами склала 83880,00 грн. За прострочення виконання грошового зобов`язавння відповідачу нараховано 3% річних та інфляція. Позов заявлено на підставі ст. ст. 525, 526, 530, 549, 550, 625, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 224 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області суду від 08.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3187/21 за правилами спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 24/164/21. Судове засідання призначено на 06.12.2021.

Ухвалою від 30.11.2021 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуклесолар Україна" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 908/3187/21.

30.11.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (№ 28-23/28708 від 25.11.2021), у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 06.12.2021 відкладено розгляд справи на 28.12.2021.

Ухвалою від 28.12.2021 визначено розглядати справу № 908/3187/21 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, відкрито підготовче провадження, відкладено підготовче судове засідання на 24.01.2022.

Ухвалою суду від 24.01.2022 відкладено підготовче судове засідання у справі №908/3187/21 на 07.02.2022.

07.02.2022 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання від 04.02.2022 № 28-23/2991, у якому останній просить суд долучити до матеріалів справи № 908/3187/21 у якості доказів копії платіжних доручень № 2108 від 26.01.2022 в сумі 51240,00 грн. та № 2107 від 26.01.2022 в сумі 32640,00 грн. в підтвердження сплати основного боргу в сумі 83880,00 грн.

Ухвалою від 07.02.2022 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 21.03.2022.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.03.2022 справа №908/3187/21, у зв`язку з наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, відкладено розгляд справи, дата та час підготовчого судового засідання не визначена. Про дату та час судового засідання сторін буде повідомлено додатково відповідною ухвалою суду.

Ухвалою суду від 03.05.2024 призначено судове засідання на 23.05.2024.

В судовому засіданні 23.05.2024 оголошено протокольна перерва до 11.06.2024.

01.06.2024 через систему «Електронний суд» позивачем подано клопотання, в якому останній просить суд змінити відповідача у справі № 908/3187/21 - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 19355964, адреса місця знаходження: 71503, Україна, Запорізька обл., місто Енергодар, вулиця Промислова, будинок, 133) на Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» АКціонерго товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 19355964, адреса місця знаходження: 71503, Україна, Запорізька обл., місто Енергодар, вулиця Промислова, будинок, 133).

Заява прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні 11.06.2024 оголошено протокольна перерва до 25.06.2024.

19.06.2024 позивачем подана заява про зміну предмету позову, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати в сумі 8388,00 грн. та 3 % річних у сумі 2895,58 грн.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 25.06.2024 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні 25.06.2024 закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті.

Позивач підтримав позовні вимоги в частіні стягнення 3% річних та інфляції, повідомив про сплату відповідачем суми основного боргу у повному обсязі.

Відповідач просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу та зменшити розмір 3% річних та інфляції.

В засіданні 25.06.2024 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи учасників процесу, суд

УСТАНОВИВ:

07.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нуклесолар Україна» (Постачальник, позивач у справі) та державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (Покупець, відповідач у справі) укладений договір поставки товару №53-121-01-20-09229, за умовами п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар (згідно наведеній у зазначеному пункті договору таблиці).

Строк поставки товару: квітень-травень 2021 року (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 вартість договору без складає: 69900,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 13980,00 грн, разом 83800,00 грн.

Згідно п. 3.2. договору, оплата за поставлений товар здійснюється протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з дати поставки всього товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку(п. 3.3.).

За визначенням пунктів 4.1-4.3 Договору, поставка товару відбувається відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010, на умова - м. Енергодар. Вантажоодержувач: Запорізьке відділення ВП «Складське господарство», вул. Промислова, 133, (склад ), м. Енергодар, Запорізької області. Поставка товару відбувається в строк згідно з п.1.2. Товар, що поставляється, повинен супроводжуватись наступними документами: а) видаткова накладна - 3 прим.; б) паспорт підприємства виробника або сертифікат або інший документ який підтверджує якість товару; в) рахунок-фактура; г) податкова накладна, оформлена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄДПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Постачальник, згідно з п. 4.5, зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством, з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Електронна адреса Замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdzaes@mgw.npp.zp.ua.

Згідно з п. 9.2 Договору досудовий порядок врегулювання спору між сторонами є обов`язковим.

Відповідно до п. 11.1 Договір вважається укладеним з дати підписання сторонами і діє 12 місяців з моменту підписання.

З матеріалів справи вбачається, що «Нуклесолар Україна» виконало взяті на себе обов`язки з поставки товару та 12.06.2020 передало у власність відповідачу позицію № 2 згідно специфікації на суму 51240,00 грн (з ПДВ), про що свідчить видаткова накладна № 1/6 від 12.06.2020 та 03.07.2020 передало позицію № 1/07 згідно специфікації на суму 32640,00 грн (з ПДВ), про що свідчить видаткова накладна № 1/07 від 03.07.2020.

Товар за видатковою накладною № 1/07 від 03.07.2020 отримано відповідачем 06.07.2020, тому з урахуванням умов договору строк оплати (протягом 45 календарних днів з дати поставки всього товару) - до 21.08.2020.

Між тим, взяті на себе зобов`язання щодо оплати товару в строк, визначений договором відповідачем не виконані.

З метою досудового врегулювання спору ТОВ «Нуклесолар Україна» направила відповідачу претензію № 144-2020 від 11.01.2020 з вимогою оплатити отриманий товар на суму 83800,00 грн., проте заборгованість перерахована не була.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару у визначений договорами строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір у цій справі по суті спору суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Долучені до матеріалів справи видаткові накладна, на підставі яких виникла заборгованість відповідача, підписані з боку Покупця без зауважень.

Факт поставки товару Постачальником - позивачем за цим позовом, підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, оплату вартості отриманого товару у визначений Договорами строк у повному не здійснив. Факт отримання від позивача товару та не сплата його вартості у повному обсязі відповідачем не заперечується.

В ході судового розгляду цієї справи відповідачем сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нуклесолар Україна» за договором № 96(2)20УК/53-121-01-20-09229 від 07.04.2020 в повному обсязі суму основного боргу у розмірі 83880,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 2108 від 26.01.2022 на суму 51240,00 грн та платіжним дорученням №2107 від 26.01.2022 на суму 32640,00 грн.

Таким чином, між сторонами відсутній предмет спору в частині стягнення основного боргу в сумі 83880,00 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд роз`яснює сторонам, що відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Враховуючи викладене, суд ухвалив закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 83880,00 грн.

Доводи відповідача стосовно того, що умовами Договорів сторони розмежували строки сплати ПДВ за поставлений товар та вартість самого товару, тобто, вартість товару сплачується протягом 45 календарних днів з дати поставки всього товару (п. 3.2.), а ПДВ сплачується після отримання Покупцем від Постачальника податкової накладної оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановлених ПК України видадках та порядку (п. 3.3.), судом відхиляються як необґрунтовані, з огляду на таке.

Сторонами визначено у розділі 3 "Умови і порядок оплати" Договору, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 45 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. При цьому загальна вартість товару визначена з урахуванням ПДВ.

Таким чином, встановлений у п. 3.2 розділу 3 Договорів строк оплати за товар (45 календарних днів) визначений для оплати всієї вартості поставленого товару, у тому числі ПДВ.

Зазначення у п. 3.3 розділі 3 Договорів необхідності реєстрації Постачальником податкової накладної та оплата ПДВ Покупцем після надання такої податкової накладної у своїй взаємозалежності визначає, що податкова накладна має бути подана та зареєстрована у реєстрі Постачальником, а оплата суми ПДВ здійснена Покупцем на протязі визначеного сторонами строку (45 календарних днів з дати поставки всього обсягу товару).

Положення п. 3.3 Договору щодо оплати Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після отримання Покупцнм від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості товару, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню.

При цьому судом враховується, що відповідно до абз. 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

В абз. 3 п. 18 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Згідно з п. 25 вказаного Порядку платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Отже, відповідно до діючих правил надсилання зареєстрованої податкової накладної контрагенту здійснюється автоматично за допомогою програмного забезпечення.

Відповідач не надав суду належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, звернення до позивача з питання відсутності у ЄРПН зареєстрованої податкової накладної та/або доказів відмови позивача у наданні на його запит інформації щодо податкової накладної.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем порушено строки проведення оплати за поставлений товар.

Враховуючи вищевикладене, наведені заперечення відповідача не звільняють його як покупця від обов`язку здійснити оплату за поставлений товар. При цьому, суд враховує, що безпосередньо факт отримання товару відповідач не заперечив.

Також суд звертає увагу, що, статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Позивач, уклавши Договори поставки товару і передавши товар відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки, а відповідач, уклавши цей договір, свідомо прийняв на себе зобов`язання щодо своєчасного і повного розрахунку з позивачем за отриманий товар. При цьому суд зауважує, що умовами Договорів сторони узгодили відстрочку платежу протягом 45 календарних днів з моменту отримання всього обсягу товару.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата отриманого товару у передбачені строки у повному обсязі не здійснена.

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За прострочення оплати товару позивач нарахував 3% річних у розмірі 2895,58 грн за період з 18.08.2020 по 12.10.2021 та інфляційні втрати в сумі 8388,00 грн за період вересень 2020 року - вересень 2021 року.

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Так, частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У частині другій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

Отже за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 922/175/18).

Відповідно до умов договору поставки №96(2)20УК/53-121-01-20-09229 від 07.04.2020 сума нарахувань 3% річних здійснюється з дати, яка є наступним днем 45-денного строку (передбаченого п.3.2. Договору) від дати поставки за останньою нидатковою накладною №1/07 від 03.07.2020.

Проте позивач не врахував, що у видатковій накладній №1/07 від 03.07.2020 під підписом отримувача проставлено дату 06.07.2020, що є датою саме отримання товару, тоді як 03.07.2020 є датою складання видаткової накладної №1/07.

Отже нарахування 3% річних потрібно здійснювати з 21.08.2020.

Перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, суд дійшов висновку, що позивачем не вірно визначений період нарахування, тому суд здійснив власний розрахунок 3 % річних за допомогою комп`ютерної програми "Законодавство" за період з 21.08.2020 по 12.10.2021 на суму боргу 83880,00 грн, що складає 2872,41 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 2872,41 грн.

Суд перевірив складений позивачем розрахунок інфляції, визнає його правильним, відтак відповідача на користь позивача слід стягнути 8388,00 грн інфляції.

Клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних судом залишено без задоволення, оскільки враховуючи викладене вище, суд приходить висновку, що 3% річних та інфляційні втрати входять до складу основного боргу, а чинне цивільне законодавство не передбачає можливості суду зменшувати основний борг. Тому не може бути зменшено і розмір наведених вимог, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.

Інші доводи та докази учасників справи, детальну оцінку яких не наведено у рішенні, позаяк вони не покладені судом в його основу, не спростовують вищевикладених висновків суду.

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 2269,45 грн.

Розглянувши заяву позивача про заміну сторони її правонаступником по справі № 908/3187/21, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», утворення АТ «НАЕК «Енергоатом» здійснюється шляхом перетворення державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 24584661) (далі - НАЕК «Енергоатом») за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно ст. 4 вищеназваного Закону, АТ «НАЕК «Енергоатом» є правонаступником усіх прав та обов`язків НАЕК «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства. НАЕК «Енергоатом» припиняється одночасно із державною реєстрацією товариства.

Листом від 20.03.2024р. №21-2443/07 - вих. відповідач повідомив позивача про зміну найменування, що підтверджується відкритими відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 4 ст. 89 ЦК України до Єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Згідно п. 22 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться дані про відокремлені підрозділи юридичної особи, що включають в себе: ідентифікаційний код відокремленого підрозділу; найменування відокремленого підрозділу; місцезнаходження відокремленого підрозділу; види діяльності відокремленого підрозділу тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 названого Закону відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру за кодом ЄДРПОУ 19355964 значиться філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Тобто, відповідачем вжито заходів для проведення державної реєстрації зміни найменування відокремленого підрозділу юридичної особи.

Згідно ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обовчязкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

У зв`язку з вищевикладеним, суд задовольняє клопотаня позивача про заміну відповідача у справі № 908/3187/21 - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 19355964, адреса місця знаходження: 71503, Україна, Запорізька обл., місто Енергодар, вулиця Промислова, будинок, 133) на Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерго товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 19355964, адреса місця знаходження: 71503, Україна, Запорізька обл., місто Енергодар, вулиця Промислова, будинок, 133).

Керуючись ст. ст. 52, 129, 231, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Замінити відповідача у справі - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код 19355964) на Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код 19355964)

Позов задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 83880,00 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуклесолар Україна" (вул. Пирогова, буд. 1/35, офіс 9/1, м. Київ, 01030, ідентифікаційний код 42828452) - 8388 (вісім тисяч триста вісімдесят вісім) грн 00 коп. інфляції, 2872 (дві тисячі вісімсот сімдесят дві) грн 41 коп. 3% річних та 2269 (дві тисячі двісті шістдесят девять) грн 45 коп. судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 28.08.2024.

Суддя Т.А. Азізбекян