Рішення

від 28.08.2024 по справі 910/4622/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.08.2024Справа № 910/4622/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/4622/24

За позовом Комунального підприємства міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни);

до Приватного підприємства фірми "Явсон";

про стягнення 104 714,08 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з Приватного підприємства фірми "Явсон" грошові кошти у розмірі 104 714,08 грн, з яких: заборгованість - 72 000,00 грн, пеня - 17 242,46 грн, 3% річних - 3 565,46 грн, інфляційні втрати - 11 906,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням договору №264-2012 про сплату послуг з надання місць стоянок для ПС від 18.12.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 позовну заяву Комунального підприємства Міжнародний Аеропорт "Київ" (Жуляни) залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.

29.04.2024 до суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 23.04.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 відкрито провадження у справі № 910/4622/24, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи, судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.05.2024 була направлена сторонам та була ними отримана позивачем 02.05.2024 та 14.05.2024 відповідачем, докази чого містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.06.2019 між Комунальним підприємством Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни) (далі також - позивач, аеропорт) та Приватним підприємством фірмою "Явсон" (далі також - відповідач, замовник) було укладено договір № 264-2012 про сплату послуг з надання місць стоянок для ПС (далі - договір), відповідно до п. 2.1. якого, аеропорт надає місця стоянок для розміщення повітряних суден, зазначених у додатку № 1 до договору, на території аеродрому, а замовник сплачує за надані послуги і виконує свої обов`язки в порядку і на умовах договору.

За умовами пунктів 4.1. - 4.5. договору, аеропорт надає МС для замовника при наявності передплати за надання МС для ПС, яка сплачується до 5-го числа поточного місяця за поточний місяць. Вартість надання МС на ґрунті для ПС становить 3500,00 (три тисячі п`ятсот гривень) 00 коп., крім того ПДВ - 700,00 грн за одне МС для ПС за місяць. Загальна вартість 4200,00 грн (чотири тисячі двісті гривень) 00 коп. По закінченню кожного звітного місяця Аеропорт готує акт виконаних робіт за місяць, рахунки за попередній місяць та на передплату на наступний місяць. Замовник зобов`язаний в термін до 10 числа місяця, наступного за звітним, самостійно отримати рахунки та акт виконаних робіт і провести остаточний розрахунок за надані послуги. Замовник зобов`язаний в термін до 15 числа місяця, наступного за звітним, повернути Аеропорту підписаний примірник акту виконаних робіт.

Договір набирає чинності з 18.12.2012 і діє по 31.12.2013. Строк дії договору може бути продовжений на визначений строк на тих же (або інших) умовах за письмовою згодою сторін (п. 8.1., 8.2. договору).

Угодою № 6 до договору сторони погодили продовжити строк дії договору до 31.12.2019 включно.

У додатку № 1 до договору сторони узгодили перелік повітряних суден замовника, яким надаються місця стоянок.

Як зазначає позивач, на виконання своїх договірних зобов`язань він упродовж липня 2020 року - квітня 2021 року надавав відповідачу послуги з надання місць стоянок для повітряних суден відповідача загальною вартістю 72 000,00 грн, які останній прийняв, проте власні зобов`язання з оплати наданих послуг не виконав.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача із претензією № 5.2-1.8-291 від 15.06.2023 про погашення заборгованості в розмірі 72 000,00 грн, проте доказів вручення зазначеної претензії відповідачу, як і доказів її розгляду останнім матеріали справи не містять.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за надані послуги, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 72 000,00 грн заборгованості, 17 242,46 грн пені, 11 906,16 грн інфляційних втрат та 3 565,46 грн 3% річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Суд встановив факт надання позивачем послуг з надання місць стоянок для повітряних суден відповідача загальною вартістю 72 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними обома сторонами та скріпленими їхніми печатками актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1892 від 31.05.2020 на суму 6 000,00 грн, №2220 від 30.06.2020 на суму 6 000,00 грн, №2548 від 31.07.2020 на суму 6 000,00 грн, №2958 від 31.08.2020 на суму 6 000,00 грн, №3361 від 30.09.2020 на суму 6 000,00 грн, №3766 від 31.10.2020 на суму 6 000,00 грн, №4168 від 30.11.2020 на суму 6 000,00 грн, №4534 від 31.12.2020 на суму 6 000,00 грн, №4688 від 31.01.2021 на суму 6 000,00 грн, №5069 від 28.02.2021 на суму 6 000,00 грн, №5462 від 31.03.2021 на суму 6 000,00 грн.

Також у матеріалах справи наявний акт № 5872 від 30.04.2021 на суму 6 000,00 грн, який не підписаний зі сторони відповідача.

Суд вказує, що відповідно до приписів п. 4.4., 4.5. договору, замовник зобов`язаний в термін до 10 числа місяця, наступного за звітним, самостійно отримати рахунки та акт виконаних робіт і провести остаточний розрахунок за надані послуги. Замовник зобов`язаний в термін до 15 числа місяця, наступного за звітним, повернути Аеропорту підписаний примірник акту виконаних робіт.

За умовами п. 4.6. договору, у разі неотримання аеропортом підписаного акту виконаних робіт - акт вважається сторонами визнаним.

Таким чином суд вказує, що акт № 5872 від 30.04.2021 на суму 6 000,00 грн визнаний сторонами відповідно до умов договору, заперечень зі сторони відповідача по наданим послугам за вказаним актом матеріали справи не містять, а відтак суд приходить до висновку, що зазначений акт є належним та допустим доказом надання таких послуг.

Вищевказані акти відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", будь-які істотні недоліки у них відсутні, відтак суд приймає зазначені акти як належні докази на підтвердження надання послуг позивачем та їх прийняття відповідачем.

Доказів на підтвердження наявності у відповідача заперечень щодо наданих позивачем послуг та/або відмови відповідача від приймання наданих позивачем послуг, а також претензій щодо виконання позивачем умов договору суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення п. 4.1 договору, аеропорт надає МС для замовника при наявності передплати за надання МС для ПС, яка сплачується до 5-го числа поточного місяця за поточний місяць.

Відтак, приймаючи до уваги умови укладеного сторонами договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Докази сплати відповідачем заборгованості в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 72 000,00 грн визнається судом обґрунтованою.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 5.4 договору, при простроченні платежів за надані послуги по Договору замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Оскільки невиконання зобов`язання відповідачем за договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності не наведено, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 5.4 договору за несвоєчасне здійснення розрахунків, визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив його арифметичну вірність, тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 17 242,46 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Відповідно до п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019, у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019, у справі №910/21564/16 від 10.07.2019.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню, а саме, у розмірі 11 906,16 грн інфляційних втрат та 3 565,46 грн 3% річних, відповідно за визначений позивачем період.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства фірми "Явсон" (03151, м. Одеса, вул. Жуковського, буд. 15, оф. 303, ідентифікаційний код 21032352) на користь Комунального підприємства міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни) (03036, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 79, аеропорт "Київ" (Жуляни), ідентифікаційний код 01131514) заборгованість у розмірі 72 000 (сімдесят дві тисячі) грн 00 коп., пеню в розмірі 17 242 (сімнадцять тисяч двісті сорок дві) грн 46 коп., інфляційні втрати у розмірі 11 906 (одинадцять тисяч дев`ятсот шість) грн 16 коп., 3% річних у розмірі 3 565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) грн 46 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко