Рішення

від 27.08.2024 по справі 910/155/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.08.2024Справа № 910/155/24Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Райківський"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Своя Ланка"

про стягнення 439907,51 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Райківський" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Своя Ланка" про стягнення за договором купівлі-продажу щебеневої продукції від 20.04.2021 № 20042021 основної заборгованості в розмірі 297898,44 грн. та інфляційних втрат у розмірі 142009,07 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Дана ухвала суду направлялася, зокрема, відповідачу в електронний кабінет, доставка якої підтверджується відповідним повідомленням. Разом із цим, у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.04.2021 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу щебеневої продукції № 20042021, за умовами якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю щебеневу продукцію (надалі - Товар) в кількості та по цінах за одиницю виміру визначеними Сторонами у Специфікаціях.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що оплата товару за Договором здійснюється Покупцем, на підставі рахунку Продавця, у безготівковій формі банківським переказом коштів у національній валюті України гривні, на поточний рахунок Продавця. Датою оплати вважається дата фактичного надходження коштів на рахунок Продавця.

Відповідно до пункту 2.3 Договору оплата за цим Договором здійснюється у термін не більше 10 банківських днів від дати поставки, вказаної в видатковій накладній.

Згідно з пунктом 3.1. Договору передача Товару за цим Договором здійснюється на умовах, вказаних у специфікаціях до даного Договору. Приймання-передача Товару проводиться уповноваженими представниками обох сторін. Датою передачі Товару визнається дата зазначена представниками Продавця та Покупця в видатковій накладній.

Моментом переходу права власності на товар до Покупця є дата підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної (підпункт 3.4. Договору).

У пункті 8.1 Договору вказано, що останній набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків - до моменту повного виконання сторонами взятих на себе за даним договором зобов`язань.

Із матеріалів справи слідує, що позивачем здійснено поставку відповідачу товару за період з 20.04.2021 до 06.12.2021, що підтверджується підписаними обома сторонами видатковими накладними.

Одночасно, сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2021-30.01.2023, в якому відображено лише спірний період поставки товару з 20.04.2021 до 06.12.2021, та борг за який становив 377898,44 грн.

У зв`язку з наявною заборгованістю позивач 07.12.2023 направив відповідачу претензію від 06.12.2023, однак відповіді або грошових коштів від відповідача не надійшло.

Відтак, станом на 27.12.2023 за відповідачем утворилась заборгованість за поставлений за договором від 20.04.2021 № 20042021 товар у сумі 297898,44 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару відповідачу за договором від 20.04.2021 № 20042021 за період з 20.04.2021 до 06.12.2021, що станом на 27.12.2023 залишився відповідачем неоплаченим на суму 297898,44 грн.

При цьому, відповідно до пункту 2.3 Договору, відповідач мав здійснювати оплату за товар у термін не більше 10 банківських днів від дати поставки, вказаної у відповідній видатковій накладній.

Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача становить 297898,44 грн. та підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Із розрахунку позивача слідує, що інфляційні втрати в розмірі 142009,07 грн. нараховані позивачем з урахуванням накопичення та часткового погашення боргу протягом періоду травень 2021 року - листопад 2023 року.

Здійснивши арифметичний перерахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15000 грн. суд дійшов висновку про наступне.

На обґрунтування заявлених до розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем долучено до матеріалів справи копію договору-доручення про надання правової допомоги від 01.12.2023, а також наведено в позові детальний опис наданих послуг.

У пункті 4.1 договору передбачено, що гонорар адвоката складає 15000 грн.

Відповідно до постанови Об`єднаної палати Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року по справі № 922/445/19 та постанови Об`єднаної палати Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 22.11.2019 року по справі № 902/347/18, для розподілу понесених судових витрат стороні необхідно подати лише договір про надання правничої допомоги та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Частиною 6 статті 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Натомість, відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката в порядку частин 5, 6 статті 126 ГПК України не заявлялося.

Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. Дана правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.

У той же час, виходячи з пункту 1 частини 2 статті 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката має бути підтверджений відповідними доказами.

Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику (повідомлення) представників сторін, суд дійшов висновку про недоведеність надання правової допомоги позивачу на суму 3000 грн. у вигляді участі адвоката в судових засіданнях, вартістю 1500 грн. у кількості 2 год.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Беручи до уваги наведене, а також ураховуючи відсутність клопотання про зменшення розміру відповідних витрат, суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката на суму 12000 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Райківський" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Своя Ланка" (01103, м. Київ, вул. Менделєєва, 12; ідентифікаційний код 38741989) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Райківський" (10003, м. Житомир, вул. Лесі Українки, 19; ідентифікаційний код 44045480) 297898 (двісті дев`яносто сім тисяч вісімсот дев`яносто вісім) грн. 44 коп. основної заборгованості, 142009 (сто сорок дві тисячі дев`ять) грн. 07 коп. інфляційних втрат, 12000 (дванадцять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також 6598 (шість тисяч п`ятсот дев`яносто вісім) грн. 61 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова