Рішення

від 28.08.2024 по справі 910/7506/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

28.08.2024Справа № 910/7506/24Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу №910/7506/24 за позовом Акціонерного товариства «Український нафтогазовий інститут» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Іст» про стягнення грошових коштів

ОПИСОВА ЧАСТИНА

1. СУТЬ СПОРУ.

1.1. Позивач просить суд стягнути заборгованість з орендної плати за договором оренди, неустойку у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення повернення орендованого приміщення та компенсаційні платежі. Відповідач заперечень проти позову не надав.

2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

2.1. 01.12.2020 між АТ «Український нафтогазовий інститут», як орендодавцем, та ТОВ «Стар Інвестмент Іст», як орендарем, укладено Договір оренди №80.21 (далі Договір)за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове, оплатне користування нежитлове приміщення, що знаходиться в 5-поверховій будівлі (літ. «А»), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , і складається з приміщень технічного поверху корпусу №7 (за технічним планом 2017 р. №VII - Додаток №1) загальною площею 19,6 кв.м. (п. 1.1. Договору).

2.2. Відповідно до п. 2.1. Договору орендоване приміщення надається для розташування офісу орендаря й останній реалізує своє право користування орендованим приміщенням таким чином, щоб його дії не суперечили чинному законодавству України та не створювали перешкод і не обмежували прав інших орендарів у будівлі, а також орендодавця.

2.3. Строк оренди встановлюється з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2021 року. Строк оренди може бути продовжений шляхом укладення нового договору або додаткової угоди. Користування орендованим приміщенням після закінчення цього строку не є підставою для продовження строку оренди (п. 3.1. Договору).

2.4. За змістом п.п. 4.1. та 4.2. Договору орендоване приміщення повинне бути передане орендодавцем і прийняте орендарем 01 грудня 2020 року. Передача орендованого приміщення від орендодавця до орендаря здійснюється відповідно до акта приймання-передачі приміщення, підписання якого свідчить про фактичну передачу орендованого приміщення орендарю. У момент підписання акта приймання-передачі, орендодавець передає орендарю ключі від приміщення.

2.5. Розділом 5 Договору сторони погодили розмір орендної плати та інші платежі за Договором, а також порядок проведення розрахунків.

2.6. Відповідно до положень п. 5.1. Договору орендна плата за користування орендованими приміщеннями сплачується за кожен місяць оренди, починаючи з дати початку оренди (дата підписання акта приймання-передачі приміщення з оренди). У випадку неповного місяця оренди, орендна плата сплачується відповідно фактичній кількості календарних днів оренди у розрахунковому місяці.

2.7. Відповідно до п. 5.2. Договору орендна плата складається із постійної (п. 5.2.2.) та змінної складової (п. 5.7. - компенсація комунально-експлуатаційних витрат). Постійна складова орендної плати визначається шляхом множення орендної ставки за один квадратний метр на загальну площу орендованого приміщення, визначається та сплачується орендарем в наступному порядку та на наступних умовах:

- орендна ставка за один місяць користування офісним орендованим приміщенням за один квадратний метр становить 185, 00 грн, крім того ПДВ - 20% - 37, 00 грн, а разом до сплати з ПДВ - 222, 00 грн (п. 5.2.1. Договору);

- орендна плата за один місяць користування офісним орендованим приміщенням площею 19,6 кв.м. становить 3626,00 грн, крім того ПДВ 20% 725, 20 грн, а разом до сплати з ПДВ - 4351, 20 грн (п. 5.2.2. Договору).

2.8. За умовами п. 5.3. Договору орендна плата сплачується щомісячно, авансом, протягом 5 календарних днів після першого числа кожного місяця (за який нараховується така орендна плата) у національній валюті України - гривні, на розрахунковий рахунок орендодавця, на підставі рахунку орендодавця, який надається орендареві.

2.9. Відповідно до п. 5.4. Договору у випадку не отримання такого рахунку з будь-яких причин, орендар зобов`язаний самостійно сплатити орендодавцю орендну плату на підставі цього договору, в строки, вказані в п. 5.3. Договору та в розмірах, що відповідають зазначеним в рахунках за попередній місяць оренди.

2.10. Відповідно до п. 5.7. Договору змінна складова орендної плати відповідно до п. 5.2. Договору сплачується орендарем як компенсація за:

- комунальні послуги (електроенергія - пропорційно орендованій площі до площі поверху, яку обчислює лічильник на цьому поверсі - з урахуванням втрат в мережі 0,9%; теплопостачання в опалювальний сезон; водопостачання до орендованого приміщення; водовідведення поза орендованим приміщенням);

- експлуатаційні витрати (скид стічних вод з перевищенням ГДК, хімічний аналіз стічних вод; ТО обладнання; обслуговування будівлі, прибудинкової території та інженерних мереж власними та залученими силами; вивіз та знешкодження побутових відходів, дератизація, охоронні послуги; ремонтні роботи будівлі, в інженерних мережах, тощо);

- відшкодування долі податків на землю та нерухомість.

2.11. Щомісячний розмір витрат орендодавця на здійснення комунальних платежів, експлуатаційні витрати на утримання будівлі та відшкодування податку на землю компенсуються орендарем із розрахунку множення загальних місячних витрат орендодавця по сплаті платежів за комунальні послуги, експлуатаційні витрати та відшкодування податку на землю на частку, зайняту орендарем (частка будівлі, яку займає орендар у вигляді відсотків від експлуатованої площі будівлі) (п. 5.8. Договору).

2.12. Згідно з пунктом 5.11. Договору після закінчення строку дії Договору, його розірвання з підстав визначених в цьому Договору, або у випадку відмови орендаря від оренди приміщень відповідно до умов даного Договору, орендна плата та інші платежі, передбачені Договором, сплачуються по день фактичної здачі приміщень орендодавцю згідно з актом приймання-передачі приміщення з оренди, у зв`язку з чим Договір буде чинним в частині виконання орендарем зазначених зобов`язань по поверненню орендодавцю приміщення за актом та оплаті зазначених платежів до виконання цих зобов`язань.

2.13. В усіх випадках, коли орендар після закінчення строку оренди, розірвання Договору відповідно до його умов або у випадку відмови орендаря від оренди приміщення згідно з даним Договором не повертає приміщення за актом та/або продовжує користуватися зазначеним приміщенням після підписання акта орендар сплачує орендодавцю орендну плату у подвійному розмірі за кожний календарний день до моменту фактичного звільнення приміщення (п. 5.12. Договору).

2.14. Відповідно до п. 6.2.2. та 6.2.9. Договору орендар зобов`язаний своєчасно вносити передбачені цим Договором платежі, сплачувати належні орендодавцю суми, строк оплати яких не встановлений у цьому Договорі (в тому числі суми неустойки та штрафів) протягом п`яти банківських днів з дати отримання від орендодавця письмової вимоги про таку сплату, якщо це не суперечитиме фактичним обставинам та законодавству.

2.15. Відповідно до п. 7.1. Договору після закінчення строку оренди орендар зобов`язаний повернути орендодавцю орендоване приміщення протягом 3-х робочих днів з дати закінчення строку оренди згідно з актом приймання-передачі.

2.16. За твердженнями позивача відповідач після закінчення строку оренди орендоване приміщення не повернув, внаслідок чого час прострочення повернення приміщення станом на 31.05.2024 складає 29 місяців. За наведених обставин, позивач стверджує на наявності правових підстав для стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування приміщенням у розмірі 252 369, 60 грн з розрахунку: 4 351, 20 Ч 2 Ч 29.

2.17. Крім того, на підставі п. 5.11. Договору позивач вказує на обов`язок відповідача сплатить орендну плату за фактичне користування приміщенням за період з 01.01.2022 по 31.05.2024 у розмірі 126 184, 80 грн з розрахунку 4 351, 20 Ч29.

2.18. Також, за твердженнями позивача, за час фактичного користування орендованим приміщенням за період з вересня 2022 року по травень 2024 року відповідач має відшкодувати компенсаційні платежі, які входять до складу орендної плати, у розмірі, що відповідає зазначеному в рахунку за попередній місяць оренди. Оскільки за останнім рахунком № НОМЕР_1 від 15.08.2022 сума компенсаційних платежів складає 693, 00 грн, то позивач просить стягнути загалом вартість компенсаційних платежів у розмірі 14 553, 00 з розрахунку 693Ч21.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ПОЗИВАЧА.

3.1. Предметом даного позову є стягнення з відповідача на користь позивача 252 369, 60 грн неустойки, 126 184, 80 грн орендної плати та 14 553, 00 грн суми компенсаційних платежів.

3.2. Юридичними підставами позову є статті 526, 530, 611, 625, 629, 785 ЦК України, статті 193, 231 ГК України.

3.3. Фактичними підставами позову є бездіяльність відповідача у виконанні своїх зобов`язань за Договором оренди в частині звільнення та повернення орендованого приміщення.

4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА.

4.1. Відповідач відзиву на позов не надав.

5. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

5.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено сторонам строки на подання заяв по суті справи. Зокрема, встановлено відповідачеві строк на подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали.

5.2. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0600273973602 (0690243927028) ухвалу суду про відкриття провадження у справі відповідач отримав 01.07.2024. Отже, у строк до 16.07.2024 відповідач мав подати відзив на позовну заяву або клопотання про продовження строку на подання відзиву. Станом на день прийняття рішення судом від відповідача жодні документи по справі не надходили. Крім того, судом встановлено, що відповідач вимоги ухвали не виконав, не зареєстрував електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», що підтверджується Відповіддю про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС № 3234876 від 27.08.2024.

5.3. Відповідно до ч. 9, 10 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.

5.4. За наведених обставин, суд вирішує спір за наявними матеріалами.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

6. ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

6.1. З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- Чи порушені відповідачем умови Договору оренди? Якщо так, то чи є це підставою для застосування способів захисту права обраних позивачем?

6.2. У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно позивач має довести наявність обставин, що дають ствердні відповіді на ключові питання, а відповідач негативні.

7. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ПОРУШЕННЯ ВІДПОВІДАЧЕМ УМОВ ДОГОВОРУ.

7.1. Позивач зазначає, що відповідачем були порушені умови Договору оренди в частині повернення орендованого приміщення за актом приймання-передачі після 31.12.2021, що призвело до нарахування неустойки, орендних платежів, а також компенсаційних витрат.

7.2. Відповідно до ч. 1 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється. Судом встановлено, що станом на час розгляду спору, відповідачем не виконано умови Договору оренди від 01.12.2020, який припинив свою дію по закінченню строку оренди, внаслідок чого в орендаря виник обов`язок відповідно до пункту 6.2.6., 7.1. Договору щодо звільнення приміщення з оформленням акту приймання-передачі протягом 3-х робочих днів. З огляду на таке, відповідач повинен був повернути позивачу орендоване приміщення до 06.01.2022 включно, а тому у позивача виникло право на стягнення з відповідача в порядку частини другої статті 785 ЦК України неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення орендодавцю.

7.3. Згідно зі статтею 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

7.4. Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору оренди та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмету найму та суб`єктів договірних правовідносин.

7.5. Відносин оренди з неправомірного користування майном можуть регулюватися положеннями договорів, які визначають наслідки неправомірного користування майном та нормами законодавства, які в імперативному порядку застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання в сфері орендних відносин.

7.6. За приписами статті 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

7.7. Частиною першою статті 230 ГК України визначено поняття штрафних санкцій за Господарським кодексом України, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

7.8. Отже, положеннями статті 549 ЦК України та статті 230 ГК України визначено загальне поняття штрафних санкцій, яке у господарському судочинстві включає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов`язання.

7.9. Частиною першою статті 785 ЦК України регламентовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. А частиною другою статті 785 ЦК України передбачено санкцію за порушення такого зобов`язання (якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення).

