Рішення

від 06.08.2024 по справі 910/7416/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.08.2024Справа №910/7416/24

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Телко Україна"доПриватного підприємства "Термопласт"простягнення заборгованості у розмірі 5 590 703,22 грн Суддя Бойко Р.В. Секретар судового засідання Кучерява О.М.Представники учасників:від позивача:Шишлов О.М.від відповідача:не з`явивсяОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства "Термопласт" про стягнення заборгованості у розмірі 5 590 703,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" стверджує, що ним на виконання своїх зобов`язань за Договором №31-11/0815 від 13.08.2015 та згідно видаткових накладних №00000000566 від 11.02.2022 на суму 1 773 024,00 грн, №000000000604 від 14.02.2022 на суму 896 491,56 грн, №00000000744 від 22.02.2022 на суму 860 101,20 грн було поставлено Приватному підприємству "Термопласт" товар загальною вартістю 3 529 616,76 грн, в той час як відповідачем з простроченням та частково було оплачено поставлений товар - на суму 180 000,00 грн, у зв`язку з чим у нього виник борг перед позивачем у розмірі 3 349 616,76 грн.

Крім того, посилаючись на порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором №31-11/0815 від 13.08.2015, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Приватного підприємства "Термопласт" штрафу в розмірі 334 961,70 грн, пені в розмірі 670 950,54 грн, інфляційних витрат у розмірі 1 003 355,92 грн та 3% річних у розмірі 231 818,30 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 відкрито провадження у справі №910/7416/24; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив; підготовче засідання призначено на 16.07.2024.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 закрито підготовче провадження у справі №910/7416/24; встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення в матеріалах справи; призначено розгляд справи №910/7416/24 по суті на 06.08.2024.

В судове засідання 06.08.2024 з`явився представник позивача, надав пояснення по суті спору, за змістом яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" позовні вимоги підтримало та просило їх задовольнити.

Відповідач явку свого представника в судове засідання 06.08.2024 не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наступним.

Так, ухвала Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 про повідомлення місця, дати та часу засідання була доставлено до електронного кабінету Приватного підприємства "Термопласт" 17.07.2024 о 13 год. 50 хв., про що судом було отримано інформацію 17.07.2024 о 14 год. 11 хв.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, ухвала суду від 16.07.2024 вручена відповідачу 17.07.2024.

Крім того, ухвала сулу від 16.07.2024 про повідомлення місця, дати та часу засідання була направлена відповідачу 18.07.2024 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 02660, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 42, офіс 311, та була вручена відповідачу 24.07.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600277862074.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на належне повідомлення відповідача про призначене на 06.08.2024 засідання, в той час як відповідач про причини неявки свого представника не повідомив, суд, керуючись приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість розглянути справу за відсутності представника Приватного підприємства "Термопласт".

В судовому засіданні 06.08.2024 судом завершено розгляд справи №910/7416/24 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.08.2015 між Приватним підприємством "Термопласт" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" (продавець) укладено Договір №31-11/0815 (надалі - Договір), у відповідності до п.п. 1.1, 1.2 якого продавець зобов`язався поставити відповідно до рахунків-фактур та видаткових накладних, що являють собою невід`ємну частину цього договору, та товаросупроводжувальних документів - продукти хімічної промисловості (товар), якість, кількість, строки поставки, умови оплати й ціна яких визначена даним договором, а покупець зобов`язався прийняти товар в кількості й строки, визначені у видаткових накладних, що виписуються у відповідності до цього договору і є його невід`ємними частинами та оплатити товар відповідно до умов цього договору.

Ціна кожної партії товару визначена у відповідних рахунках-фактурах (п. 4.1 Договору).

Пунктом 5.5 Договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 12.11.2021) визначено умови оплати: протягом 30 календарних днів з дати оформлення видаткової накладної за партію товару, що відвантажується на адресу покупця на суму, що не перевищує 5 000 000,00 грн з урахуванням ПДВ.

Відповідно п. 6.1 Договору товар вважаєтеся поставленим продавцем і прийнятим покупцем, в момент фактичної передачі його покупцю і підписання покупцем відповідних товаротранспортних документів. Перехід права власності на товар відбувається наступним чином:

6.1.1 в разі придбання товару на умовах "самовивіз зі складу продавця" - в момент завантаження товару на транспортний засіб покупця на території складу продавця. Під транспортним засобом покупця розуміється транспортний засіб, який належить покупцю або який надає послуги перевезення на підставі договору перевезення, укладеного покупцем.

6.1.2 в разі придбання товару на умовах "доставка на склад покупця або доставка на склад транспортної компанії" - в момент вивантаження товару на складі покупця, або в момент вивантаження на складі транспортної компанії. Під складом покупця розуміється територія, що належить покупцю, або територія, що використовується покупцем на підставі договорів, укладених покупцем. Під складом транспортної компанії розуміється територія, що належить транспортній компанії, або територія, що використовується транспортною компанією на підставі договорів, укладених транспортною компанією, на якій матеріальну відповідальність на збереження товару несе транспортна компанія.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату за товар покупець сплачує продавцеві неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожен день прострочення, а у випадку прострочення більш ніж на 30 календарних днів додатково стягується також штраф у розмірі 10 відсотків від суми несплаченого товару.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами в порядку, передбаченому чинним законодавством України, і діє до 31 грудня 2016 року, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань (п. 10.1 Договору).

Згідно п. 10.3 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 31.12.2016) у разі якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії цього договору письмово не заявить про намір розірвати договір, термін дії цього договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік, без обмеження кількості разів такої пролонгації.

Відповідно видаткових накладних №00000000566 від 11.02.2022 на суму 1 773 024,00 грн, №000000000604 від 14.02.2022 на суму 896 491,56 грн, №00000000744 від 22.02.2022 на суму 860 101,20 грн Товариством з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" було поставлено Приватному підприємству "Термопласт" товар загальну суму 3 529 616,76 грн.

Для врегулювання простроченої заборгованості, що виникла за Договором №31-11/0815 від 13.08.2015 по видаткових накладних: №00000000566 від 11.02.2022, №00000000604 від 14.02.2022, №00000000744 від 22.02.2022, Приватним підприємством "Термопласт" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" (продавець) 08.05.2023 було укладено Додаткову угоду №5 (надалі - Додаткова угода №5), у п. 2 якої сторони підтвердили, що у ПП "Термопласт" перед ТОВ "Телко Україна" сформувалась прострочена заборгованість в загальному розмірі 3 529 616,76 грн, з яких: 1 773 024,00 грн за видатковою накладною №00000000566 від 11.02.2022; 896 491,56 грн за видатковою накладною №00000000604 від 14.02.2022; 860 101,20 грн за видатковою накладною №00000000744 від 22.02.2022.

У пункті 4 Додаткової угоди №5 вказано, що ПП "Термопласт" зобов`язується сплатити заборгованість, визначену в п. 2, за графіком:

- до 31.05.2023 - 329 616,76 грн;

- до 30.06.2023 - 300 000,00 грн;

- до 31.07.2023 - 900 000,00 грн;

- до 31.08.2023 - 1000 000,00 грн;

- до 01.10.2023 - 1000 000,00 грн.

У пункті 5 Додаткової угоди №5 зазначено, що ТОВ "Телко Україна" погоджується не звертатись до суду для стягнення заборгованості визначеної в п. 2 та штрафних санкцій у разі повного дотримання ПП "Термопласт" графіку, погодженого у п. 4.

Відповідно п. 6 Додаткової угоди №5 ТОВ "Телко Україна" залишає за собою право звернутися до суду задля стягнення заборгованості, штрафних санкцій нарахованих на суму заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат з моменту її виникнення за первинними документами визначеними в п. 1 у разі порушення ПП "Термопласт" графіку, погодженого у п. 4. В такому випадку штрафні санкції, 3% річних та інфляційні втрати будуть нараховані станом на дату підготовки відповідної позовної заяви з першого дня прострочення за кожною видатковою накладною окремо.

Дана угода врегульовує питання сплати уже наявної заборгованості. Заборгованість виникає у розмірі, в строки та на основі документів визначених у п. 1 та п. 2. Дана угода в будь-якому випадку не може бути розцінена як відмова ТОВ "Телко Україна" від стягнення з ПП "Термопласт" штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних витрат, окрім випадків прямо передбачених цією угодою (п. 7 Додаткової угоди №5).

