Рішення

від 28.08.2024 по справі 922/734/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.08.2024Справа №922/734/24

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Інституту фізики напівпровідників імені В.Є.Лашкарьова Національної академії наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс"

про стягнення боргу у загальному розмірі 111 306,44 грн,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року Інститут фізики напівпровідників імені В.Є.Лашкарьова Національної академії наук України звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" про стягнення боргу у загальному розмірі 111 306,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог Інститут фізики напівпровідників імені В.Є.Лашкарьова Національної академії наук України вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" не виконано своїх зобов`язань за Договором №16/21 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до майнового комплексу НАН України від 26.10.2021 із сплати за користування частиною гаражного приміщення площею 198,1 кв.м., розташованою на першому поверсі будівлі за адресою: м. Київ, проспект Науки, буд. 45, протягом листопада 2021 року - лютого 2022 року та протягом жовтня-грудня 2022 року, у зв`язку з чим у відповідача виник борг у розмірі 108 763,44 грн.

Окрім того, позивач стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" не виконано своїх зобов`язань за Договором №КВ-16/21 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних і телекомунікаційних послуг орендарю від 26.10.2021, у зв`язку з чим у відповідача виник борг з відшкодування за користування земельною ділянкою за період з листопада 2021 року по грудень 2022 року у розмірі 2 543,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.03.2024 передано справу №922/734/24 за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

26.03.2024 позовні матеріали по справі №922/734/24 надійшли до Господарського суду міста Києва та за наслідками автоматизованого розподілу справи між суддями були передані на розгляд судді Бойку Р.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 (постановленою після усунення позивачем недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою суду від 29.03.2024) відкрито провадження у справі №922/734/24; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Так, ухвала Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 про відкриття провадження у справі №922/734/24 була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" 09.04.2024 о 13 год. 21 хв., про що судом було отримано інформацію 09.04.2024 о 14 год. 37 хв.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, ухвала суду від 08.04.2024 вручена відповідачу 09.04.2024.

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 у справі №922/734/24 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом двадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" вправі було подати відзив на позов у строк до 29.04.2024 включно.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, відтак справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

26.10.2021 за наслідками проведеного електронного аукціону №LLE001-UA-20210920-45636 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" (орендар) та Інститутом фізики напівпровідників імені В.Є.Лашкарьова Національної академії наук України (орендодавець) укладено Договір №16/21 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до майнового комплексу НАН України (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 Розділу ІІ "Незмінювані умови договору" (надалі - Умови) якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов.

У пункті 4.1 Розділу І "Змінювані умови договору" Договору вказано, що об`єктом оренди - нерухомого майна є частина гаражного приміщення, розташованого на першому поверсі за адресою: м. Київ, проспект Науки, 45, загальною площею 198,1 кв.м.

Згідно п. 9.1 Розділу І "Змінювані умови договору" Договору місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону, складає 15 501,00 грн без ПДВ.

Цей Договір типу 5(A) діє до 26.10.2026 включно (п.п. 5.1, 12.1 Розділу І "Змінювані умови договору" Договору).

Відповідно п. 2.1 Розділу ІІ "Незмінювані умови договору" Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і орендодавцем одночасно з підписанням цього договору. Акти приймання-передачі майна в оренду та акт повернення майна з оренди складаються за примірною формою, що затверджена НАН України.

Пунктом 3.1 Розділу ІІ "Незмінювані умови договору" Договору визначено, що орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат орендодавця за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із орендодавцем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.

У пункті 3.2 Розділу ІІ "Незмінювані умови договору" Договору вказано, що якщо орендна плата визначена за результатами аукціону, орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.

Пунктом 3.3 Розділу ІІ "Незмінювані умови договору" Договору визначено, що орендар сплачує орендну плату орендодавцю щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону (договори типу 5(A).

У пункті 4.3 Розділу ІІ "Незмінювані умови договору" Договору вказано, що майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання орендарем акта повернення з оренди орендованого майна.

Цей договір укладено на строк, визначений у пункті 12 Умов. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами (нотаріального посвідчення, якщо відповідно до законодавства договір підлягає нотаріальному посвідченню). Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору (п. 12.1 Розділу ІІ "Незмінювані умови договору" Договору).

26.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" (орендар) та Інститутом фізики напівпровідників імені В.Є.Лашкарьова Національної академії наук України (балансоутримувач) укладено Договір №КВ-16/21 про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних і телекомунікаційних послуг орендарю (надалі - Договір на відшкодування комунальних витрат).

У пункті 1.1 Договору на відшкодування комунальних витрат зазначено, що балансоутримувач - Інститут фізики напівпровідників ім. В.Є. Лашкарьова НАН України, забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Науки, 45, загальною площею 278 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі (198,1 кв.м.) в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих орендодавцем за цим договором. Орендар користується приміщенням, балансова залишкова вартість якого визначена на підставі фінансової звітності балансоутримувача (частина перша статті 8 Закону) станом на 01.01.2021 та становить без податку на додану вартість 753 413,90 грн. Орендоване приміщення може бути використане за цільовим призначенням на розсуд орендаря.

У пункті 2.1 Договору на відшкодування комунальних витрат сторонами було погоджено, що балансоутримувач зобов`язується забезпечити:

2.1.1 виконання всього комплексу робіт, пов`язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території, та створення необхідних умов для здійснення господарської діяльності, у тому числі орендарю і його співробітникам згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями. Перелік таких робіт та послуг, порядок та умови їх оплати встановлюються цим договором;

2.1.2 надання орендарю комунальних послуг за діючими розцінками і тарифами;

2.1.3 інформування орендаря про зміну витрат на утримання будівлі і тарифу на послуги.

За умовами п. 2.2 Договору на відшкодування комунальних витрат орендар, зокрема зобов`язався:

2.2.1 дотримуватись вимог установлених правил користування будівлею та приміщенням за цим договором та договором оренди;

2.2.3 не пізніше 20 числа поточного місяця, наступного за звітним місяцем, отримати рахунки та внести плату на рахунок балансоутримувача та відшкодувати витрати, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, за комунальні послуги а також відшкодовувати податок за землю. При несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки;

2.2.7 оплачувати балансоутримувачу в повному обсязі передбачені послуги за цим договором та додатками до нього, на підставі виставлених рахунків, включно до дня повернення орендованого майна за актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною договору оренди від 26.10.2021 №16/21;

2.2.8. щомісячно проводити звіряння взаєморозрахунків за цим договором та оформлювати відповідно акти звіряння.

Строк дії цього договору не може бути більшим, ніж строк дії договору оренди від 26.10.2021 №16/21. Цей договір діє з 26.10.2021 по 26.10.2026 включно (п.п. 5.1, 5.2 Договору на відшкодування комунальних витрат).

26.10.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" (орендар) та Інститутом фізики напівпровідників імені В.Є.Лашкарьова Національної академії наук України (орендодавець) підписано акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до майнового комплексу НАН України, відповідно якого позивач передав відповідачу у користування частину гаражного приміщення площею 198,1 кв.м. на першому поверсі будівлі за адресою: м. Київ, проспект Науки, 45.

У пункті 2.1 акту від 26.10.2021 сторони засвідчили, що об`єкт оренди є вільним від третіх осіб, всередині об`єкта оренди немає майна, належного третім особам, повний і безперешкодний доступ до об`єкта оренди надається орендарю в день підписання цього акта приймання-передачі.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача про невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" своїх зобов`язань за Договором зі сплати орендних платежів за користування у періоди з листопада 2021 року по лютий 2022 року та з жовтня по грудень 2022 року орендованим майном, у зв`язку з чим у відповідача виник борг у розмірі 108 763,44 грн, а також за Договором на відшкодування комунальних витрат з відшкодування за користування земельною ділянкою за період з листопада 2021 року по грудень 2022 року, у зв`язку з чим у відповідача виник борг у розмірі 2 543,00 грн.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509, 759, 793, 797 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У частині 1 статті 759 Цивільного кодексу України вказано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Позивач стверджує, що відповідачем не виконано свого зобов`язання з сплати орендних платежів за періоди з листопада 2021 року по лютий 2022 року та з жовтня по грудень 2022 року.

Частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до майнового комплексу НАН України від 26.10.2021 підтверджується передання позивачем відповідачу у користування частини гаражного приміщення площею 198,1 кв.м. на першому поверсі будівлі за адресою: м. Київ, проспект Науки, 45.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України).

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підписаного представниками та скрапленого печатками сторін акту приймання-передавання майна з орендного користування та не надання відповідачем будь-яких заперечень щодо факту користування орендованим майном в спірний період, суд прийшов до висновку, що відповідач є таким, що користувався орендованим згідно Договору оренди майном у періоди з листопада 2021 року по лютий 2022 року та з жовтня по грудень 2022 року.

Приписами ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Згідно п. 9.1 Розділу І "Змінювані умови договору" Договору місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону складає 15 501,00 грн без ПДВ.

У пункті 3.2 Розділу ІІ "Незмінювані умови договору" Договору вказано, що якщо орендна плата визначена за результатами аукціону, орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.

Так, позивачем було нараховано відповідачу орендну плату за користування майном у жовтні 2021 року (5 днів) та у листопаді 2021 року на загальну суму 22 201,43 грн з ПДВ (рахунок на оплату №1759 від 10.11.2021), у грудні 2021 року - 18 601,20 грн з ПДВ (рахунок на оплату №1872 від 10.12.2021),у січні 2022 року - 20 461,32 грн з ПДВ (рахунок на оплату №74 від 11.01.2022), у лютому 2022 року - 16 807,51 грн з ПДВ (рахунок на оплату №253 від 10.01.2022), у жовтні 2022 року - 10 230,66 грн з ПДВ (рахунок на оплату №409 від 12.10.2022), у листопаді 2022 року - 10 230,66 грн з ПДВ (рахунок на оплату №935 від 10.11.2022), у грудні 2022 року - 10 230,66 грн з ПДВ (рахунок на оплату №1042 від 12.12.2022), що разом складає 108 763,44 грн.

При цьому, із вказаних рахунків вбачається, що Інститутом фізики напівпровідників імені В.Є.Лашкарьова Національної академії наук України здійснювався розрахунок орендної плати із врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану".

В свою чергу відповідач не скористався своїм правом на спростування вірності здійсненого відповідачем розрахунку розміру орендної плати.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.3 Розділу ІІ "Незмінювані умови договору" Договору визначено, що орендар сплачує орендну плату орендодавцю щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону (договори типу 5(A).

У даному випадку при визначені дат, в які настав обов`язок зі сплати платежів за Договором, суд не застосовує приписи частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, оскільки дана норма визначає порядок обрахунку строку, який визначений у календарних днях, а не терміну, який визначений певним числом місяця.

Наведене тлумачення законодавства суд обґрунтовує тим, що сторони, погоджуючи строк (у календарних днях від певної події), не мають можливості перебачити, на який саме день припаде закінчення такого строку. В той же час, погоджуючи термін (число місяця), сторони не позбавлені можливості визначити за допомогою календаря на який саме день припаде настання строку виконання зобов`язання, а відтак у відповідності ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України не позбавлені можливості визначити, що сторона договору має виконати своє зобов`язання до відповідного числа місяця.

Із стилістики викладення положень ст.ст. 251, 252, 253, 254, 530 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець не передбачав можливість застосування приписів ст. 254 Цивільного кодексу України при визначенні закінчення терміну, оскільки норми ст.ст. 253, 254 цього Кодексу чітко визначають, що мова йде про строк та не містять жодного посилання на термін, на противагу нормі ст. 530 Кодексу, де законодавець посилається і на строк, і на термін.

Так, відповідач як добросовісний суб`єкт господарських правовідносин, маючи на меті належним чином виконати своє зобов`язання із оплати орендної плати до 15 числа поточного місяця оренди міг завчасно встановити останній робочий (банківський) день, у який таке зобов`язання підлягало виконанню.

Тобто станом на дату укладення Договору, враховуючи погодження сторонами терміну оплати (а не строку), сторони мали можливість достеменно встановити відповідні числа місяця, в які підлягали виконанню зобов`язання зі сплати орендної плати за кожен місяць протягом всього терміну дії договору.

Оскільки відповідач міг завчасно визначити останній день виконання зобов`язання з зі сплати орендної плати у кожному місяці для його виконання до 15 числа поточного місяця оренди, то відповідно підстави для застування частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України та перенесення термінів оплати (у разі їх припадання на вихідний / святковий / неробочий день) відсутні.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" у спірний період повинне було сплачувати орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця.

Позивач стверджує, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" не скористалось своїм правом спростування таких тверджень, що відповідачем не виконано свої грошові зобов`язання зі сплати орендних платежів за користування майном у періоди з листопада 2021 року по лютий 2022 року та з жовтня по грудень 2022 року.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем було прострочено виконання своїх грошових зобов`язань зі сплати орендної плати та станом на дату розгляду даної справи у Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" наявний перед Інститутом фізики напівпровідників імені В.Є.Лашкарьова Національної академії наук України борг по орендній платі у розмірі 108 763,44 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи визначені у пункті 3.3 Розділу ІІ "Незмінювані умови договору" Договору терміни сплати орендної плати, суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" є таким, що прострочило виконання своїх грошових зобов`язань за Договором зі сплати орендної плати, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення боргу у розмірі 108 763,44 грн підлягає задоволенню.

