Рішення

від 31.07.2024 по справі 925/583/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року м. Черкаси Справа № 925/583/24

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П.,

представники сторін

від позивача - Одінцов Е.В.- адвокат (в режимі відеоконференції),

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО АРЕНА"

до Фермерського господарства "ТЮБІВ"

про стягнення 32 557,35 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО АРЕНА" (вул. Смілянська, 144/1, м. Черкаси, 18008, код ЄДРПОУ 40724098) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фермерського господарства "ТЮБІВ" (вул. Ювілейна, 27, с. Лукашівка (Чорнобаївський), Золотоніський район, Черкаська область, 19926, код ЄДРПОУ 40283154) про стягнення основної заборгованості у розмірі - 13 000,00 грн, пені у розмірі - 7 966,98 грн, інфляційних збитків від заборгованості у розмірі - 6 390,37 грн та штрафних санкцій у розмірі 40 % - 5 200,00 грн, а всього на загальну суму - 32 557,35 грн відповідно до укладеного між сторонами договору поставки № 1532-К від 04.05.2020 та відшкодування понесених судових витрат.

Понесені судові витрати сплачений судовий збір позивач просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання з оплати поставленого йому товару за укладеним між сторонами договором. Правовими підставами визначив статті 526, 530, 610, 612, 625, 655, 712 Цивільного кодексу України (ЦК України), статті 193, 265 Господарського кодексу України (ГК України), посилаючись, зокрема, на умови та обов`язковість умов укладеного між сторонами договору.

Ухвалою від 13.05.2024 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки; призначив розгляд справи по суті у судовому засіданні на 09 год. 30 хв. 27.06.2024.

Призначене на 09 год. 30 хв. 27.06.2024 судове засідання не відбулося по технічним причинам, у Господарському суді Черкаської області відбулося планове відключення електромережі у зв`язку із застосуванням ПАТ Черкасиобленерго графіків погодинних відключень (ГПВ) для абонентів першої черги ГПВ.

Ухвалою від 27.06.2024 Господарський суд Черкаської області повідомив учасників справи про дату перенесення судового засідання на 10 год. 00 хв. 31 липня 2024 року.

У судове засідання відповідач не з`явився, хоча був належним чином повідомлений господарським судом про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.

Суд вжив усіх заходів для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення розгляду справи по суті, копії ухвал суду про відкриття провадження у справі № 925/583/24 та про перенесення судового засідання надіслані відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі № 925/583/24 була направлена відповідачу рекомендованим листом, однак повідомлення не вручене відповідачу та повернуто до суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до пункту 20.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З метою визначення місцезнаходження відповідача судом був замовлений витяг з Єдиного державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з яким адресою місцезнаходження Фермерського господарства "ТЮБІВ" є вул. Ювілейна, 27, с. Лукашівка, Чорнобаївський район, Черкаська область, 19926, код ЄДРПОУ 40283154 (а.с. 48-50).

Ухвала суду про перенесення судового засідання була направлена відповідачу рекомендованим листом, однак повідомлення не вручено відповідачу, згідно витягу трекінгу Укрпошти ухвала залишилась у сортувальному центрі, з якої причини ухвала не вручена суду невідомо.

В пункті 3.9.1. постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Наведене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

Відповідно до частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина 3 статті 9 Господарського процесуального кодексу України).

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Судом з дотриманням вимог статті 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвалу про відкриття провадження у справі № 925/583/24 та ухвалу про перенесення судового засідання, що вбачається за веб-адресою: http://court.gov.ua/fair/.

Відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, відзив на позов або будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення спору по суті, не надав.

Беручи до уваги, що ухвали було надіслано за належною адресою, повідомленою позивачем, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі, та повернуто підприємством зв`язку, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, відзив на позов або будь-які інші письмові заперечення по суті спору не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання.

Враховуючи, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позовній заяві та просив позов задовольнити повністю, судові витрати стягнути з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Відомості про вказані процесуальні дії занесені до протоколу судового засідання.

Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були, заслухавши позицію представника позивача, суд встановив таке.

04 травня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО АРЕНА" (Постачальник і позивач) та фермерським господарством "ТЮБІВ" (Покупець і відповідач) укладено Договір поставки № 1532-К (надалі за текстом - Договір).

За умовами Договору Позивач-Постачальник зобов`язувався передати у зумовлені строки Відповідачу-Покупцеві товар (насіння сільськогосподарських культур та/або засоби захисту рослин, добрива, мінеральні добрива), який поставляється Постачальником Покупцю по цьому Договору у кількості, асортименті і по цінах, згідно з накладними (додатками, специфікаціями), що є невід`ємними частинами цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти вказані Товари і своєчасно сплатити за них певну грошову суму на умовах цього Договору (п. 1.1.).

Відповідно до п. 1.2. вартість даного Договору складається з суми вартості партій Товарів, поставлених Постачальником протягом строку даного Договору. Ціна Товару визначається згідно з видатковими накладними (додатками, специфікаціями), які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору покупець оплачує поставлені Постачальником Товари за цінами, зазначеними у специфікаціях та/або видаткових накладних, що є невід`ємними частинами цього Договору.

Ціни, вказані в накладних, включають вартість відвантаження, пакування, маркування. Сторони можуть визначити та зафіксувати в Специфікації грошовий еквівалент ціни Товару в іноземній валюті - у доларах США або у ЄВРО. Вид та комерційний курс іноземної валюти вказується в Специфікаціях до Договору ( п. 2.2. Договору).

Сторони домовились, що комерційним курсом гривні до іноземної валюти слід вважати міжбанківський валютний курс продажу іноземної валюти до гривні, який щоденно розміщується за адресою на інтернет- сторінці (http://minfin.com.ua/currency/mb/), а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній, визначається як курс готівкового продажу долару США або ЄВРО на початок відповідного дня у Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" за адресою на інтернет-сторінці (https://privatbank. иа/) ( п. 2.3. Договору).

Відповідно до п. 2.5. Договору строк оплати Товару визначається у відповідній Специфікації. Оплата товару, погодженого Сторонами шляхом підписання відповідної Специфікації, на умовах післяоплати здійснюється у порядку, визначеному у п. 2.10.

Відповідно до п. 3.4. Договору товар вважається переданим Покупцю при підписані видаткової або товарно транспортної накладної Покупцем про отримання Товару.

Відповідно до п. 7.1. Договору в разі порушення своїх зобов`язань за даним договором, Сторони несуть відповідальність, визначену відповідно до умов даного Договору та чинного законодавства України.

Відповідно до п. 7.5. Договору сторони вирішили, що до вимог про нарахування та стягнення усіх штрафних санкцій (в тому числі штраф, пеня, неустойка) за цим Договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, який передбачений ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, Кредитор за грошовими зобов`язанням, що порушене, може звернутись до суду з вимогою про стягнення усіх штрафних санкцій (у тому числі штраф, пеня, неустойка) за цим Договором в межах 5 (п`яти) років.

Відповідно до п. 7.6. Договору в разі прострочення покупцем виконання грошового зобов`язання за цим Договором, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі 18% річних від вартості неоплаченого (несвоєчасно оплаченого) товару в день проведення повного розрахунку за даним Договором.

Відповідно до п. 7.7. Договору Сторони погодили, що якщо Покупець прострочить Сплату за товар більше 15 календарних днів то, окрім неустойки та інших санкцій, передбачених цим Договором, він додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 40% (сорок відсотків від вартості несплаченого або несвоєчасно сплаченого Товару.

Відповідно до п. 10.1. Договір набуває чинності з моменту підписання і діє по 31 грудня 2022 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору.

Договір скріплений підписами та печатками його сторін.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.

04 травня 2020 року на виконання умов Договору сторонами було погоджено асортимент товару в Специфікації №1, а саме, насіння гібридної кукурудзи, у кількості 50 мішків, загальною вартістю 45000,00 грн. в т.ч. ПДВ 7500,00 грн,

Місце та умови поставки: с. Лукашівка, Чорнобаївський район, Черкаська область, Україна, (п. 2. Специфікації).

Відповідно до умов Специфікації №1 від 04.05.2020 п. 4. Оплата Товару здійснюється в строк:

4.1. до 06 травня 2020 року в сумі 9 000,00 грн;

4.2. до 01 листопада 2020 року в сумі 36 000,00 грн.

На виконання умов Договору поставки позивач поставив, а відповідач прийняв товар, а саме насіння гібридної кукурудзи на суму 45000,00 грн. в т.ч. ПДВ 7500,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 2409 від 04.05.2020 на суму 45 000, 00 грн, яка підписана обома сторонами.

Будь-які зауваження з боку відповідача щодо невідповідності товару стандартам, якості, кількості позивачу не надходили.

В позовній заяві позивач повідомив, що відповідач прийняв товар, але свої зобов`язання по оплаті виконав частково (не в повному обсязі) лише на суму 32000,00 грн, тобто належним чином не виконав та допустив прострочення, тому на момент звернення позивачем до суду з позовною заявою борг відповідача складає 13000,00 грн.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань відповідно до умов Договору стало підставою для звернення позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення заборгованості з боржника.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (далі по тексту ЦК України).

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частинами 1 та 2 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що:

1. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

2. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи наведеного вище законодавства, суд доходить до наступних висновків.

Із матеріалів справи вбачається, що 04 травня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО АРЕНА" (Постачальник і позивач) та фермерським господарством "ТЮБІВ" (Покупець і відповідач) було укладено Договір поставки № 1532-К.

На виконання умов Договору поставки позивач поставив, а відповідач прийняв товар, а саме насіння гібридної кукурудзи на суму 45000,00 грн, в т.ч. ПДВ 7500,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 2409 від 04.05.2020 на суму 45 000, 00 грн, яка підписана обома сторонами, товар прийнято відповідачем без зауважень по кількості та якості, протилежного суду не доведено.

Отже судом встановлено, що відповідач прийняв товар, але свої зобов`язання по оплаті виконав лише частково (не в повному обсязі) на суму 32000 ,00 грн, тобто належним чином не виконав та допустив прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, накладна - це супроводжуючий первинний документ, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується. Відтак, накладна є належним документом, що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами та, відповідно, наявності правових підстав для набуття постачальником відповідної плати за поставлений товар.

Отже, судом встановлено, що позивач здійснив поставку товару на суму 45 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною, яка підписана уповноваженою особою відповідача та скріплена його печаткою.

Відповідач свої зобов`язання в частині належної та повної оплати за вже отриманий товар належним чином не виконав, хоча строк оплати за отриманий товар для відповідача вже настав.

Таким чином, позивач в порядку захисту своїх порушених прав на своєчасне одержання заборгованості в сумі 13000,00 грн вправі вимагати від відповідача примусового виконання своїх зобов`язань шляхом стягнення з нього на свою користь вказаної суми коштів.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Відповідач доказів, які підтверджують оплату ним заборгованості перед позивачем за отриманий товар не надав, доводів позивача не належним чином не спростував, обставин які б виключили можливість задовольнити позовні вимоги суду не надав.

Не містять матеріали справи й належних та допустимих доказів спростування правомірності правочину.

Відповідно до ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

Факт виконання позивачем належним чином договірних зобов`язань по Договору підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи та не оспорюються відповідачем.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, враховуючи положення договору щодо порядку оплати поставленого товару, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості належним чином обґрунтовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивач заявив до стягнення - 7 966,98 грн пені, 6 390,37 грн інфляційних збитків від заборгованості та штрафні санкції у розмірі 40% - 5 200,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.7. Договору сторони погодили, що якщо покупець прострочить сплату за товар більше 15 календарних днів то, окрім неустойки та інших санкцій, передбачених цим Договором, він додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 40 % (сорок відсотків) від вартості несплаченого або несвоєчасно сплаченого товару.

З огляду на вищевикладені приписи законодавства та п. 7.7. Договору суд приходить до переконання, що вимога позивача про стягнення штрафу відповідає приписам Закону та укладеному сторонами договору, є обґрунтованою та підлягає до задоволення в розмірі 5200,00 грн.

Щодо заявлених позивачем пені та інфляційних, то суд виходить з наступного.

Позивач нарахував відповідачу пеню наступним чином:

Основна сума боргу 13 000,00 грн.

Період нарахування з 02.11.2020 по 28.03.2024

Ставка пені 18%.

Всього нараховано 7966,98 грн пені.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Договором не встановлено нарахування пені понад строк, встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Проте, позивачем, в порушення ч. 6 ст. 232 ГК України, здійснено розрахунок пені понад шестимісячний строк від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З наданого розрахунку позивача вбачається, що пеня нарахована в розмірі 18%, проте такий розмір пені перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, відтак позивачем нараховано пеню з порушенням статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Відповідно до розрахунку, здійсненого судом, сума пені становить 799,60 грн (розрахунки містяться в матеріалах справи), яка нарахована за зобов`язаннями за загальний період з 02.11.2020 по 30.04.2021, з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Одночасне застосування позивачем до відповідача пені та штрафу узгоджується з положеннями діючого законодавства, оскільки згідно з наведеною вище статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, які можуть застосовуватися одночасно.

У пункті 5.44 постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 18.05.2021 у справі № 913/686/19 суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить положенням статті 61 Конституції України, адже пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності; у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Дослідивши наданий позивачем у позовній заяві розрахунок інфляційних, перевіривши його за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга», суд встановив, що нарахування позивачем за визначені ним періоди зроблено невірно, заявлені позивачем суми є меншими від нарахованих судом, тому з урахуванням принципу диспозитивності суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення інфляційних в розмірі 6390,37 грн.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються відомості про розподіл судових витрат.

Позивач у позовній заяві заявляв вимогу про відшкодування понесених судових витрат: сплаченого судового збору 3028,00 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Водночас, відповідно до частини 9 цієї статті, у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на наведені правові норми сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у повному розмірі у сумі 3028,00 грн.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фермерського господарства "ТЮБІВ" (вул. Ювілейна, 27, с. Лукашівка, (Чорнобаївський), Золотоніський район, Черкаська область, 19926, код ЄДРПОУ 40283154) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО АРЕНА" (вул. Смілянська, 144/1, м. Черкаси, 18008, код ЄДРПОУ 40724098) 13000,00 грн заборгованості, 799,60 грн пені, 6390,37 грн інфляційних, 5200,00 грн штрафу, 3028,00 грн судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 27 серпня 2024 року.

Суддя О.В. Чевгуз