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" про порушення Приватним підприємством "Термопласт" строків оплати за поставлений товар, визначених як Договором, так і Додатковою угодою №5, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача боргу у розмірі 3 349 616,76 грн, штрафу в розмірі 334 961,70 грн, пені в розмірі 670 950,54 грн, інфляційних витрат у розмірі 1 003 355,92 грн та 3% річних у розмірі 231 818,30 грн.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів письмового повідомлення за 30 календарних днів до закінчення терміну дії цього договору однією із сторін іншою сторони про свій намір розірвати (припинити) договір, суд дійшов висновку, що вказаний Договір був автоматично пролонгованим на 2018-2023 роки у відповідності до п. 10.3 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 31.12.2016).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 165, 173, 174, 175, 193, 265, 267 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 655, 662, 663, 668, 689, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів Товариством з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" на виконання своїх зобов`язань за Договором було поставлено Приватному підприємству "Термопласт" товар загальну суму 3 529 616,76 грн, а саме:

- згідно видаткової накладної №00000000566 від 11.02.2022 товар на суму 1 773 024,00 грн;

- згідно видаткової накладної №000000000604 від 14.02.2022 товар на суму 896 491,56 грн;

- згідно видаткової накладної №00000000744 від 22.02.2022 товар на суму 860 101,20 грн.

Вказані видаткові накладні підписані шляхом накладення на них електронних підписів керівників та електронних печаток сторін.

Отже, матеріалами справи підтверджується поставка позивачем відповідачу згідно Договору товару загальною вартістю 3 529 616,76 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.5 Договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 12.11.2021) визначено умови оплати: протягом 30 календарних днів з дати оформлення видаткової накладної за партію товару, що відвантажується на адресу покупця на суму, що не перевищує 5 000 000,00 грн з урахуванням ПДВ.

Враховуючи наведені умови Договору поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" товар повинен був бути оплачений Приватним підприємством "Термопласт" у наступні строки:

- кошти у розмірі 1 773 024,00 грн за поставлений згідно видаткової накладної №00000000566 від 11.02.2022 товар - до 14.03.2022 включно (згідно ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки останній день 30-денного строку припадав на вихідний день - 13.03.2022 - неділю);

- кошти у розмірі 896 491,56 грн за поставлений згідно видаткової накладної №000000000604 від 14.02.2022 товар - до 16.03.2022 включно;

- кошти у розмірі 860 101,20 грн за поставлений згідно видаткової накладної №00000000744 від 22.02.2022 товар - до 24.03.2022 включно.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Натомість після поставки товару Приватним підприємством "Термопласт" було перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" лише кошти у розмірі 180 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №13 від 29.08.2023 на суму 30 000,00 грн та №787 від 31.05.2023 на суму 150 000,00 грн.

Доказів сплати Приватним підприємством "Термопласт" Товариству з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" коштів за поставлений товар в іншій частині у розмірі 3 349 616,76 грн (3 529 616,76 грн загальної вартості поставленого за спірними видатковими накладними товару - 180 000,00 грн сплачених коштів після поставки товару) станом на дату розгляду даної справи відповідачем суду не надано.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на приписи ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України наявність та розмір боргу Приватного підприємства "Термопласт" підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані.

При цьому, судом враховано, що 08.05.2023 сторонами було укладено Додаткову угоду №5, якою передбачався новий графік оплати існуючого у відповідача боргу.

Однак п. 6 Додаткової угоди №5 передбачалось, що ТОВ "Телко Україна" залишає за собою право звернутися до суду задля стягнення заборгованості, штрафних санкцій нарахованих на суму заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат з моменту її виникнення за первинними документами визначеними в п. 1 у разі порушення ПП "Термопласт" графіку, погодженого у п. 4. В такому випадку штрафні санкції, 3% річних та інфляційні втрати будуть нараховані станом на дату підготовки відповідної позовної заяви з першого дня прострочення за кожною видатковою накладною окремо.

Оскільки Приватним підприємством "Термопласт" було порушено визначений п. 4 Додаткової угоди №5 графік оплати боргу, то в силу п. 6 цієї угоди суд застосовує до спірних правовідносин умови Договору (зокрема щодо встановлених строків оплати товару), а не Додаткової угоди №5.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем було прострочено виконання своїх грошових зобов`язань з оплати поставленого позивачем за Договором товару, у зв`язку з чим позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" про стягнення боргу у розмірі 3 349 616,76 грн підлягає задоволенню.

Крім того, посилаючись на порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Приватного підприємства "Термопласт" штрафу в розмірі 334 961,70 грн, пені в розмірі 670 950,54 грн, інфляційних витрат у розмірі 1 003 355,92 грн та 3% річних у розмірі 231 818,30 грн.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Приватне підприємство "Термопласт" не навело обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Зокрема суд звертає увагу відповідача, що повномасштабна військова агресія Російської Федерації проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, та зумовлені цими діями наслідки, є обставиною, яка за умови доведення неможливості виконання учасником цивільних правовідносин своїх договірних зобов`язань, може бути кваліфікована судом як форс-мажор та бути підставою для звільнення такої особи від відповідальності за порушення такого зобов`язання.

Наприклад, зумовленими військовою агресією обставинами, які унеможливлюють виконання грошових зобов`язань, можуть слугувати непрацюючі банки (в тому числі внаслідок хакерської атаки), встановлення урядом обмежень щодо переказу коштів (їх обсягу) тощо.

Водночас, відповідачем не наведено будь-яких обставин, які б перешкоджали йому оплатити поставлений за Договором товар.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із долученого до позовної заяви розрахунку пені, Товариством з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" нараховується Приватному підприємству "Термопласт" пеня на суму боргу у розмірі 896 491,56 грн за період з 17.03.2022 по 17.09.2023, на суму боргу у розмірі 860 101,20 грн за період з 25.03.2022 по 25.09.2023, на суму боргу у розмірі 1 773 024,00 грн за період з 15.03.2022 по 15.09.2022.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату за товар покупець сплачує продавцеві неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожен день прострочення.

З аналізу умов пункту 7.2 Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (подвійна облікова ставка Національного банку України), порядок нарахування пені (від вартості товару за кожен день прострочення), однак не визначено строк нарахування пені.

Судом, враховано положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якими обмежено нарахування пені піврічним строком, однак відповідно до п. 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 по всій території України було введено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), дія якого закінчилась 30.06.2023 (згідно постанови Кабінету Міністрів України №383 від 25.04.2023).

Таким чином, строки нарахування пені, які встановлені у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, були продовженими до закінчення дії карантину - до 30.06.2023.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з врахуванням визначеного позивачем періоду нарахування, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Приватного підприємства "Термопласт" пені у розмірі 670 950,54 грн.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Також пунктом 7.2 Договору передбачено, що у випадку прострочення більш ніж на 30 календарних днів додатково стягується також штраф у розмірі 10 відсотків від суми несплаченого товару.

Зважаючи, що прострочення оплати товару вартістю 3 529 616,76 грн тривало більше 30 календарних днів (в той час як часткова оплата відповідачем боргу мала місце після спливу більш як року з дати настання обов`язку з оплати товару), суд дійшов до висновку про правомірність нарахування та стягнення з Приватного підприємства "Термопласт" штрафу у розмірі 334 961,70 грн.

Також із долучених позивачем розрахунків вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" нараховуються Приватному підприємству "Термопласт" 3% річних та інфляційні втрати за період з 15.03.2022 по 11.06.2024.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з врахуванням визначеного позивачем періоду їх нарахування, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Приватного підприємства "Термопласт" інфляційних втрат у розмірі 1 003 355,92 грн та 3% річних у розмірі 231 539,18 грн.

Відмінність між заявленою позивачем до стягнення сумою 3% річних та сумою 3% річних, стягнення якої є правомірним, полягає у тому, що позивач нараховував 3% річних на дати, в якій відповідач здійснював часткові оплати, без врахування зменшення суми боргу на суму часткової оплати у відповідні дні.

З огляду на наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" підлягають частковому задоволенню, а з Приватного підприємства "Термопласт" підлягають стягненню борг у розмірі 3 349 616,76 грн, штраф у розмірі 334 961,70 грн, пеня у розмірі 670 950,54 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 003 355,92 грн, 3% річних у розмірі 231 539,18 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Термопласт" (02660, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 42, офіс 311; ідентифікаційний код 31519581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" (01135, м. Київ, вул. Григорія Андрющенка, буд. 4-Г; ідентифікаційний код 32856918) основний борг у розмірі 3 349 616 (три мільйони триста сорок дев`ять тисяч шістсот шістнадцять) грн. 76 коп., штраф у розмірі 334 961 (триста тридцять чотири тисячі дев`ятсот шістдесят одна) грн. 70 коп., пеню у розмірі 670 950 (шістсот сімдесят тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн. 54 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 003 355 (один мільйон три тисячі триста п`ятдесят п`ять) грн. 92 коп., 3% річних у розмірі 231 539 (двісті тридцять одна тисяча п`ятсот тридцять дев`ять) грн. 18 коп. та судовий збір у розмірі 67 085 (шістдесят сім тисяч вісімдесят п`ять) грн. 09 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 28.08.2024.

Суддя Р.В. Бойко