Крім того, позивач стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" не виконано своїх зобов`язань за Договором на відшкодування комунальних витрат, у зв`язку з чим у відповідача виник борг з відшкодування за користування земельною ділянкою за період з листопада 2021 року по грудень 2022 року у розмірі 2 543,00 грн.

Згідно п. 1.1 Договору на відшкодування комунальних витрат орендар бере участь у витратах балансоутримувача на обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі за адресою: м. Київ, пр-т Науки, 45, загальною площею 278 кв.м., пропорційно до займаної ним площі (198,1 кв.м.).

Пунктом 2.2.3 Договору на відшкодування комунальних витрат орендар зобов`язався не пізніше 20 числа поточного місяця, наступного за звітним місяцем, отримати рахунки та внести плату на рахунок балансоутримувача та відшкодувати витрати, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, за комунальні послуги, а також відшкодовувати податок за землю.

Позивач стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" не виконано своїх зобов`язань із відшкодування податку на землю за період з листопада 2021 року по грудень 2022 року.

За розрахунками Інституту фізики напівпровідників імені В.Є.Лашкарьова Національної академії наук України Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" має зобов`язання із сплати позивачу коштів у розмірі 197,23 грн за користування земельною ділянкою у жовтні-листопаді 2021 року (рахунок на оплату №1702 від 02.11.2021), коштів у розмірі 165,25 грн - за грудень 2021 року (рахунок на оплату №1786 від 02.12.2021), коштів у розмірі 181,71 грн - за січень 2022 року (рахунки на оплату №25 від 10.01.2022 на суму 165,25 грн та №124 від 19.01.2022 на суму 16,46 грн), коштів у розмірі 181,71 грн - за лютий 2022 року (рахунок на оплату №190 від 02.02.2022), коштів у розмірі 545,13 грн - за березень-травень 2022 року (рахунок на оплату №408 від 25.05.2022), коштів у розмірі 181,71 грн - за червень 2022 року (рахунок на оплату №474 від 07.06.2022), коштів у розмірі 181,71 грн - за липень 2022 року (рахунок на оплату №534 від 01.07.2022), коштів у розмірі 181,71 грн - за серпень 2022 року (рахунок на оплату №619 від 01.08.2022), коштів у розмірі 181,71 грн - за вересень 2022 року (рахунок на оплату №707 від 01.09.2022), коштів у розмірі 181,71 грн - за жовтень 2022 року (рахунок на оплату №791 від 03.10.2022), коштів у розмірі 181,71 грн - за листопад 2022 року (рахунок на оплату №868 від 01.11.2022), коштів у розмірі 181,71 грн - за грудень 2022 року (рахунок на оплату №998 від 01.12.2022), що разом складає 2 543,00 грн.

Натомість Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" не скористалось своїм правом на спростування заявленого до стягнення Інститутом фізики напівпровідників імені В.Є.Лашкарьова Національної академії наук України розміру податку на землю, який підлягає відшкодуванню відповідачем, а також не надало доказів відшкодування таких витрат ні у визначений пунктом 2.2.3 Договору на відшкодування комунальних витрат строк, ні в подальшому (в тому числі під час розгляду даної справи).

Таким чином, керуючись приписами ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що наявність та обсяг боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" за Договором на відшкодування комунальних витрат у розмірі 2 543,00 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відтак вимога Інституту фізики напівпровідників імені В.Є.Лашкарьова Національної академії наук України про стягнення боргу в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин позовні вимоги Інституту фізики напівпровідників імені В.Є.Лашкарьова Національної академії наук України підлягають задоволенню повністю, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" підлягає стягненню борг по орендній платі у розмірі 108 763,44 грн та борг по відшкодуванню податку на землю у розмірі 2 543,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, у зв`язку з задоволенням позову повністю.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 79, 126, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Інституту фізики напівпровідників імені В.Є.Лашкарьова Національної академії наук України задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" (61072, Харківська обл., м. Харків, пр. Науки, буд. 54; ідентифікаційний код 42831345) на користь Інституту фізики напівпровідників імені В.Є.Лашкарьова Національної академії наук України (03028, м. Київ, проспект Науки, буд. 41; ідентифікаційний код 05416952) борг по орендній платі у розмірі 108 763 (сто вісім тисяч сімсот шістдесят три) грн 44 коп., борг по відшкодуванню податку на землю у розмірі 2 543 (дві тисячі п`ятсот сорок три) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 28.08.2024.

Суддя Р.В. Бойко