7.10. Отже, в розумінні загальних та спеціальних норм права, санкція (неустойка) яка передбачена статтею 785 ЦК України є мірою відповідальності, визначеною законодавцем за неправомірне користування майном після припинення договору. З огляду на те, що зазначена міра відповідальності застосовується до триваючого правопорушення (неповернення майна орендодавцю), санкція також має характер тривалості у часі (зобов`язання сплатити подвійну плату за користування річчю за весь час неправомірного користування майном).

7.11. Відтак, зазначена санкція (неустойка), як така, що визначена спеціальною нормою права має певні особливості у застосуванні в порівнянні з іншими штрафними санкціями, які охоплюються загальними визначеннями статті 230 ГК України та статті 549 ЦК України.

7.12. Справляння податку на додану вартість регулюється розділом V. "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України. Статтею 185 ПК України, яка входить до цього розділу, об`єктом оподаткування податком на додану вартість (далі - ПДВ) визначено: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

7.13. Отже, застосування будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов`язань до юридичної особи не віднесено законодавцем до об`єктів оподаткування ПДВ.

7.14. Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

7.15. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

7.16. Отже, Податковим Кодексом України, як спеціальним нормативним актом, що визначає будь-які питання щодо оподаткування, елементи податку, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування, не передбачено включення до бази оподаткування податком на додану вартість будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов`язань юридичною особою, а навпаки, прямо зазначено про те, що до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені). При цьому, для цілей оподаткування законодавцем не передбачено виключень щодо спеціальної неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України.

7.17. Виходячи з системного аналізу пункту 9.1 статті 9, підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14, статті 180, статті 188 ПК України, податок на додану вартість (ПДВ) - це загальнодержавний непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем (споживачем робіт, послуг), але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (виробник, надавач послуг), тобто особа, що здійснює господарську діяльність (платник податку).

7.18. Основою для розрахунку ПДВ виступає додана вартість - знов створена вартість підприємством за рахунок його власних факторів виробництва (землі, капіталу, робочої сили, підприємництва тощо).

7.19. Додана вартість (Value Added) це різниця між вартістю продукції, яку випускає підприємство, та вартістю засобів виробництва які ним використовуються; це вартість, яка додається в процесі виробництва товарів до вартості сировини, матеріалів, палива на кожній стадії руху товарів від виробника до споживача; це вартість послуги, яка надана юридичною особою до закупленої сировини та матеріалів своїми факторами виробництва; це чистий внесок фірми у створення товару.

7.20. Виходячи з аналізу частини другої статті 785 ЦК України, неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, враховуючи природу її виникнення, не генерує додану вартість, оскільки не є товаром або послугою, її виникнення не пов`язане з впливом дій виробника/надавача послуг, розмір такої неустойки не залежить від вартості використаних продавцем/надавачем послуг сировини, інших товарів та додаткових послуг.

7.21. Неустойка, нарахована на підставі частини другої статті 785 ЦК України є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об`єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності.

7.21. Таким чином, при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном. Дана правова позиція узгоджується з правовою позицію, викладено у постанові КГС ВС від 20.11.2020 у справі №916/1319/19.

7.22. Суд перевірив правильність наданого позивачем розрахунку суми неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України, здійснений за період з 01.01.2022 по 31.05.2024, та встановив, що його здійснено з включенням сум податку на додану вартість. Здійснивши власний розрахунок неустойки, суд зазначає, що сума неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача за період прострочення повернення приміщення, становить 210 308, 00 грн без включення податку на додану вартість до суми орендної плати, яка визначена умовами договору оренди (3626Ч2Ч29). За наведених обставин вимогу про стягнення неустойки суд задовольняє частково. У задоволенні решти вимог про стягнення неустойки суд відмовляє.

7.23. Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

7.24. Згідно з пунктом 5.11. Договору після закінчення строку дії Договору, його розірвання з підстав визначених в цьому Договору, або у випадку відмови орендаря від оренди приміщень відповідно до умов даного Договору, орендна плата та інші платежі, передбачені Договором, сплачуються по день фактичної здачі приміщень орендодавцю згідно з актом приймання-передачі приміщення з оренди, у зв`язку з чим Договір буде чинним в частині виконання орендарем зазначених зобов`язань по поверненню орендодавцю приміщення за актом та оплаті зазначених платежів до виконання цих зобов`язань.

7.25. Відповідно до п. 3.1. Договору, строк оренди встановлюється з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2021 року.

7.26. Станом на момент розгляду справи, доказів передачі орендованого приміщення позивачеві матеріали справи не містять. Отже, починаючи з 01.01.2022 по 31.05.2024 (заявлений позивачем кінцевий період розрахунку) відповідач має сплатить орендну плату за фактичне користування приміщенням у розмірі 126 184, 80 грн з розрахунку 4 351,20Ч29.

7.27. Крім того, відповідач в силу п. п. 5.2. та 5.9. Договору має відшкодувати позивачеві комунально-експлуатаційні витрати, які є змінною складовою орендної плати.

7.29. Відповідно до п. 5.9. Договору орендар щомісячно сплачує компенсацію витрат на здійснення комунальних платежів, компенсацію витрат на утримання будівлі та відшкодування податку на землю на підставі окремих рахунків орендодавця, протягом трьох банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку, але не пізніше десяти календарних днів місяця, наступного за розрахунковим. У випадку не отримання такого рахунку за будь-яких причин, орендар зобов`язаний сплатити компенсацію витрат на здійснення комунальних платежів, компенсацію витрат на утримання будівлі та відшкодування податку на землю в строки, вказані в цьому пункті Договору та в розмірах, що відповідають зазначеним в рахунках за попередній місяць оренди, із наступним коригуванням сплачених сум на підставі підписаних сторонами актів наданих послуг за поточний місяць.

7.30. З матеріалів справи вбачається, що позивачем складено акти про компенсацію комунально-експлуатаційних витрат та 05.09.2022 надіслано на адресу відповідача зазначеною у Договору, цінним листом з описом вкладення №0405200814266, а саме: №2299 від 14.01.2022 на суму 2304,00 грн, №197 від 15.02.2022 на суму 2232.00 грн, №398 від 15.03.2022 на суму 1944, 00 грн, №562 від 15.04.2022 на суму 1185,00 грн, №703 від13.05.2022 на суму 516, 00 грн, №899 від 16.06.2022 на суму 648, 00 грн, №939 від 15.07.2022 на суму 672, 00 грн та №1124 від 15.08.2022 на суму 693, 00 грн. Лист отримано відповідачем 07.09.2022.

7.31. Доказів відшкодування компенсаційних витрат відповідачем позивачеві за заявлений позивачем період з вересня 2022 по травень 2024 матеріали справи не містять. Отже, враховуючи погоджені у п. 5.9. Договору сторонами умови компенсації витрат та їх розмір, враховуючи наявний у матеріалах справи рахунок від 15.08.2022 на суму 693, 00 грн (рахунок за попередній місяць оренди) суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 14 553, 00 грн з розрахунку 693Ч21.

8. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ЧАСТКОВЕ ЗАДОВОЛЕННЯ ПОЗОВУ.

8.1. Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача (стягнення 210 308, 00 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати, 126 184, 80 грн орендної плати та 14 553, 00 грн суми компенсаційних платежів).

8.2. В частині стягнення неустойки в розмірі 42 061,60 грн за прострочення звільнення орендованого приміщення слід відмовити.

9. СУДОВІ ВИТРАТИ.

9.1. Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 5 265, 69 грн покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, в іншій частині (630,92 грн) залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Іст» (01601, місто Київ, площа Спортивна, будинок 1, корпус А, код ЄДРПОУ 42876160) на користь Акціонерного товариства «Український нафтогазовий інститут» (04053, місто Київ, Кудрявський узвіз, будинок 7, код ЄДРПОУ 00147134) 210 308, 00 грн неустойки, 126 184, 80 грн орендної плати, 14 553, 00 грн суми компенсаційних платежів та 5 265, 69 грн судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.08.2024.

Суддя Ігор Курдельчук